Постанова № 61134169, 28.07.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2016 року № 2а-9050/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кедик М.В.,

за участю секретаря судового засідання Гойни Є.А.,

представник позивача не прибув,

представник відповідача Антонюк І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс-Галичина» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

відкрите акціонерне товариство «Нафтопереробний комплекс-Галичина» (далі - позивач, ВАТ «НПК-Галичина») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС (далі - відповідач, СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ ДФС), у якому просить суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.06.2012 № 0000840802/534/4221, від 04.09.2012 № 0001020802/9099 та від 04.09.2012 № 0000510808/9100.

Позивач у судове засідання не прибув, подав до суду клопотання від 28.07.2016 вх. № 19637, в якому просить розглядати справу без його участі.

У судовому засіданні 12.05.2016 представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав додаткові пояснення в обґрунтування позовних вимог, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у запереченні. Зазначив, що на позивача, як на господарське товариство, у статутному фонді якого є корпоративні права держави, поширювалися вимоги ст. 60 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» щодо обов'язку сплати частини чистого прибутку до державного бюджету. При цьому, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті в період дії Податкового кодексу. Звертає увагу, що обов'язком контролюючих органів в розумінні Податкового кодексу України є визначення суми грошових зобов'язань у вигляді штрафних санкцій за порушення норм іншого законодавства, крім податкового законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладений на контролюючі органи, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно і підстав для їх скасування немає, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, якими такі обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини справи.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові ДПС у період з 10.05.2012 по 23.05.2012 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ВАТ «НПК-Галичина» (ЄДРПОУ 00152388)» з питань достовірності обчислення та повноти сплати частини чистого прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності господарських товариств, у статутному фонді яких є корпоративні права держави, за 2008 рік, а також, авансового внеску з податку на прибуток, нарахованого на суму дивідендів, призначених для виплати, про що 24.05.2012 складено акт № 175/08-20/00152388 (далі - акт перевірки).

Згідно акта перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем:

- ст. 59, ст. 60 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» від 26.12.2008, Постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2009 № 315 «Про затвердження базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави», у 2008 році підприємством не нараховано і не сплачено у встановлений законодавством термін частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України за результатами фінансово-господарської діяльності за 2008 рік на суму 468787,50 грн;

- пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижено авансовий внесок з податку на прибуток за 2008 рік на суму 117196,88 грн.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 13.06.2012 № 0000840802/534/4221, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем: частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій на суму 468787,50 грн - основний платіж та 117196,88 грн - штрафні (фінансові) санкції;

- від 04.09.2012 № 0001020802/9099, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 117 196,88 грн - основний платіж;

- від 04.09.2012 № 0000510808/9100, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 29299,22 грн - штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Відповідно до ч. 8 ст. 59 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» встановлено, що господарські товариства, у статутному фонді яких є корпоративні права держави (крім Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"), сплачують до 1 червня 2009 року до Державного бюджету України дивіденди, нараховані за результатами фінансово-господарської діяльності за 2008 рік пропорційно розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах у розмірі базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів.

Порядок відрахування частини чистого прибутку (доходу) встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 59 цього ж Закону).

Статтею 60 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» встановлено, що у разі неприйняття господарськими товариствами, у статутному фонді яких є корпоративні права держави, та господарськими товариствами, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходиться у статутних фондах господарських товариств, частка держави яких складає не менше 50 відсотків (крім закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго"), рішення про нарахування дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності за 2006, 2007 та 2008 роки до 1 червня 2009 року, такі господарські товариства сплачують частину чистого прибутку до державного бюджету у розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, встановлених на відповідний рік, до 1 червня 2009 року.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, у 2008 році»від 08.04.2009 № 315 затверджено базові нормативи, розмір яких вказано в додатку до цієї постанови. Так, для господарських товариств, що провадять діяльність у галузях, реалізацію державної політики в яких забезпечує Мінпаливенерго, частка прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності господарських товариств у 2008 році, становить 15 відсотків.

З аналізу названих норм випливає, що законодавство встановлює особливості регулювання розподілу чистого прибутку, порядку та строків виплати дивідендів господарськими товариствами, у статутному фонді яких є корпоративні права держави. Такі товариства в силу закону у разі прийняття рішення про виплату дивідендів за підсумками календарного року повинні спрямувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів у розмірі базових нормативів, встановленому Кабінетом Міністрів України на відповідний рік. Зокрема, за підсумками роботи за 2008 рік господарські товариства, що провадять діяльність у галузях, реалізацію державної політики в яких забезпечує Мінпаливенерго, спрямовують на виплату дивідендів 15% чистого прибутку, належні державі дивіденди сплачуються пропорційно розміру державної частки у статутному фонді товариства до 01.06.2009. У разі ж неприйняття господарським товариством, у статутному фонді яких є корпоративні права держави, рішення про нарахування дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності, такі господарські товариства, сплачують частину чистого прибутку до державного бюджету у розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, встановлених на відповідний рік, до 01.06.2009.

