Ухвала суду № 61104041, 30.08.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2016 р.Справа № 613/96/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Калитки О. М. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Богодухівського районного суду Харківської області від 31.05.2016р. по справі № 613/96/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Богодухівському районі Харківської області

про проведення донарахування пільгової пенсії,

ВСТАНОВИЛА:

27 січня 2016 року , ОСОБА_1 ( далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в Богодухівському районі Харківської області ( далі - відповідач) про проведення донарахування пільгової пенсії за період з 24.08.2006 року по 17.03.2009 року в якому позивач ставить також питання про поновлення строку звернення до суду з цим позовом. Причиною пропуску строку позивач зазначив те, що він не є фахівцем галузі права, тому йому не було відомо про його право на нарахування йому пенсії за віком на пільгових умовах саме з часу досягнення ним 55 років, а не з часу звернення з відповідним до суду. Позивач вважає що суд при винесенні постанови від 17.06.2009 року по справі №2-а-48-09 не правильно встановив строк з якого зобов'язав УПФУ в Богодухівському районі провести нарахування пільгової пенсії ОСОБА_1, оскільки слід було вказати що перерахунок пенсії потрібно було зробити з досягнення ним 55 річного віку, а не з 18.03.2009 року, як це вказано в постанові. Про порушення свого права позивач дізнався 18.11.2015 року при отриманні відповідної консультації фахівця в галузі права.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 31.05.2016 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні заяви про поновлення строку для звернення до адміністративного суду. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Богодухівському районі Харківської області «про проведення донарахування пільгової пенсії» - залишено без розгляду.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на те, що залишаючи без розгляду позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про пропуск позивачем встановленого законом строку на звернення до суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 18.03.2009 року звернувся до суду шляхом подачі до канцелярії суду позовної заяви в якій просив визнати протиправними дії Богодухівського районного управління ПФ України в Харківській області відносно відмови йому у нарахуванні пільгової пенсії та зобов'язати ПФУ провести йому нарахування пільгової пенсії відповідно до його трудового стажу, що дає право на пільгову пенсію. Постановою суду від 17 червня 2009 року позовні вимоги позивача були задоволені, дії відповідача визнано протиправними та зобов'язано УПФУ в Богодухівському районі провести нарахування пільгової пенсії з 18.03.2009 року ОСОБА_1 відповідно до п. «б» ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення». Таким чином, ні в тексті позовної заяви, а ні в постанові суду не вбачається з якого строку позивач просив здійснювати йому нарахування і він погодився з висновком суду про необхідність здійснення цих нарахувань з моменту подачі позову до суду, оскільки не оскаржив постанову суду та в подальшому не подавав заяв про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Про те, що позивач знав про порушення свого права після ухвалення Постанови Богодухівського районного суду від 17 червня 2009 року яким пенсійний фонд зобов'язано нараховувати йому пенсію відповідно до п. б ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» з 18.03.2009 року, а не з 24.08.2006 року свідчить його заява, яка міститься в матеріалах пенсійної справи, та копію якої долучено до матеріалів справи від 11.02.2010 року в якій він просить донарахувати йому пенсію з 24.04.2006 року по 18.03.2009 року та відповідь пенсійного фонду, яку надав позивач, згідно якої йому відмовлено в здійсненні цих нарахувань.

Залишаючи без розгляду позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем без поважних причин пропущено встановлений законодавством процесуальний строк звернення до суду. А саме: право ОСОБА_1 на звернення до суду з захистом свого порушеного права виникло з моменту отримання ним негативної відповіді, а саме 22.02.2010 року. Позивач же звернувся до суду з позовом 27 квітня 2016 року, та в період часу з 22.02.2010 року по 27.04.2016 року до суду не звертався (понад 6 років).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Правовідносини з приводу строків звернення до адміністративного суду унормовані ст. 99 КАС України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Правовідносини в даній справі повинні розглядатися, в першу чергу, виходячи з правомірності або неправомірності дій чи бездіяльності органу владних повноважень, на звернення для оскарження яких Кодексом адміністративного судочинства передбачено 6 місяців.

Колегія суддів зазначає, що практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Таким чином, для вирішення питання про наявність або відсутність пропуску строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до начальника Управління пенсійного фонду України в Богодухівському районі з заявою 11.02.2010 року в якій він

просить донарахувати йому пенсію з 24.04.2006 року по 18.03.2009 року. Відповіддювід 22.02.2010 року було відмовлено позивачу.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом 27 квітня 2016 року, та в період часу з 22.02.2010 року по 27.04.2016 року до суду не звертався (понад 6 років).

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що саме з моменту отримання відповідді - відмови позивачу було достовірно відомо про наявність обставин, які на його думку, можуть свідчити про порушення прав, свобод чи інтересів, та як наслідок, саме з даного моменту у позивача виникла можливість реалізувати встановлене законом право на їх захист, у т.ч. шляхом звернення до суду із відповідним позовом.

Вказаний позов надійшов на адресу суду 27.04.216 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду на адміністративному позові, тобто з порушенням встановленого законодавством шестимісячного строку звернення до суду.

Відповідно до ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Згідно із ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу приписів ч. 4 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Вирішуючи питання про поважність причин пропущення строку звернення до суду з даним позовом, колегія суддів виходить з того, що поважними визнаються лише такі причини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, тобто, які б об'єктивно та істотно перешкоджали його зверненню до суду та не залежали від його волевиявлення.

Однак позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час її апеляційного перегляду, не було надано жодних належних та допустимих доказів наявності об'єктивних причин, що перешкоджали йому своєчасно звернутися до суду з відповідним позовом про захист свого порушеного права, а судом в ході судового розгляду не встановлено.

Колегія суддів звертає увагу на те, що встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності у позивача поважних пропуску строку звернення до суду, та як наслідок правомірності залишення частини позовних вимог без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивачем, в порушення вищезазначених вимог, не було надано належних та допустимих доказів, в підтвердження факту поважності пропуску строку звернення до суду із даним позовом.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Богодухівського районного суду Харківської області від 31.05.2016р. по справі № 613/96/16-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бондар В.О.Судді(підпис) (підпис) Калитка О.М. Кононенко З.О. Повний текст ухвали виготовлений 05.09.2016 р.