Рішення № 6057702, 23.04.2009, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

23 квітня 2009 р. Справа 12/20-09

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Україна" (01033, м. Київ 33, а/с, 36, ідент.код 33105311)

до: Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (21012,АДРЕСА_1),

3-я особа на стороні відповідача - Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 (АДРЕСА_2),

3 особа на стороні відповідача Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_4 (АДРЕСА_3)

про стягнення 91 877,60 грн.

Суддя Кожухар М.С.

Cекретар судового засідання Семенько Д.А.

Представники

позивача : Марчук І.Ю. , за дорученням

відповідача : ОСОБА_6 - за дорученням

3-тя особа - ОСОБА_3

3-ї особи- ОСОБА_1. - за довіреністю

3-тя особа - ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення 91877,60 грн. збитків, що виникли внаслідок неналежного виконання договору про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Позовні вимоги мотивовані наступним:

01.03.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Крона-Україна" та суб"єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 було укладено договір № 4т про організацію вантажних перевезень. Відповідно до п. 1.2 договору між позивачем та відповідачем була підписана заявка на перевезення автомобільним транспортом. П. 1.1. договору та заявкою передбачено, що відповідач приймає на себе зобов'язання організації перевезення і експедирування вантажу.

На виконання договору, 01.06.2008 року відповідачем було підписано договір з третьою особою суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом та погоджено договір-заявку № 08.09 від 08.09.2008 р. на одноразове перевезення вантажів автомобільним транспортом.

09.09.2008 р. автомобілем ДАФ НОМЕР_2 п/п НОМЕР_3 було прийнято для перевезення вантаж вагою 20 тон згідно товарно-транспортних накладних № 239649, №239650, № 239651, № 239652, № 239653 на загальну суму 202702,62 грн.

10.09.2008 р. автомобілем ДАФ НОМЕР_2 н/п НОМЕР_3 було доставлено вантаж згідно товарно-транспортної накладної № 239649 від 09.09.2008 року (пункт розвантаження - м. Одеса) на суму 57 318,84 грн.

Позивач посилається на те, що по іншим товарно-транспортним накладним вантаж у визначений пункт розвантаження доставлений не був, отже не було доставлено продукції на суму 145383,78 грн.

06.10.2008 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 3009/1 від 30.09.2008 р. Відповідач усно повідомив позивачу про те, що оскільки вантаж був переданий перевізнику - суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_3, то останній несе відповідальність за втрату вантажу.

08.10.2008 р. позивач звернувся до з претензією № 3009/2 до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 про відшкодування вартості втраченого вантажу..

24.10.2008 року згідно акту приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей № 1 субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 передав товарно-матеріальні цінності на суму 28746,18 грн.

Крім того, 30.10.2008 року суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 сплатив позивачу 9560 грн., 12.10.2008 року - 8800 грн. та 27.11.2008 року - 6400 грн.. Всього було передано товарно-матеріальних цінностей та сплачено коштів на суму 53506,18 грн..

Таким чином позивач, посилаючись на відповідальність відповідача як експедитора, порушення останнім умов договору, просить стягнути з відповідача на користь 91 877,60 гривень збитків, які становлять вартість втраченого вантажу.

Відповідач в судовому засіданні та в своєму письмовому відзиві на позов, заперечує проти заявленого позову, посилаючись на те, що:

- 12.09.2008 р. за допомогою факсимільного зв'язку між позивачем - ТОВ "Крона-Україна" та відповідачем - суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 було здійснено обмін змістом договору № 4т на надання транспортних послу, а не на експедирування;

- товар вагою 20 тон за товарино-транспортними накладними № 239649, 239650, 239651, 239652, 239653 на загальну суму 202702,62 грн. відповідачем або його представником не отримувався, що стверджується відповідними документами бухгалтерського обліку.

Третя особа на стороні відповідача - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 в своїх письмових поясненнях щодо заявленого позову та в судовому засіданні пояснила, що 01.06.2008 р. між відповідачем - суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 та третьою особою - суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 було укладено договір про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом та підписано заявку №08.09 від 08.09.2008 р. В свою чергу, на виконання умов договору і заявки, між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_7 відповідно до договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 1 квітня 2007 року, була підписана заявка від 08.09.2008 р. на перевезення вантажу по маршруту м. Калинівка - м. Одеса - м. Миколаїв - м. Херсон - м. Красногвардійськ - м.Сімферополь, автомобілем ДАФ НОМЕР_2, н/п НОМЕР_3, водій ОСОБА_8

Водій ОСОБА_8 був працівником суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_7

При виконанні перевезення, згідно договору-заявки № 08/09, та заявки від 08.09.2008 р. автомобіль ДАФ НОМЕР_2, н/п НОМЕР_3, керований водієм ОСОБА_8 10.09.2008 р. доставив вантаж згідно товарно-транспортної накладної № 239649 від 09.09.2008 р. (пункт призначення - м. Одеса) на суму 57 318,84 гривень. Розвантажившись у м. Одесі і прямуючи до наступного місця вигрузки (м. Миколаїв) автомобіль ДАФ НОМЕР_2, н/п НОМЕР_3, керований водієм ОСОБА_8 10.09.2008 р потрапив у дорожньо-транспортну пригоду на трасі Одеса-Миколаїв, в селі Свердлово, Одеської обл., де був здійснений наїзд на автомобіль ДАФ НОМЕР_2, н/п НОМЕР_3. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля ДАФ ОСОБА_8 загинув на місці аварії, автомобіль згорів. Товар, який перевозився автомобілем був частково знищений вогнем та пошкоджений.

