Рішення № 6063595, 02.07.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.09 Справа№ 14/262 (15/369)

За позовом: закритого акціонерного товариства "Світлиця", м.Львів

до відповідача - Пустомитівської міської ради, м. Пустомити, Львівська область,

третя особа - 1 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1, м. Львів

третя особа - 2 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2, м. Київ

про визнання недійсними рішень виконавчого комітету Пустомитівської міської ради Львівської області №230 від 09.04.1992 р. "Про надання земельної ділянки у безстрокове користування для індивідуального житлового будівництва" та №134 від 16.04.1992 р. "Про надання дозволу громадянам на будівництво індивідуальних житлових будинків та прийняття в експлуатацію самовільно збудованих будинків і дозвіл на завершення самовільно розпочатих індивідуальних будинків в селах району".

Суддя Кітаєва С.Б.

При секретарі Хороз І.Б.

За участю представників :

від позивача : не з”явився

від відповідача : Віщук Ю.О. представник (довіреність від 22.01.09 р)

від третьої особи 1 : не з”явився

від третьої особи 2 : не з”явився

Суть спору: Позовну заяву подано закритим акціонерним товариством "Світлиця", м. Львів, до Пустомитівської міської ради, м. Пустомити, Львівська область, за участю третьої особи - 1 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1, м. Львів, третьої особи - 2 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2, м. Київ, про визнання недійсними рішень виконавчого комітету Пустомитівської міської ради Львівської області №230 від 09.04.1992 р. "Про надання земельної ділянки у безстрокове користування для індивідуального житлового будівництва" та №134 від 16.04.1992 р. "Про надання дозволу громадянам на будівництво індивідуальних житлових будинків та прийняття в експлуатацію самовільно збудованих будинків і дозвіл на завершення самовільно розпочатих індивідуальних будинків в селах району".

Ухвалою господарського суду Львівської області від 09.11.2007 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 12.12.2007 р.

12.12.2007 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій просив визнати недійсними рішення Пустомитівської міської ради Львівської області від 30.05.2007 року №338 “Про передачу земельних ділянок у приватну власність” в частині надання громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельні ділянки, загальною площею 0,1040 га, яка знаходиться в кварталі забудови “Грабина” в м.Пустомити Львівської області, наданої для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в розмірі 0,10 га та для ведення особистого селянського господарства в розмірі 0,0040 га.

В судових засіданнях 12.12.2007 р., 20.12.2007 р. оголошувались перерви. Рішенням господарського суду Львівської області від 26.12.2007 р. позов задоволено частково, визнано недійсними рішення виконавчого комітету Пустомитівської міської ради Львівської області №230 від 09.04.1992 р. "Про надання земельної ділянки у безстрокове користування для індивідуального житлового будівництва" та рішення Пустомитівської міської ради Львівської області №338 від 30.05.2007 р. "Про передачу земельних ділянок у приватну власність" в частині пп. 5 абз. 1 та пп. 2 абз. 2 п. 1, а в частині решти позовних вимог у позові відмовлено. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.03.2008 р. рішення господарського суду Львівської області від 26.12.2007 р. у справі № 15/3 69 залишено без змін, а апеляційні скарги Пустомитівської міської ради та ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.07.2008 р. частково задоволено касаційні скарги Пустомитівської міської ради та ОСОБА_1, рішення господарського суду Львівської області від 26.12.2007 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.03.2008 р. у справі №15/369 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

При цьому, Вищий господарський суд України не погодився із висновками судів щодо правонаступництва ЗАТ "Світлиця" щодо прав та обов'язків державного орендно-акціонерного об'єднання продтоварів "Старий ринок", оскільки для переходу будь-якого права чи обов'язку повинно існувати певне матеріальне правовідношення, з якого вони виникли і при цьому, об'єм прав та обов'язків згідно із ст. 37 ЦК УРСР обмежується майном, яке вважається переданим з моменту підписання передавального або розподільного балансу. Вищий господарський суд України зазначив, що вирішуючи спір суд насамперед повинен був встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати наявність чи відсутність факту їх порушення чи оспорювання. Звернуто увагу на п. 1 Перехідних положень ЗК України, відповідно до якого рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення в дію цього кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього кодексу.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 26.12.2008 р. прийнято справу до нового розгляду, присвоєно їй номер 14/262(15/369) та призначено її до розгляду на 22.01.2009 р.

