Постанова № 6086643, 02.06.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02.06.2009 р. № 2-а- 37520/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Перцової Т.С. при секретарі судового засідання Карамушко І.І.

за участю представників сторін :

позивача Удовикової І.М..

відповідача Поярко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ТОВ "Фірма Фарес"

до Державна податкова інспекція в Московському районі м. Харкова

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма Фарес” звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова, в якому просить суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м.Харкова № 0000011800/0 від 27.03.2008р. про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість на загальну суму 494496,55 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. В обґрунтування позовних вимог послався на ст.ст.203, 207, 215, 219 Цивільного кодексу України. Вважає посилання відповідача в акті перевірки на ст.228 Цивільного кодексу України свавільним тлумаченням наведеної норми, яке повністю спотворює дійсний зміст цієї норми закону. Стверджує, що правочини, що мали місце між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма Фарес” та ТОВ „ТП Статус-Трейд-2008” є реальними і були виконані у повному обсязі, і жоден з цих правочинів в установленому законом порядку, тобто, судом, недійсним не визнано. Вказує, що всі податкові накладні, які підтверджують право на податковий кредит по взаємовідносинам між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма Фарес” та ТОВ "ТП СТАТУС ТРЕЙД-2008", під час перевірки були в наявності. Твердження відповідача про відсутність податкових накладних, на підставі яких у декларації ТОВ "ФІРМА ФАРЕС" по податку з ПДВ вносились дані про суми податкового кредиту вважає таким, що не відповідає фактичним обставинам у справі, так як ці документі вилучені у ході обшуку, проведеного 23.01.2009 р. Також, про наявність податкових накладних, виписаних ТОВ "ТП СТАТУС ТРЕЙД-2008" позивачу, на його думку, вбачається з висновку почеркознавської експертизи № 99 від 22.03.2009 р., копія якої надана суду представником відповідача у судовому засіданні. Звертає увагу суду на те, що як на момент здійснення правочинів з Товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма Фарес”, так і на час розгляду справи ТОВ "ТП СТАТУС ТРЕЙД-2008" внесено до ЄДРПОУ; останнє є платником податку на додану вартість. Зазначає, що висновок ДПІ про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма Фарес” п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7, п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7, п. 7.7. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, базується тільки на припущені ДПІ про нікчемність правочинів між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма Фарес” та ТОВ "ТП СТАТУС ТРЕЙД-2008", зроблений безпідставно, невмотивований та не ґрунтується на неналежних доказах. Крім того, на думку представника позивача, при проведені перевірки і оформлені акту були допущені порушення, які виразилися у відображені в акті вигаданих обставин. Так, необґрунтовано в акті перевірки робиться посилання на документи кримінальної справи, по якій ще не закінчено досудове слідство, а саме, на постанову слідчого, на протоколи допитів свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 До позовної заяви позивач долучив довідку Головного управління статистики у Харківській області АА № 126072 від 21.04.2009 року про включення ТОВ "ТП СТАТУС ТРЕЙД-2008" до Єдиного державного реєстру, письмову заяву ОСОБА_4 про спростування відомостей, вказаних в акті перевірки щодо її показань у якості свідка 23.01.2009 р., документи по переписці директора ТОВ "ФІРМА ФАРЕС" з ДПІ до початку проведення перевірки та заперечення на акт перевірки. З огляду на викладене, на думку представника позивача суми податку за оскаржуваним рішенням нараховані всупереч вимогам чинного законодавства, в звязку з чим просить суд визнати податкове повідомлення-рішення № 0000011800/0 від 27.03.2008р. нечинним.

