Рішення № 60837918, 01.09.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №576/2444/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/1457/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 27

РІШЕННЯ

і м е н е м У к р а ї н и

01 вересня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Шевченка В. А.,

суддів - Семеній Л. І. , Сибільової Л. О.

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго»

на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 14 липня 2016 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» до ОСОБА_3 про стягнення сум заборгованості за послуги з надання електричної енергії,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2015 року ПАТ «Сумиобленерго» звернулося до ОСОБА_3 з позовом, у якому зазначалося, що за договором від 12 серпня 2012 року здійснюється постачання електроенергії відповідачеві за адресою: Сумська область, Сумський район, с. Косівщина, вул. Набережна, буд. 29.

З моменту встановлення приладу обліку використаної електроенергії відповідач не допускав до нього представників позивача, надаючи самостійно записані показники лічильника.

У звязку з тим, що 13 квітня 2015 року представник позивача зафіксував фактичні показники лічильника на рівні 036920 кВт*год., відповідачеві станом на 14 серпня 2015 року було нараховано до сплати за електроенергію 25 370 грн. 18 коп.

Посилаючись на непогашення цієї суми заборгованості відповідачем, позивач просив стягнути її в судовому порядку.

Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 14 липня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Сумиобленерго», посилаючись на поверхневе зясування судом обставин справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.

Встановлено, що на підставі договору №2103 117 від 12 серпня 2012 року позивач постачає відповідачеві електроенергію за адресою: буд. №29 вул. Набережнаї с. Косівщина Сумського району Сумської області (а.с.4).

Згідно з актом технічної перевірки від 16 березня 2013 року в будинку відповідача було встановлено лічильник типу СА4-И678, заводський номер 154866, 2001 року виготовлення, з показами 000001 (а.с.43).

За поясненнями відповідача 13 квітня 2015 року контролер позивача дійсно зафіксував покази лічильника електроенергії у його будинку на рівні 036920 кВт* год.

14 квітня 2015 року представник позивача здійснив позапланову технічну перевірку цього лічильника з показами на той день 036979 кВт*год., що підтверджується актом №20, підписаним у тому числі й відповідачем (а.с.44).

14 травня 2015 року ОСОБА_3 виписано квитанцію на 24 896 грн. 47 коп. за 36919 кВт*год. електроенергії за період з 16 березня 2013 року до 13 квітня 2015 року, а 13 червня 2015 року на 25 370 грн. 18 коп. за період з 13 квітня до 2013 року до 28 травня 2015 року, виходячи з попереднього показника лічильника 036920 кВт*год. і поточного 037783 кВт*год. (а.с. 22).

Таку ж суму заборгованості визначив позивач і у своєму розрахунку станом на 14 серпня 2015 року (а.с. 5).

Відповідно до акту №174 від 24 червня 2015 року указаний вище лічильник у садибі відповідача було змінено на інший ( а.с. 45).

За висновком експертизи від 30 березня 2016 року попередній лічильник, який був установлений у будинку відповідача, визнано непридатним для обліку електроенергії (а.с. 87).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов до висновку, що хоча факт споживання електроенергії відповідачем і є доведеним, утім кількість реально спожитої електроенергії та суму заборгованості за даних умов установити неможливо.

Проте, з такими висновками суду в повній мірі погодитися не можна, оскільки вони грунтуються на поверховому зясуванні обставин справи та невірному застосуванні норм матеріального права.

Зокрема, судом першої інстанції не враховано, що з часу встановлення лічильника СА4-И678, заводський номер 154866, відповідач проводив оплати за використану електроенергію згідно з виписаними позивачем квитанціями (а.с. 50-53).

Безпосередньо перед виникненням споду, за квитанцією №1106518411, виписаною 13 квітня 2015 року за період з 13 лютого до 13 березня 2015 року, відповідачеві було нараховано до сплати за спожиті 158 кВт*год. електроенергії (попередній показник 002791, поточний -002949) 46 грн. 07 коп., які були ним сплачені повністю ( а.с. 36).

Даних щодо наявності на той час заборгованості відповідача цей документ, як письмовий доказ, не містить (а.с.22).