Розгляд справи неодноразово відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду від 22.01.29 р., 12.02.099 р., 05.03.2009 р., 31.03.09 та в ухвалі від 05.06.09 р, якою розгляд справи за клопотанням від 04.06.09 р вих.№04/06 представника позивача Потинського А.М. (довіреність №15/01-09/1 від 15.01.09 р) було відкладено на 02.07.09 року. Зазначена ухвала отримана позивачем 15.06.09 р, що підтверджується наявним у справі повідомленням за №4395230 про вручення рекомендованого поштового відправлення.

01.07.09 р в канцелярію суду від представника позивача Потинського А.М. поступило клопотання про відкладення розгляду справи (клопотання вих №19/06 від 19.06.09 р). В судове засідання 02.07.09 р позивач явку повноважного представника не забезпечив. Окрім представника Потинського А.М. , позивачем видано довіреності №15/01-09/3 від 15.01.09 р юристу Кравчук О.А, якій доручено представляти інтереси ЗАТ “Світлиця, і яка брала участь в судових засіданнях по даній справі.Зазначене клопотання розглянуто в судовому засіданні. Заслухавши представника відповідача, який заперечив проти задоволення клопотання ( що засвідчив письмово) у зв”язку з тривалим розглядом справи та постійними клопотаннями позивача про відкладення розгляду справи, а також який повідомив, що відповідач з позивачем і третіми особами ,станом на 02.07.09 р, не укладав мирової угоди щодо даного предмету спору, ознайомившись з долученим до клопотання витягом наказу №7 від 15.06.09 р ПП ЮФ Аміда”, яке не є учасником судового процесу по даній справі, зважаючи на відсутність документальних доказів в обгрунтування обставин, вказаних у клопотанні ( зокрема, щодо досягнення між сторонами та третіми особами по справі згоди щодо укладення мирової угоди), суд не вбачає підстав для задоволення клопотання №19/06 від 19.06.09 р та відкладення розгляду справи.

Судом вживались заходи, спрямовані на виконання обов'язкових вказівок Вищого господарського суду України, вимагались у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, відповідні документи. Однак, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, належним чином вимоги ухвал суду не виконували.

У відповідності до ст. 75 ГПК України, справа слухається за наявними у ній матеріалами.

Представникам сторін, третіх осіб, які брали участь в судових засіданнях під час розгляду справи, роз'яснено їх права та обов”язки згідно зі ст.ст.20, 22 ГПК України.

В судовому засіданні 02.07.2009 року за письмовою згодою представника відповідача оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі судового рішення. Повний текст рішення виготовлено 10.07.2009 року.

У судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві, заяві про збільшення позовних вимог, додаткових поясненнях. Зазначив, що ЗАТ "Світлиця" є правонаступником ДОАОП "Старий ринок". 09.04.1992 р. було прийнято рішення №179 виконавчого комітету Пустомитівської міської ради "Про виділення двох земельних ділянок під будівництво житлових будинків в кварталі забудови "Грабина" для Державного орендного акціонерного об'єднання продтоварів "Старий ринок", який є правопопередником позивача. Цим рішенням було виділено земельні ділянки №№5, 6. У той же день, але пізніше відповідач прийняв оспорюване рішення №230, яким земельну ділянку №5 надав у безстрокове користування ОСОБА_1 Рішенням №134 від 16.04.1992 р. відповідач надав ОСОБА_1 дозвіл на будівництво, а рішенням №338 від 30.05.2007 р. надав ОСОБА_1 цю земельну ділянку у власність. Таким чином відповідач незаконно припинив право позивача на земельну ділянку №5, оскільки передбачені у ст. 27 ЗК України 1990 р. підстави припинення землекористування були відсутні. Про оспорювані рішення позивач довідався під час розгляду господарським судом Львівської області у 2007 р. справи № 15/306а, а тому просить поновити пропущений строк позовної давності.

Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених у відзивах. Ствердив, зокрема, що згідно із ЗК України 1990 р. земельні ділянки для індивідуального житлового будівництва могли передаватись лише громадянам. Визнавши факт прийняття 09.04,1992 р. рішень №179 та №230 пояснив, що рішенням №179 земельна ділянка надавалась не правопопереднику позивача, а для працівників Державного орендного акціонерного об'єднання продтоварів "Старий ринок", яким був ОСОБА_1 Тому, рішення №230 від 09.04.1992 р. було прийнято на реалізацію цього положення. Звернув увагу на відсутність у позивача документів, які б підтверджували його правонаступництво щодо прав та обов'язків Державного орендного акціонерного об'єднання продтоварів "Старий ринок", право користування земельною ділянкою, а також на ту обставину, що оспорюване рішення №134 від 16.04.1992 р. приймав не відповідач, а виконавчий комітет Пустомитівської районної ради. Просить у позові відмовити.

Представник третьої особи - 1 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору позов заперечив з мотивів, зазначених у запереченні на позовну заяву. Ствердив, зокрема, що спірна земельна ділянка не надавалась позивачу у користування, державного акту про право на земельну ділянку позивач не отримав та не міг отримати, оскільки земельні ділянки для індивідуального будівництва могли надаватись лише громадянам. Посилається на пропуск строку позовної давності, стверджуючи, що директор позивача ОСОБА_5 знав про оспорювані рішення одразу при їх прийнятті, оскільки вони стосувались також і його та земельної ділянки №6, яка була надана йому у користування. Просить у позові відмовити.

Представник третьої особи - 2 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору позов заперечив з мотивів, зазначених у поясненні. Ствердив, що 03.09.2007 р. ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_1 спірну земельну ділянку, є її добросовісним набувачем. Просить у позові відмовити.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, суд встановив наступне.

У відповідності до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, Пустомитівська міська рада є юридичною особою. Виконавчий комітет Пустомитівської міської ради є її виконавчим органом без прав юридичної особи, що підтверджується листом Головного управління статистики у Львівській області №20-09/139 від 24.01.2008 року.

Відповідно до п. 4 постанови Верховної Ради України від 10.04.1992 р. №2270-ХІІ "Про введення в дію Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій", правонаступником майнових прав і обов'язків орендних підприємств, набутих ними до приведення договорів оренди у відповідність із Законом України "Про оренду майна державних підприємств та організацій", є організації орендарів, що будуть створені відповідно до зазначеного закону. При приведенні у відповідність з цим законом договорів оренди майна орендних підприємств, створених на базі трестів, торгів, об'єднань, що підлягають комерціалізації, демонополізації, трудові колективи структурних підрозділів зазначених орендних підприємств можуть створювати організації орендарів з укладенням договорів оренди майнових комплексів їх структурних підрозділів. При цьому новостворені організації орендарів є правонаступниками майнових прав і обов'язків підприємства, договір оренди з якими розривається. Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 18.04.1992 р. №265 "Про комерціалізацію діяльності підприємств і організацій сфери послуг", органи державної виконавчої влади, у віданні яких перебувають державні підприємства і організації сфери послуг, були зобов'язані здійснити заходи щодо комерціалізації діяльності цих підприємств і організацій, зокрема, шляхом створення у встановленому порядку на базі структурних підрозділів підприємств і організацій по наданню послуг (виготовленню продукції) із закінченим технологічним циклом самостійно діючі підприємства, надавши їм статус юридичної особи та ліквідувавши відповідно до закону існуючі об'єднання, управління, комбінати, інші аналогічні підприємства і організації сфери послуг. У відповідності до п. 2 Декрету Кабінету Міністрів України №10-92 від 15.12.1992 р. "Про заходи щодо завершення комерціалізації підприємств і організацій державної торгівлі, громадського харчування та сфери послуг", зобов'язано відповідні органи до 01.03.1993 р. завершити комерціалізацію, ліквідувавши торги, трести, об'єднання, фірми управління, комбінати та інші аналогічні їм підприємства і організації державної торгівлі, громадського харчування та сфери послуг та створивши на базі їх структурних підрозділів нові підприємства.

