Постанова № 60171766, 30.08.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

30.08.2016р. справа №905/1693/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3секретаря ОСОБА_4від позивача:ОСОБА_5- предст. за дов №3 від 30.05.2016р.від відповідача:ОСОБА_6 предст. за дов. №200 від 12.05.2016р. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_7, м. Маріуполь, Донецька область на рішення господарського судуДонецької областівід30.06.2016 рокуу справі905/1693/16 (суддя Левшина Г.В.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Фабрика рукавних фільтрів, м. Кременчук, Полтавська областьдо відповідачаПриватного акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_7, м. Маріуполь, Донецька областьпростягнення заборгованості за договором поставки №190 від 18.01.2013р. у розмірі 1 108 889,28грн., та 3% річних у розмірі 15 411,71грн.

ВСТАНОВИВ:

12.05.2016р. до господарського суду Донецької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фабрика рукавних фільтрів», м. Кременчук, Полтавська область з позовом до Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат», м. Маріуполь, Донецька область про стягнення заборгованості за специфікаціями №8 від 13.10.2014р., №9 від 06.11.2014р., №10 від 05.12.2014р. за договором поставки №190 від 18.01.2013р. у розмірі 1 108 889,28грн. та 3% річних у розмірі 15 491,71грн. (а.с.3-5).

31.05.2016р. позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість за специфікаціями №8 від 13.10.2014р., №9 від 06.11.2014р., №10 від 05.12.2014р. за договором поставки №190 від 18.01.2016р. у розмірі 1 108 889,28грн. та 3% річних у розмірі 15 411,71грн. (а.с.85-86).

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.06.2015р. позовні вимоги задоволені частково (а.с.96-97).

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат», м. Маріуполь, Донецька область на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фабрика рукавних фільтрів», м. Кременчук, Полтавська область основний борг в сумі 1 108889,28 грн. та три проценти річних в сумі 15343,24 грн., всього заборгованість в сумі 1124232,52 грн., судовий збір в сумі 16863 грн. 49 коп.

Суд першої інстанції визнав позовні вимоги щодо стягнення суми боргу обґрунтованими та доведеними, а відтак задовольнив їх у повному обсязі. Позовні вимоги щодо стягнення трьох відсотків річних суд задовольнив частково у сумі 15343,24 грн. зазначивши на невірне визначення позивачем початку нарахування відсотків річних.

Відповідач, Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат», м. Маріуполь, Донецька область, звернувся із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення господарського суду Донецької області від 30.06.2016р. по справі №905/1693/16 в частині стягнення основного боргу у сумі 1 108 889,28 грн. та постановити нове рішення, яким в частині стягнення основного боргу за договором поставки №190 від 18.01.13р. відмовити в повному обсязі (а.с.107).

Апелянт наполягає на тому, що господарським судом не було надано належної оцінки доказів, наданих відповідачем, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Скаржник зазначив, що позивачем у своїй позовній заяві підтверджується той факт, що відповідач провів повну оплату товару, відповідно до цін, встановлених у Специфікаціях.

На думку апелянта, відсутні підстави та умови, за яких він зобовязаний оплатити суму основного боргу.

Заявник вважає, що місцевим господарським судом не враховано той факт, що жодних змін до Договору поставки №190 від 18.01.13р. відносно зміни ціни Ресурсів, які мають бути викладені у письмовій формі та підписані сторонами, не узгоджено та не внесено.

Апелянт зазначає, що ні спірним Договором ні Специфікаціями №№8,9,10 до нього не було визначено грошового еквіваленту спірного зобовязання в іноземній валюті. Формулювання «у разі збільшення курсу більш ніж на 3% на день оплати вартість буде перерахована» не свідчить про виникнення у відповідача зобовязання здійснювати такий перерахунок відповідно до встановленого НБУ курсу долара США в розумінні статей 524, 533 Цивільного кодексу України. Крім того, дане положення передбачає лише можливість перерахунку ціни, яка є істотною умовою договору, і відповідно до п.4.2. Договору може бути змінена тільки по взаємному погодженню сторін шляхом внесення змін у цей Договір.

