Ухвала суду № 61146383, 01.09.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6082/16

Головуючий у першій інстанції Бурдинюк О. С.

Доповідач Парапан В. Ф.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого: судді Парапана В.Ф.

Суддів: Панасенкова В.О., Драгомерецького М.М.

За участю секретаря Томашевської К.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на рішення Красноокнянського районного суду Одеської області и від 22 червня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а:

У лютому 2016р. публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 324/А від 16.01.2007р. на загальну суму 59780, 56 грн., з яких: 23 138,27 грн. - прострочена заборгованість по процентам; 12900, 18 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 23742, 11 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів, а також судові витрати у розмірі 1378 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 16.01.2007р. між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 324/А, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит на суму 64 500 грн. на строк з 16.01.2007р. по 16.01.2013р. і сплатою процентів за користування кредитом, у розмірі 6,5% річних.

Згідно з умовами п.3.3.1 кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення суми кредиту щомісячно до 16-го числа кожного місяця, починаючи з місяця наступного за місяцем отримання кредиту, у розмірі не менше 895 грн., а останній платіж 955 грн. Відповідно до п. 3.3.2 зазначеного договору проценти за користування кредитом відповідач повинен сплачувати щомісячно не пізніше останнього банківського дня місяця. У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 24.02.2011р. стягнуто на користь позивача заборгованість станом на 28.01.2010р. у розмірі 65572, 10 грн.

Позивач вважав, що у зв'зку з несвоєчасним виконанням відповідачем рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 24.02.2011р., позичальник користувався кредитними коштами, а саме тілом кредиту на протязі тривалого часу, а тому позивач має право на отримання нарахованих процентів за період фактичного користування кредитом, тобто з 29.01.2010р. по 09.09.2015р. (включно). Також вважав, що з відповідача підлягає стягненню пеня за несвоєчасне повернення кредиту та за несвоєчасну сплату процентів відповідно до п.5.3 кредитного договору.

Відповідач та його представник позов не визнали, вважаючи його необґрунтованим, зазначивши, що за рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 24.02.2011р. дійсно було стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за вищевказаним кредитним договором. Дане рішення відповідач виконав у повному обсязі у 2014р., а тому вважає, що більше ніяких коштів банку не винен. Крім того, представник відповідача наполягала на застосуванні строку позовної давності згідно ст. 261 ЦК України.

Рішенням Красноокняньського районного суду Одеської області від 22.06.2016р. позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором станом на 09.09.2015р. на загальну суму 40 601 грн. 55 коп, а саме: прострочена заборгованість по процентам - 22 430,41 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту 6 300, 09 грн.; пеня за несвоєчасну сплату процентів 11 871,05 грн. та судові витрати на суму 1378 грн.

У апеляційних скаргах:

- представник відповідача просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, неправильне застосування норм матеріального і процесуального права;

- ПАТ АБ «Укргазбанк» просить рішення суду в частині зменшення розміру пені та застосування періодів нарахування заборгованості скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Судом установлено, що 16.01.2007р. між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк» та з ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 324/А.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору Банком надано позичальнику кредит у сумі 64 500 грн. на строк з 16.01.2007р. по 16.01.2013р. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 16,5 % річних.

Згідно з п.3.3.1 кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення суми кредиту щомісячно до 16-го числа кожного місяця, починаючи з місяця наступного за місяцем отримання кредиту, у розмірі не менше 895 грн., а останній платіж 955 грн.

Відповідно до п. 3.3.2 договору проценти за користування кредитом відповідач повинен сплачувати щомісячно не пізніше останнього банківського дня місяця.

Пунктом 3.1.8 кредитного договору передбачено, що на залишок простроченої заборгованості за простроченим кредитом проценти нараховуються, виходячи із процентної ставки 17,5 % річних, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості.

Таким чином, повернення кредиту відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами.

У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 24.02.2011р. з ОСОБА_2 стягнуто на користь АБ ««Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором станом на 28.01.2011р. на загальну суму 65 572, 10 грн., у тому числі залишок по наданому кредиту - 32 280,00 грн., прострочена заборгованість по кредиту - 15 215,00 грн., прострочена заборгованість по процентам - 11 214,25 грн., пеня простроченої заборгованості за кредитом - 4 112,53 грн., пеня прострочених відсотків - 2 750,32 грн.