На зазначені нормативні акти позивач посилається на підтвердження свого правонаступництва щодо прав та обов'язків Львівського державного орендно-акціонерного об'єднання "Старий ринок". Однак, зазначені акти є лише підставою для вчинення відповідних дій та не доводять самі по собі правонаступництва позивача у спірних відносинах.

У відповідності до п. 1.2. статуту закритого акціонерного товариства "Світлиця", зареєстрованого Відділом реєстрації господарських формувань і громадських організацій Львівської міської ради народних депутатів від 05.03.1993 р., перереєстрованого 20.02.1995 р., реєстраційний №20777044, товариство є правонаступником орендного торговельного підприємства "Світлиця", товариства покупців орендного торговельного підприємства "Світлиця", організації орендарів торговельного підприємства "Світлиця" та державного орендно-акціонерного об'єднання продтоварів "Старий ринок".

Відповідно до абз. 6 п. 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/334 від 12.09.1996 р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств”, вирішуючи питання про правонаступництво, потрібно мати на увазі, що запис в установчих документах про правонаступництво має істотне значення для визнання правонаступництва. Однак суттєве значення мають також фактично здійснені організаційно-економічні перетворення, з якими чинне законодавство пов'язує перехід майнових прав та обов'язків, а саме: рішення власника (власників), підписання передаточного або розподільного акта чи балансу. Отже у разі виникнення питань, пов'язаних з право наступництвом, слід здійснювати аналіз документів, що стосуються переходу прав і обов'язків на майно (майнові права) чи його відповідну частину.

Рішенням Фонду комунального майна Львівської обласної державної адміністрації №43 від 05.03.1993 р. "Про ліквідацію Львівського державного орендно-акціонерного об'єднання "Старий ринок", у зв'язку із завершенням роботи по приведенню у відповідність з чинним законодавством договорів оренди та створення самостійних орендних підприємств, вирішено ліквідувати Львівське державне орендно-акціонерне об'єднання "Старий ринок" з 15.03.1993 р., зобов'язано дирекцію вказаної організації створити ліквідаційну комісію, провести ліквідацію, подати ліквідаційний баланс та акти ліквідаційної комісії та до 15.03.1993 р. передати новоствореним орендним підприємствам торгівлі всю документацію, пов'язану із кадровими питаннями. Як вбачається з акту по ліквідації Львівського державного орендно-акціонерного об'єднання "Старий ринок" від 20.12.1993 р., на базі зазначеного об'єднання утворювалось кілька підприємств. Хоча орендне торговельне підприємство "Світлиця" і вказане як правонаступник державного орендно-акціонерного об'єднання продтоварів "Старий ринок" не лише з кадрових, дебіторських і кредиторських, а й з інших питань, зазначене не доводить факту правонаступництва позивача у спірних відносинах. Не заслуговує на увагу також посилання позивача на відсутність доказів того, що таким правонаступником є інші організації, оскільки згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Рішення суду не може грунтуватись на припущеннях.

Згідно із ст. 37 ЦК УРСР, юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації. При чому, перехід права та обов'язків до нововиниклих юридичних осіб передбачений лише для реорганізації. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 37 ЦК УРСР, при поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб, а не до однієї з них. Згідно із ч. 6 ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні", який діяв на час існування спірних відносин, у разі поділу підприємства до нових підприємств, які виникли в результаті цього поділу, переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов'язки реорганізованого підприємства. При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов'язки реорганізованого підприємства. Однак, належних доказів того, що права Державного орендного акціонерного об'єднання продтоварів "Старий ринок", які виникли на підставі рішення виконавчого комітету Пустомитівської міської ради народних депутатів №179 від 09.04.1992 р. "Про виділення двох земельних ділянок під будівництво житлових будинків в кварталі "Грабина" для Державного орендного акціонерного об'єднання продтоварів "Старий ринок" суду не надано, у той час як факт створення на базі зазначеного об'єднання кількох підприємств виключає можливість загального правонаступництва позивача щодо усіх прав та обов'язків вказаного об'єднання.

