Рішення № 6019283, 01.06.2009, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"01" червня 2009 р. справа № 5020-3/168

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (99001, АДРЕСА_1)

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_3; АДРЕСА_4)

про розірвання договору підряду та стягнення 118072,00 грн.,

Суддя Головко В.О.

За участю представників:

позивач - ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_2, виданий Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі від 13.11.1999, ФОП ОСОБА_2;

відповідач - не зявився, ФОП ОСОБА_3;

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору підряду та стягнення 118072,00 грн., з яких 9000,00 грн. сума оплачених, але не виконаних робіт за договором, 92016,00 грн. збитки, спричинені неналежним виконанням зобовязань з боку відповідача.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконані зобовязання за договором підряду від 15.08.2008, що сприяло виникненню заявлених збитків та боргу за договором.

Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 10.03.2009 позовна заява прийнята до розгляду суддею Головко В.О. та порушено провадження у справі №5020-3/168, судове засідання призначене на 01.04.2009.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався 01.04.2009 на 06.05.2009, 06.05.2009 на 21.05.2009, 21.05.2009 на 01.06.2009.

У порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 01.06.2009 позивач надав позовну заяву зі змінами, відповідно до якої просить стягнути з відповідача збитки у розмірі 118072,00 грн., накласти арешт на грошові кошти відповідача, а також просить стягнути з відповідача судові витрати (арк.с.56-57).

Дослідивши зміст даної заяви, суд дійшов висновку, що вищевказана заява по суті є заявою про зміну предмета позову.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що зміна позову є процесуальним правом позивача, суд приймає цю заяву до розгляду.

Що стосується вимог позивача щодо вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача суд відмовив з наступних підстав.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно ( в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), які є у відповідача на момент виконання рішення може зникнути або значною мірою зменшитись.

У разі надання клопотання сторони щодо прийняття заходів про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності звязку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання або невиконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у звязку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно зі статтею 67 Кодексу позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Статтею 1074 Цивільного кодексу України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

У пункті 6.1 Розясненнь Вищого господарського суду України від 23.08.1994 №02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” зазначено, що у позовному провадженні при накладанні арешту на грошові суми відповідача слід обмежувати піддані арешту кошти розміром суми позову та можливих судових витрат.

Позивачем в достатній мірі не обґрунтована необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, тому суд не вбачає підстав для задоволення цієї заяви.

Відповідач у судові засідання 01.04.2009, 06.05.2009, 21.05.2009 та 01.06.2009 явку повноважних представників не забезпечив, про час, дату та місце їх проведення був повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 10.03.2009, 01.04.2009, 06.05.2009 та 21.05.2009 не виконав.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Справа розглядалась за наявними у ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

15.08.2009 між приватним підприємцем ОСОБА_3 (Виконавець) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (Замовник) укладений договір (далі Договір), згідно з умовами якого виконавець зобовязався виготовити кузов в/п 20 тонн та встановити його на шасі автомашини МАЗ 64229, встановити на готовий виріб систему гідропідйому кузова у строк 30 календарних днів з моменту підписання договору (пункт 1.1) (арк.с. 11-13).

Відповідно до пункту 2.5, загальна сума за Договором складає 19000,00 грн.

Приписами пункту 3.2 Договору встановлено, що після виконання робіт виконавець готує акт виконаних робіт та повідомляє про це замовника. Замовник зобовязаний протягом трьох днів прийняти роботи, згідно з актом або надати мотивовану відмову.

Згідно з пунктом 4.2 Договору, у випадку порушення виконавцем строку поставки виробу, невиконання або неналежного виконання зобовязань, він пов'язаний відшкодувати іншій стороні спричинені збитки. Під збитками розуміються витрати, які здійснені замовником, витрати або пошкодження його майна, а також неодержаний ним прибуток.

Відповідно до пункту 7.2 Договору у випадках, не передбачених цим договором, сторони керуються чинним законодавством України.

Позивачем умови договору були виконані належним чином: грошова сума у розмірі 19000,00 грн. передана відповідачу 23.09.2008, що підтверджується розпискою, копія якої міститься в матеріалах справи (арк.с. 14).

Відповідачем умови договору були виконані лише частково: ФОП ОСОБА_3 із усіх своїх зобовязань, згідно з умовами договору, виконав лише роботи по виготовленню кузова, але, за твердженням позивача, робота була зроблена не професійно та не відповідає встановленим вимогам.

Згідно з розрахунками позивача, обєм невиконаних робіт за договором складає 9000,00 грн.

Оскільки позивачем був отриманий кредит на покупку автомобіля МАЗ 64229 (арк.с. 59), він планував погашати кредит шляхом перерахування отриманих доходів від використання зазначеного автомобілю.

Згідно з довідкою закритого акціонерного товариства “Оризон” щоденний передбачуваний доход від роботи автомобілю МАЗ в/п 20 тонн складає 700-900 грн. на день (арк.с. 17).