Це рішення набрало законної сили 09.03.2011р.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи №2/1517/55/2011 за позовом ПАТ «Укргазбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, 06.06.2014р. відділом ДВС Котовського міжрайонного управління юстиції Одеської області було прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку зі стягненням боргу та перерахуванням на користь стягувача у повному обсязі.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.1 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У ст. 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Так, відповідно до умов п. 5.1. вказаного договору позичальник зобов'язаний відшкодувати банку збитки в розмірі неповернутої суми кредиту, процентів за користування кредитом та витрат, понесених банком за цим договором, а також повернути банку заборгованість по кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, неустойку та інші видатки понесені банком, за цим договором.

В п. 5.3 договору передбачено, що за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом позичальник зобовязаний сплатити банку пеню у розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення платежу від дня виникнення такої прострочки до повного погашення заборгованості, але в межах позовної давності. Сплата неустойки (штрафа, пені) за цим договором не звільняє позичальника від відшкодування збитків, завданих банку в повному обсязі.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Отже, з позичальника на користь банку підлягають стягненню кошти, передбачені договором за неналежне виконання його умов, зокрема: прострочена заборгованість за процентами, пеня за несвоєчасне погашення кредиту, пеня за несвоєчасну сплату процентів.

Вказана правова позиції викладена у Постановах Верховного суду України від 23.09. 2015р. справа №6-1206цс1, а також від 25.05.2016 року у справі № 6-157цс16.

Суд першої інстанції вірно не погодився з періодом нарахування заборгованості по процентам, зазначеним позивачем, а саме з 29.01.2010р. по 09.09.2015р., оскільки як було встановлено, відповідач виконав рішення суду від 24.02.2011р., сплативши заборгованість по наданому кредиту у повному обсязі у 2014р., а тому підлягає стягненню прострочена заборгованість по процентам, за період з 29.01.2010р. по день фактичного погашення наданого кредиту.

Під час судового розгляду відповідач та його представник погодилася вважати датою фактичного розрахунку з позивачем 06.06.2014р. (дата прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження). Таким чином, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за процентами за період фактичного користування кредитом тобто з 29.01.2010р. по 06.06.2014р. у розмірі 22 430, 41 грн. (23 138,27 грн. (заборгованість за процентами, яка заявлена позивачем) 707,86 грн. (заборгованість за процентами за період з червня 2014р. по вересень 2015р., згідно розрахунку позивача (а.с.11).

При цьому також необхідно зазначити, що відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

За положеннями ст. ст. 257, 261, 264 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, при цьому сторонами в п. 5.4 договору трирічний строк позовної давності визначений щодо всіх вимог банку в тому числі штрафів та пені.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежа.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідач відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України до ухвалення рішення звернувся до суду з письмовою заявою про застосування позовної давності.

Останній платіж на погашення боргу за вказаним договором відповідно до наданої відповідачем квитанції (а.с. 84) здійснено у зв'язку з виконанням попереднього рішення - 27.05.2014р. Таким чином, перебіг строку позовної давності почався з моменту настання строку погашення чергового платежу за договором тобто з червня 2014 року.

ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулось до суду з позовом про захист свого порушеного права 09.02.2016р. (а.с. 3), тобто у межах установленого ст. 257 ЦК України та сторонами в п. 5.4 договору трирічного строку позовної давності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року (справа №6-20цс14).

За наявності таких обставин суд першої інстанції правильно визнав, що відсутні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності.

З цих же обставин не підлягають задоволенню і доводи апеляційної скарги про застосування наслідків спливу строку позовної давності, що передбачені ст. 267ЦК України.

Крім того, розглядаючи вимоги позивача щодо стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту та пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 29.01.2010р. по 09.09.2015р. щодо визначення їх розміру суд першої інстанції правильно дійшов до такого.

Так, згідно з вимогами ч.3 ст.551 ЦК України, - розмір неустойки (пеня, штраф) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом ч. 3 ст. 551 ЦК України суд має право у випадку виникнення спору з приводу розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінивши розмір заборгованості та розмір штрафних санкцій (неустойки), зменшити її розмір у тому випадку, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, тобто зменшити розмір штрафних санкцій (неустойки) через її неспівмірність із розміром основного зобов'язання.