У той же час у квитанції, виписаній 14 травня 2015 року за період з 16 березня 2013 року, тобто з часу встановлення лічильника, до 13 квітня 2015 року визначено до сплати 24 896 грн. 47 коп. із зазначенням попереднього показника 00 0001 і поточного 036920.

З наведеного слідує, що дана квитанція та наступна від 13 червня 2015 року на суму 25 370 грн. 18 коп., у якій появилася заборгованість за попередній період у сумі 24 896 грн. 47 коп., були виписані без урахування фактів періодичних оплат відповідачем спожитої електроенергії та відсутності у нього заборгованості по офіційних квитанціях до 13 березня 2015 року.

У звязку із зазначеним та тим, що лічильник, за яким проводилося нарахування, визнано непридатним для обліку електроенергії, колегія суддів відхиляє надані позивачем квитанції щодо нарахування відповідачем плати за електроенергію від 14 травня і 13 червня 2015 року, а також його розрахунок суми боргу відповідача станом на 14 серпня 2015 року.

Доводи позивача відносно перешкод з боку відповідача у допуску представників ПАТ «Сумиобленерго» до лічильника у період з 16 березня 2013 року до 13 березня 2015 року є безпідставними, оскільки відповідними допустимими доказами, у розумінні положень пункту 30 Правил користування електроенергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року №1357 (з наступними змінами та доповненнями, далі Правил), не підтверджені.

Крім того, позивач не довів і наявності власних рішень щодо самостійного зняття показань приладів обліку у відповідача, як передбачено абзацом 2 п. 21 Правил, тоді як абзацом 1 цього ж пункту Правил визначено, що знімання показань приладів обліку проводиться споживачем щомісячно. Енергопостачальник має право контролювати правильність знімання показань приладів обліку та оформлення платіжних документів споживачем.

Поряд із цим, згідно з п. 38 Правил, енергопостачальник зобов'язаний, зокрема, проводити не менш як один раз на 6 місяців контрольне знімання показань приладів обліку у споживачів відповідно до затверджених графіків та планову повірку, ремонт і заміну приладів обліку в терміни, встановлені нормативно-технічними документами та договором.

Такі ж положення закріплені і у п. 10.4 договору, укладеному між сторонами 12 серпня 2012 року.

У даному ж випадку позивач належних та допустимих засобів доказування з приводу виконання ним зазначених вище обовязків теж не надав.

За таких умов колегія суддів, виходячи з необхідності остаточного вирішення спору між сторонами, принципів розумності й справедливості, вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача кошти за спожиту електроенергію лише за період з 13 квітня до 28 травня 2015 року, відповідно до норм п. 33 Правил за середньомісячним споживанням, величина якого визначається за попередні 12 місяців.

Таким чином, якщо за період з 18 березня 2014 року по 19 березня 2015 року за наданою самим позивачем довідкою (а.с.36) відповідач загалом сплатив за електроенергію 469 грн. 88 коп., то середньомісячне споживання у грошовому вираженні буде на рівні 39 грн. 16 коп., а середньоденне 1 грн. 31 коп.

Звідси за період з 13 квітня до 28 травня 2015 року, за 45 днів, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 58 грн. 95 коп., що становить 0,23% від заявленої суми позову.

Оплата ж за електроенергію у наступні періоди з 28 травня до 13 серпня 2015 року здійснювалася відповідачем у повній відповідності до нарахованих сум, що підтверджується розрахунком позивачам та поясненнями сторін.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 02 грн. 80 коп. на часткову компенсацію судових витрат при розгляді справи в суді першої інстанції та 03 грн. 08 коп. на часткову компенсацію судових витрат в суді апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 88, 303, 304, 307, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» задовольнити частково.

Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 14 липня 2016 року скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» до ОСОБА_3 про стягнення сум заборгованості за послуги з надання електричної енергії задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» 58 гривень 95 копійок за користування електричною енергією з 13 квітня 2015 року до 28 травня 2015 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» 02 гривні 80 копійок на часткову компенсацію судових витрат при розгляді справи в суді першої інстанції та 03 гривні 08 копійок на часткову компенсацію судових витрат в суді апеляційної інстанції

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього дня на нього може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -