Рішення № 6022907, 24.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/29924.07.09 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Деанте-Україна» ДоПриватного підприємства «Анастасія»

Простягнення 23819, 00 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях приймали участь:

Від позивача: Трепез О.А. дир.

Від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Деанте-Україна»до Приватного підприємства «Анастасія»про стягнення 23819, 00 грн. основного боргу у звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязань щодо оплати отриманого товару за договором № 24/08 від 26.02.2008 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2009 р. було порушено провадження у справі № 37/299, розгляд справи призначено на 15.07.09 р.

У судовому засіданні 15.07.2009 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача 15.07.2009 р. у судове засідання не зявився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/299 від 10.06.2009 р. не виконав, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 15.07.2009 р. розгляд даної справи відкладався до 24.07.2009 р. у звязку з необхідністю додатково витребувати документи, а також враховуючи незявлення представника відповідача у судове засідання та ненадання ним витребуваного відзиву на позов.

У судове засідання 24.07.2009 р. представник позивача не зявився, про причини неявки суду не повідомив.

Через службу діловодства Господарського суду міста Києва 22.07.2009 р. від позивача надійшли витребувані судом документи, зокрема, довідка з органів статистики про знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також клопотання, відповідно до якого ТОВ «Деанте-Україна»просить стягнути з відповідача 19356, 00 грн. основного боргу за поставлений товар, 2549, 66 грн. інфляційних нарахувань, 540, 11 грн. трьох процентів річних та 1373, 23 грн. пені.

Розглянувши подане клопотання позивача, суд відмовляє у його прийнятті, оскільки відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві (див. абзац другий підпункту 3.7 пункту 3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 N 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», з наступними змінами і доповненнями). Тобто, під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітись заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві.

Ретельно дослідивши зміст поданої заяви та оцінивши такий зміст з раніше заявленими позовними вимогами, суд встановив, що в поданому клопотанні позивача ТОВ «Деанте-Україна»додатково, крім суми основного боргу, просить ще стягнути інфляційні нарахування, річні проценти у відповідності до статті 625 ЦК України та пеню, але зазначені вимоги позивачем раніше не заявлялись. Суд відзначає, що неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, про які не йшлося в позовній заяві, а тому подана заява позивача про збільшення позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань, річних процентів у відповідності до статті 625 ЦК України та пені судом не приймається до розгляду.

При цьому варто зазначити, що ТОВ «Деанте-Україна»має право заявити окремим позовом вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань, річних процентів та пені за весь час прострочення відповідача щодо оплати за отриманий товар.

Представник відповідача у судове засідання 24.07.2009 р. не зявився, відзиву на позов суду не надав. Директором ПП «Анастасія»через канцелярію суду 24.07.2009 р. було подано клопотання про відкладення розгляду даної справи у звязку з тим, що директор перебуває на лікарняному, а представник у відпустці.

Розглянувши дане клопотання, суд його відхилив, оскільки нормами чинного законодавства Україна не обмежено коло осіб, які можуть бути представниками учасника судового процесу, тому перебування представників відповідача на лікарняному та у відпустці не перешкоджає реалізації права ПП «Анастасія»на захист його прав та законних інтересів шляхом направлення у судове засідання іншого представника, а також шляхом подачі до суду відзиву на позов з докладанням необхідних доказів. Проте відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався, хоча розгляд даної справи триває вже понад сім тижнів. Крім того, варто зазначити, що відповідач не надав жодних доказів у підтвердження обставин, викладених у клопотанні, стосовно перебування представників ПП «Анастасія»на лікарняному та у відпустці, тому подане клопотання не є обґрунтованим.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, зважаючи на те, що відповідачу відомо про призначені судові засідання, про що свідчить подане ним клопотання про відкладення розгляду справи, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Деанте-Україна»та Приватним підприємством "Анастасія" був укладений договір купівлі-продажу № 24/08 від 26.02.08 р., відповідно до умов якого позивач продає, а відповідач купує товар наявного асортименту позивача.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до пункту 2.1. договору № 24/08від 26.02.08 р., продавець (ТОВ «Деанте-Україна») зобовязаний протягом 14 календарних днів з дня підтвердження замовлення, передати покупцю (ПП «Анастасія») товар згідно з товаротранспортною накладною.

