Постанова № 61103201, 25.08.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2016 року №810/1050/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтез-Груп» до Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінтез-Груп» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.08.2015 №0007401005.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ «Сінтез-Груп» подало до податкового органу декларації з податку на додану вартість за січень, лютий, березень, травень 2013 року, а також за червень 2014 року, де самостійно визначило суму грошового зобов'язання, що підлягає сплаті до бюджету.

За твердженнями позивача, товариство в межах строків, встановлених Податковим кодексом України, сплатило суму самостійно узгоджених зобов'язань з ПДВ за вказані періоди до бюджету. Разом з тим такі кошти податковий орган самостійно спрямував у рахунок погашення неіснуючого податкового боргу та визначив товариству штрафні санкції за порушення строків сплати податків.

Позивач стверджує, що ТОВ «Сінтез-Груп» своєчасно та у повному обсязі сплачує податкові зобов'язання, тому висновок податкового органу про наявність у товариства податкового боргу з ПДВ є безпідставними та необґрунтованими. За таких обставин позивач вважає, що податковий орган не мав правових та фактичних підстав для зміни призначення платежів та застосування до ТОВ «Сінтез-Груп» штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань.

Відповідач проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні. В письмових запереченнях проти позову послався на правомірність проведеної податковим органом камеральної перевірки та встановлений Податковим кодексом України порядок нарахування платникам податків штрафних санкцій.

Представники сторін у судове засідання, призначене на 09.08.2016, не з’явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Водночас матеріали справи містить клопотання позивача про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за відсутності його уповноваженого представника до суду не надходило.

Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності та враховуючи, що про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений своєчасно та належним чином, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги положення частин четвертої та шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінтез-Груп» зареєстроване Бородянською районною державною адміністрацією Київської області 03.04.2000 як юридична особа, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ №340444 (а.с. 50).

12 серпня 2015 року посадовою особою Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (Бородянське відділення) на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України проведено перевірку ТОВ «Сінтез-Груп» на предмет своєчасності сплати грошових зобов’язань з податку на додану вартість, результати якої оформлені актом від 12.08.2015 №611/10-05/30858281 (далі – Акт перевірки) (а.с. 9-12).

Перевіркою встановлено порушення позивачем положень пункту 57.1 статті 57 та пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а саме:

- податкове зобов’язання з ПДВ у розмірі 52,30 грн. згідно податкової декларації з ПДВ за січень 2013 року (№9008624737 від 21.02.2013) сплачено лише 04.03.2013, тобто із затримкою у 23 дні;

- податкове зобов’язання з ПДВ у розмірі 167,50 грн. згідно податкової декларації з ПДВ за січень 2013 року (№9008624737 від 21.02.2013) сплачено лише 04.03.2013, тобто із затримкою у 23 дні;

- податкове зобов’язання з ПДВ у розмірі 53,50 грн. згідно податкової декларації з ПДВ за лютий 2013 року (№9013540218 від 16.03.2013) сплачено лише 01.04.2013, тобто із затримкою у 29 днів;

- податкове зобов’язання з ПДВ у розмірі 112,00 грн. згідно податкової декларації з ПДВ за березень 2013 року (№9021775025 від 18.04.2013) сплачено лише 07.05.2013, тобто із затримкою у 22 дні;

- податкове зобов’язання з ПДВ у розмірі 4658,00 грн. згідно податкової декларації з ПДВ за червень 2014 року (№9041037175 від 17.07.2014) сплачено лише 31.07.2014, тобто із затримкою у 2 дні;

- податкове зобов’язання з ПДВ у розмірі 367814,60 грн. згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2013 року (№9043393710 від 28.07.2014) сплачено лише 29.07.2014, тобто із затримкою в 1 день;

- податкове зобов’язання з ПДВ у розмірі 123641,30 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 10.06.2013 №0000332200 сплачено лише 21.06.2013, тобто із затримкою в 1 день;

На підставі таких обставин та керуючись положеннями статті 126 Податкового кодексу України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 12.08.2015 №0007401005, яким позивачу нараховані штрафні санкції у загальній сумі 49649,92 грн. (т.1, а.с. 13).

