Постанова № 61082816, 30.08.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2016 р. Справа№ 911/5040/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Алданової С.О.

секретар: Горбунова М.Є.

за участю представників:

позивача: Панчишин А.М.;

відповідачів: не з'явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-

виробниче підприємство "Поліпром"

на рішення Господарського суду Київської області

від 15.03.2016р.

у справі №911/5040/15 (суддя Подоляк Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нордон"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче

підприємство "Поліпром"

2) Приватного підприємства "Альбінос 2005"

про зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нордон" (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Поліпром" (далі - відповідач-1) та Приватного підприємства "Альбінос 2005" (далі - відповідач-2), в якому просив суд зобов'язати відповідача-1 виконати умови п.2.13 договору поставки від 30.04.2014р. №101-146-ДА14/861, укладеного між позивачем і відповідачем-1, а саме забрати у позивача товар згідно з переліком, наведеним у позові, а також стягнути з відповідача-2 заборгованість за зберігання не забраного товару в розмірі 200,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1 не виконав свої зобов'язання перед позивачем з прийняття нереалізованого товару та здійснення розрахунку за зберігання такого товару. При цьому, зобов'язання з оплати за зберігання товару були забезпечені порукою відповідачем-2 за договором поруки від 30.04.2014р., укладеного між позивачем та відповідачем-2.

Відповідач-1 проти позову заперечував, наголошуючи на безпідставності та непідтвердженості позовних вимог. Зокрема, відповідач-1 зазначав наступне:

- вимоги позивача направлені на уникнення від обов'язку сплатити наявний борг за поставлений товар, який стягнутий в судовому порядку;

- відповідач-1 забрав у позивача весь нереалізований товар;

- строки реалізації права позивача на повернення нереалізованого товару вже сплинули.

Відповідач-2 явку свого представника у судові засідання місцевого господарського суду не забезпечив, відзив на позов не надав, у зв'язку з чим справа розглядалася судом на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/5040/15 від 15.03.2016р. позов було задоволено частково, зобов'язано відповідача-1 виконати умови п.2.13 договору поставки від 30.04.2014р. №101-146-ДА14/861, укладеного між позивачем та відповідачем-1, а саме забрати у позивача товар згідно переліку, вказаного в позові. Окрім того, присуджено до стягнення з відповідача-1 на користь позивача 1 218,00 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач-1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області у справі №911/5040/15 від 15.03.2016р. і прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідач-1 зазначав наступне:

- суд взагалі не дослідив питання фактичної реальної наявності товару, що підлягає поверненню, та його фізичний стан, товарний вигляд, наявність пошкоджень;

- відповідач-1 після подання позову про стягнення боргу 24.07.2015 р. отримав весь нереалізований товар, який було надано позивачем, що підтверджується накладною на повернення товару №76487Г від 24.07.2015р.;

- позивач не надав жодних доказів, що товар перелічений в акті поставлявся виключно відповідачем, а не будь-якою іншою особою та не надав доказів, що ним своєчасно був повідомлений відповідач про неможливість реалізувати товар;

- позивач своїми діями навмисно не проводив реалізацію товару за договором поставки, що підтверджується відсутністю доказів надання послуг з передпродажної підготовки товару, фото звітів, та доповідною запискою менеджера зі збуту ОСОБА_3 від 28.10.2015 р. про відсутність товару торгової марки Grilly на полицях магазинів Мегамаркет;

- наявність нереалізованого товару підтверджується лише наданим позивачем актом інвентаризації станом на 28.09.2015р., складеного виключно представниками позивача, але представники відповідача-1 не були залучені до такої інвентаризації та були позбавлені можливості пересвідчитись про наявність такого товару та його товарний вигляд. Зазначений акт інвентаризації не містить жодної інформації про фізичний стан товару, а інших доказів належного товарного вигляду позивач не надав;

- відсутність документальних доказів наявності товару (фото звітів), його фізичного стану та не допуск представників відповідача-1 до дослідження товарного вигляду свідчать про відсутність реального характеру результатів інвентаризації від 28.09.2015р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016р. (головуючий суддя Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Пономаренко Є.Ю.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.07.2016р.

08.07.2016р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшли письмові пояснення по справі.

11.07.2016р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з тим, що позивач не отримав копії апеляційної скарги, а з матеріалами останньої зміг ознайомитися в Київському апеляційному господарському суді лише 08.07.2016р. Зважаючи на вищевикладене, позивач зазначав про те, що не мав можливості підготувати відзив на апеляційну скаргу та належним чином підготуватися до розгляду справи в судовому засіданні.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.07.2016р. у зв'язку із перебуванням судді Пономаренко Є.Ю. у відпустці з 12.07.2016р., для розгляду справи №911/5040/15 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2016р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Алданової С.О., Мартюк А.І. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.07.2016р.

В судове засідання 12.07.2016р. з'явився лише представник відповідача-1. Представники позивача та відповідача-2 в судове засідання не з'явилися. Представник відповідача-2 про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2016р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, клопотання позивача про відкладення розгляду справи на іншу дату було задоволено, розгляд справи відкладено на 16.08.2016р.

09.08.2016р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

15.08.2016р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшли письмові пояснення по справі.

В судове засідання 16.08.2016р. з'явилися представники позивача та відповідача-1. Представник відповідача-2 не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2016р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 30.08.2016р.

29.08.2016р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 30.08.2016р. представник позивача заперечував проти апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових письмових поясненнях, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представники відповідачів у судове засідання 30.08.2016р. не з'явилися, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін у судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату та час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутності представників відповідачів за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 30.08.2016р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

30.04.2014р. між позивачем, як покупцем, та відповідачем-1, як постачальником, було укладено договір поставки №101-146-ДА14/861 (далі - Договір поставки) (том справи - 1, аркуші справи - 28-31).

За умовами Договору поставки (розділ 1) постачальник зобов'язується поставити товар згідно із замовленням покупця, а покупець прийняти його відповідно до накладних та Протоколу узгодження цін, що є невід'ємною частиною договору, та оплатити товар у строки, зазначені в п.3.2. Моментом передачі права власності на товар є момент фізичного одержання товару покупцем та підписання уповноваженими представниками обох сторін накладних, що підтверджують фактичну передачу товару від постачальника покупцеві.

Умови поставки визначені в розділі 2 Договору поставки, згідно з п.п.2.1, 2.4, 2.13 якого кількість і вартість товару фіксується в накладній, що виписується відповідно до попереднього замовлення покупця й Протоколу узгодження цін на весь асортимент товару, що поставляється постачальником. Протокол узгодження цін є невід'ємною частиною договору й повинен містити: найменування товару; штрих-код, що відповідає стандартам (EAN) європейського товарного коду; обсяг (вага) за одиницю; відпускна ціна постачальника (б/ПДВ, із ПДВ). Поставка товару на склад покупця здійснюється на умовах DPP (офіційні правила Міжнародної торговельної палати Інкотермс-2010) транспортом постачальника й за рахунок постачальника за адресою й у строк, зазначені в замовленні й графіку поставок. Якщо товар не реалізується протягом 30 календарних днів, покупець має право повернути його постачальникові, попередньо повідомивши про це постачальника. Повернення нереалізованого товару здійснюється в присутності відповідальних представників покупця й постачальника на підставі видаткових накладних протягом 7 календарних днів з моменту виставлення вимоги в письмовій формі. Коригуючи накладні постачальник зобов'язаний надати протягом 5 робочих днів.

Загальна сума Договору становить суму вартості товару, поставленого за всіма разом узятими накладними до цього договору (п.3.1 Договору поставки).

Відповідальність сторін та інші умови погоджені у розділі 4 Договору поставки, згідно з п.4.9 якого при невиконанні постачальником зобов'язань, згідно п.2.13 даного договору в передбачені цим пунктом строки, постачальник оплачує вартість зберігання такого товару з розрахунку 10 грн. (із ПДВ) за кожний день зберігання.

В п.п.4.16, 4.17 Договору поставки передбачено, що останній набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014р. Якщо за 20 календарних днів до закінчення дії договору жодна із сторін не відмовляється від даного договору, то договір вважається продовженим на один календарний рік.

30.04.2014р. між позивачем, як кредитором, та відповідачем-2, як поручителем, було укладено договір поруки №2/204 (далі - Договір поруки) (том справи - 1, аркуші справи - 57-58)

За умовами Договору поруки (розділ 1) поручитель зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником (відповідач-1) його зобов'язань перед кредитором за основним договором (Договором поставки №101-146-ДА14/861 від 30.04.2014р.), а саме п.4.9 основного договору. Поручитель відповідає перед кредитором виключно в частині сплати боржником вартості зберігання не забраного ним товару (відповідно до п. 4.9 Основного договору), але не більш ніж 400,00 грн.