По факту ДТП відкрито кримінальну справу №01200805228, де винуватцем аварії встановлено громадянина ОСОБА_9.

Частина товару, яка вціліла під час аварії, 24.10.2008 року шляхом підписання акту-приймання товарно-матеріальних цінностей №1 повернута позивачу на суму 28746,18 грн.

Частину товару, який був пошкоджений при ДТП в результаті пожежі, позивач відмовився прийняти, але за погодженням із ним, її було реалізовано, і кошти від реалізації в сумі 9560 грн. згідно квитанції від 29.10.2008р., 8800 грн. згідно квитанції №233235 від 06.11.2008 р. та 6400 грн. згідно квитанції № 245799 від 27.11.2008 р., - всього - 24 760 грн. перераховані позивачу.

Посилаючись на наведене, СПД ОСОБА_3, вважає, що відповідальність за нанесені збитки та втрату товару позивача, відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України має нести винуватець ДТП.

Третя особа на стороні відповідача суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_7 також заперечив проти заявленого позову з підстав, аналогічних тим, що наведені третьою особою суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3

23.04.2009 року від відповідача до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки за фактом шляхово-транспотної пригоди ст.слідчим СО по ДТП СУ УМВС України в Одеській області порушено кримінальну справу 01200805228, де звинуваченим виступає ОСОБА_9, а потерпілою дружина загиблого ОСОБА_10, і ця кримінальна справа передана до суду.

Дане клопотання підтримане представником відповідача у судовому засіданні 23.04.2009 р.

Інші учасники судового процесу щодо даного клопотання поклались на розсуд суду.

Суд, заслухавши учасників процесу, відмовив у задоволенні даного клопотання, оскільки всупереч ст. 79 ГПК України, відповідач не надав доказів щодо неможливості розгляду даної справи до вирішення, пов"язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

З огляду на це, розгляд справи продовжено.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши і оцінивши надані докази, суд встановив таке та дійшов наступного висновку.

01.03.2008 року між позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Крона-Україна" (Замовник за договором) та відповідачем суб"єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 (Експедитор за договором) укладено договір № 4т про організацію вантажних перевезень.

Відповідно до п. 1.1. договору, відповідач прийняв на себе зобов"язання прийняти до виконання заявку позивача (замовника) на транспортно-експедиційне обслуговування, організувати планування та подачу технічно справних транспортних засобів під вивіз (доставку) вантажу у строки, узгоджені сторонами.

Пунктами 4.1, 4.2 договору встановлено, що точна дата перевозки уточнюються письмовою заявкою. Замовник зобов"язаний сповістити експедитора письмовою заявкою про необхідність перевезення вантажу . Заявка вступає в силу після підтвердження її підписом та печаткою експедитора.

Пунктом 6.1 договору передбачено також, що експедитор несе повну матеріальну та фінансову відповідальність за ввірений йому до транспортування вантаж у розмірі 100% його вартості, у зв"язку з втратою або пошкодженням вантажу, якщо зобов"язання, які викликали цю втрату, пошкодження, мали місце під час знаходженні вантажу у віданні експедитора, тобто відповідача.

Відповідно до ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, шляхом подачі до суду відповідних доказів.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Позивач посилається як на доказ прийняття відповідачем на себе зобов"язання з експедирування вантажу згідно договору № 4т від 01.03.2007 р. на факсову копію заявки на перевезення автомобільним транспортом (а.с. 12).

Разом з тим:

- договором № 4т від 01.03.2007 р. не передбачено прийняття замовлення на експедирування товару шляхом передавання заявки по факсу;

- з даної факсокопії вбачається, що відповідачем прийнято заявку на перевезення вантажу, а не на його експедирування, тому відсутні підстави вважати, що її видано на підставі договору № 4т;

- дана факсокопія містить дату передачі її позивачу 12.09.2008 р., у той же час відповідно до п. 4.2 договору № 4т заявка на виконання зобов"язань по організації перевезення та еспедирування вантажів вступає в силу після підтвердження її підписом та печаткою експедитора. Одночасно слід зауважити, що товар, стосовно якого виник спір передано на перевезення 09.09.2009 р., а ДТП, при якому його пошкоджено, мало місце 10 вересня 2008 року (дані про ДТП містяться зокрема в акті про нещасний випадок, пов"язаний з виробництвом від 13.01.2009 р., та акті спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, що стався 10.09.2008 року о 11год.00 хв. у приватного підприємця ОСОБА_7.

Як вбачається із товарно-транспортних накладних № 239649, 239650, 239651, 239652, 239653 від 09.09.2008 р. (оригінали зазначених накладних оглянуті в судовому засіданні, належним чином засвідчені копії долучені до матеріалів справи) вантаж, а саме побутова хімія в асортименті, у відання експедитора не ввірявся. На накладних відсутні дані, які б свідчили про те, що вантаж ввірено відповідачу - ОСОБА_2. Товар за вказаними ТТН отримано водієм ОСОБА_10 , який був у трудових відносинах з СПД ОСОБА_7

Таким чином суд приходить до висновку, що позовні вимоги з наведених у позовній заяві підстав задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 47, 49, 82, 84, 115 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

В позові відмовити.

Суддя Кожухар М.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 29 квітня 2009 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу

3 - відповідачу

4,5 - третям особам