Ухвала суду № 61104042, 30.08.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2016 р.Справа № 818/433/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 31.05.2016р. по справі № 818/433/16

за позовом ОСОБА_1

до Апеляційного суду Сумської області треті особи - Державна судова адміністрація України , Державна казначейська служба України

про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі - позивач ) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до апеляційного суду Сумської області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить зобов"язати апеляційний суд Сумської області нарахувати та виплатити їй вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат, що складає 257680,60 грн. Свої вимоги мотивує тим, що з червня 1987 року вона працювала на посаді судді Ковпаківського району м. Суми, а з 2010 року - суддею апеляційного суду Сумської області. Звільнена з посади судді наказом голови апеляційного суду Сумської області від 24.11.2015року, виданого на підставі постанови Верховної Ради України від 12.11.2015 року, у зв'язку з поданням заяви про відставку. 09.03.2016 року на ім'я голови апеляційного суду Сумської області нею була подана заява про виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат на підставі ст. 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції до 27 березня 2014 року). Проте, листом від 16.03.2016 року їй було відмовлено у виплаті вихідної допомоги із посиланням на те, що Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" виключено ст. 136 із Закону України "Про судоустрій і статус суддів", якою передбачалась виплата вихідної допомоги суддям, які вийшли у відставку. Ну думку позивачки, таке рішення є незаконним, оскільки гарантії незалежності суддів не можуть бути звужені чи скасовані під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних. Крім того, станом на липень 2007 року її стаж на посаді судді складав понад 20 років і з цього часу вона набула право на отримання вихідної допомоги у разі виходу у відставку. Продовжуючи працювати на посаді судді в наступні роки, на думку позивачки, вона мала законні правомірні очікування отримати задекларовану державою у ст. 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції, яка діяла до 27.03.2014) вихідну допомогу при виході у відставку як один із елементів гарантії незалежності суддів.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 31.05.2016 р. в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до апеляційного суду Сумської області про зобов'язання апеляційний суд Сумської області нарахувати та виплатити вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат, що складає 257680,60грн. - відмовлено.

Не погодившись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального права та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином.

Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що з червня 1987 року ОСОБА_1 працювала на посаді судді Ковпаківського району м. Суми, а з 2010 року - суддею апеляційного суду Сумської області.

Наказом голови апеляційного суду Сумської області від 24.11.2015 року №99-ОС, ОСОБА_1 звільнено з посади судді та відраховано зі штату апеляційного суду Сумської області у зв'язку з поданням заяви про відставку, відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.11.2015 року (а.с.21).

09.03.2016 року позивачка звернулася до апеляційного суду Сумської області щодо нарахування та виплати їй вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою на підставі ст. 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції, яка діяла до 27.03.2014р.).

Розглянувши вказану заяву, головою апеляційного суду Сумської області листом від 16.03.2016 року №2400/16 повідомлено ОСОБА_1 про те, що відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 року №192) виплата вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою не передбачена (а.с.20).

Вважаючи свої права порушеними у зв'язку із невиплатою вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та вважає за необхідне зауважити на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України однією з підстав звільнення судді з посади органом, що його обрав або призначив, є подання суддею заяви про відставку.

За приписами ст.109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції, чинній на час подання позивачкою заяви про звільнення до Вищої ради юстиції) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.

Частиною 6 статтею 111 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.

В ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 10 серпня 2014 року подала до Вищої Ради юстиції заяву про відставку.

16 липня 2015 року заява позивачки була задоволена і Вищою Радою юстиції внесено подання до Верховної Ради України про її звільнення.

Постановою Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року позивачку було звільнено у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до ст.136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції чинній до 27 березня 2014 року) судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат, за останньою посадою.

Колегія суддів зазначає, що на час звільнення з посади судді набрав чинності Закон України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції від 01 квітня 2014 року, в якому відповідно до Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року виключено статтю 136, яка передбачає виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат, за останньою посадою.

Тобто, як на час звернення ОСОБА_1 до Вищої Ради юстиції із заявою про відставку (10.08.2014р.) так і на час її звільнення з посади судді та відрахування зі штату апеляційного суду Сумської області, діяли норми Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції від 01 квітня 2014 року, згідно яких виплата судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат, за останньою посадою не передбачалася.

Рішення щодо неконституційності Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" в частині виключення статті 136 із Закону України "Про судоустрій та статус суддів", Конституційним Судом України не приймалося.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Окрім того, частиною четвертою статті 109 Закону (в редакції на час звернення позивача із заявою про відставку) визначалося, що суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.

Відповідно до статті 29 Закону голова суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження. Цією ж статтею на голову суду покладено обов'язок видавати на підставі акта про призначення (обрання) суддею чи звільнення судді з посади відповідний наказ, що прямо вказує на відношення вказаного повноваження до категорії адміністративних повноважень голови суду.

Судді, функціонуючи в державній системі влади, перебувають у певних трудових відносинах із судовою установою, де вони працюють, виконуючи свої посадові обов'язки, тобто з апеляційним судом Харківської області.

Акт про призначення (обрання) суддею чи звільнення судді з посади є правовою підставою для виникнення або закінчення конкретних трудових відносин особи як судді з державою. У таких відносинах роботодавцем є держава, а на голову суду покладається обов'язок оформити ці відносини та встановити початковий або кінцевий момент їх виникнення з призначенням, пов'язаних з цим, відповідних виплат.

Крім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013 висловив думку, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв'язку з цим парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір.

Посилання позивачки на невиплату вихідної допомоги, як порушення її конституційних гарантій, є не обґрунтованими.

Отже, в даному випадку, до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивачки (12 листопада 2015 року).

Така позиція суду повністю узгоджується з висновками Конституційного Суду України викладеними в п.3.2 рішення №10-рп/2013 від 19.11.2013р.

Крім того, Вищий адміністративний суд України неодноразово приходив до висновку про необґрунтованість позовних вимог суддів у відставці про зобов'язання виплати вихідної допомоги (справа № К/800/51838/15, справа № К/800/34687/15).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстави для задоволення позову відсутні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому посилання позивача в апеляційній скарзі на порушення судом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 31.05.2016р. по справі № 818/433/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бондар В.О.Судді(підпис) (підпис) Кононенко З.О. Калитка О.М. Повний текст ухвали виготовлений 05.09.2016 р.