Рішення № 6084878, 29.04.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/10629.04.09 За позовом Колективного підприємства «Райдужний» до Дніпровської районної в м. Києві ради

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1) Виконавчий орган Дніпровської районної у м. Києві ради Управління оренди та приватизації комунального майна

2) Фізична особа підприємець ОСОБА_4

3) Товариство з обмеженою відповідальністю «Вівіан»

4) Регіональне відділення Фонду Державного майна України по місту Києву

про визнання незаконним та скасування п. 47 та п. 48 додатку № 1 до рішення від 10.10.07 р. №175

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Ковальчук С.М.

від відповідача: не зявились

від третьої особи 1: не зявились

від третьої особи 2: не зявились

від третьої особи 3: не зявились

від третьої особи 4: Ільюшина І.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про визнання незаконним та скасування п. 47 та п. 48 Додатку № 1 до рішення Дніпровської районної в м. Києві ради «Про затвердження переліку обєктів, що відносяться до власності територіальної громади Дніпровського району м. Києва, які підлягають приватизації у 4 кварталі 2007 року та у 2008 році»від 10 жовтня 2007 року за № 175, зі змінами та доповненнями внесених на підставі рішення Дніпровської районної в м. Києві ради від 27 березня 2008 року за № 233

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 8 серпня 1995 року між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по м. Києву та колективним підприємством «Райдужний»(товариством покупців) був укладений договір купівлі-продажу державного комунального майна за № 000285/30, шляхом викупу, на підставі якого позивачу було видано свідоцтво про власність від 9 серпня 1995 року, реєстраційний № 225. В звязку з цим, позивач вважає, що набув право власності на обєкт приватизації (майно комунальної власності), який належить до групи «А», і що надає йому право на викуп нежилого приміщення площею 829кв.м., яке знаходиться в м. Києві, по вул. Райдужна, 6, в межах якого було придбано майно на підставі вказаного вище договору купівлі-продажу, з підстав, передбачених Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств»та Закону України «Про державну програму приватизації». На реалізацію свого права на викуп, як зазначає позивач, останній неодноразово звертався до відповідача та органу приватизації із заявами про викуп нежилого приміщення, в звязку з чим 4 липня 1995р. Дніпровська районна в м. Києві рада прийняла рішення №48 про включення нежилого приміщення до переліку обєктів, які підлягали приватизації шляхом їх викупу колективним підприємством «Райдужний», однак в подальшому відмовлялась укласти відповідний договір купівлі-продажу цих приміщень. Як наслідок, 10 жовтня 2007 року Дніпровська районна в м. Києві рада прийняла рішення за № 175 про затвердження переліку обєктів, що відносяться до власності територіальної громади Дніпровського району м. Києва, які підлягають приватизації у 4 кварталі 2007 року та у 2008 році. 27 березня 2008 році Дніпровська районна в м. Києві рада прийняла рішення за № 233, яким внесла зміни та доповнення до вказаного вище рішення від 10 жовтня 2007 року за № 175, доповнивши Додаток № 1 п. 47 та п. 48, які передбачають приватизацію нежилих приміщень, що знаходяться в м. Києві, по вул. Райдужній, 6, площею 314,9 кв. м. та 171,9 кв. м., які включені до переліку обєктів, що підлягають приватизації шляхом їх викупу відповідно фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вівіан». За таких обставин, позивач вважає, що відповідач порушив право Колективного підприємства «Райдужний»на викуп нежилих приміщень, яке передбачено та гарантовано актами законодавства України, прийнявши рішення, яким, на думку позивача, безпідставно надав право викупу цих приміщень третій особі 2 та третій особі 3. Тому, в рахунок поновлення свого порушеного права, позивач просить суд скасувати в цій частині вказане вище спірне рішення органу місцевого самоврядування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.08р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04.08.08р. за участю представників сторін, яких зобовязано надати суду певні документи.

Розгляд справи неодноразово переносився через незявлення у судові засідання учасників судового процесу, неналежне виконання ними вимог суду, залучення до участі у розгляді справи третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Управління з питань оренди та приватизації комунального майна Дніпровської районної в м. Києві ради; Фізичну особу підприємця ОСОБА_4; Товариство з обмеженою відповідальністю «Вівіан»; Регіональне відділення Фонду Державного майна України по місту Києву та необхідність витребування нових доказів, які мають суттєве значення для повного, всебічного та обєктивного розгляду справи.

