Рішення № 61158017, 02.09.2016, Приазовський районний суд Запорізької області

Справа № 2/325/7/2016

325/1639/15-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

02 вересня 2016 року смт. Приазовське

Приазовський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Діденко Є.В., за участю секретаря судового засідання Олексюк І.В., представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, розглянувши цивільну справу за позовом ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» про захист порушеного права споживача і визнання кредитного договору недійсним,

в с т а н о в и в:

ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 014/17-31/4509-81 від 15.07.2008 року в загальному розмірі 19395,74 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України станом на 26.06.2015 року складає 411113 грн. 45 коп.

Позов обґрунтований тим, що відповідно до укладеного кредитного договору № 014/17-31/4509-81 від 15.07.2008 року, відповідач ОСОБА_2 отримала кредит в сумі 28200 доларів США строком повернення до 15.09.2015 року, зі сплатою 13,5 % річних за користування кредитом. Додатковою угодою від 15.06.2010 року збільшено строку кредитування до 15.09.2018 року. Позичальник належним чином не виконує свої зобовязання по сплаті кредиту та відсотків, внаслідок чого станом на 26.06.2015 року у неї утворилась заборгованість: 15947,22 доларів США, що в еквіваленті до гривні за офіційним курсом Національного банку України складає 338 018 грн. 38 коп. заборгованість за кредитом; 972,70 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України складає 20617 грн. 42 коп. заборгованість по сплаті відсотків; 2475,82 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України складає 52477 грн. 65 коп. пеня. У звязку з цим позивач просив стягнути з відповідача суму боргу, а також судові витрати.

Відповідач ОСОБА_2 заявила зустрічний позов до ПАТ «ОСОБА_3 Аваль», в якому просила: визнати порушеним її право споживача фінансових послуг та визнати недійсним з моменту укладення кредитний договір № 014/17-31/4509-81 від 15.07.2008 року.

Зустрічний позов, з урахуванням доповнень від 04.01.2016 року, від 02.08.2016 року та від 15.08.2016 року обґрунтований тим, що примірник дійсного кредитного договору відповідача має відмінності від кредитного договору, наданого банком, а саме у п. 1.1.1, 1.1.2, 1.1.3, 1.1.8, 1.1.9, 1.3.1, 1.3.2 та ст. 18 примірнику кредитного договору банку кульковою ручкою внесені зміни, в той час як примірник кредитного договору відповідача таких записів кульковою ручкою не містить, що є порушенням п. 17.6 Кредитного договору. Крім того, банк в порушення статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та постанови Національного банку України № 168 від 10.05.2007 року не ознайомив позичальника перед укладенням кредитного договору з усіма умовами кредитування, сукупною вартістю кредиту, вартістю додаткових послуг. У звязку з не виконанням таких умов, відповідач вважає, що кредитний договір містить несправедливі умови і в цілому має бути визнаний недійсним на підставі ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Також, з боку банку позичальнику не було надано жодної інформації про можливість різкого і значного подорожчання кредиту через зміну курсу долара США до гривні, не надано інформації про вірогідність і наслідки такого подорожчання, і така інформація, яка має істотне значення, була навмисно прихована банком перед підписанням кредитного договору. Також, розрахунок розміру заборгованості за кредитним договором відповідач вважає неправильним, оскільки він не відповідає довідці банку про стан кредиту від 30.06.2015 року. Крім того, під час укладення кредитного договору в іноземній валюті у позичальника була відсутня індивідуальна ліцензія Національного банку України. У банку також, всупереч п. 2 ст. 5, п.п. «в» п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» відсутні індивідуальна або генеральна ліцензії на надання кредитів в іноземній валюті, що були чинними на час укладення кредитного договору. Таким чином, укладений кредитний договір суперечить актам цивільного законодавства, що згідно з ч. 1 ст. 215, ст. 227 ЦК України, є підставою для визнання його недійсним. Також зазначила, що у суду відсутні підстави для прийняття рішення про стягнення грошових коштів у іноземній валюті, з урахуванням відсутності у банку генеральної або індивідуальної ліцензії. Також, вказала, що в матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи на підтвердження кредитної операції.

