Рішення № 6048579, 16.06.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.09 Справа№ 33/67

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластікс - Україна»(м. Київ)

до відповідача:Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (м. Львів)

про :стягнення 17 256 (сімнадцять тисяч двісті пятдесят шість) грн. 07 коп. (з яких: 12972,83 грн. основний борг; 1311,06 грн. пеня; 1005,58 грн. інфляційні; 1966,60 грн. річні)

Суддя : Цікало А.І.

При секретарі : Герасименко В.С.

Представники:

Позивача:Гулін Ю.О. представник (довіреність б/н від 01.03.2009р.

Відповідача:не з'явився Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, розяснено їх права та обовязки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні, звернулись до суду з клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластікс - Україна»(м. Київ) до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (м. Львів) про стягнення 17 256 (сімнадцять тисяч двісті пятдесят шість) грн. 07 коп.

Ухвалою суду від 28.04.2009 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 19.05.2009 р. У звязку з неявкою представника відповідача 19.05.2009 р. розгляд справи було відкладено на 16.06.2009 р.

Позивач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 28.04.2009 р., від 19.05.2009 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 19.05.2009 р. представник позивача подав до суду частину витребуваних судом документів.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 28.04.2009 р., від 19.05.2009 р. не виконав, відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив. Ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, які направлялись відповідачу за адресою вказаною у позовній заяві та довідці з ЄДРФОП, повернулись до суду з відміткою поштового відділення про повернення за закінченням терміну зберігання.

Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду спору по суті, відповідач відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

08 січня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Пластікс-Україна" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений Договір поставки № ЛВ 23 з відстрочкою платежу (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до умов Договору ТзОВ „Пластікс-Україна" зобов'язався передати у власність ФОП ОСОБА_1 матеріали для реклами, поліграфії, будівництва, упаковки та аксесуари до них, в асортименті та кількості, відповідно до видаткових накладних, а ФОП ОСОБА_1 зобов'язався прийняти вказаний товар і оплатити його.

Згідно вищезазначеного Договору, по видаткових накладних відповідачу було відпущено товар на загальну суму 8909,05 гривень, а саме:

-видаткова накладна №37240 від 19 серпня 2008 року на суму 859,80 гривень;

-видаткова накладна №37775 від 22 серпня 2008 року на суму 4671,78 гривень;

-видаткова накладна №37778 від 22 серпня 2008 року на суму 325,80 гривень;

-видаткова накладна №37783 від 22 серпня 2008 року на суму 414,90 гривень;

-видаткова накладна №38177 від 27 серпня 2008 року на суму 2636,77 гривень (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

Відповідач, свої зобов'язання згідно Договору поставки №ЛВ 23 не виконав, а саме не здійснив оплату за отриманий товар, що зокрема підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 13.05.2009 р. (долучено до матеріалів справи).

У п. 7.4. Договору, зазначено, що строк оплати кожної окремої партії товару становить 3 календарних днів з моменту передачі товару покупцю та підписання видаткової накладної.

З метою досудового врегулювання спору 19 березня 2009 року ФОП ОСОБА_1 було надіслано претензію про сплату заборгованості, яка останнім залишена без розгляду та відповіді.

Відповідно до п. 7.1 Договору, у випадку якщо на момент остаточних розрахунків сталося збільшення офіційного курсу НБУ гривні до EUR від 2% та вище вартість несплаченої частини товару може бути перераховано відповідно до такої зміни.

Згідно п. 7.2 Договору, товар підлягає оплаті покупцем згідно вартості, визначеній у видаткових накладних, з урахуванням коефіцієнту перерахунку, за наступною формулою:

Ст = Сс х Кп, де:

Ст - вартість товару на день оплати

Сс - вартість товару згідно накладної

Кп - коефіцієнт перерахунку, який визначається за формулою: Кп=СЕ2/СЕ1, де

СЕ1 - вартість одного EUR по курсу Національного банка України на дату підписання відповідної накладної.

СЕ2 - вартість одного EUR по курсу Національного банку України на дату платежу.

Таким чином сума заборгованості за товар, станом на день звернення з позовом до суду, складає 12972,83 грн. (розрахунок долучено до матеріалів справи).

У п. 8.4. Договору вказано, що відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за цим Договором покупець сплачує постачальнику 36% річних від суми боргу за весь час прострочення.

Відповідно до п.8.2. Договору, за несвоєчасну оплату товару, що постачається відповідно до цього Договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочення виконання зобов'язань, яка нараховується до повної сплати суми боргу, та сплачує суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції.

За неналежне виконання відповідачем зобовязань, позивачем правомірно, відповідно ст. 625 ЦК України та Договору, нараховано: 1311,06 грн. пені; 1005,58 грн. інфляційних та 1966,60 грн. річних.

Станом на день звернення з позовом до суду та день розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості не надав, відзиву на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засіданні не забезпечив, не скористався наданим йому правом на участь у судову процесі та на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і негосподарюючими субєктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

Згідно ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобовязань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ст. 22 ГПК України, Сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи, відповідач відзиву на позов не подав, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, доказів сплати заборгованості не представив, явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, Акт звірки взаєморозрахунків станом на 13.05.2009 р. підписав.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно розяснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластікс - Україна»(м. Київ) до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (м. Львів) про стягнення 17 256 (сімнадцять тисяч двісті пятдесят шість) грн. 07 коп. (з яких: 12972,83 грн. основний борг; 1311,06 грн. пеня; 1005,58 грн. інфляційні; 1966,60 грн. річні) обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (із змінами і доповненнями), ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлюється в розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 102 грн. Державне мито, згідно платіжного доручення № 1334 від 08.04.2009 р., позивачем сплачено в сумі 172 (сто сімдесят дві) грн. 56 коп.

Згідно платіжного доручення № 1333 від 08.04.2009 р. позивачем сплачено 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 8, 13, 42, 124 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526, 530, 548, 625 ЦК України, ст.ст. 174, 179, 193, 216, 218 ГК України, ст.ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 471, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластікс - Україна»(м. Київ) до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (м. Львів) про стягнення 17 256 (сімнадцять тисяч двісті пятдесят шість) грн. 07 коп. (з яких: 12972,83 грн. основний борг; 1311,06 грн. пеня; 1005,58 грн. інфляційні; 1966,60 грн. річні) задоволити.

2.Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 79008; код ЄДРФОП НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластікс - Україна»(вул. Межигірська, 82-А, м. Київ, 04080; код ЄДРПОУ 24587464) 17 256 (сімнадцять тисяч двісті пятдесят шість) грн. 07 коп. (з яких: 12972,83 грн. основний борг; 1311,06 грн. пеня; 1005,58 грн. інфляційні; 1966,60 грн. річні), 172 (сто сімдесят дві) грн. 56 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя