Постанова № 6065044, 29.07.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2009 № 27/158

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Тищенко О.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Євграфової Є.П.

при секретарі: Камінська Т.О.

За участю представників:

від позивача -ОСОБА_2 дов. №387 від 27.02.2009 року

від відповідача - Аносова А.Я. - директор

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізична особа - підприємець ОСОБА_4

на рішення Господарського суду м.Києва від 24.04.2009

у справі № 27/158 (суддя Дідиченко М.А.)

за позовом Фізична особа - підприємець ОСОБА_4

до ТОВ "Інвестбуд ХХІ"

про стягнення 12898,73 грн.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестбуд ХХІ” про стягнення 12898,73 грн. з яких : сума основного боргу - 10500грн., пеня у розмірі 1242,74 грн., інфляційні втрати у розмірі 1000,65 грн. а 3% річних у розмірі 155,34 грн. Крім того, позивач просить стягнути 2000 грн.- витрати на послуги адвоката.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов'язань по договору про надання послуг, повязаних із транспортуванням вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні від 20.07.2008 року, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка на момент пред'явлення позову становить 12898,73 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.04.2009 року (дата підписання повного тексту 18.05.2009) у справі № 27/158 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що позивач на виконання умов договору та заявки виконав послуги, вартість яких складає 10500,00 грн., а відповідач здійснив лише часткову оплату вказаних послуг у квітні 2009 року на загальну суму 5500,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням. Оскільки заявкою від 22.07.2008 року не передбачений строк (термін) виконання відповідачем зобов'язання, то в даному випадку необхідно застосовувати ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України. Позивачем не надано до матеріалів справи доказів пред'явлення вимоги до відповідача щодо сплати вартості експедиційних послуг, а тому строк виконання зобовязання по сплаті за надані послуги у відповідача не настав.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 24.04.2009 року у справі № 27/158, прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 7398,73 грн. та судові витрати в розмірі 128,99 грн. державного мита за розгляд позовної заяви Господарським судом м. Києва, 51грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги Київським апеляційним господарським судом, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2000,00 грн. витрат, повязаних з оплатою послуг адвоката покласти на відповідача.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному зясуванні та врахуванні обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а висновки, викладені у ньому, не відповідають обставинам справи. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції повинен був застосувати ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України. Обовязок відповідача оплатити надані послуги виник з моменту отримання товару та оригіналів документів, відповідно до заявки.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2009 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 24.06.2009 року.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у звязку з незявленням у судове засідання 24.06.2009 року представників позивача та відповідача, колегією суддів ухвалою від 24.06.2009 року розгляд справи було відкладено на 15.07.2009 року.

06.07.2009 року представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано заяву про розгляд справи за відсутності позивача (апелянта).

08.07.2009 року представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду на виконання вимог ухвал Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2009 року, від 24.06.2009 року було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити рішення господарського суду м.Києва без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/4 від 14.07.2009 року у звязку з виробничою необхідністю - зайнятістю судді Шапрана В.В. при розгляді інших справ та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в часині додержання процесуальних строків, розгляд апеляційної скарги у справі № 27/158 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді - Тищенко О.В., суддів Смірнової Л.Г. Алданової С.О., відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 28 Закону України „Про судоустрій України.

Відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у звязку з незявленням у судове засідання 15.07.2009 року представників позивача, необхідністю витребування додаткових доказів у справі, колегією суддів ухвалою від 15.07.2009 року розгляд справи було відкладено на 29.07.2009 року.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/11 від 28.07.2009 року у звязку з виробничою необхідністю перебуванням судді Алданової С.О. у відпустці та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в часині додержання процесуальних строків, розгляд апеляційної скарги у справі № 27/158 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді - Тищенко О.В., суддів Смірнової Л.Г. Євграфової Є.П. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 28 Закону України „Про судоустрій України.

29.07.2009 року представниками позивача та відповідача у судовому засіданні на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2009 було подані витребувані судом документи.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2009 року у справі №27/158 скасувати, постановити нове, яким стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 7398,73 грн. та судові витрати в розмірі 128,99 грн. державного мита за розгляд позовної заяви Господарським судом м. Києва, 51грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги Київським апеляційним господарським судом, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2000,00 грн. витрат, повязаних з оплатою послуг адвоката покласти на відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2009 року у справі №27/158.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.07.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестбуд XXI» (надалі - Замовник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (надалі-Експедитор) було укладено договір про надання послуг, повязаних із транспортуванням вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору Замовник доручає, а Експедитор приймає обовязок заключити від імені і за рахунок коштів Замовника договір з третіми особами, для організації транспортних перевезень, а також здійснити повний взаєморозрахунок з Виконавцями з коштів, отриманих від Замовника.

Відповідно до п.7.1 Договору оплата рахунків Експедитора проводиться в валюті виставленого рахунку, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Експедитора: за транспортні послуги, в терміни, зазначені в заявці; штрафи на протязі 5 днів. Оплата рахунків здійснюється без будь-яких вирахувань, повязаних з претензіями, контрпретензіями, які розглядаються окремо, згідно законної процедури. По всіх сумах, не оплачених Експедитору - Повіреному в узгоджені терміни, останній починає нараховувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день протермінування платежу.

Договір вступає в силу з моменту його підписання і є дійсним до 31.12.2008 року (п.11.1 Договору).

22.07.2008 року відповідач надіслав позивачу заявку на перевезення вантажу.