В п.3.1 Договору поруки передбачено, що останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань, визначених п. 4.9 договору поставки.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що на виконання умов Договору поставки відповідач-1 поставив, а позивач прийняв товар на суму 130 820,16 грн., про що сторонами було складено видаткові накладні.

Зважаючи на те, що поставлений відповідачем-1 товар не був повністю реалізований протягом 30 календарних днів, позивач звернувся до відповідача-1 з листом вих.№28-09/1 від 28.09.2015р., в якому просив забрати залишки нереалізованого товару.

Однак звернення позивача було залишено відповідачем-1 без належного реагування, залишок товару відповідачем-1 не був забраний.

Враховуючи відмову відповідача-1 в добровільному порядку виконати умови укладеного з позивачем Договору поставки, а також приймаючи до уваги зобов'язання відповідача-2 перед позивачем за Договором поруки, позивач просив суд зобов'язати відповідача-1 виконати умови п.2.13 Договору поставки, а саме: забрати у позивача товар згідно з переліком, наведеним у позові, та стягнути з відповідача-2 заборгованість за зберігання не забраного товару за період з 28.10.2015р. по 16.11.2015р. в розмірі 200,00 грн.

Місцевий господарський суд частково задовольнив позов, визнавши обґрунтованими вимоги позивача лише в частині зобов'язання відповідача-1 виконати умови п.2.13 Договору поставки, а саме: забрати у позивача товар згідно з переліком, наведеним у позові. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 553, 554 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

В ч.ч.1, 2 ст. 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

В процесі судового розгляду було встановлено, що на виконання умов Договору поставки відповідач-1 поставив позивачу товар, про що сторонами було складено та підписано видаткові накладні від 13.05.2014р. №6988 на суму 664,32 грн., від 13.05.2014р. №6989 на суму 46 674,60 грн., від 20.05.2014р. №7325 на суму 16 017,88 грн., від 03.06.2014р. №8545 на суму 7 832,23 грн., від 17.06.2014р. №9843 на суму 4 487,88 грн., від 02.07.2014р. №11195 на суму 932,40 грн., від 02.07.2014р. №11196 на суму 4 019,58 грн., від 18.07.2014р. №12939 на суму 4 865,40 грн., від 18.07.2014р. №12940 на суму 324,00 грн., від 01.08.2014р. №14138 на суму 3 700,32 грн., від 22.08.2014р. №15494 на суму 4213,02 грн., від 15.09.2014р. №16128 на суму 5 871,60 грн., від 13.10.2014р. №16720 на суму 5532,72 грн., від 20.10.2014р. №16923 на суму 6 107,23 грн., від 17.11.2014р. №17546 на суму 4 200,00 грн., від 17.11.2014р. №17570 на суму 7 606,20 грн., від 16.01.2015р. №84 на суму 4 200,00 грн., від 16.01.2015р. №85 на суму 3 570,89 грн. (том справи - 1, аркуші справи - 32-51).

Як уже зазначалося вище, відповідно до п.2.13 Договору поставки, у разі, якщо товар не реалізується протягом 30 календарних днів, покупець має право повернути його постачальникові, попередньо повідомивши про це постачальника.

Зважаючи на те, що позивач не реалізував весь обсяг поставленого відповідачем-1 товару, позивач направив відповідачу-1 повідомлення вих.№29-09/1 від 28.09.2015р. (том справи - 1, аркуш справи - 52), в якому, посилаючись на умови п.2.13 Договору поставки, просив забрати залишки нереалізованого товару.

В п.3 ч.1 ст. 532 Цивільного кодексу України передбачено, що місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться, за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання.

Як вірно зазначив у своєму рішення місцевий господарський суд, в Договорі поставки не встановлено місце виконання зобов'язання щодо повернення нереалізованого товару. Натомість місце зберігання товару було відоме відповідачу-1 на момент виникнення зобов'язання його забрати, у зв'язку з чим, враховуючи норми ст. 532 Цивільного кодексу України, місце виконання зобов'язання щодо передання нереалізованого товару є місцем поставки та зберігання товару, а саме: 07400, Україна, Київська область, м. Бровари, вул. Київська, буд. 316/2. Окрім того, згідно з наявними в матеріалах справи накладеними на повернення товару (том справи - 1, аркуші справи - 93, 108) повернення нереалізованого товару за Договором поставки здійснювалось саме за місцем зберігання товару, тобто у м. Бровари.