Відповідач, Державна податкова інспекції у Московському районі м.Харкова в своїх запереченнях на позов та її представник в судовому засіданні з позовними вимогами не погодилися, останній пояснив суду, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача зафіксовані належним чином в акті від 17.03.2009 року № 1331/18/33410463 про результати документальної невиїзної перевірки взаємовідносин ТОВ „Фірма Фарес” з ТОВ „ТП Статус-Трейд-2008” за період з 01.07.2008р. по 31.12.2008р. В обґрунтування своїх заперечень на позов послався на положення ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ „Фірма Фарес” та пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, які на думку ДПІ порушив позивач, що призвело до заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 339873,85 грн., а саме за місяцями : липень 2008р. 106661,26 грн., серпень 2008р. 77757,92 грн., вересень 2008р. 25050,00 грн., жовтень 2008р. 48500,00 грн., листопад 2008р. 10666,67 грн., грудень 2008р. 71238,00 грн. На підтвердження цього відповідач також послався на акт перевірки ТОВ "ТП СТАТУС ТРЕЙД-2008" від 30.01.2009 р., складений ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, яким встановлено, що правочини укладені між ТОВ "ТП СТАТУС ТРЕЙД-2008" та покупцями товарів і послуг, є нікчемними. ДПІ зазначає, що згідно автоматизованих інформаційних систем ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова: АРМи „Аудит”, „Бест Звіт”, „Облік”, поданої податкової звітності, та наданих для перевірки виписок банку у ТОВ „ТП Статус трейд 2008” відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки ЄДРПОУ, а саме: згідно податкового розрахунку комунального податку та звітів 1 ДФ на підприємстві відсутні трудові ресурси протягом перевіряємого періоду лічиться 1 працівник (директор); відповідно до декларації з податку на прибуток підприємств на балансі відсутні виробничі потужності (в декларації не відображено розрахунок амортизаційних відрахувань), відсутні складські приміщення. Крім того, відповідач послався на постанову слідчого з ОВД відділу СУ ГУМВС України у Харківській області, в якій повідомляється про порушення кримінальної справи № 10080041 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, та зазначається, що невстановленими особами, з метою незаконної діяльності створено підприємство ТОВ "ТП СТАТУС ТРЕЙД-2008", яке зареєстровано в встановленому законом порядку на підставну особу ОСОБА_5 До заперечень відповідач долучив копію акту перевірки ТОВ "ТП СТАТУС ТРЕЙД-2008" від 30.01.2009 р. та копії постанов про проведення документальної перевірки від 16.02.2009 р., копію протоколу обшуку, копії протоколів допитів свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 У судовому засіданні представник відповідача надав суду пояснення такого ж змісту, а також заявив клопотання, про залучення до справи копію судово-почеркознавської експертизи, згідно висновків яких підписи на наданих експерту податкових та видаткових накладних, зроблено не ОСОБА_5, а ОСОБА_4 Також у запереченнях наведені витяги з протоколів допитів свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4, проведених слідчим по кримінальній справі. Підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення представник відповідача у судовому засіданні не вбачає, просить суд відмовити у задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні в якості свідка була допитана ОСОБА_4, яка пояснила суду, що з 2005 року працює помічником бухгалтера ТОВ „Фірма Фарес”. Як працівник цього Товариства вона перевіряла первинні документи (накладні, акти тощо), які надходили від його контрагентів. Бухгалтерську та податкову звітність не вела, ніяких печаток на документи не ставила. Первинні документи по ТОВ „Фірма Фарес” не складала.

Вислухавши пояснення сторін, допитавши свідка та дослідивши матеріали справи, суд вважає вимоги позивача правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 16-17 березня 2009 р. фахівцями Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка взаємовідносин ТОВ „Фірма Фарес” з ТОВ „ТП Статус-Трейд-2008” за період з 01.07.2008р. по 31.12.2008р., про що складено акт № 1331/18/33410463 від 17.03.2009 року. На підставі висновків вказаного акту начальником ДПІ у Московському районі м. Харкова 27.03.2009 р. прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000011800/0, яким позивачу донараховано суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 339873,85 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 154622,70 грн., всього на загальну суму ? 494496,55 грн.

Зі змісту дослідженого у судовому засіданні акту перевірки ТОВ „Фірма Фарес” від 27.03.2009 р. вбачається, що підставою визначення позивачу податкових зобов'язань з ПДВ стало включення ним у липні-грудні 2008 р. до податкового кредиту суми податку у розмірі 339873,85 грн. на підставі податкових накладних, виданих ТОВ "ТП СТАТУС ТРЕЙД-2008". При цьому в акті перевірки від 17.03.2009 р. міститься посилання на акт документальної невиїзної перевірки ТОВ "ТП СТАТУС ТРЕЙД-2008" ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова за № 393/1800/35970717 від 30.01.2009 р., в якому з вказівкою на ст. 215, п. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 216 та ст. 228 ЦК України, відображено, що угоди укладені, та такі що виконувались протягом перевірочного періоду ТОВ "ТП СТАТУС ТРЕЙД-2008" з покупцями товарів останнього не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними. Внаслідок чого, ДПІ вважає, що по угодам, що виконувались протягом перевіреного періоду ТОВ "ТП СТАТУС ТРЕЙД-2008" з покупцями товарів та послуг останнього, одним з яких є ТОВ „Фірма Фарес”, відсутні обєкти, які підпадають під визначення ст.ст.3, 4, 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а дані, наведені в деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобовязання та податковий кредит не є дійсними.

