Рішення № 6107595, 30.07.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" липня 2009 р.Справа № 18/41-3379 Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

Розглянув матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Феєрверк»м. Київ, вул. Кіото, 27

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (АДРЕСА_2)

про стягнення заборгованості у сумі 206 089,07 грн., з яких: 135 204,49 грн. борг, 12 587,85 грн. штраф, 3919,85 грн. 3 % річних; 27969,04 грн. пеня; 26407,84 грн. інфляційні витрати.

За участю представників сторін:

Позивача: Власенко А.Г., довіреність від 28.05.2008 р.

Відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 28 від 09.01.2009 р.

В судовому засіданні учасникам судового процесу розяснено їх процесуальні права та обовязки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Феєрверк»звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 206089, 07 грн., з яких: 135 204,49 грн. борг, 12 587,85 грн. штраф, 3919,85 грн. 3 % річних; 27 969,04 грн. пеня; 26407,84 грн. інфляційні витрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач взяті на себе визначені умовами договору № 19/05 від 15.05.2007 р., зобовязання виконав не належним чином, зокрема не в повному обсязі провів оплату за отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість в заявленій до стягнення сумі.

В підтвердження викладеного додає вищезазначений договір, видаткові накладні № ФК-0001400, № ФК-0001358 від 31.07.2007 р., № ФК-0001519, № ФК-0001597 від 30.08.2007 р., № ФК-0002054, № ФК-0002053, № ФК-0002077 від 18.09.2007 р., № ФК-0003159 від 07.12.2007 р., № ФК-0003293 від 13.12.2007 р., № ФК-0003422 від 20.12.2007 р., № ФК-0003349 від 28.12.2007 р., № ФК-0004083 від 30.12.2007 р., копії банківських виписок від 24.07.2007 р., 27.07.2007 р., 23.10.2007 р., акт від 22.07.2008 р., інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що визнає суму боргу у розмірі 135204,49 грн. за умови її підтвердження належними доказами. У відзиві на позов стверджує, що відповідач від позивача по договору № 19/05 від 15.05.2007 р. товару не отримував, останній є неукладеним, оскільки сторони не досягли згоди щодо всіх його істотних умов, зокрема предмету та ціни, видаткові накладні не містять підпису відповідача. В обґрунтування того, що відповідач не отримував від позивача по договору № 19/05 від 15.05.2007 р. товару, вказує на відсутність в матеріалах справи товарно транспортних накладних. Крім того, у відзиві на позов просить визнати договір № 19/05 від 15.05.2007 р. неукладеним та винести ухвалу про припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

Згідно ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності.

15.05.2007 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Феєрверк»як постачальником та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 як дилером був укладений договір 19/05, за яким постачальник зобовязується в порядку та на умовах, визначених договором, поставити та передати піротехнічні вироби під торговими марками Феєрверктм та Голден файртм (надалі товар), а дилер зобовязується прийняти і оплатити його вартість, за цінами, у кількості і асортименті, вказаних у супроводжуючих документах на нього та бере на себе обовязок щодо подальшої його реалізації (п. 1.1. договору).

В даному договорі сторони погодили предмет договору, якість товару, строки та умови поставки та передачі товару, порядок приймання товару та перехід права власності на товар, умови оплати товару, відповідальність сторін та порядок вирішення спорів, уступки права за договором, термін дії та дострокове розірвання договору.

Дилер визнає, що постачальник є єдиним (ексклюзивним) для нього постачальником даного виду товару (п. 1.2. договору).

Поставка товару постачальником здійснюється у відповідності з замовленням дилера в строк зазначений в замовленні. Замовлення можуть надаватися постачальникові письмово, по факсу, електронній пошті або в іншій формі, прийнятній для сторін.

Так, як стверджує позивач та не заперечено відповідачем замовлення погоджувались сторонами в телефонному режимі та по електронній пошті.

Перехід права власності на товар від постачальника до дилера, а відповідно і всіх ризиків щодо випадкової загибелі, втрати або пошкодження товару, здійснюється в момент приймання передачі товару та підписання накладної (п. 4.1. договору).

Товар передається постачальником представнику дилера при предявленні таким представником належної довіреності, що уповноважує його одержати товар та підписати накладну або акт прийому передачі товару (п. 4.3. договору).