Враховуючи, що зміна ціни Ресурсів не відбулася у спосіб передбачений Договором, відсутність визначення грошового еквіваленту спірного зобовязання в іноземній валюті в розумінні статей 524, 533 Цивільного кодексу України, а також те, що відповідач повністю сплатив заборгованість, яка виникла з умов Договору та узгоджених цін відповідно до специфікацій та виставлених рахунків, суд, як вважає апелянт, безпідставно стягнув з відповідача суму основного боргу з урахуванням курсової різниці та не надав жодних аргументованих висновків з посиланням на чинне законодавство в обґрунтування не прийняття до уваги відзиву на позов.

Розпорядженням керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду №1082 від 26.08.2016р., на виконання службової записки головуючого судді по справі ОСОБА_1, у зв»язку з неможливістю продовження розгляду справи суддею-членом колегії ОСОБА_7 через перебування у відпустці на дату слухання справи 30.08.2016р., відповідно до пункту 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №905/1693/16.

За результатами протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів, сформовано наступний склад колегії: головуючий суддя - Радіонова О.О., судді Колядко Т.М., Попков Д.О.

30.08.2016р. від позивача до Донецького апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу №0819 від 26.08.2016р., в якому позивач просив залишити без змін рішення господарського суду Донецької області від 30.06.2016р. у даній справі, а апеляційну скаргу без задоволення (а.с.136-138).

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

Представник апелянта у судовому засіданні наполягав на задоволені апеляційної скарги та просив суд скасувати рішення господарського суду Донецької області від 30.06.2016р. у даній справі в частині стягнення суми основного боргу у сумі 1108889,28грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вказаного боргу відмовити.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фабрика рукавних фільтрів» є юридичною особою (ідентифікаційний код 31700904), що підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.60).

Відповідач, Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_7» є юридичною особою (ідентифікаційний код 00191129), що підтверджено витягом з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.76).

18.01.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фабрика рукавних фільтрів» (за договором постачальник, далі позивач) та Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_7»(за договором покупець, далі - відповідач) було укладено договір поставки №190 (а.с.11-17).

З предмету договору вбачається, що постачальник зобовязується передати, а покупець - прийняти та оплатити матеріали товари (надалі - Ресурси) на умовах, передбачених даним Договором (п.1.1 договору).

Згідно п.2.1 договору, кількість, номенклатура Ресурсів вказуються в специфікаціях до даного Договору, які являються його невідємною частиною (далі - Специфікації).

Поставка Ресурсів здійснюється по цінам, які визначені згідно з умовами поставки, вказані у Специфікаціях та включають у себе податки, збори та інші обов"язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркировки та інші витрати постачальника, пов"язані з поставкою Ресурсів (п.4.1).

Ціна на Ресурси може бути змінена тільки за взаємною згодою сторін шляхом внесення змін до даного договору (п.4.2).

Пунктом 4.3 сторони встановили, що загальна сума договору визначається як сумарна вартість Ресурсів, поставка яких здійснюється згідно доданих до неї специфікацій.

Оплата покупцем Ресурсів здійснюється в національній валюті України шляхом переказу грошових коштів на рахунок постачальника, зазначений у даному Договорі (п.5.1 договору).

Датою оплати Ресурсів вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця (п.5.3 договору).

Відповідно до п. 10.5 даний договір діє до 31.12.2013р. Закінчення строку дії даного договору не звільняє Сторін від виконання взятих на себе зобовязань (в тому числі й гарантійних) по даному Договору.

Згідно до Додаткової угод №1,№2 від 30.12.13р. п. 1 строк Договору поставки №190 від 18.01.13р. був продовжений, зокрема, до 31.12.14р., а потім до 31.12.2015р. (а.с.18-19).

Договір та додаткові угоди до нього підписані сторонами у встановленому порядку та скріплені печатками підприємств.

Сторонами було підписано специфікації № 8 від 13.10.2014р., №9 від 06.11.2014р., №10 від 05.12.2014р., згідно яких визначено номенклатуру ресурсів, якісні характеристики, кількість, ціну за одиницю, загальну вартість, умови та строки поставки, строки оплати поставлених ресурсів (а.с.20-25).

