Постанова № 6063751, 30.06.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2009 № 43/55

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Моторного О.А.

суддів: Кошіля В.В.

Шапрана В.В.

при секретарі: Цецарському А.О.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3

від відповідача Земницький Д.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу СПД - фізична особа ОСОБА_2

на рішення Господарського суду м.Києва від 22.04.2009

у справі № 43/55 (суддя Пасько М.В.)

за позовом СПД - фізична особа ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна"

про стягнення 13017,29 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, СПД ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ „Вєста Україна” про стягнення коштів, за невиконання договору доручення № ПЕ-0000007 про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.04.2009 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій вказує, що рішення суду постановлено при не повному зясуванню всіх обставин, що мають значення та викладені висновки в рішенні не відповідають обставинам справи, а тому просить скасувати рішення суду повністю та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним ним та обґрунтованим, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне:

03.03.2008 року між позивачем СПД ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ „Вєста Україна” був укладений господарський договір-доручення № ПЕ-0000007 про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні.

Відповідно до п.2.1 договору відповідач (експедитор-2) у відповідності до вимог договору з доручення позивача (експедитора -1) надає одну чи декілька наступних послуг:

-організовує перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України та за її межами;

-виконує розсилання товарно-транспортної документації;

-здійснює розрахунок з усіма учасниками транспортного процесу;

За умовами договору у позивача виникло господарське-договірне зобовязання перевезення вантажів, відправника в обумовлений строк у пункт призначення і видати його одержувачу заявленого у товарно-транспортній накладній.

Відповідач в свою чергу за умовами договору був зобовязаний забезпечити навантаження транспортного засобу, йог митну обробку, митне оформлення всіх необхідних документів, вчасно передати заявки на організацію автомобільних перевезень та вчасно розрахуватися з позивачем.

Пунктом 4.4 договору сторони домовилися, що порядок і строки оплати обумовлюються в разовій заявці, що направляється експедитору 1 перед конкретним перевезенням.

Згідно з п. 4.5 договору оплата послуг експедитора 1 здійснюється експедитором 2 на його розрахунковий рахунок на підставі належних чином оформлених оригіналів або ксерокопій товарно-транспортних документів (ТТН чи СМR) з відповідними відмітками про одержання вантажу і оригіналів рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт.

Позивач та відповідач узгодили транспорту накладну № 78/R, відповідно до якої СПД ОСОБА_2 мав здійснити перевезення вантажу за маршрутом м. Пружков м. Гостомель.

Сума замовлення становила 10350 грн.

Термін оплати становить 10 банківських днів по отриманню оригіналів рахунків.

Позивач господарське зобовязання зі свого боку виконав в повному обсязі, на підтвердження чого надавав відповідачу міжнародну товарно-транспорту накладну № 037323 з відмітками митних органів про перетин митного кордону України та перебування вантажу під митним контролем в Київській області з 26.06.2008 року.

На даній товарно-транспортній накладній міститься відмітка відповідача про одержання вантажу.

28.06.2008 року позивач виставив відповідачу рахунок № 74 на суму 10350 грн., та податкову накладну № 76 від 28.06.2008 року на вказану суму.

Крім того, позивач направлявся відповідачу акт виконаних робіт, який останнім не підписаний.

Таким чином, позивач зі свого боку виконав всі умови договору, необхідні для здійснення оплати виконаної ним роботи, в той час як відповідачем зі свого боку зобовязання перед позивачем не виконані.

Суд, першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, посилався, зокрема, на таку підставу, як те, що перевезення в дійсності було зроблено не позивачем ОСОБА_2, а третьою особою ОСОБА_5 і не було надано підтвердження про залучення в якості перевізника останнього.

Проте колегія суддів не погоджується з даним твердження та вважає його хибним, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при подання позову до суду надавалася копія договору № 1 від 03.01.2008 року про перевезення вантажу в міжнародному та міжміському сполученні.

Відповідно до умов даного договору, що був укладений між ПП ОСОБА_2 та ПП ОСОБА_5, експедитор ОСОБА_2 залучає перевізника ОСОБА_5 та доручає йому доставку вантажу автомобілями в міських, міжнародних та міжміських сполученнях.