У процесі провадження у справі представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позову в повному обсязі, посилаючись на те, що оспорюване рішення було прийнято Дніпровською районною в м. Києві радою відповідності до вимог Закону України «Про місцеве самоврядування України»та актів законодавства, які регулюють питання приватизації комунального майна, і натомість зазначив, що відповідач не порушив жодних прав позивача на приватизацію нежилих приміщень, оскільки, на думку представника відповідача, позивач не має такого права, а Дніпровська районна в м. Києві рада має право на власний розсуд розпоряджатись майном, яке належить їй на праві комунальної власності відповідно до Закону.

Представник третьої особи - 4 підтримав позовні вимоги.

Представники третіх осіб 1,2,3 на виклик суду не з»явились, пояснень по суті спору не надали.

Приймаючи до уваги, що у матеріалах справи достатньо документів для вирішення спору по суті, суд вважає можливим розглянути дану справу без участі вищезазначених учасників судового процесу за наявними у справі документами.

У даному судовому засіданні за згодою представника позивача судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23 березня 1994 року між Державним комунальним підприємством по експлуатації та ремонту житлового фонду та Колективним підприємством «Райдужний»був укладений договір оренди нежилого приміщення за № 67, яке знаходиться в м. Києві, по вул. Райдужна, 6, площею 1229 кв. м., на підставі якого зазначене приміщення було передано в платне та строкове користування Колективного підприємства «Райдужний».

Пунктом 1.5. Статуту Колективного підприємства «Райдужний», затвердженого загальними зборами організації орендарів «Райдужний» 16.09.94 р. та зареєстрованого Дніпровською районною державною адміністрацією м. Києва 16.09.94 р. за реєстраційним номером 21563523 встановлено, що Колективне підприємство «Райдужний»є правонаступником майнових прав та обовязків магазину № 1723 КП «Госптовари».

27.07.95 р. між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України (продавець) та Товариством покупців членів трудового колективу магазину «Госптовари»№1723 КП «Райдужний»був укладений договір купівлі-продажу державного комунального майна № 000285/30, за умовами якого продавець зобовязався продати, а покупець купити майно цілісного майнового комплексу магазину № 1723 «Госптовари»КП «Райдужний», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Райдужна, 6.

На виконання умов зазначеного вище договору Регіональне відділення фонду Державного майна України по м. Києву передало, а Товариство покупців членів трудового колективу магазину № 1723 «Госптовари»Колективне підприємство «Райдужний»прийняло зазначене вище майно, що підтверджується наявним у матеріалах справи актом передачі майна державного підприємства магазину № 1723 «Госптовари»Колективне підприємство «Райдужний»від 09.08.95 р. № 225/30.

09.08.95 р., на підставі зазначеного договору купівлі-продажу від 27.10.95 р. № 1723 Товариству покупців членів трудового колективу магазину Госптовари 1723 КП «Райдужний»Регіональне відділення Фонду Державного майна України по м. Києву видало свідоцтво про власність (реєстраційний № 225), з якого вбачається, що зазначене Товариство є власником майна цілісного майнового комплексу магазину 1723 «Госптовари»Колективне підприємство «Райдужний», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Райдужна, 6.

Таким чином, Колективне підприємство «Райдужний»(товариство покупців) набуло право власності на обєкт приватизації комунальної власності, який належить до групи «А», а саме - на майно в межах нежилого приміщення, яке перебувало на момент приватизації майна, в орендному користуванні Колективного підприємства «Райдужний».

Рішенням Дніпровської районної в м. Києві ради № 48 від 4 липня 1995 року нежиле приміщення, розташоване у м. Києві по вул. Райдужна, 6, яке знаходилось в той час в користуванні Колективного підприємства «Райдужний»на підставі договору оренди, включено до переліку обєктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом його викупу колективним підприємством «Райдужний».

Листом № 78/46-А від 21 липня 1995 року представництво у Дніпровському районі Регіонального відділення по м. Києву Фонду державного майна України повідомило Колективне підприємство «Райдужний», що згідно рішення ІІІ сесії Дніпровської районної в м. Києві ради народних депутатів м. Києва від 4 липня 1995 року за № 48 нежиле приміщення включено до переліку обєктів комунальної власності району, яке підлягає приватизації шляхом викупу Колективним підприємством «Райдужний».

У звязку з цим, позивач неодноразово звертався до Дніпровської районної в м. Києві ради та органу приватизації з приводу укладання у відповідності до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»та рішення Дніпровської районної в м. Києві ради від 4 липня 1995 року за № 48 договору купівлі-продажу нежилого приміщення, яке знаходиться в м. Києві по вул. Райдужна, 6, яке було включено до переліку обєктів, які підлягали приватизації шляхом викупу, проте жодних дій з боку відповідача чи органу приватизації, направлених на підготовку проекту договору купівлі-продажу, проведення оцінки нерухомого майна, укладання договору купівлі-продажу та інших необхідних дій щодо підготовки обєкту до продажу, не відбулось.