Представник ТОВ «Деанте-Україна»у судовому засіданні пояснив, що на виконання умов договору №24/08 від 26.02.2008 р. позивач за накладною №Ж-00087 від 26.02.2008 р. передав відповідачу товар кількістю 4 одиниці на загальну суму 4463, 00 грн. та за накладною № Ж-00103 від 03.03.2008р. передав відповідачу товар кількістю 83 одиниці на суму 19356, 00 грн., а відповідач його прийняв, про що свідчить надана Приватним підприємством «Анастасія»довіреність від 26.02.2008 р. на отримання товарно-матеріальних цінностей у кількості 87 одиниць.

Згідно з п. 2.3. зазначеного договору, покупець зобовязаний прийняти товар згідно товаротранспортної накладної і один підписаний примірник повернути продавцю, а також провести розрахунки за прийнятий товар в строки, які передбачені договором.

Порядок розрахунків за отриманий товар встановлено в розділі 4 договору № 24/08 від 26.02.2008 р.

Зокрема, відповідно до пункту 4.1. договору, оплата здійснюється покупцем у національній валюті України на підставі виставлених рахунків або накладних на товар.

Згідно з пунктом 4.2. договору № 24/08 від 26.02.08 р., покупець зобовязаний здійснити всі розрахунки за отриманий товар протягом семи банківських днів з дня отримання товару, крім випадків продажу товару в кредит, які передбачені пунктом 4.3. договору.

Пунктом 6.4. договору сторони погодили, що передача товару оформляється накладною продавця та дорученням від покупця на отримання товарно-матеріальних цінностей. Копію підписаної накладної та оригінал доручення продавець зобовязаний передати покупцю після отримання товару.

Згідно з пунктом 6.4. договору № 24/08 від 26.02.2008 р., право власності на товар переходить до покупця після підписання накладної.

Позивач у своїй позовній заяві та у наданих у судовому засіданні поясненнях представника стверджував, що ним відповідно до умов договору купівлі-продажу № 24/08 від 26.02.08 р. було передано відповідачу і залишено не оплаченим станом на день розгляду справи в суді товар на суму 23819, 00 грн., які він просить стягнути як основний борг.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду видаткову накладну № Ж-00103 від 03.03.2008 р., підписану обома сторонами, та видаткову накладну № Ж-00087 від 26.02.2008 р., підписану лише позивачем. Представник ТОВ «Деанте-Україна»пояснив суду, що відповідач не повернув йому підписаний примірник видаткової накладної № Ж-00087 від 26.02.2008 р., зустрічей з представниками позивача уникає, на звернення не відповідає, у призначені судові засідання не зявляється, тому в цій частині надати витребувані судом докази передачі товару на суму 4463, 00 грн. в даному судовому засіданні не може.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до пункту 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не зявився на виклик у засідання господарського суду і його незявлення перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суду на даний час позивачем не надані документи, з яких можливо дійти висновку про перехід права власності згідно з пунктом 6.4. договору № 24/08 від 26.02.2008р. від позивача до відповідача на товар в сумі 4463, 00 грн. Проте суд не може з імовірністю стверджувати і про те, що відповідач не отримував цей товар на суму 4463, 00 грн., оскільки Приватне підприємство «Анастасія»надало позивачу оригінал довіреності від 26.02.2008р. на отримання товарно-матеріальних цінностей у кількості 87 одиниць, які і складають в сумі кількість за двома накладними, а не за однією. За таких обставин, у звязку з невиконанням позивачем вимог суду про надання витребуваних документів щодо поставки за накладною № Ж-00087 від 26.02.2008 р., суд залишає позов в цій частині без розгляду та розяснює позивачу, що він після усунення обставин, що зумовили залишення позову в частині без розгляду, вправі заявити позовну вимогу про стягнення 4463, 00 грн. за накладною № Ж-00087 від 26.02.2008 р. шляхом звернення до господарського суду з окремим позовом.

Відповідачем жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надано, хоча йому було надано час для цього та двічі зобовязано надати відзив на позов.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 19356, 00 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Деанте-Україна»про стягнення з Приватного підприємства «Анастасія»суми основного боргу за договором №24/08 від 26.02.2008 р. у розмірі 19356, 00 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 655 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, п. 5 ст. 81, ст. ст. 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Анастасія»(04111, м. Київ, вул. Щербакова, 49, код 221681903) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деанте-Україна»(29000, м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 13, код ЄДРПОУ 31412631) 19356 (девятнадцять тисяч триста пятдесят шість) грн. 00 коп. основного боргу, 193 (сто девяносто три) грн. 56 коп. державного мита та 253 (двісті пятдесят три) грн. 95 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Позовні вимоги ТОВ «Деанте-Україна»до ПП «Анастасія»про стягнення 4463, 00 грн. основного боргу залишити без розгляду.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Гавриловська І.О.