В судовому засіданні представники позивача за довіреністю ОСОБА_4, ОСОБА_1 позов підтримали з визначених у ньому підстав, проти зустрічного позову заперечили, зазначивши, що кредитний договір був укладений у письмовій формі і містить всі істотні умови. Перед укладення кредитного договору позичальник була проінформована про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, про що підписала відповідні документи. Також, позичальник ознайомилась з умовами кредитного договору і свідомо його підписала. З урахуванням наявності у банку на час укладення кредитного договору банківської ліцензії і письмового дозволу Національного банку України з додатком до нього на здійснення валютних операцій, надання відповідачу кредиту в іноземній валюті є правомірним. Просили застосувати позовну давність до зустрічного позову.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 первісний позов не визнала, підтримала зустрічний позов з викладених у ньому підстав. Додатково зазначила, що неодноразово зверталась до банку із заявами про неможливість виконання нею умов кредитного договору і переведення валюти кредиту в гривню, про те цього зроблено не було. На даний час вона через скрутне матеріальне становище не може виконувати умови кредитного договору.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 10 ЦПК України).

Судом встановлено, що 15.07.2008 року між ВАТ «ОСОБА_3 Аваль», правонаступником якого є ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 014/17-31/4509-81, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті в сумі 28 200 доларів США для придбання обєкту нерухомості квартири, а позичальник зобовязалась використати кредит за цільовим призначенням, повернути банку суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії згідно умов договору та виконати інші обовязки, передбачені договором.

Пунктом 1.2.1 Кредитного договору встановлена відсоткова ставка за користування кредитом 13,5 % річних.

Відповідно до п. 1.1.6, 1.17 Кредитного договору строк кредиту визначено 86 місяців з кінцевим терміном повернення до 15.09.2015 року.

Пунктом 1.3.1 Кредитного договору визначено сплату позичальником одноразової комісії за надання кредиту в сумі 423 долари США.

Згідно з п. 16.2 Кредитного договору, банку надано право достроково вимагати виконання грошових зобовязань за договором, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх обовязків.

Відповідно до п. 16.3 Кредитного договору, за прострочення виконання будь-яких грошових зобовязань за цим Договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 1 % від простроченої до оплати суми за кожен календарний день прострочення.

Додатком № 1 до Кредитного договору (а.с. 191) встановлений Графік повернення кредиту до 15 числа кожного місяця зі сплатою 513,42 доларів США щомісячно.

15.06.2009 року та 15.06.2010 року між банком та позичальником укладались Додаткові угоди до кредитного договору, з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, в остаточному варіанті яких внесено зміни до пунктів 1.1.6, 1.1.7 Кредитного договору і збільшено строк кредитування до 122 місяців з кінцевим терміном повернення кредиту до 15.09.2018 року. Зафіксовано заборгованість позичальника станом на 15.06.2010 року в сумі 26438 доларів США, встановлено графік погашення пільгової заборгованості за процентами та затверджено новий Графік погашення кредиту.

Відповідачем зобовязання по сплаті кредиту не виконувались належним чином, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість.

Згідно з наданим банком розрахунку заборгованості, станом на 26.06.2015 року заборгованість відповідача перед позивачем складається з: 15947,22 доларів США, що в еквіваленті до гривні за офіційним курсом Національного банку України складає 338 018 грн. 38 коп. заборгованість за кредитом; 972,70 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України складає 20617 грн. 42 коп. заборгованість по сплаті відсотків; 2475,82 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України складає 52477 грн. 65 коп. пеня, а всього 19395,74 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України станом на 26.06.2015 року складає 411113 грн. 45 коп.