Розмір заборгованості та штрафних санкцій (розмір неустойки), їх співмірність, обставини, які дають суду право застосувати або не застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України, є фактичними обставинами справи, встановлення яких судом, відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 214 ЦПК України, є обов'язковою умовою при розгляді справи та ухваленні судового рішення у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно із правовим висновком Верховного Суду України, викладеним в постанові від 03 вересня 2014р. (справа № 6-100цс14), ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

За наявності таких обставин суд першої інстанції правильно застосував положення ч. 3 ст. 551 ЦК України до вимог про стягнення пені, за умови, що розмір нарахованої пені значно перевищує розмір збитків.

Вказаний правовий висновок Верховного Суду України у відповідності до положень ст.. 360-7 ЦПК України судом правильно було враховано й тому доводи апеляційної скарги позивача про те, що положення сч.3 ст. 551 ЦК України мають бути застосовані лише за заявою відповідача у справі, колегія суддів відхиляє.

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст.3, ч.3 ст.509 та ч.ч.1-2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Цей висновок узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН „Керівні принципи для захисту інтересів споживачів від 9.04.1985р. № 39/248, в якій наголошено: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10.11.2011р. № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Захист від цих зловживань базується на положеннях законодавства, зокрема ч. 3 ст. 551 Кодексу, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Істотними обставинами в розумінні вказаних положень Кодексу вважаються, зокрема, ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобовязання).

Як вбачається з матеріалів справи відповідач отримав кредит у розмірі 64 500 грн. на підставі кредитного договору від 16.01.2007р. Рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 24.02.2011р. з ОСОБА_2 стягнуто на користь АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором станом на 28.01.2011р. на загальну суму 65 572, 10 грн. Дане рішення суду виконано відповідачем у повному обсязі, що підтверджується постановою від 06.06.2014р. про закінчення виконавчого провадження у зв'язку зі стягнення боргу та перерахуванням на користь стягувача у повному обсязі. Крім того, як зазначено у даному рішенні відповідач припинив погашати кредит у вересні 2007р., тобто у період з лютого 2007р. по серпень 2007р. виконував зобов'язання за договором, сплачуючи кредитні кошти (відповідно до п. 3.3.1 кредитного договору у розмірі не менше 895 грн. щомісячно). Суд також обгрунтовано узяв до уваги, що на сьогоднішній день відповідач перебуває у скрутному матеріальному стані, оскільки має неповнолітню дитину, на його утриманні також перебуває дружина, яка не працює, він змушений також орендувати житло у м. Одесі, оскільки працевлаштуватися за місцем реєстрації йому не вдалося. Суд також правильно врахував, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність у позивача збитків у зв'язку з порушенням саме відповідачем грошового зобов'язання. Таким чином, з урахуванням зазначених вище обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що розмірі пені за несвоєчасне погашення кредиту підлягає зменшенню до 6 300, 09 грн., а за несвоєчасну сплату процентів - до 11 871, 05 грн., та що з відповідача підлягає стягненню заборгованість станом на 09.09.2015р. на загальну суму 40601, 55 грн., а саме: прострочена заборгованість по процентам - 22430,41 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту 6300, 09 грн.; пеня за несвоєчасну сплату процентів 11 871,05 грн.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що судом невірно застосовано періоди нарахування заборгованості та що кошти внесені позичальником в рахунок погашення боргу в період з 24.02.2011р. по 27.05.2014р. внесені позичальником не на виконання рішення Красноокнянського районного суду від 24.02.2011р., адже призначенням платежу згідно наданих квитанцій є внесення коштів на оплату прострочених відсотків та тіла за вказаним кредитним договором, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки з наданих заяв та квитанцій убачається, що відповідач в період з 2011р. по 2014р. сплачував кошти на погашення кредитної заборгованості за вказаним кредитним договором.

Інші доводи апеляційних скарг вищевикладених обставин не спростовують, а тому колегія суддів не приймає їх до уваги.

Рішення суду є правильним, воно ухвалено у відповідності до положень ст. ст. 212-215 ЦПК України і підстав для його скасування, як про це йдеться мова у апеляційній скарзі, немає.

Відповідно з вимогами ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції обставини справи досліджено повно, а зібраним доказам дана вірна оцінка.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» відхилити.

Рішення Красноокнянського районного суду Одеської області и від 22 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.Ф. Парапан

М.М.Драгомерецький

В.О.Панасенков