Суд зазначає, що виплата частини чистого прибутку до державного бюджету господарськими товариствами, у статутному фонді яких є корпоративні права держави, не є дивідендами в розумінні п. 1.9 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому, такі виплати здійснюються на виконання вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», а не внаслідок прийняття емітентом корпоративних прав рішення в порядку, передбаченому п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно даних виписки з реєстру власників цінних паперів Фонду державного майна України належить 217668739 штук простих іменних акцій ВАТ «НПК-Галичина», що становить 25 відсотків акцій товариства.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.10.2009 у справі № 24/122, яке залишене без змін постановою Вищого Господарського суду України від 08.04.2010 № 24/122) визнано недійсним рішення загальних зборів акціонерів ВАТ «НПК-Галичина» від 03.04.2009, оформлені протоколом загальних зборів акціонерів від 03.04.2009 № 1/2009 в частині затвердження порядку розподілу чистого прибутку та виплати дивідендів за результатами господарської діяльності товариства у 2008 році у розмірі 5 відсотків.

Іншого рішення загальних зборів акціонерів ВАТ «НПК-Галичина» в частині затвердження порядку розподілу чистого прибутку та виплати дивідендів за результатами господарської діяльності товариства у 2008 році у розмірі 15 відсотків не має.

В акті перевірки зазначено, що ВАТ «НПК-Галичина», провадить діяльність у галузі, реалізацію державної політики в якій забезпечує Мінпаливенерго, а для таких підприємств встановлений базовий норматив відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів ш результатами фінансово-господарської діяльності у 2008 році в розмірі 15 відсотків.

Відповідно до наданого до перевірки Звіту про фінансові результати ВАТ "НПК- Галичина" за 2008 рік, чистий прибуток підприємства (рядок 220) за звітний період становить 12501000,00 грн.

Відтак, відповідач зазначив, що у ВАТ НПК "Галичина" наявний обов'язок спрямувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів до державного бюджету України в сумі 468 787,50 грн, про що здійснив відповідний розрахунок (12501000,00 грн *25%* 15% = 468 787,50 грн) в термін до 01.06.2009.

При цьому, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем у період дії Податкового кодексу України, що вступив в дію з 01.01.2011.

Тому, Вищий адміністративний суд у своїй ухвалі від 16.02.2016 звернув увагу, що під час нового розгляду справи судам слід перевірити правильність визначення відповідачем розміру внеску «частина чистого прибутку (доходу) господарської організації», визначеного податковим повідомленням-рішенням № 0000840802/534/4221 від 13.06.2012, та встановити наявність у відповідача підстав для: визначення внеску - частини чистого прибутку (доходу) господарської організації, у статутному фонді якої є корпоративні права держави, грошовим (податковим) зобов'язанням в розумінні Податкового кодексу України та, як наслідок, можливість для нарахування штрафних санкцій на суму такого внеску; нарахування відповідних сум грошових зобов'язань з податку на прибуток за порушення пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті ненарахування та несплати авансового внеску з податку на прибуток.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відповідно до ст. 1 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні, визначає їх вичерпний перелік, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 6 Кодексу надано визначення понять «податок» та «збір». Так, податок - це обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платника податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податків, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Статтями 9 та 10 Кодексу визначено вичерпний перелік загальнодержавних і місцевих податків і зборів.

До загальнодержавних належать такі податки та збори: податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; податок на додану вартість; акцизний податок; збір за першу реєстрацію транспортного засобу; екологічний податок; рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України; плата за користування надрами; плата за землю; збір за користування радіочастотним ресурсом України; збір за спеціальне використання води; збір за спеціальне використання лісових ресурсів; фіксований сільськогосподарський податок; збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства; мито; збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками; збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності (ст. 9 Податкового кодексу України).

До місцевих податків та зборів належать: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; єдиний податок; збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності; збір за місця для паркування транспортних засобів; туристичний збір (ст. 10 Податкового кодексу України).

З наведених вище норм вбачається, що в переліку загальнодержавних податків (зборів), встановлених у статях 9 та 10 Податкового кодексу України, відсутній такий податок (збір) як «частина чистого прибутку (доходу)».

Отже, за Податковим Кодексом України зобов'язання підприємства сплатити частину чистого прибутку до Державного бюджету не є податковим зобов'язанням у розумінні Податкового кодексу України.

Згідно положень пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, грошовим зобов'язанням платника податків вважається сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Враховуючи те, що встановлений ст. 59, 60 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» обов'язок щодо сплати частини чистого прибутку суб'єктами господарювання до бюджету не є грошовим зобов'язанням, а відтак встановлена ст. 127 Податкового кодексу України відповідальність платників податків, зборів (обов'язкових платежів) у вигляді штрафу не поширюється на сплату зазначеного платежу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що прийняті СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові ДПС податкові повідомлення-рішення від 13.06.2012 № 0000840802/534/4221, від 04.09.2012 № 0001020802/9099 та від 04.09.2012 № 0000510808/9100 є протиправними та підлягають скасуванню.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений відкритим акціонерним товариством «Нафтопереробний комплекс-Галичина» судовий збір у розмірі 2146,00 грн підлягає стягненню на користь позивача з Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС за рахунок її бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби від 13.06.2012 № 0000840802/534/4221.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби від 04.09.2012 № 0001020802/9099.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби від 04.09.2012 № 0000510803/9100.

5. Судовий збір в розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн присудити на користь відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс-Галичина» (82103, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Бориславська 82, ЄДРПОУ 00152388) за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Суддя Кедик М.В.