Позивачем на виконання Договору та відповідно до Заявки відповідача було надано транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 10500,00грн., що підтверджується актом здачі - прийняття виконаних робіт від 04.08.2008 року та рахунком від 04.08.2009 року № 08 на загальну суму 10500,00грн.

Акт здачі - прийняття виконаних робіт від 04.08.2008 року підписаний повноваженими представниками сторін та скріплений печатками.

Отже, позивач, взяті на себе зобовязання по Договору від 20.07.2008 року перед відповідачем виконав в повному обсязі.

Сума основного боргу відповідача на момент звернення до суду становила 10500грн.

Однак, відповідач здійснив часткову оплату вказаних послуг 22.04.2009 року на загальну суму 5500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 53 від 22.04.2009 року.

Відповідно до п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, оскільки відповідачем була погашена частково сума заборгованості за надані послуги в розмірі 5500грн., тому в даній частині позовних вимог суд припиняє провадження у справі на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України у звязку з відсутністю предмету позову.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Заявкою від 22.07.2008 року передбачено, що оплата здійснюється після отримання товару та документів.

Відповідач в судовому засіданні апеляційної інстанції підтвердив факт отримання товару, саме 01.08.2008 року, що підтверджується відміткою на таможеній декларації.

Крім того, актом здачі - прийняття виконаних робіт від 04.08.2008 року підтверджується факт надання позивачем транспортно-експедиційних послуг на загальну суму 10500,00грн., та сторони підтвердили, що саме 04.08.2008 року відповідачу було передані оригінали документів.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що строк виконання зобов'язання у відповідача настав з дня отримання відповідачем акту здачі прийняття виконаних робіт.

Крім того, позивачем заявлена вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків у розмірі 1000,65 грн., 3% річних у розмірі 155,34 грн. та пені у розмірі 1242,74 грн.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 7.1 Договору по всіх сумах, не оплачених Експедитору - Повіреному в узгоджені терміни, останній починає нараховувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день протермінування платежу.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ст. 549 Цивільного кодексу пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), а відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.1 Закону України, від 22.11.1996, № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Колегія суддів приходить до висновку, що відповідач на підставі п. 7.1 Договору та п. 3 ст. 549, ст. 550 Цивільного кодексу України має сплатити позивачу пеню за невчасне виконання зобовязань, яка згідно з здійсненим судом розрахунком складає 1277,26 грн. Однак позивачем заявлена вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 1242,74 грн. Оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1242,74 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобовязання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми.

Оскільки відповідачем жодних дій для остаточного виконання зобовязань та погашення наявної суми заборгованості в розмірі 10500грн. до моменту подання позовної заяви та порушення провадження у справі не було вчинено, тому інфляційні втрати та 3% річних нараховуються саме на цю суму 10500грн.

Судом апеляційної інстанції здійснено перерахунок інфляційних втрат за період серпень 2008 по лютий 2009 року та 3% річних, відповідно до якого з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 990,19 грн. (розрахунок додається) та 3% річних у розмірі 159,66 грн.

Однак позивачем заявлена вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 155,34 грн. Оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 155,34 грн. підлягає задоволенню.

Що стосується стягнення з Відповідача на користь Позивача 2000 грн. витрат за послуги адвоката, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії договору №16/02 адв від 16.02.2009 року про надання адвокатських послуг, укладеного між Позивачем та ПП «Правова група «Форсеті» (виконавець), останній зобовязався надати Позивачу адвокатські послуги та здійснити представництво його інтересів у суді по справі за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестбуд ХХІ” про стягнення 12898,73 грн.

Згідно з п.4.1 вказаного Договору вартість послуг виконавця становить 2000грн.

Факт сплати позивачем вартості наданих адвокатських послуг підтверджується квитанцією №54 від 19.02.2009 року на суму 2000грн.

В пункті 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено: "Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи"

В абзаці третьому пункту 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 N 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права", за яким у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.(Лист, Вищий господарський суд, від 18.03.2008, № 01-8/164 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році")

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача адвокатських послуг підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 24.04.2009 року прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, отже апеляційна скарга Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2009 року у справі №27/158 скасуванню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача підлягають стягненню на користь Позивача судові витрати, понесені під час розгляду справи судом першої інстанції в розмірі 246,78грн. (в тому числі державне мито у розмірі 128,88грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 117, 90 грн.(пропорційно розміру задоволених вимог) та судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 51 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2009 року у справі №27/158 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестбуд ХХІ” (01001, м. Київ, вул. М. Василенка, 7-А, р/р 2600413090 в ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” , МФО 300335, код ЄДРПОУ 32485354), або з будь якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_3 в Філії ВАТ “Надра” м. Львів, МФО 325978, ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків 1860120103), суму основного боргу в розмірі 5000 грн. (пять тисяч грн..), пені у розмірі 1242,74 грн., інфляційні втрати у розмірі 990,19 грн.( девятсот девяносто грн..) 19 коп. та 3% річних у розмірі 155,34 грн. (сто пятдесят пять грн..) 34 коп., витрати за послуги адвоката в розмірі 2000 грн. (дві тисячі грн.), 128, 88грн. державного мита та 117,90 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 51 грн. витрат за подачу апеляційної скарги.

Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 5500,00 грн. припинити.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №27/158 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддяТищенко О.В.

СуддіСмірнова Л.Г.

Євграфова Є.П.