Рішенням виконавчого комітету Пустомитівської міської ради народних депутатів №179 від 09.04.1992 р. "Про виділення двох земельних ділянок під будівництво житлових будинків в кварталі "Грабина" для Державного орендного акціонерного об'єднання продтоварів "Старий ринок" було виділено дві земельні ділянки №5 і №6 в м. Пустомити в кварталі забудови "Грабина" при умові перерахування 120 тис. крб. на розвиток інфраструктури м. Пустомити. Платіжним дорученням №300 від 16.04.1992 р. ДОАОП "Старий ринок" сплатило 120 тис. крб., чим виконало встановлену рішенням умову.

Посилання відповідача та третьої особи - 1 на норми ЗК України 1990 р., які не передбачали можливості надання земельних ділянок юридичним особам для індивідуального житлового будівництва, не заслуговують на увагу, оскільки зі змісту зазначеного рішення не випливає цільового призначення земельної ділянки. Преамбула рішення, яка містить посилання на те, що рішення було прийнято за результатами обговорення листа обласного управління торгівлі про виділення для державного орендного акціонерного об'єднання продтоварів "Старий ринок" позивача земельних ділянок для індивідуального будівництва, не носить правового характеру та сама по собі не породжує відповідних наслідків. Рішення №179 від 09.04.1992 р. не скасоване, вимог про визнання його недійсним не заявлялось.

У відповідності до ст. ст. 22, 23 ЗК України від 18.І2.1990 р., право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право . Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Однак, як вбачається з матеріалів справи, державне орендне акціонерне об'єднання продтоварів "Старий ринок" не одержало документу, який би посвідчував його право власності чи право користування зазначеною земельною ділянкою.

Посилання позивача на те, що на підставі вказаного рішення у нього виник правовий інтерес, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, не заслуговує на увагу, враховуючи недоведеність факту правонаступництва позивача щодо прав та обов'язків державного орендного акціонерного об'єднання продтоварів "Старий ринок". Крім того, як звернув увагу Вищий господарський суд України у постанові від 08.07.2008 р. в цій справі, об'єм прав і обов'язків згідно ст. 37 ЦК УРСР обмежується майном, яке вважається переданим з моменту підписання передавального або розподільного балансу. Передбачаючи перехід до правонаступника прав та обов'язків, законодавство не передбачає перехід до правонаступників охоронюваного законом інтересу, на який посилається позивач. Такий інтерес може виникати особисто у правонаступника у зв'язку із прагненням користуватись конкретним благом.

Враховуючи, що позивач у випадку правонаступництва міг мати лише інтерес, однак не право користування земельною ділянкою, оскільки таке не виникло у державного орендного акціонерного об'єднання продтоварів "Старий ринок", не заслуговує на увагу також посилання позивача на те, що він був позбавлений права користування земельною ділянкою, не зважаючи на відсутність для цього підстав, передбачених у ст. 27 ЗК України, який діяв на час існування відповідних відносин.

Згідно із ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права але лише у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Доказів звернення позивача до відповідача щодо реалізації стверджуваного ним інтересу, у тому числі з урахуванням п. 1 Перехідних положень ЗК України, який набрав чинності з 01.01.2002 р. і на що звернув увагу Вищий господарський суд України, суду не надано.