Твердження суду першої інстанції про те, що даний договір не є підтвердження про залучення ОСОБА_5 в якості перевізника позивачем саме для виконання зобовязань за договором № ПЕ-0000007 від 03.03.2008 року є безпідставними, оскільки відповідно до п. 9 договору № 1 строк його дії один рік, тобто він діяв на момент виникнення зобовязань у позивача перед відповідачем за договором № ПЕ-0000007 від 03.03.2008 року.

Крім того, між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 18.06.2008 року було підписано замовлення № 22 на перевезення вантажу автомобільним транспортом з м. Пружкова до м. Гостомеля, а також після доставки вантажу на Україну, між ними був підписаний акт № 87 прийому-передачі виконаних робіт згідно замовлення від 18.06.2008 року на виконання ОСОБА_2 свого зобовязання за договором № ПЕ-0000007 від 03.03.2008 року.

Також суд першої інстанції в оспорюваному рішенні зазначив, що позивач не було надано суду додатків до товарно-транспортної накладної СМR з відповідними відмітками про одержання вантажу (INVOICE).

Колегія суддів не погоджується з даним твердження, оскільки як вбачається з пояснень наданих представником позивача при розгляді апеляційної скарги та документів доданих до апеляційної скарги, позивачем суду надавався додаток до товарно-транспортної накладної СМR з відповідними відмітками відповідача ТОВ „Вєста Україна” про одержання вантажу (INVOICE), проте долучений він до матеріалів справи судом не був.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, як вбачається з вище викладеного, позивач виконав взяті на себе зобовязання в повному обсязі та надав відповідачу всі необхідні та передбачені договором № ПЕ-0000007 від 03.03.2008 року документи для отримання оплати за виконану роботу, а тому відповідач має заборгованість перед позивачем в розмірі 10350 грн.

Позивач просив стягнути з відповідача за невиконання умов договору у відповідності до вимог чинного законодавства 3% річних, борг з урахуванням індексу інфляції та пеню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з умов договору, відповідач повинен був сплати позивачу обумовлені договором кошти протягом 10 банківських днів по отриманню оригіналів рахунків.

Рахунки позивачем були виставлені відповідачу 28.06.2008 року.

Таким чином, строк оплати виконаних зобовязань закінчувався 14.07.2008 року включно, а отже штрафні санкції мають нараховуватися з 15.07.2008 року.

Перевіривши розрахунок позивача про стягнення 3% річних в розмірі 185,69 грн. та суми боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 11348,01 грн., колегія суддів вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Стосовно нарахування до стягнення пені в розмірі 1483,59 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 6.6. договору від 03.03.2008 року у випадку протермінування платежу, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Статтею 230 ГК України визначено що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки строк виконання зобовязання за вказаним договором настав 15.07.2008 року, то, враховуючи вище зазначені вимоги господарського процесуального кодексу України, останнім днем нарахування пені за даним конкретним випадком буде 15.01.2009 року.

Таким чином, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача буде наступним:

За період з 15.07.2008 року по 31.12.2008 року

10350*24*170/366/100= 1153,77 грн.

За період з 01.01.2009 року по 15.01.2009 року

10350*24*15/365/100= 102,08 грн.

Всього сума пені становить 1255,85 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 22.04.2009 року у справі №43/55 скасуванню.

Відповідно до викладеного, керуючись ст.101, п. 2 ст.103, п. 1, 3 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2009 року у справі № 43/55 скасувати. Постановити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженої відповідальності „Вєста Україна” (04073, м. Київ, пр. Московський, 6 оф. 505 р/р 2600050130 в ВАТ ПІРЕУС БАНК МКБ, МФО 300658, код 35322154) на користь субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 (29025, АДРЕСА_1 р/р НОМЕР_2 в Хмельницькій обласній філії АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 315018) 3% річних в розмірі 185,69 грн., суму боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 11348,01 грн. та пеню в розмірі 1255,85 грн., державне мито в розмірі 127,89 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 115,94 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженої відповідальності „Вєста Україна” (04073, м. Київ, пр. Московський, 6 оф. 505 р/р 2600050130 в ВАТ ПІРЕУС БАНК МКБ, МФО 300658, код 35322154) на користь субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 (29025, АДРЕСА_1 р/р НОМЕР_2 в Хмельницькій обласній філії АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 315018) державне мито за подання апеляційної скарги в розмірі 63,95 грн.

Видати накази. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 43/55 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддяМоторний О.А.

СуддіКошіль В.В.

Шапран В.В.