Натомість, в порушення умов Договору поставки, відповідач-1 не забрав у позивача залишки нереалізованого товару.

Посилання відповідача-1 на те, що позовні вимоги направлені на те, щоб не сплачувати заборгованість за поставлений товар, не може бути прийнято судом до уваги, оскільки право позивача на повернення нереалізованого товару прямо передбачено умовами укладеного між позивачем і відповідачем-1 Договору поставки. При цьому, реалізація вказаного права та виконання зобов'язання відповідача-1 на вимогу позивача забрати нереалізований товар не ставиться в залежність від здійснення позивачем розрахунку за поставлений товар. Окрім того, умови Договору поставки не містять граничної дати чи терміну, з настанням яких нереалізований товар не може бути повернутий постачальнику.

Доказів, які б свідчили про те, що відповідач-1 на вимогу позивача забрав залишки товару ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

В своїй апеляційній скарзі та додаткових поясненнях до неї відповідач-1 наголошував на тому, що позивач склав Акт залишків нереалізованого товару та не залучив представників відповідача-1 до такої інвентаризації, у зв'язку з чим позбавив відповідача-1 можливості пересвідчитись в наявності такого товару та його товарному вигляді. За твердженням відповідача-1, наданий позивачем Акт інвентаризації не містить жодної інформації про фізичний стан товару.

Однак при цьому відповідач-1 не надав суду доказів, які б свідчили про те, що після отримання повідомлення позивача вих.№29-09/1 від 28.09.2015р., відповідач-1 звертався до позивача з проханням надати можливість оглянути товар та перевірити наявність його залишків.

Окрім того, надання відповідачу-1, як постачальнику, доказів фізичного стану та кількості товару, зокрема, фотозвітів, умовами Договору поставки не передбачена.

Доповідна записка менеджера відповідача-1 ОСОБА_3 від 27.10.2015р. (том справи - 1, аркуш справи - 97) не може бути прийнята судом до уваги, оскільки остання складена в односторонньому порядку працівником відповідача-1, а також доповідна записка не містить відомостей про те, до кого саме (посада, прізвище) зверталася ОСОБА_3

Позивачем заперечується факт звернення відповідача-1 та/або приїзду його представників з метою перевірити залишки нереалізованого товару.

Зважаючи на викладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідачем-1 було порушено умови п.2.13 Договору поставки, оскільки він на вимогу позивача не забрав залишок нереалізованого товару, а тому позовна вимога про зобов'язання відповідача-1 виконати умови п.2.13 Договору поставки та забрати у позивача товар згідно з переліком, наведеним у позові, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача-2 заборгованості за зберігання не забраного товару за період з 28.10.2015р. до 16.11.2015р. в розмірі 200,00 грн., судом було встановлено наступне.

Як уже зазначалося вище, в забезпечення виконання відповідачем-1 зобов'язань перед позивачем було укладено Договір поруки від 30.04.2014р., за умовами якого відповідач-2 виступив поручителем відповідача-1 та зобов'язався відповідати перед позивачем, як кредитором, виключно в частині сплати відповідачем-1, як боржником, вартості зберігання не забраного ним товару відповідно до п.4.9 Договору поставки.

Згідно з ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В процесі судового розгляду було встановлено, що позивач не направляв вимогу до відповідачів про виконання зобов'язання з оплати заборгованості за зберігання не забраного товару.

Водночас, умовами Договору поставки не встановлено строк чи термін виконання відповідачем-1 зобов'язання щодо здійснення розрахунку за зберігання не забраного товару.

З наведеного випливає, що як на час звернення позивача з позовом до суду, так і на час вирішення спору у даній справі у відповідачів не виникло обов'язку по здійсненню розрахунку за зберігання не забраного товару, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача-2 заборгованості у розмірі 200,00 грн. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачами не надано належних та допустимих доказів на спростування висновків місцевого господарського суду.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, тоді як місцевим господарським судом було надано належну оцінку поданим доказам, у повному обсязі з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування рішення відсутні і апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання скарги покладаються на відповідача-1 (апелянта).

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Поліпром" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області у справі №911/5040/15 від 15.03.2016р. - без змін.

2. Матеріали справи №911/5040/15 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

С.О. Алданова