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно із підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків повинен сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За приписами пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 203.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація з ПДВ подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

За приписами пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Зазначені положення кореспондуються з приписами Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України №765 від 05.12.2013 (далі - Порядок №765).

Так, пунктом 1 розділу V Порядку №765 передбачено, що у разі наявності у платника податкового боргу за податками, зборами територіальні органи Міндоходів зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник, в рахунок погашення боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником. У такому самому порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника відповідно до статті 95 Податкового кодексу України або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 4 розділу V Порядку №765 при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), територіальний орган Міндоходів самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Таким чином, податковим законодавством визначено обов'язок контролюючого органу здійснювати зарахування усіх платежів на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Тобто, визначальним при застосуванні вищезазначених приписів є наявність податкового боргу.

Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, передумовою нарахування штрафних санкцій є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов'язання.

Перевіряючи обґрунтованість тверджень відповідача та висновків Акта перевірки про несвоєчасність сплати позивачем узгоджених податкових зобов’язань, судом встановлено наступне.

21 лютого 2013 року ТОВ «Сінтез-Груп» подало до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за січень 2013, яку зареєстровано за №9008624737 від 21.02.2013, де позивач самостійно визначив суму грошового зобов’язання з ПДВ у розмірі 4405,00 грн. (а.с. 19-22). Граничним строком сплати податкового зобов’язання згідно вказаної декларації є 04.03.2013.

Податкове зобов’язання з ПДВ за січень 2013 року сплачене позивачем згідно платіжного доручення від 27.02.2013 №81 на суму 4405,00 грн. (а.с. 40).

Також, як вбачається з інтегрованої картки ТОВ «Сінтез-Груп» з податку на додану вартість, у лютому 2013 року позивачем були подані уточнюючі розрахунки:

- №9010177771 від 28.02.2013, яким збільшено суму податкового зобов’язання з ПДВ на 687,00 грн. та нараховано штрафну санкцію у розмірі 21,00 грн.;

- №9010194831 від 28.02.2013, яким збільшено суму податкового зобов’язання з ПДВ на 587,00 грн. та нараховано штрафну санкцію у розмірі 18,00 грн.;

- №9010196642 від 28.02.2013, яким збільшено суму податкового зобов’язання з ПДВ на 427,00 грн. та нараховано штрафну санкцію у розмірі 13,00 грн.

Загалом вказаними уточнюючими розрахунками сума грошового зобов’язання позивача з ПДВ збільшилась на 1753,00 грн. Судом встановлено, що платіжним дорученням №641 від 28.02.2013 позивачем було сплачено суму ПДВ у розмірі 1753,00 грн., що виникла на підставі вказаних уточнюючих розрахунків.

Одночасно з цим, на суму самостійно збільшеного позивачем податкового зобов’язання з ПДВ внаслідок поданих уточнюючих розрахунків податковим органом було нараховано пеню у загальній сумі 222,27 грн., у тому числі 95,52 грн. згідно уточнюючого розрахунку №9010177771 від 28.02.2013; 77,28 грн. згідно уточнюючого розрахунку №9010194831 від 28.02.2013; 49,47 грн. згідно уточнюючого розрахунку№9010196642 від 28.02.2013 (а.с. 76-78). Пеню позивач при формуванні платіжних доручень не врахував та самостійно не сплатив, що у подальшому потягло за собою виникнення недоїмки.

Так, згідно інтегрованої картки позивача пеня у розмірі 222,27 грн. в порядку статті 87.9 статті 87 Податкового кодексу України була погашена за рахунок коштів, що раніше були сплачені позивачем на погашення податкового зобов’язання згідно декларації з ПДВ за січень 2013 року (від 27.02.2013 №81 на суму 4405,00 грн.), у зв’язку з чим після збільшення в інтегрованій картці позивача податкового зобов’язання з ПДВ згідно податкової декларації за січень 2013 року у розмірі 4405,00 грн. у позивача виникла недоїмка у розмірі 222,27 грн.