У звязку з цим, в акті перевірки ТОВ „Фірма Фарес” від 17.03.2009 р., зроблено висновки про порушення позивачем ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, п.п.7.4.4, 7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Суд не може погодитись з таким твердженням відповідача виходячи з наступного.

Виходячи зі змісту положень пункту 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість”, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Суд зазначає, що формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, по слуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку то варів (робіт, послуг). Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Слід відмітити, що за приписами п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про додану вартість”, платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також, за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Судом встановлено, що на час складання спірних податкових накладних ТОВ «Статус-Трейд-2008» відповідно до статті 9 Закону України „Про податок на додану вартість” мало статус платника податку на додану вартість, і як наслідок мало право на складання податкових накладних (п.п. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”).

Судом не беруться до уваги в якості доказів, надані відповідачем копії постанови про порушення кримінальної справи по ч. 2 ст. 205 КК України, копії протоколів допитів свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_4, копія висновку почеркознавської експертизи, проведеної по кримінальній справі № 10080041 на підставі постанови слідчого, згідно якої у податкових та видаткових накладних, наданих експерту, підписи зроблено не ОСОБА_5, а ОСОБА_4, оскільки як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача, по кримінальній справі № 10080041 до теперішнього часу проводиться досудове слідство. Представник відповідача даний факт не заперечував, інформацію, про направлення кримінальної справи до суду та прийняття остаточного рішення по цій справі адміністративному суду не надав.

Суд вважає, що оцінку доказам, зібраним на досудовому слідстві по кримінальній справі, вправі давати тільки суд, який розглядає кримінальну справу по суті. Адміністративний суд таким правом не наділений. Також адміністративний суд не має можливості перевірити докази, зібрані на досудовому слідстві по кримінальній справі, з точки зору їх допустимості (ч. 3 ст. 70 КАС України).

Крім того, допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_4, пояснила, що її показання, наведені в акті перевірки від 17.03.2009 р., викладені невірно. А саме, вона не давала слідчому показань про те, що директор ТОВ „Фірма Фарес” ОСОБА_6 передавав їй печатку ТОВ "ТП СТАТУС ТРЕЙД-2008" та давав вказівки робити бухгалтерські і податкові документі по взаємовідносинам між ТОВ „Фірма Фарес” та ТОВ "ТП СТАТУС ТРЕЙД-2008", а також проставляти печатку ТОВ "ТП СТАТУС ТРЕЙД-2008" на них.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем не спростовані доводи позивача про те, що всі податкові накладні, на підставі яких у декларації ТОВ "ФІРМА ФАРЕС" по податку з ПДВ вносились дані про суми податкового кредиту, були в наявності та що ці документі вилучені у ході обшуку, проведеного 23.01.2009 р. Відповідач долучив до заперечень копію протоколу обшуку, дані якого вилучення податкових накладних не спростовують. Крім того, про наявність податкових накладних, виписаних ТОВ "ТП СТАТУС ТРЕЙД-2008" позивачу, вбачається з висновку почеркознавської експертизи № 99 від 22.03.2009 р., копія якої надана суду представником відповідача у судовому засідання.

Помилковим вбачається і висновок документальної перевірки з посиланням на ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ „Фірма Фарес” та ТОВ «Статус-Трейд-2008» та необґрунтованість включення позивачем суми ПДВ від даних операцій до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ за серпень-грудень 2008 року з огляду на порушення контрагентом ТОВ „Статус-Трейд-2008” порядку здійснення підприємницької діяльності, відповідно до вимог встановлених законодавством України, Господарського та Цивільного законодавства України.

Законом не встановлено правило, відповідно до якого, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті по датку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки для платника податку, який мав відносини з цією особою. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшко дування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження роз міру свого податкового кредиту.

