Рішення № 6035524, 26.03.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" березня 2009 р.Справа № 18/12-257 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Охотницької Н.В.

Розглянув матеріали справи:

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Національна торгова компанія», вул. Громницького, 7-А, м. Тернопіль

до відповідача 1: приватного підприємства «Торговий дім «Продуктовий світ», вул. Маршала Бірюзова, буд. 15, м. Полтава

відповідача 2: приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості в сумі 48262,44 грн., в тому числі: 43545,58 грн. сума заборгованості за поставлену продукцію, 3277,6 грн. пеня, 228,67 грн. 3% річних, 1210,6 грн. інфляційні нарахування.

За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2 адвоката, довіреність № 8 від 10.01.2009 р.

відповідача 1 не з'явився.

відповідача 2 не з'явився.

В судовому засіданні учаснику судового процесу розяснено його процесуальні права та обовязки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: товариство з обмеженою відповідальністю «Національна торгова компанія»звернулося до господарського суду з позовом про солідарне стягнення із відповідачів приватного підприємства «Торговий дім «Продуктовий світ»та приватного підприємця ОСОБА_1 заборгованості в сумі 49 167,45 грн.

04.03.2009 р. позивач, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зменшив розмір позовних вимог, а саме просить стягнути з відповідача заборгованість в загальній сумі 48262,44 грн., в тому числі: 43545,58 грн. суму заборгованості за поставлену продукцію, 3277,6 грн. пеню, 228,67 грн. 3% річних, 1210,6 грн. інфляційні нарахування.

Дану заяву про зменшення розміру позовних вимог обґрунтовує неврахуванням в розрахунку ціни позову здійсненої 12.01.2009 р. відповідачем 1 часткової оплати наявної в нього заборгованості в сумі 2 000 грн. (виписка з особового рахунку в матеріалах справи).

Крім того, просить суд залишити позов без розгляду в частині про солідарне стягнення заборгованості з відповідача 2, з огляду на те, що термін дії укладеного, з метою забезпечення зобовязань між позивачем та відповідачем 2 10.01.2008 р. договору поруки, згідно якого ПП ОСОБА_1 зобовязувався солідарно відповідати за виконання зобовязань відповідачем 1 за дистрибуторським договором № ПЛТ03 від 10.01.2008 р., закінчився 20.02.2009 р.

З огляду на положення ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, суд відмовляє позивачу в задоволенні його заяви про залишення позову без розгляду в частині про солідарне стягнення заборгованості з відповідача 2, проте, враховуючи зазначене представником позивача в судовому засіданні, вважає, що має місце відмова позивача від позовних вимог по відношенні до відповідача 2 та беручи до уваги приписи ч. 1. ст. 598, ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України припиняє провадження у справі в частині позовних вимог заявлених до відповідача 2 в порядку ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Що стосується зменшення розміру позовних вимог, то ч 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, відтак предметом даного позову є стягнення з відповідача 1 заборгованості в загальній сумі 48262,44 грн., в тому числі: 43545,58 грн. сума заборгованості за поставлену продукцію, 3277,6 грн. пеня, 228,67 грн. 3% річних, 1210,6 грн. інфляційні нарахування.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач взяті на себе зобовязання виконав не належним чином, зокрема не провів оплату за отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість в заявленій до стягнення сумі.

Відповідач 1 відзиву на позов не подав у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча про час і місце слухання був повідомлений належним чином (повідомлення про вручення поштових відправлень № 225340, №2224802 в матеріалах справи), а тому суд розглядає справу згідно вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі документами.

Відповідач 2 у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча про час і місце слухання був повідомлений належним чином (повідомлення про вручення поштових відправлень № 225342, №2224829 в матеріалах справи), проте 04.03.2009 р. від нього надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позовних вимог заперечує.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності.

01.01.2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Національна торгова компанія», в особі директора Литвиненка О.В., в подальшому товариство, та приватним підприємством «Торговий дім «Продуктовий світ» в особі директора Немировського М.О., надалі дистрибутор був укладений дистрибуторський договір № ПЛТ03.

За умовами дистрибуторського договору товариство бере на себе зобовязання поставляти товар дистрибутору згідно замовлення, а дистрибутор бере на себе зобовязання його прийняти та оплатити на умовах, зазначених у даному договорі. Асортимент, кількість та термін поставок товару визначаються сторонами на кожну партію окремо. Документом, що підтверджує виникнення замовлення на кожну партію товару, є погоджена товариством заявка дистрибутора, що надсилається товариству будь-яким зручним для сторін способом(факсимільним повідомленням, надсилання рекомендованим листом або іншим способом) повноважному представнику товариства. (п. п. 1.1., 1.2. договору).