Надалі, визначаючи власні податкові зобов’язання з ПДВ у податкових деклараціях за лютий 2013 року, березень 2013 року та сплачуючи суми таких зобов’язань відповідними платіжним дорученнями, позивачем не прийнято до уваги того, що податковим органом, за рахунок частини сум коштів, визначених у цих платіжних дорученнях, здійснювалось погашення сум недоїмки по попереднім звітним періодам, починаючи з податкової декларації за січень 2013 року №9008624737 від 21.02.2013.

Таким чином відповідачем правомірно встановлено порушення позивачем строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань з податку на додану вартість згідно податкових декларацій за січень, лютий та березень 2013 року та нараховано штрафних санкцій у розмірі 38,53 грн.

17 липня 2014 року ТОВ «Сінтез-Груп» подало до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за червень 2014, яку зареєстровано за №9041037175 від 17.07.2014, де позивач самостійно визначив суму грошового зобов’язання з ПДВ у розмірі 4658,00 грн. (а.с. 29-33). Граничним строком сплати податкового зобов’язання згідно вказаної декларації є 31.07.2014.

Податкове зобов’язання з ПДВ за червень 2014 року сплачене позивачем згідно платіжного доручення від 24.07.2014 №151 на суму 4658,00 грн. (а.с. 38).

Одночасно з цим, позивачем до податкового органу було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9043393710 від 28.07.2014: звітний податковий період – липень 2014 року, звітний (податковий) період, за який виправляються помилки – травень 2013 року (далі також уточнюючий розрахунок від 28.07.2014) (а.с. 34-36).

У вказаному уточнюючому розрахунку позивачем було відкориговано значення рядків 20.1 та 20.2 податкової декларації з ПДВ за травень 2013 року, а саме, було зменшено значення рядка 20.1 «зарахування від’ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість» у розмірі 372475,00 грн. та на цю ж суму збільшено значення рядка 20.2 «зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (+372475,00 грн.).

Тобто, позивачем було змінено призначення від'ємного значення з ПДВ за травень 2013 року: із зарахування його суми у розмірі 372475,00 грн. у зменшення податкового боргу на зарахування його до складу податкового кредиту наступного періоду.

У результаті таких уточнень в інтегрованій картці позивача утворилась недоїмка у розмірі 372475,00 грн. (а.с. 91), оскільки раніше ця сума була погашена за рахунок від’ємного значення з ПДВ, яке позивач уточнюючим розрахунком спрямував до складу податкового кредиту.

У цей же день, 28.07.2014, недоїмку у розмірі 372475,00 грн., що утворилась внаслідок проведених позивачем уточнень було частково погашено за рахунок платіжного доручення від 24.07.2014 №151 на суму 4658,00 грн., яке призначалось для сплати податкових зобов’язань згідно податкової декларації з ПДВ за червень 2014 року та за рахунок наявної станом 01.01.2014 переплати у розмірі 2,45 грн.

Сума недоїмки, яка обліковувалась в інтегрованій картці позивача станом на 28.07.2016 становила 367814,55 грн. (372475,00-4658,00-2,45).

Наступного дня, 29.07.2014, позивачем до податкового органу знову було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9043672921 від 29.07.2014: звітний податковий період – липень 2014 року, звітний (податковий) період, за який виправляються помилки – травень 2013 року.

В уточнюючому розрахунку, який був поданий 29.07.2014, позивачем повторно було відкориговано значення рядків 20.1 та 20.2 податкової декларації з ПДВ за травень 2013 року, а саме, було збільшено значення рядка 20.1 «зарахування від’ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість» у розмірі 372475,00 грн. та на цю ж суму зменшено значення рядка 20.2 «зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (-372475,00 грн.).

Тобто, позивачем було повернуто значення рядків 20.1 та 20.2 податкової декларації з ПДВ за травень 2013 року у попередній стан (до змін, внесених уточнюючим розрахунком від 28.07.2014).