09.04.1992 р. виконавчим комітетом Пустомитівської міської ради народних депутатів було прийнято рішення №230 "Про надання земельної ділянки у безстрокове користування для індивідуального житлового будівництва", яким вирішено надати ОСОБА_1 в безстрокове користування земельну ділянку з присадибного фонду площею 1040 кв.м. в м. Пустомити квартал забудови "Грабина" ділянка №5. 16.04.1992 р. виконавчий комітет Пустомитівської районної ради народних депутатів прийняв рішення №134 "Про надання дозволу громадянам на будівництво індивідуальних житлових будинків та прийняття в експлуатацію самовільно збудованих будинків і дозвіл на завершення самовільно розпочатих індивідуальних будинків в селах", яким ОСОБА_1 було дозволено будівництво індивідуального житлового будинку на земельній ділянці площею 1040 кв.м. на підставі рішення від 09.04.1992 р. (п. 10). Твердження відповідача та третіх осіб про те, що рішенням виконавчого комітету Пустомитівської міської ради народних депутатів №230 від 09.04.1992 р. "Про надання земельної ділянки у безстрокове користування для індивідуального житлового будівництва", яким вирішено надати ОСОБА_1 в безстрокове користування земельну ділянку з присадибного фонду площею 1040 кв.м. в м. Пустомити квартал забудови "Грабина" ділянка №5, було реалізовано рішення від 09.04.1992 р. №179 у зв'язку із наданням земельної ділянки працівнику позивача, не доведено суду у встановленому порядку належними доказами, а зазначене твердження спростовується відсутністю посилань на трудові відносини ОСОБА_1 із позивачем по тексту рішення. Це рішення не містить посилання на рішення № 179 від 04.09.1992 р. та на встановлені ним обтяження земельної ділянки. Водночас, така обставина не впливає на висновки суду, оскільки законодавство не ставить в залежність від наявності трудових відносин набуття чи припинення права суб'єкта на землю.

Відповідач просить застосувати позовну давність до спірних відносин, у зв'язку із чим відмовити у позові. Посилається при цьому на ту обставину, що керівнику ДОАОП "Старий ринок" було відомо про прийняття цього рішення, оскільки п. 11 рішення №134 від 16.04.1992 р. стосувався його особисто. Однак, як випливає зі змісту вказаного рішення, воно стосується ОСОБА_5 як окремої фізичної особи, яка не діяла від імені позивача у відповідних відносинах. Доказів повідомлення позивача про таке рішення суду не надано. У той же час, з матеріалів справи вбачається, що про оспорюване рішення позивач довідався лише в ході розгляду господарським судом Львівської області справи №15/306а, що підтверджується ухвалою суду від 18.09.2007 р. та посиланням на оспорювані рішення у запереченні ОСОБА_1 на позовну заяву від 30.10.2007 р. З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що встановлений строк позовної давності пропущений не був. Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як випливає з рішення №134 від 16.04.1992 р. виконавчого комітету Пустомитівської районної ради народних депутатів "Про надання дозволу громадянам на будівництво індивідуальних житлових будинків та прийняття в експлуатацію самовільно збудованих будинків і дозвіл на завершення самовільно розпочатих індивідуальних будинків в селах", воно приймалось не відповідачем, виконавчим комітетом Пустомитівської міської ради, а виконавчим комітетом Пустомитівської районної ради, вимог до якої позивач не заявляв. Відповідно, така позовна вимога, адресована відповідачеві, не підлягає задоволенню.

Оспорюваним рішення №338 від 30.05.2007 р. "Про передачу земельних ділянок у приватну власність", відповідач вирішив передати у приватну власність, зокрема, ОСОБА_1 відповідну земельну ділянку. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 відчужив на користь ОСОБА_2 набуті ним у власність земельні ділянки 0,1 га та 0,0040 га, що підтверджується договорами купівлі-продажу земельної ділянки від 03.09.2007 р., посвідченими нотаріально приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. З ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. Згідно із ч. 10 ст. 59 вказаного закону, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Однак, відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, лише якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суду не було доведено факт порушення відповідачем при винесенні оспорюваних рішень стверджуваних позивачем вимог закону, як і факт порушення оспорюваними рішеннями прав або інтересів позивача.

Виходячи з вище наведеного, суд приходить до висновку, що у позові слід відмовити.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.1,2,32,33,34,36,38,43,49,75,82, 84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Суддя Кітаєва С.Б.