Ухвала суду № 61111371, 06.09.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2016 року справа №805/861/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Ляшенка Д.В.

Ястребової Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Маріїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року у справі № 805/861/16-а (головуючий І інстанції Кірієнко В.О.) за позовом Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» до Маріїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення №000011/220/731 від 24.09.2015 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Маріїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій від 24.09.2015 року №000011/220/731 на суму грошового зобов'язання за основним платежем 114091 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 57045,50 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року позов задоволено, внаслідок чого скасовано податкове повідомлення-рішення 24.09.2015 року №000011/220/731 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 114091 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 57045,50 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач зазначив, що ним правомірно було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки при здійсненні перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України. Відповідач вважає, що позивачем не було надано відповідних первинних документів, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій з ПП «Антей-В». Відповідач також зазначив, що надані позивачем первинні документи мають певні дефекти, які ставлять під сумнів реальність господарських операцій, зокрема, судом першої інстанції не прийнято до уваги наявність розбіжностей інформації, зазначеній у специфікації-накладній з інформацією карантинного сертифікату. Крім того, відповідач зазначив, що судом першої інстанції прийняті документи, які позивачем в порушення вимог п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України не надавались під час проведення перевірки.

Відповідач в апеляційній скарзі просить розглядати адміністративну справу без участі представника відповідача.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомленні належним чином, а тому згідно до вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справу було розглянуто в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідачем було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Антей-В» за період з 01.10.2014року по 31.10.2014року, їх реальності та повноти відображення в обліку, за результатами якої складно акт від 07.09.2015 року 71/05-38/220/34032208 та прийнято податкове повідомлення-рішення №000001/220/731 від 24.09.2015року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 114091грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 57045,50грн.

Підставою для прийняття спірного рішення послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2014року на суму 114091грн. за операціям з придбання товарів/послуг у ПП «Антей-В».

Відповідач вважає, що позивачем не було надано відповідні первинні документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ПП «Антей-В» .

В акті перевірки зазначено, що господарська діяльність ПП «Аннтей-В» ставить під сумніви реальне здійснення заявлених об'ємів господарських операцій з придбання та подальшої реалізації товару у жовтні 2014 року враховуючи відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності складських приміщень, транспортних засобів, зазначеної кількості працюючих на підприємстві.

Під час проведення перевірки встановлено невідповідність придбаного у жовтні 2014 року асортименту товарно-матеріальних цінностей у контрагентів - постачальників з асортиментом товарів при подальшій реалізації на адресу контрагенту - покупцю ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське№1».

Порушень при формуванні ПП «Антей-В» податкових зобов'язань за спірними господарськими операціями податковим органом не встановлено.

Згідно п.п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу ( п.198.6 ст.198ПК).

За приписами п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Відповідно до вимог п. 186.1 ст.186 Податкового кодексу України місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП «Антей-В» було укладено договір про закупівлю товару №153Т за результатами відкритих торгів, які відбулись 01.08.2014р., за яким останній взяв на себе зобов'язання поставити товар: код 16.10.1 деревина, розпиляна чи розколота вздовж, розділена на шари або лущена, завтовшки більше ніж 6мм; шпали деревяні до залізничних або трамвайних колій, непросочені (рудстійка, довжина 2-4м. (діаметр 0.10-0.8) без ТЗР) 9600куб.м,

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання наведеного товару позивачем надано акти приймання-передачі, накладні, видаткові накладні, прибутковими ордерами, податкові накладні, карантинні сертифікати на ТМЦ, специфікаціями-накладними, відомістю аналітичного обліку по рахунку 6311 за жовтень 2014 року, журналом довіреностей по підприємству

Перевезення товару підтверджується відповідними залізничними накладними у яких міститься відмітка про те, що власником товару є ПП «Антей-В», а також товарно-транспортною накладною.

Факт оплати отриманої продукції підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

В якості подальшого використання в своїй господарській діяльності придбаних у контрагентів постачальників товарів/послуг, позивачем надані суду картки складського обліку та лімітні картки про передання ТМЦ на відповідні ділянки підприємства для подальшого використання у виробничому процесі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірні правочини набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких були спрямовані.

Відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження фіктивності спірних господарських операцій.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність відповідачем порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а тому судом першої інстанції правомірно скасовано спірне податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується реальність здійснення позивачем господарських операцій з ПП «Антей-В». Наявність певних недоліків в оформленні документів, на думку колегії суддів, не позбавляє права позивача на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту за спірними податковими накладними. Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження свого твердження щодо фіктивності спірних господарських операцій, а тому доводи апеляційної скарги колегією суддів не прийнято до уваги.

Посилання відповідача на ті обставини, що судом першої інстанції прийняті документи, які позивачем не надавались під час проведення перевірки, колегією суддів не прийняті до уваги з огляду на приписи ст. 69, 70 КС України.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Маріїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року у справі № 805/861/16-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року у справі № 805/861/16-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: Д.В. Ляшенко

Л.В. Ястребова