Згідно з висновком судово-економічної експертизи № 1051 від 16.05.2016 року, виконаної судовим експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_5, розрахунок заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ «ОСОБА_3 Аваль по сплаті кредиту та процентів складено у відповідності до умов укладеного кредитного договору № 014/17-31/4509-81 від 15.07.2008 року, з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою № 1 від 15.06.2009 року та Додатковою угодою № 014/17-31/4509-81/1 від 15.06.2010 року. Проведеним дослідженням встановлено, що станом на 26.06.2015 року документально підтверджується заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № 014/17-31/4509-81 від 15.07.2008 року в сумі 16919,92 доларів США, в тому числі: по основному боргу - 15947,22 доларів США, прострочена заборгованість по відсоткам 972,70 доларів США. Заборгованість по пені в сумі 2475,82 доларів США документально підтвердити не надається можливим у звязку з відсутністю в розрахунку банку бази нарахування пені у національній валюті України з урахуванням зміни курсу долара США.

В силу ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положенняпараграфа 1цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ч. 1, 3 ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Доказів належного виконання зобовязань по сплаті кредиту відповідачем надано не було.

За таких умов, сума заборгованості по кредиту 15947,22 доларів США, що в еквіваленті до гривні за офіційним курсом Національного банку України складає 338 018 грн. 38 коп., та сума заборгованості по сплаті відсотків - 972,70 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України складає 20617 грн. 42 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Оскільки кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533ЦК України.

Сума нарахованої банком пені в розмірі 2475,82 доларів США також підлягає стягненню з позичальника, оскільки її нарахування здійснено відповідно до пункту 16.3 Кредитного договору у звязку з порушенням відповідачем строків сплати суми кредиту та відсотків, розрахунок пені наведено банком у розрахунку заборгованості за кредитним договором, і відповідачем не спростовано. На переконання суду, висновок судово-економічної експертизи про неможливість документально підтвердити суму пені не свідчить про необґрунтованість заявленої банком суми і не спростовує підстав для її нарахування.

Зустрічний позов ОСОБА_2 про захист порушеного права споживача і визнання кредитного договору недійсним задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

В розумінні ст. 215 ЦК України, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, встановлених законом.

В судовому засіданні дійсно знайшли підтвердження доводи відповідача про те, що її примірник кредитного договору відрізняється від примірнику банку, а саме у наданому примірнику банку кульковою ручкою заповнені пункти 1.1.1, 1.1.2, 1.1.3, 1.1.8, 1.1.9, 1.3.1, 1.3.2 та ст. 18 Кредитного договору. Проте, на переконання суду така обставина не свідчить про наявність підстав для недійсності кредитного договору. Крім того, в обох примірниках кредитного договору сторонами було узгоджено належним чином суму кредиту, строк кредитування, відсоткову ставку, відповідальність, визначено графік погашення кредиту та інші умови. В судовому засіданні відповідачем визнано, що кредитні кошти вона дійсно брала для придбання у власність квартири.

Доводи відповідача про порушення банком ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» стосовно ненадання їй перед укладенням кредитного договору інформації про всі умови кредитування були спростовані в судовому засіданні 02.09.2016 року наданими банком Умовами кредитування по програмі «Житло в кредит на вторинному ринку» (а.с. 73-74 т. 2), з якими відповідач ОСОБА_2 була ознайомлена 08.07.2008 року, тобто перед укладенням договору, про що засвідчила своїм підписом на кожному аркуші. Зазначені Умови містять інформацію, зокрема, про сукупну вартість кредиту, додаткові витрати та послуги банку, суму кредиту в доларах США, відсоткову ставку, комісію 423 долари США, щомісячний платіж, курс НБУ та інші умови кредитування. Така ж інформація про умови кредитування надавалась позивачем відповідачу при укладенні Додаткової угоди до кредитного договору від 15.06.2010 року, що підтверджено наданим банком додатком № 2 до ДУ від 15.06.2010 року до Кредитного договору № 014/17-31/4509-81 від 15 липня 2008 року (а.с. 24-25).