Відпуск цінностей фізичній особі не вимагає подання довіреностей у разі якщо вона особисто одержує цінності від підприємства, організації, установи за наявності у неї паспорта або іншого документа, що засвідчує особу, та Свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, дані яких (номер, орган і дата видачі) вказуються у документах, якими підприємство оформлює відпуск цінностей (накладна-вимога, товарно-транспортна накладна). (Лист, Мінфін, від 31.10.2000, № 053-29151 «Про використання довіреностей приватними підприємцями»).

Згідно п. 5.1. договору дилер оплачує товар, що поставляється, за цінами зазначеними в прайс листах постачальника та підтвердженими у накладних, які супроводжують поставку конкретної партії товару.

Загальна сума цього договору складається з суми накладних, по яким була здійснена поставка товару, та актів виконаних робіт (наданих послуг), що додаються до даного договору. Оплата за товар здійснюється по факту поставки (п. п. 5.3., 5.4. договору).

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 15.02.2009 р., але не раніше моменту повного виконання сторонами своїх зобовязань за цим договором (п. 9.1. договору).

Відносно відзиву на позов, в якому відповідач просить визнати договір № 19/05 від 15.05.2007 р. неукладеним та винести ухвалу про припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, суд зазначає, що в силу приписів ст. 59 ГПК України така вимога відповідача про визнання договору № 19/05 від 15.05.2007 р. неукладеним не може мати місце у відзиві на позовну заяву. В процесі вирішення спору судом не встановлено, що угоду між сторонами фактично не було укладено. Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ч. 1,2,3 ст. 6 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін i погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Так само згідно з ч. 1 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так i ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Так, відповідач стверджує, що сторони не досягли згоди щодо предмету та ціни договору. Згідно видаткових накладних № ФК-0001358 від 31.07.2007 р., № ФК-0001400 від 31.07.2007 р., № ФК-0001519 від 30.08.2007 р., № ФК-0001597 від 30.08.2007 р., № ФК-0002053 від 18.09.2007 р., № ФК-0002054 від 18.09.2007 р., № ФК-0002077 від 18.09.2007 р., № ФК-0003159 від 07.12.2007 р., № ФК-0003293 від 13.12.2007 р., № ФК-0003422 від 20.12.2007 р., № ФК-0003349 від 28.12.2007 р., № ФК-0004083 від 30.12.2007 р. постачальник в порядку та на умовах, визначених договором, поставив та передав товар, а дилер прийняв його. У всіх цих накладних зазначена ціна товару, сума якої у сукупності у відповідності п. 5.3. складає загальну суму договору (ціну договору). Відтак, сторони фактично досягли згоди щодо предмету договору та його ціни.

Як вбачається з матеріалів справи товариство з обмеженою відповідальністю «Феєрверк»передало, а фізична особа підприємець ОСОБА_1 прийняв товар на загальну суму 154 104,49 грн., зокрема згідно:

-видаткової накладної № ФК-0001358 від 31.07.2007 р. товар на суму 1 000 грн.;

-видаткової накладної № ФК-0001400 від 31.07.2007 р. товар на суму 7 900 грн.;

-видаткової накладної № ФК-0001519 від 30.08.2007 р. товар на суму 33 273,75 грн.;

-видаткової накладної № ФК-0001597 від 30.08.2007 р. товар на суму 5 092,50 грн.

-видаткової накладної № ФК-0002053 від 18.09.2007 р. товар на суму 2 751,90 грн.;

-видаткової накладної № ФК-0002054 від 18.09.2007 р. товар на суму 292,50 грн.;

-видаткової накладної № ФК-0002077 від 18.09.2007 р. товар на суму 10 500 грн.;

-видаткової накладної № ФК-0003159 від 07.12.2007 р. товар на суму 561,60 грн.;

-видаткової накладної № ФК-0003293 від 13.12.2007 р. товар на суму 8 038,90 грн.;

-видаткової накладної № ФК-0003422 від 20.12.2007 р. товар на суму 23 140,50 грн.;

-видаткової накладної № ФК-0003349 від 28.12.2007 р. товар на суму 57 616,94 грн.;

-видаткової накладної № ФК-0004083 від 30.12.2007 р. товар на суму 3 935,90 грн.