29 липня 2014 року в інтегрованій картці позивача з ПДВ недоїмка у розмірі 367814,55 грн., що утворилась внаслідок подачі позивачем уточнюючого розрахунку від 28.07.2014 №9043393710, була погашена з огляду на подачу позивачем уточнюючого розрахунку від 29.07.2014 №9043672921, яким від’ємне значення з ПДВ у розмірі 372475,00 грн. знову було спрямоване у рахунок погашення податкового боргу.

Одночасно з погашенням недоїмки у розмірі 367814,55 грн. податковим органом було нараховано штраф у розмірі 36781,46 грн. за затримку на 1 день погашення узгодженого податкового боргу.

У судовому засіданні представники позивача зазначали, що проведені коригування рядків 20.1 та 20.2 податкової декларації з ПДВ за травень 2013 були здійснені бухгалтером підприємства, оскільки вона вважала, що у вказаній декларації була помилка, однак потім виявилось, що податкова декларація з ПДВ за травень 2013 року містила достовірні дані щодо значення вказаних рядків, і в коригуванні не було потреби.

У той же час представники позивача наголошували, що податкова декларація з ПДВ за травень 2013 не містила задекларованих до сплати податкових зобов’язань, оскільки підприємство за результатами звітного (податкового) періоду отримало від’ємне значення. Також зазначали, що підприємством не було відкориговане від’ємне значення з ПДВ (рядок 19 податкової декларації з ПДВ), а лише змінено його призначення, і що вказані коригування не могли призвести до виникнення податкового боргу.

Суд з вказаними аргументами представників позивача не погоджується, оскільки враховуючи, що позивач уточнюючим розрахунком №9043393710 від 28.07.2014 «зняв» суму від’ємного значення з ПДВ у розмірі 372475,00 грн. (ряд. 20.1), яка ще у травні 2013 року була зарахована в рахунок погашення податкового боргу згідно податкового повідомлення-рішення №0000332200 від 10.06.2013, в інтегрованій картці підприємства цілком обґрунтовано почала обліковуватись недоїмка на цю ж суму.

Враховуючи, що така недоїмка була погашена лише наступного дня внаслідок повернення показників декларації з ПДВ за травень 2013 року у попередній стан, суд вважає, що відповідач правомірно встановив порушення позивачем строків сплати узгодженого податкового зобов’язання та нарахував штрафні санкції за таке порушення у розмірі 36781,46 грн.

Водночас суд не погоджується щодо встановленого відповідачем порушення строків сплати самостійно визначеного грошового зобов’язання у розмірі 4658,00 грн. згідно податкової декларації з ПДВ за червень 2014 року.

Як вже зазначалось судом, 17.07.2014 позивач податкову декларацію з ПДВ за червень 2014 року (№9041037175 від 17.07.2014), де позивач самостійно визначив суму грошового зобов’язання з ПДВ у розмірі 4658,00 грн. (а.с. 29-33). Граничним строком сплати податкового зобов’язання згідно вказаної декларації є 31.07.2014. Податкове зобов’язання з ПДВ за червень 2014 року сплачене позивачем згідно платіжного доручення від 24.07.2014 №151 на суму 4658,00 грн., тобто у межах визначених Податковим кодексом України строків (а.с. 38).

Відповідно до інтегрованої картки позивача з ПДВ суму, яку було сплачено позивачем згідно платіжного доручення від 24.07.2014 №151 (4658,00 грн.), 28.07.2014 було зараховано у рахунок погашення недоїмки (372475,00 грн.), яка виникла внаслідок подачі позивачем уточнюючого розрахунку від 28.07.2014 №9043393710.

Разом з тим, враховуючи, що внаслідок подання позивачем уточнюючого розрахунку від 29.07.2014 №9043672921 недоїмка у розмірі 372475,00 грн. була погашена, з 29.07.2014 в інтегрованій картці позивача обліковувалась переплата у розмірі 4660,45 грн., яка складається з суми згідно платіжного доручення від 24.07.2014 №151 та переплати у розмірі 2,45 грн., що обліковувалась, починаючи з 01.01.2014.