Враховуючи зазначене, позивач просить також стягнути з відповідача суму недотриманого прибутку, спричиненого простоєм автомобілю протягом 9 місяців, який, за розрахунками позивача складає 15748,00 грн. та збитки у вигляді внесків за кредитним договором в сумі 92016,00 грн.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобовязання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно з частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 857 Цивільного кодексу України встановлено, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а у разі їх відсутності або неповноти вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом. Матеріали справи свідчать про відсутність такого акта, укладеного сторонами.

Отже, відповідачем умови договору в повному обсязі виконані не були, зазначений договором обсяг роботи виконаний лише частково. З огляду на те, що відсутні будь-які докази виконання робіт на суму, вказану в договорі 19000,00 грн., але позивачем заявлено до стягнення 9000,00 грн., сума оплачених, але не виконаних робіт, підлягає стягненню з відповідача у заявленому розмірі 9000,00 грн.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Наслідки порушення умов договору щодо якості виконаних робіт передбачено частинами 1 3 статті 858 Цивільного кодексу України, а саме: якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено законом або договором, за своїм вибором вимагати від підрядника:

1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;

2) пропорційного зменшення ціни роботи;

3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Якщо відступи в роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитись від договору та вимагати відшкодування збитків.

Положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту цивільних прав інтересів, зокрема, таким способом може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, позивач, як спосіб захисту своїх прав обрав звернення до суду з вимогою, про стягнення саме збитків, заподіяних неналежним виконанням договірних зобов'язань.

Суд вважає позовні вимоги у вказаній частині такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Збитки це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов'язане з пригніченням його інтересів як учасника певних суспільних відносин.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема відноситься неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання іншою стороною.

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків (шкоди) необхідно з'ясовувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вину боржника. Притягнення до відповідальності у вигляді збитків за невиконання або неналежне виконання зобов'язань безпосередньо пов'язано з наявністю чи відсутністю вище вказаних елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення.

Вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу, при цьому протиправні дії відповідачів є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до п. 3 ст. 623 ЦК України розмір збитків доказується кредитором. Така вимога обумовлена основною спрямованістю інституту цивільно-правової відповідальності саме на відшкодування збитків.

З приписів зазначених вище статей вбачається, що при обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано боржником належним чином.

Частиною 4 ст. 623 ЦК України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів або упущеної вигоди враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Зазначена норма покладає на позивача обов'язок довести, що ним вжито заходів, спрямованих на уникнення збитків.

Позивач не надав доказів того, що він вживав необхідних заходів для отримання спірного доходу, ним також не представлено точного та обґрунтованого розрахунку суми збитків у вигляді неодержаного прибутку (наприклад, висновку спеціаліста, який підтверджує з достовірністю, забезпеченої рівнем спеціальних знань та рівнем необхідних досліджень щоденний прибуток від автомобілю такого типу), а також не навів обґрунтованого звязку між розрахунком суми, яка повинна бути сплачена позивачем у рахунок погашення кредиту та сумою неодержаного прибутку від експлуатації автомобілю.

Суд не приймає до уваги данні, що містяться у довідці, наданої ЗАТ «Оризон»щодо суми щоденного прибутку від експлуатації автомобілю, оскільки по-перше, зазначене підприємство не є компетентною установою з цих питань, по-друге, суд вважає, що приблизні розрахунки, надані позивачем, не можуть бути покладені в основу суми, яка підлягає стягненню з відповідача, а по-третє, ця довідка не містить ідентифікації обєкта, щодо якого викладені розрахунки, та період часу, стосовно якого визначено прибуток.

Також судом відхилені розрахунки позивача щодо суми, яка заявлена до стягнення з відповідача чк компенсація кредитних виплат, виходячи з розрахунку 1278 доларів США за курсом 8,00 грн., оскільки офіційний курс купівлі-продажу долару США станом на 12.02.2009 (день подачі позову) становить 7,70 грн.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, позовні вимоги у частині стягнення з відповідача збитків у розмірі 109072,00 грн. (92016,00 грн. + 15748,00) суд вважає безпідставними і документально не підтвердженими.

Зі змісту пункту 5 частини 1 статті 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Неодноразова неявка відповідача у судові засідання, неподання ним необхідних доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, розцінюється господарським судом як зловживання процесуальними правами, тому суд вважає за потрібне стягнути з відповідача штраф у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_4, відомості про поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (99001, АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1, відомості про поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) суму заборгованості у розмірі 9000,00 грн. (девять тисяч грн. 00 коп.), а також судові витрати: витрати по сплаті державного мита у розмірі 175,00 грн. (сто сімдесят пять грн., 00 коп.), та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 8,99 грн. (вісім грн. 99 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.В частини стягнення збитків в сумі 109072,00 в позові відмовити.

4.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_4 , відомості про поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) штраф у розмірі 10 мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом, що становіть 170,00 грн. в доход державного бюджету України (р/р 31113095700007, отримувач: Державний бюджет, Ленінський район в місті Севастополі, банк отримувача: ГУ ДКУ в місті Севастополі, МФО 824509, код у ЄДРПОУ 24035598, код платежу 22090200).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяВ.О. Головко

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано 12.06.2009

РОЗСИЛКА:

1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2

(99001, АДРЕСА_1)

2. Фізична особа-підприємець ОСОБА_3

(АДРЕСА_3)

(АДРЕСА_4)

3. Справа