Приймаючи до уваги, що відповідач під час розгляду справи не надав жодних доказів скасування чи визнання недійсним в установленому законом порядку рішення Дніпровської районної в м. Києві ради від 4 липня 1995 року № 48, суд приходить до висновку, що вказане вище рішення є чинним і обовязковим до виконання всіма субєктами правовідносин, що стосуються приватизації нежилого приміщення, що знаходиться в м. Києві, по вул. Райдужна, 6.

З метою реалізації права на викуп нежилого приміщення, позивач 4 квітня 2008 року подав заяву про приватизацію нежилого приміщення, яке знаходиться в м. Києві, по вул. Райдужна, 6, шляхом його викупу, а також необхідний перелік документів, передбачений ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

10 жовтня 2007 року Дніпровська районна в м. Києві рада прийняла рішення за № 175 про затвердження переліку обєктів, що відносяться до власності територіальної громади Дніпровського району м. Києва, які підлягають приватизації у 4 кварталі 2007 року та у 2008 році.

27 березня 2008 році Дніпровська районна в м. Києві рада прийняла рішення за № 233, яким внесла зміни та доповнення до вказаного вище рішення від 10 жовтня 2007 року за № 175, доповнивши Додаток № 1 п. 47 та п. 48, які передбачають приватизацію нежилих приміщень, що знаходяться в м. Києві, по вул. Райдужній, 6, площею 314,9 кв. м. та 171,9 кв. м., які включені до переліку обєктів, що підлягають приватизації шляхом їх викупу відповідно фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вівіан».

Позивач вважає, що зазначене рішення порушує його права та охоронювані законом інтереси, не відповідає нормам матеріального права, а тому підлягає частково визнанню незаконним та скасуванню.

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», до відносин щодо приватизації невеликих державних підприємств, не врегульованих цим Законом, застосовується Закон України "Про приватизацію державного майна"

Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено, що законодавство України про приватизацію складається з цього Закону, інших законів України з питань приватизації. Згідно вказаної статті відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Як зазначено в ч. 1 ст. 4 Закону України "Про приватизацію державного майна", державна програма приватизації (місцева програма приватизації - для органів місцевого самоврядування) визначає цілі, пріоритети та умови приватизації. Нормою даної статті встановлено також, що програма приватизації визначає відповідні способи приватизації для різних груп об'єктів.

Також відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», включення об'єктів малої приватизації до одного із переліків (шляхом викупу, продажу на аукціоні чи за конкурсом), здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації чи з ініціативи відповідних органів приватизації або покупців.

Таким чином, Державна програма приватизації є обовязковою (імперативною) нормою відносно визначення способу приватизації та включення обєкта, що підлягає приватизації, до того чи іншого переліків передбачених ч. 1 ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

В тому випадку, якщо Державною програмою приватизації передбачено конкретний спосіб приватизації відносно певних груп обєктів (пакет акцій, індивідуально визначеного майна, незавершеного будівництва), включення їх органами приватизації до відповідних переліків обєктів, що підлягають приватизації, та затвердження цих переліків органами місцевого самоврядування є обовязковим, на що вказують наведені вище положення законодавства з питань приватизації.

Конституційний суд України в своєму рішенні від 13 грудня 2000 року по справі № 1-16/2000 щодо офіційного тлумачення окремих положень статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (справа про визначення способу малої приватизації), а саме в п. 2 ч. 1 надав розяснення про те, що пропозиція покупця щодо способу приватизації підлягає розгляду у визначений законом строк, але вона не є обов'язковою для органів, які визначають або затверджують переліки об'єктів малої приватизації, за винятком випадків, передбачених статтею 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та іншими законами.

Одним із винятків є Закон України «Про державну програму приватизації»від 18 травня 2000 року, який згідно ст. 1 даного Закону діє до затвердження чергової Державної програми приватизації.

Згідно ст. 4 Закону України «Про державну програму приватизації», всі нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють в частині, що не суперечить цьому Закону.

Нежиле приміщення, розташоване в м. Києві, по вул. Райдужній, 6, відноситься, як встановлено п. 5 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки затвердженої Законом України «Про державну програму приватизації»(далі по тексту - Державна програма приватизації) - до обєктів групи «А».