Таким чином, станом на момент настання граничного строку погашення податкового зобов’язання з ПДВ за червень 2014 року (31.07.2014) у розмірі 4658,00 грн. в інтегрованій картці позивача була наявна переплата у розмірі 4660,45 грн., що повністю покриває розмір самостійно визначеного позивачем податкового зобов’язання.

Як встановлено судом з інтегрованої картки позивача з ПДВ, вказану переплату податковим органом враховано не було, а фактично погашення податкового зобов’язання згідно з податковою декларацією з ПДВ за червень 2014 року відбулось за рахунок платіжного доручення від 01.08.2014 №163 на суму 37248,00 грн.

За цих обставин суд вважає, що відповідач дійшов безпідставних висновків про порушення позивачем граничних строків сплати податкового зобов’язання з ПДВ згідно податкової декларації з ПДВ за червень 2014 року №9041037175 від 17.07.2014 та нарахував позивачу штрафні санкції у розмірі 465,80 грн.

Щодо стверджуваного в Акті перевірки порушення позивачем строків сплати узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 123641,30 грн., що виникло внаслідок прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення від 10.06.2013 №0000332200, суд зауважує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.06.2013 ДПІ у Бородянському районі Київської області ДПС на підставі акта перевірки від 31.05.2013 №308/22-30858281 було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000332200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ на 313540,00 грн., у тому числі 250832,00 грн. за основним платежем та 62708,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому засіданні позивач підтвердив, що не оскаржував вказане податкове повідомлення-рішення. При цьому зазначив, що визначене ним податкове зобов’язання з ПДВ було погашено за рахунок від’ємного значення з ПДВ, задекларованого у податковій декларації з ПДВ за травень 2013 року (рядок 20.1).

В акті перевірки встановлено, що граничним строком погашення податкового зобов’язання згідно податкового повідомлення-рішення від 10.06.2013 №0000332200 є 20.06.2013, а фактично зобов’язання позивачем сплачено 21.06.2013. Одночасно з цим в графі «кількість днів прострочення» таблиці, що міститься в Акті перевірки, вказано « 0».

Судом встановлено, що 20.06.2013 позивач подав до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за травень 2013 року (№9036608991 від 20.06.2013), де у рядку « 19» «від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» задекларував суму у розмірі 372699,00 грн.

Згідно статті 200 Податкового кодексу України (у редакції від 01.04.2013) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 ПК України).

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 ПК України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 ПК України).

Отже, якщо платник податку має податковий борг та за результатами звітного (податкового) періоду отримав від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ, така сума від’ємного значення враховується у зменшення податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.06.2013 в інтегрованій картці позивача було збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ на суму, визначену у податковому повідомленні-рішенні від 10.06.2013 №0000332200 та у цей же день вказану суму грошового зобов’язання було погашено за рахунок від’ємного значення з ПДВ згідно податкової декларації з ПДВ за травень 2013 року (№9036608991 від 20.06.2013) (а.с. 83).

Таким чином, матеріалами справи спростовуються висновки відповідача щодо несвоєчасного погашення позивачем податкового зобов’язання у розмірі 123641,30 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 10.06.2013 №0000332200. За таких обставин відповідачем було безпідставно нараховану позивачу штрафні санкції у розмірі 12364,13 грн.

Підсумовуючи викладене суд зазначає, що відповідачем безпідставно нараховано позивачу штрафних санкцій на загальну суму 12829,93 грн. (12364,13 грн.+465,80 грн.), у зв’язку з чим податкове повідомлення-рішення від 12.08.2015 №0007401005 у відповідній частині є протиправним та підлягає скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, доказів правомірності накладення на позивача штрафних санкцій у розмірі 12829,93 грн. не надав. Водночас позивачем не було спростовано висновків відповідача, що потягли за собою нарахування решти штрафних санкцій у розмірі 36819,99 грн.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статті 97 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані. Оскільки жодних клопотань з приводу повернення судових витрат позивачем суду не заявлено судові витрати компенсації не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 12.08.2015 №0007401005 в частині нарахованих штрафних санкцій у розмірі 12829,93 грн. (дванадцять тисяч вісімсот двадцять дев’ять грн. 93 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови - 25.08.2016.