Згідно п. 2.1., 2.5. товариство відпускає дистрибутору товар згідно попередньо узгодженого замовлення дистрибутора. Поставка товару здійснюється на умовах: СРТ склад дистрибутора. Дата прийняття товару дистрибутором на своєму складі буде вважатися датою поставки при умові документального підтвердження.

Згідно п.2.7 договору мінімальна сума основної поставки дистрибутору складає 30000 грн.

Дистрибутор зобовязується проводити оплату за товар незалежно від кількості перепроданого товару згідно умов, вказаних в п.5.1.( п.3.1.15.)

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються дистрибутором шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок товариства або шляхом внесення готівки в касу товариства. Оплата товару проводиться на умовах відтермінування платежу 30(тридцять) календарних днів від дати отримання товару за період з жовтня по березень і 21(двадцять один) календарний день від дати отримання товару за період з квітня по вересень (п. 5.1. договору).

Згідно п.5.2. зобовязання дистрибутора по оплаті вартості отриманого товару вважаються виконаними: при безготівкових розрахунках з моменту зарахування коштів, перерахованих дистрибутором, на поточному рахунку товариства в банківській установі; при розрахунках готівкою з моменту внесення готівки в касу товариства.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами та згідно ст. 11 цього кодексу однією з підстав виникнення зобов'язань.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов дистрибуторського договору № ПЛТ03 від 01.01.2008 р. позивач передав, а відповідач-1 прийняв згідно:

-видаткової накладної № НТ-0000513 від 28.10.2008 р. товар на загальну суму 9470,28 грн.;

-видаткової накладної № НТ-0000569 від 01.12.2008 р. товар на загальну суму 1064,28 грн.;

-видаткової накладної № НТ-0000571 від 05.12.2008 р. товар на загальну суму 15398,34 грн.;

-видаткової накладної № НТ-0000559 від 21.11.2008 р. товар на загальну суму 11090,87 грн.;

-видаткової накладної № НТ-0000549 від 17.11.2008 р. товар на загальну суму 15345,73 грн.;

-видаткової накладної № НТ-0000612 від 30.12.2008 р. товар на загальну суму 8646,28 грн.

Як стверджує позивач, та підтверджується банківськими виписками, оплата за отриманий згідно умов вищезазначеного договору товар на загальну суму 61 015,78 грн. проведена частково, в сумі 17 470,20 грн., відтак непогашеною залишається заборгованість в сумі 43 545,58 грн.

Дана сума заборгованості відображена також і в акті звірки, який підписаний представниками сторін, підписи яких скріплені відтисками печаток.

Таким чином, відповідач взяті на себе договірні зобовязання щодо оплати за отриманий товар виконав не належним чином, чим допустив заборгованість в вищезазначеній сумі, яку і просить позивач стягнути в судовому порядку.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Так, п. 7.1. договору встановлено, що за несвоєчасну оплату товару покупець додатково сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, а також пеню за користування чужими коштами в розмірі 19 % річних від суми простроченої заборгованості.

Згідно поданих розрахунків відповідачу нараховані пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 1829,36 грн., 19 % річних в сумі 1448,24 грн., 3% річних в сумі 228,67 грн. та інфляційні нарахування в сумі 1210,60 грн.

Розглянувши представлені розрахунки, з огляду на наявність заборгованості за договором, суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3000 грн. адвокатських послуг. В підтвердження понесення витрат на оплату послуг адвоката долучені свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 511 від 20.06.2008 р., договір про надання юридичних (адвокатських) послуг та правове обслуговування № 10/01/09 від 10.01.2009 р., акт виконаних робіт по договору № 10/01/09 від 10.01.2009 р., та платіжне доручення № 103 від 04.03.2009р. про сплату 3000 грн.

У відповідності до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються, зокрема і з оплати послуг адвоката. Стаття 49 цього кодексу встановлює, що суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повязані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Отже, позовні вимоги щодо відшкодування судових витрат по сплаті послуг адвоката в сумі 3000 грн. підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита в сумі та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з приватного підприємства «Торговий дім «Продуктовий світ»(м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, буд.15, код ЄДРПОУ 36195654, р/р 260038473 в Полтавській філії ВАТ АБ «Укргазбанк», МФО 331520) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Національна торгова компанія»(м. Тернопіль, вул. Громницького, 7-А, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 34950836):

-43545(сорок три тисячі пятсот сорок пять) грн. 58 коп. заборгованості за поставлену продукцію,

-3277 (три тисячі двісті сімдесят сім) грн. 60 коп. пені,

-228 (двісті двадцять вісім) грн. 67 коп. 3% річних,

-1210 (одну тисячу двісті десять) грн., 60 коп. інфляційних нарахувань;

-3000 (три тисячі) грн. витрат на оплату послуг адвоката;

-491 (чотириста девяносто одну) грн. 67 коп. державного мита;

-118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 31 березня 2009 року через місцевий господарський суд.

СуддяН.В. Охотницька