Посилання відповідача на необґрунтованість розрахунку заборгованості спростовані висновком судово-економічної експертизи № 1051 від 16.05.2016 року.

Доводи відповідача стосовно необхідності наявності у банку індивідуальної або генеральної ліцензії Національного банку України на видачу кредиту в іноземній валюті суд не приймає до уваги, оскільки згідно зіст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність»кошти - це гроші у національній валюті або в іноземній валюті. Статті 47, 49цьогоЗаконувизначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти. Ці операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Відповідно дост. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» (далі Декрет)операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»

Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена п. «в» ч. 4 ст. 5Декрету, якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак, такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено.

Згідно з п. 1.5 Положення «Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу», затвердженогопостановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 р. № 483 (чинного на час укладення кредитного договору), використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банком України видав йому ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для надання банками кредитів в іноземній валюті згідно зіст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»є наявність у банку ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому законом порядку.

Згідно ч. 2ст. 44 Закону України «Про Національний банк України», Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютні регулювання і валютний контроль. До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю належить, зокрема видача та відкликання ліцензій, здійснення контролю, у тому числі шляхом здійснення планових і позапланових перевірок, за діяльністю банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів), які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, в частині дотримання ними валютного законодавства.

Відповідно до п. 2ст. 5 Декрету,генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

На дату видачі кредиту банк діяв на підставі банківської ліцензії № 10 від 11.10.2006 року та дозволу № 10-4 з додатком до дозволу № 10-4 від 11.10.2006 року, тобто банк мав право на залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України, зокрема надавати кредити в іноземній валюті.

На цих підставах, суд також вважає обґрунтованим стягнення коштів у валюті кредиту.

Доводи відповідача про приховання банком інформації щодо можливого різкого і значного подорожчання кредиту через зміну курсу долара США до гривні, суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до п. 3 ст. 3та ст.627 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості, позивач був вільним у виборі, як фінансової установи, так і валюти кредитування. Як вбачається з оспорюваного договору, сторони на момент його укладення визначили грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті та досягли згоди по всіх істотних умовах договору.

Також, суд відхиляє посилання позивача на відсутність у матеріалах справи первинних бухгалтерських документів, оскільки видача відповідачу кредиту підтверджена випискою банку по особовому рахунку позичальника (а.с. 26). Крім того, протягом судового розгляду відповідачем не заперечувався факт отримання суми кредиту від банку.

Посилання представників банку на пропущення відповідачем строку позовної давності суд не приймає до уваги, оскільки пунктом 6 Додаткової угоди № 014/17-31/4509-81/1 від 15.06.2010 року до Кредитного договору, сторонами визначено, що до всіх правовідносин, повязаних з укладенням та виконанням цього договору застосовується строк позовної давності 70 років.

На підставі ст. 88 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача суму судового збору в розмірі 3654 грн. 00 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 57-60, 81, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 526-530, 533, 610, 627, 1050, 1054-1056-1 ЦК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» (ЄДРПОУ 14305909) достроково заборгованість за кредитним договором № 014/17-31/4509-81 від 15.07.2008 року в розмірі 19395,74 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України станом на 26.06.2015 року складає 411113 (чотириста одинадцять тисяч сто тринадцять) грн. 45 коп., а саме: 15947,22 доларів США, що в еквіваленті до гривні за офіційним курсом Національного банку України складає 338 018 грн. 38 коп. заборгованість за кредитом; 972,70 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України складає 20617 грн. 42 коп. заборгованість по сплаті відсотків; 2475,82 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України складає 52477 грн. 65 коп. пеня.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» про захист порушеного права споживача і визнання кредитного договору недійсним відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» (ЄДРПОУ 14305909) суму судового збору 3654 (три тисячі шістсот пятдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги через Приазовський районний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали учать у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Є.В. Діденко