Суд відзначає, що Законами України не передбачено відповідальність платника податків за несплату його контрагентами ПДВ до бюджету. Тобто, у разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки настають лише для нього.

З акту перевірки № 1331/18/33410463 від 17.03.2009 року судом вбачається, що ДПІ не було встановлено фактів порушення правил ведення податкового обліку та не встановлено фактів надання платником податків ТОВ „Фірма Фарес” недостовірності інформації, яка б спотворювала дані податкового обліку.

При цьому суд не погоджується з позицією відповідача про те, що в даній справі правочини, угоди укладені позивачем з ТОВ «Статус-Трейд-2008», суперечать інтересам держави та суспільства, є вочевидь такими, що укладені з цією метою та визнання їх недійсними судом не вимагається.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст.71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 27 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). У всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Іншого відповідачем не доведено, хоча, відповідно до ст. 71КАС України він, як субєкт владних повноважень, має довести суду правомірність свого рішення.

Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване в даній справі рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, а його позиція про те, що дані договори очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплені належними доказами та рішенням суду про визнання їх такими.

Той факт, що на підприємстві ТОВ „Статус-Трейд-2008” відсутні трудові ресурси протягом перевіряємого періоду лічиться 1 працівник (директор); відповідно до декларації з податку на прибуток підприємств на балансі відсутні виробничі потужності (в декларації не відображено розрахунок амортизаційних відрахувань), відсутні складські приміщення не може впливати на умови дійсності договорів та намір позивача на укладення договорів з метою настання реальних юридичних наслідків.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що ставляться звичайно у певних умовах.

Виходячи з вищезазначеної норми Закону сторони зазначених вище договорів є субєктами господарювання України, юридичними особами, набули правоздатності. Та обставина, що на даний момент у відношенні ТОВ „Статус-Трейд-2008” порушено кримінальну справу не спростовує той факт, що на час укладення угоди сторони мали повну спеціальну правосубєктність.

Відповідач посилається на те, що зобовязання між сторонами вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, податки по угоді не сплачено, але належних доказів наявності мети, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства та невідповідності зобовязань ст. 207 ГК України до суду не надав.

Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач посилається на протиправні дії і наявність умислу сторін договорів, однак суд вважає за необхідне зауважити, що докази, які б свідчили про наявність умислу на ухилення від сплати податків чи інших шкідливих наслідків відсутні.

Суд не вважає зазначені договори фіктивними, оскільки згідно ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Судом встановлено, що правові наслідки, обумовлені цими правочинами, реально настали для обох сторін цих угод.

Суд не вбачає в реалізації права на одержання правомірного відшкодування ПДВ з Державного бюджету України мети завуальованої та завідомо суперечної інтересам держави та суспільства.

На момент укладення договорів та їх виконання, згідно документів, наявних в матеріалах справи, сторони були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, жодних рішень компетентних органів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності, не надано.

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ста ном на 02.04.2009р. та на час складання та надання податкових накладних контрагент позивача ТОВ «Статус-Трейд-2008» знаходився в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і мав свідоцтво № 100125578 від 03.07.2008 року про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Порушення ТОВ „Статус-Трейд-2008” своїх фінансово-господарських зобовязань при здійсненні господарської діяльності саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не по збавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових наклад них.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 статті 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п.10.2. ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач правомірно відніс до суми податкового кредиту з податку на додану вартість липень-грудень 2008 р. у загальному розмірі 339873,85 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає, що не відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи висновок відповідача про порушення позивачем ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, п.п.7.4.4, 7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", який став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про визначення позивачеві суми податкового зобовязання по податку на додану вартість на загальну суму 494496,55 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення рішення належним чином не довів.

Висновки перевіряючої особи, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер субєктивних припущень.

За таких обставин, прийняте ДПІ у Московському районі м. Харкова податкове повідомлення-рішення № 0000011800/0 від 27.03.2008р. про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість на загальну суму 494496,55 грн. є протиправним та підлягає визнанню судом нечинним.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст.94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є субєктом владним повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 4, 7, 8, 17, 71, 161-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ФірмаФарес” до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м.Харкова № 0000011800/0 від 27.03.2008р. про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість на загальну суму 494496,55 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма Фарес”, код 33410463, державне мито у розмірі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 05.06.2009 року.

Суддя Перцова Т.С.

З оригіналом згідно.