На виконання умов договору позивач поставив на адресу відповідача товар, що підтверджується видатковими накладними: №199 від 21.10.2014р. на суму 321 921,60 грн., №225 від 09.12.2014р. на суму 511 056,00грн., №226 від 09.12.2014р. на суму 516 734,40 грн., а всього 1 349 712грн. які містяться у матеріалах справи (а.с. 26, 29, 31).

Факт отримання покупцем товару підтверджується підписом представника покупця у накладних, які скріплені печатками і довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (№3452 від 15.10.2014р., №4160 від 04.12.2014р.), які наявні у матеріалах справи (а.с.28, 33).

Відповідач за отриманий товар у 2014 році розрахувався на суму у розмірі 1 349 712 грн., що підтверджується копіями банківських виписок 02.03.2015р. перераховано позивачу грошові кошти в сумі 100000,00 грн., 20.03.2015р. в сумі 221921,60 грн., 24.03.2015р. в сумі 127790,40 грн., 26.03.2015р. в сумі 300000,00 грн., 09.04.2015р. в сумі 200000,00 грн., 27.07.2015р. в сумі 400000,00 грн.(а.с.34-38,40).

Відповідно до п.5 специфікацій №8 від 13.10.2014р., №9 від 06.11.2014р., №10 від 05.12.2014р. сторонами було узгоджено наступний строк оплати відповідачем вартості отриманих від позивача ресурсів 100% протягом 10 календарних днів від дати постачання товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, за висновками суду, відповідач мав сплатити вартість отриманих від позивача ресурсів:

-за видатковою накладною №199 від 21.10.2014р. в строк до 31.10.2014р.;

-за видатковою накладною №225 від 09.12.2014р. в строк до 19.12.2014р.;

-за видатковою накладною №226 від 09.12.2014р. в строк до 19.12.2014р.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що всупереч вимог ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач виконав свої зобовязання з простроченням.

Відповідно до п.п.8 специфікацій №8 від 13.10.2014р., №9 від 06.11.2014р., №10 від 05.12.2014р. до договору №190 від 18.01.2013р. сторонами було узгоджено додаткові умови: Рік випуску 2014р. Рукава фільтрувальні виробництва ТОВ Фабрика рукавних фільтрів м.Кременчуг. У випадку збільшення курсу більш ніж на 3% на день оплати вартість буде перерахована згідно наступної формули: Ціна=ціна в гривні, вказана у договорі/курс НБУ валюти 12,8222 грн./долар США (Національний банк України с 00-00 08.09.2014р.) зафіксована у договорі* курс валюти НБУ на день оплати станом на 00-00 день оплати.

Офіційний курс гривні до долару США встановлений НБУ на 00 год. 08.09.2014р. становив 1282,2200 грн. за 100 доларів США, цей курс встановлений з 14.00 05.09.2014р. відповідно до Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління НБУ від 12.11.2003р. №496.

Ставки на дати платежів за офіційним курсом НБУ гривні до долару США становили такі значення:

- 02.03.2015р. 2776,3120 грн. за 100 доларів США, що на 217% перевищує курс на 00 год. 08.09.2014р.;

- 20.03.2015р. 2339,4039 грн. за 100 доларів США, що на 182% перевищує курс на 00 год. 08.09.2014р.;

- 24.03.2015р. 2314,9873 грн. за 100 доларів США, що на 183,36% перевищує курс на 00 год. 08.09.2014р.;

- 26.03.2015р. 2355,7021 грн. за 100 доларів США, що на 183,72% перевищує курс на 00 год. 08.09.2014р.;

- 09.04.2015р. 2351,6926 грн. за 100 доларів США, що на 183,36% перевищує курс на 00 год. 08.09.2014р.;

- 27.07.2015р. 2207,3520 грн. за 100 доларів США, що на 172,15% перевищує курс на 00 год. 08.09.2014р.

За таких обставин, позивачем було проведено перерахунки ціни по специфікаціям №8 від 13.10.2014р., №9 від 06.11.2014р., №10 від 05.12.2014р. до договору №190 від 18.01.2013р. на дати платежів, за результатами якого сума перерахунку дорівнює 1 108 889,28 грн.