Таким чином, відповідно до п. 1 Розділу 1 «Загальні положення»Держаної програми приватизації, затвердженої Законом України «Про державну програму приватизації», Державна програма приватизації на 2000-2002 роки визначає основні цілі, пріоритети, завдання та способи приватизації державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, та відчуження комунального майна.

Відповідно до п. 48 Державної програми приватизації, продаж об'єктів групи «А»здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та цієї Програми.

Таким чином п. 49 Державної програми приватизації передбачено, що покупець, який став власником об'єкта приватизації групи «А» і не скористався на момент приватизації об'єкта правом викупу будівлі (споруди, приміщення) у межах займаної цим об'єктом площі, має право викупити відповідну будівлю (споруду, приміщення) у разі, якщо це не заборонено законодавством України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим (щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим) чи відповідною місцевою радою (щодо об'єктів права комунальної власності).

Колективне підприємство «Райдужний»набуло права власності на обєкт приватизації групи «А»у межах займаної цим об'єктом площі будівлі (споруди, приміщення), про що свідчить договір купівлі-продажу комунального майна шляхом викупу від 8 серпня 1995 року. Позивач не скористався на момент приватизації вказаного вище обєкта правом викупу будівлі (споруди, приміщення) у межах займаної цим обєктом площі. Разом з тим, у суду відсутні відомості щодо наявності заборони відчуження нежилого приміщення за адресою: м. Київ, вул. Райдужна, 6 та відмови Колективними підприємством «Райдужний»від приватизації вказаного обєкта (нежилого приміщення).

За таких обставин орган приватизації повинен був звернутися до позивача з пропозицією приватизувати нежиле приміщення шляхом викупу, право на яке гарантоване останньому з підстав, передбачених актами законодавства України, що викладені вище, і лише у випадку відмови Колективного підприємства «Райдужний»від приватизації, орган приватизації мав право запропонувати це майно на конкурсних засадах.

Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», а саме - ч. 3 ст. 2 даного Закону передбачено, що будівлі (споруди, приміщення) приватизуються разом з розташованими в них об'єктами приватизації, тобто покупець ставши власником розташованого в нежилому приміщенні обєкта приватизації (майна комунальної власності), має право приватизувати вказане нежиле приміщення.

Відповідно до п. 5 ч. 7 Інформаційного листа Вищого Арбітражного суду України від 25 квітня 2001 року за № 01-8/500, пропозиція покупця щодо способу приватизації підлягає розгляду у визначений законом строк, але вона не є обов'язковою для органів, які визначають або затверджують переліки об'єктів малої приватизації, за винятком випадків, передбачених статтею 11 Закону про малу приватизацію та іншими законами. Іншим Законом в даному випадку є Закон України «Про державну програму приватизації», який надає покупцю право, а відповідно органу приватизації та органу місцевого самоврядування обовязок включити обєкт до переліку обєктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, та затвердити його.

Таким чином, з наданих позивачем доказів та виходячи з наведених вище актів законодавства України випливає, що позивач з моменту набуття ним права власності на майно в межах нежилого приміщення на підставі договору купівлі-продажу, має право на приватизацію цього нежилого приміщення, яке знаходиться в м. Києві, по вул. Райдужна, 6 у такий спосіб як викуп, а тому Дніпровська районна в м. Києві рада незаконно та безпідставно прийняла оспорюване рішення, яким включила приміщення до переліку обєктів комунальної власності, які підлягають приватизації шляхом їх викупу, надавши таке право фізичній особі підприємцю ОСОБА_4 та Товариству з обмеженою відповідальністю «Вівіан», порушивши при цьому право Колективного підприємства «Райдужний»на викуп нежилого приміщення, яке гарантоване п. 49 Державної програми приватизації.

Крім того, виходячи з вимог Закону України «Про державну програму приватизації на 2000-2002 роки»та Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»відповідач та треті особи не надали суду жодних доказів наявності підстав для застосування такого способу приватизації нежилих приміщень як викуп їх третіми особами 2, 3, на відміну від існування всіх законних підстав для застосування такого способу приватизації як викуп нежилих приміщень Колективним підприємством «Райдужним»у відповідності до п. 49 Державної програми приватизації.

Крім того, представник відповідача помилково наголошує стосовно того, що оскільки в законодавстві України відсутні строки реалізації права позивача на викуп нежилого приміщення, це порушує право відповідача на розпорядження нежилим приміщенням.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження обєктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати обєкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування обєктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Тобто, відчуження комунального майна відбувається лише шляхом проведення його приватизації в установленому законом порядку.

Таким чином, оскільки законодавством не передбачено строку, протягом якого позивач має право реалізувати своє право на викуп нежилого приміщення, останній має право в будь-який час звернутись з вимогою про реалізацією свого права на викуп нежилого приміщення.