В звязку з тим, що відповідач вказав, що видаткові накладні ним відповідачем не підписувалися, останній подав клопотання від 12.01.2009 р. про призначення експертизи щодо справжності підпису ОСОБА_1 та відбитку печатки на видаткових накладних, які надані позивачем, як докази у справі. Оскільки оплату вартості експертизи призначеної судом згідно ухвали від 24.02.2009 р., було покладено на відповідача, який її не здійснив, матеріали справи були повернуті на адресу суду без проведення експертизи.

Крім того, відповідач стверджує, що не отримував від позивача по договору № 19/05 від 15.05.2007 р. товару, із посиланням на відсутність товарно транспортних накладних. Із змісту позову вбачається що, його підставою є те, що відповідач не оплатив вартість отриманого згідно вищезазначених накладних товару. Оплата безпосередньо товару, що поставляється повинна була бути здійснена згідно п. 5.4. договору по факту поставки, яка супроводжується підписанням накладних. Товарно транспортна накладна ж являється єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. (Наказ|Правила, Мінтранс, від 14.10.1997, № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні»).

В свою чергу, відповідачем був частково проведений розрахунок за отриманий товар в сумі 18 900 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Відтак, фізична особа підприємець ОСОБА_1 взяті на себе дилерським договором зобовязання щодо оплати за отриманий товар виконав не належним чином, чим допустив заборгованість в сумі 135 204,49 грн.

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами та згідно ст. 11 цього кодексу однією з підстав виникнення зобовязань.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

26.09.2008 р. товариством з обмеженою відповідальністю «Феєрверк»на адресу фізичної особи підприємця ОСОБА_1 надсилалася претензія з вимогою сплатити заборгованості, яка станом на 01.08.2008 р. становила 185 788 грн.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, відповідачем належним чином не виконанні зобовязання щодо оплати за надану позивачем продукцію, чим порушено умови договору та норми чинного законодавства, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 135 204,49 грн., яка станом на дату розгляду справи не сплачена.

У відповідності п. 6.3. договору у разі якщо сума загального товарообороту за підсумками фінансово звітного року не досягла розміру 500 (пятсот) тисяч грн. дилер зобовязаний сплатити штраф у сумі, що складається з сум знижок, що були йому надані протягом фінансово звітного року на поставлений йому товар.

В звязку з тим, що протягом 2007 фінансово звітного року сума товарообороту не досягла розміру 500 (пятсот) тисяч грн., сума знижок, яка була надана відповідачеві і з врахуванням ПДВ складає 12587, 85 грн. підлягає сплаті останнім як штраф.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого розрахунку позивачем за період з 30.08.2007 р. по 03.11.2008 р. нараховано 3919,85 грн. три проценти річних та 26407,84 грн. інфляційних нарахувань.

Розглянувши представлений розрахунок суми інфляції та 3% річних, з огляду на наявність заборгованості за договором, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення суми інфляції та 3% річних обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В разі несвоєчасної або неповної оплати за товар в термін, вказаний в цьому договорі, дилер сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБ України, за кожен день прострочки платежу, від суми несплаченого боргу (п. 5.6. договору).

Позивачем до матеріалів справи долучений розрахунок, згідно з яким він просить суд стягнути з відповідача пеню за порушення строків оплати у сумі 27969,04 грн., що нарахована за період з 30.08.2007 р. по 03.11.2008 р. Так як відповідачем належним чином невиконане господарське зобовязання, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені в вказаній сумі.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 49 ГПК України державне мито та судові витрати відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 115-117 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (АДРЕСА_2), ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Феєрверк»м. Київ, вул. Кіото, 27, ідентифікаційний код 31036152:

-135 204 (сто тридцять пять тисяч двісті чотири) грн. 49 коп. боргу;

-12587 (дванадцять тисяч пятсот вісімдесят сім) грн. 85 коп. штрафу;

-3 919 (три тисячі девятсот девятнадцять) грн. 85 коп. трьох процентів річних;

-26 407 (двадцять шість тисяч чотириста сім) грн. 84 коп. інфляційних нарахувань;

-27969 (двадцять сім тисяч девятсот шістдесят девять) грн. 04 коп. пені;

-2060 (дві тисячі шістдесят) грн. 89 коп. в повернення сплаченого позивачем державного мита;

-118 (сто вісімнадцять) грн. сплачених витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 03.08.2009 р., через місцевий господарський суд.

Суддя