18.03.2016р. позивач звернувся до відповідача з вимогою №0295 про сплату заборгованості в сумі 1108889,28 грн. Направлення позивачем вказаної вимоги відповідачу підтверджується наданим до матеріалів справи описом вкладення у цінний лист від 18.03.2016р.(а.с.48-49).

Позивач зазначає, що станом на 12.05.2016 року (дата звернення до суду) за відповідачем утворилася заборгованість внаслідок перерахунку грошового еквіваленту в іноземній валюті за поставлений товар у розмірі 1 108 889,28 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача.

Крім того, позивачем заявлені до стягнення сума 3% річних у розмірі 15 411,71 грн.

За таких обставин позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо стягнення боргу, 3% річних за договором поставки.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписи статті 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договір поставки №190 від 18.01.2013р. є за своєю правовою природою договором постачання, правовідносини за яким регулюються главою 30 параграф 1 Господарського кодексу України та главою 54 параграф 3 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами абзацу 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Згідно вимог ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зоовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник зобовязан вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку. Зобов»язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 ЦК України щодо обов»язковості договору для виконання сторонами.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

З огляду на фактичні обставини справи, здійснення між сторонами господарських зобов»язань підтверджується видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи (а.с. 26, 29, 31).

Твердження апелянта щодо повної сплати Ресурсів за договором поставки №190 від 18.03.13р. є обґрунтованими та документально підтвердженими та прийнятими судом першої інстанції.

Стосовно боргу в розмірі 1 108 889,28 грн. скаржник вказує на те, що це зміна ціни в односторонньому порядку.

Проте, колегія суддів з цим не може погодитися з наступного.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 632 ЦК України).

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (ч. 2 ст. 632 ЦК України).

Частиною 2 ст. 632 ЦК України допускається можливість зміни ціни після укладення договору у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, тобто сторони мають право узгодити в договорі як розмір ціни, так і спосіб її визначення чи подальшої зміни.

Пунктом 4.2 договору сторони визначили, що ціна на ресурси може бути змінена лише за згодою обох сторін шляхом внесення змін у даний Договір. Зміна ціни після оплати Ресурсів не допускається.

Пунктом 4.3 сторони встановили, що загальна сума договору визначається як сумарна вартість Ресурсів, поставка яких здійснюється згідно доданих до неї специфікацій.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.533 Цивільного кодексу України, грошове зобовязання має бути виконано у гривнях. Якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором чи іншим нормативно-правовим актом.

У відповідності до п. 8 кожної із специфікацій №8 від 13.10.2014р., №9 від 06.11.2014р., №10 від 05.12.2014р. до договору №190 від 18.01.2013р., у разі зміни на момент платежу курсу гривні до долара США більш 3% ціна підлягає перерахунку. Дане положення було узгоджено сторонами у встановленому порядку. У зв"язку з цим, позивачем були проведені перерахунки ціни товару за вказаними специфікаціями, борг за якими склав 1 108 889,28 грн.

Крім того, відповідач у судовому засіданні пояснив, що не оспорював в установленому порядку недійсність правочину в частини зміни ціни товару.

Доказів сплати боргу відповідач не надав, тому колегія суддів вважає правильним висновок суду про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення суми боргу у розмірі 1 108 889,28 грн. з врахуванням первісного узгодження сторонами додаткової умови щодо зміни ціни у специфікаціях до договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши арифметично розрахунок даної складової, зроблений судом першої інстанції, виходячи з правильного визначення початку нарахування трьох процентів річних (прострочення виконання відповідачем грошового зобов"язання розпочалося відповідно з 01.11.2014р., 20.12.2014р.), судова колегія вважає правильним висновок суду щодо часткового стягнення з відповідача за період з 01.11.2014р. по 08.04.2015р. 3 % річних у розмірі 15 343,24грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду, судове рішення прийнято з дотримання норм матеріального та процесуального права, а відтак підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат», м. Маріуполь, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 30.06.2016р. у справі № 905/1693/16 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 30.06.2016 року у справі №905/1693/16- без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді Т.М.Колядко

ОСОБА_3

Надр.5 прим:1 у справу; 1позивачу; 1 відповідачу; 1 ДАГС; 1ГС Донецької обл.