Твердження відповідача стосовно обмеження права територіальної громади на відчуження нежилих приміщень визнається судом є безпідставним, оскільки відповідач надав право викупу приміщень третім особам 2,3.

Також суд вважає необґрунтованими заперечення відповідача в тій частині, що п. 49 Державної програми приватизації передбачено лише право покупця на звернення до органу приватизації, а не обовязку органу приватизації очікувати реалізації покупцем свого права на приватизацію, виходячи з наступного.

П. 49 Державної програми встановлено право для будь-якої особи, яка може бути покупцем у відповідності до закону і реалізовується воно на підставі ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», яка надає право фактично будь-кому звернутися до органу приватизації і пропонувати включити нежиле приміщення до переліку обєктів, які підлягають приватизації, запропонувавши свій спосіб приватизації.

Крім того, про наведені вище обставини щодо наявності у позивача права на викуп та відповідно обовязку Дніпровської районної в м. Києві ради реалізувати право позивача на викуп майна, та відповідно заборона відповідача відчужувати обєкт приватизації іншим шляхом, зокрема за конкурсом чи на аукціоні, свідчить практика застосування матеріальних норм з питань приватизації Верховним Судом України, постановою якого від 1 березня 2005 року у справі № 27/28 зазначено, що згідно з ч.2 ст. 146 Господарського кодексу України приватизація державних (комунальних підприємств) здійснюється не інакше, як на виконання державної програми приватизації. Законом України від 18 травня 2000 року № 1723-111 затверджено Державну програму приватизації на 2000 -2002 роки, яка діє до затвердження чергової Державної програми приватизації. Згідно ст.1 Закону України «Про державну програму приватизації на 2000-2002 роки»додається до закону, тобто є його невідємною складовою частиною його змісту і відповідно її положення мають юридичну силу Закону України».

П. 49 вказаного Закону передбачено, що покупець, який став власником обєкта приватизації групи А і не скористався на момент приватизації обєкта правом викупу будівлі (споруди, приміщення) у межах займаної цим об'єктом площі, має право викупити відповідну будівлю (споруду, приміщення) уразі, якщо це не заборонено законодавством України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим (щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим) чи відповідною місцевою радою (щодо об'єктів права комунальної власності).

Відповідно до п.53 Програми орган приватизації звертається до орендаря з пропозицією приватизувати орендоване майно в разі, якщо у орендаря на це є право, встановлене законом». В даному випадку таке право встановлене ст. 49 Програми приватизації.

Ст. 53 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки передбачене право органу приватизації запропонувати обєкт до продажу на конкурентних засадах лише у разі відмови його орендаря (в даному випадку покупця обєкта приватизації групи «А») від приватизації шляхом викупу. Зазначені положення Державної програми приватизації на 2000-2002 роки кореспондуються ч.3 ст. 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (млу приватизацію)»

Ч.2 ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»передбачено, що спори про поновлення порушених прав юридичних та фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування вирішуються в судовому порядку.

П.10 ч.2 ст. 16 ЦК України, передбачено право кожної особи право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу, шляхом визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб

Згідно зі ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права та інтереси.

Таким чином, суд вважає, що п.п. 47, 48 додатку до рішення Дніпровської районної в м. Києві ради «Про затвердження переліку обєктів, що відносяться до власності територіальної громади Дніпровського району м. Києва, які підлягають приватизації у 4 кварталі 2007 року та у 2008 році»від 10 жовтня 2007 року за № 175, зі змінами та доповненнями внесених на підставі рішення Дніпровської районної в м. Києві ради від 27 березня 2008 року за № 233 прийняті з порушенням вимог актів законодавства України, що регулюють питання приватизації комунального майна, і при прийняті вказаного рішення порушені права та охоронювані законом інтереси Колективного підприємства «Райдужний»на приватизацію вказаних нежилих приміщень шляхом викупу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті держаного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати п. 47 та п. 48 додатку № 1 до рішення Дніпровської районної в м. Києві ради «Про затвердження переліку обєктів, що відносяться до власності територіальної громади Дніпровського району м. Києва, які підлягають приватизації у 4 кварталі 2007 року та у 2008 році»від 10 жовтня 2007 року за № 175, зі змінами та доповненнями внесених на підставі рішення Дніпровської районної в м. Києві ради від 27 березня 2008 року за № 233.

2. Стягнути з Дніпровської районної в м. Києві ради на користь Колективного підприємства «Райдужний»85 (вісімдесят пять) грн. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя А.Б. Пригунова