Рішення № 60154668, 29.08.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3596/16 Справа № 202/7929/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Черненкова Л.А.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2016 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Черненкової Л.А.

суддів - Пономарь З.М., Григорченка Е.І.

при секретарі - Черкас Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики та процентів за користування позикою в звязку з невиконанням грошового зобовязання, -

В С Т А Н О В И Л А:

05 жовтня 2015 року ОСОБА_3 в особі свого представника за довіреністю ОСОБА_5 звернувся до суду із вказаним позовом, за яким просив суд стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_4, як солідарних боржників, на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики, що складає грошову суму коштів у розмірі 70 000 Євро, що по курсу на день предявлення позову становить 1 687 000 грн.; стягнути ОСОБА_2 та ОСОБА_4, як солідарних боржників, на користь ОСОБА_3 три відсотка річних за користування позикою за період з 28.03.2014 року по 28.09.2015 року, що складає грошову суму коштів у розмірі 3 164,38 Євро, що згідно офіційного курсу НБУ гривні до Євро на момент звернення з цим позовом складає 76 261,55 гривень; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 500 000 гривень; стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати. В обґрунтування позову позивач посилався на те, що між ним та ОСОБА_2 був укладений письмовий договір позики, предметом якого було передання у власність боржнику грошових коштів в розмірі 70000 Євро. У відповідності до умов позики, що зазначено в розписці, підписаної власноручно ОСОБА_2, останній взяв для придбання земельної ділянки (0,15 га) та інвестування в будівництво будинку у місті Підгородне 70000 Євро, без встановлення строку повернення позики. В той же день з метою забезпечення належного виконання зобовязань ОСОБА_2 було укладено договір поруки між позивачем та ОСОБА_4 відповідно до умов якого поручитель ОСОБА_4 поручається перед позивачем за виконання ОСОБА_2 зобовязань щодо повернення займу, розмір та умови повернення та сплата якого було встановлено домовленістю між сторонами договору. У звязку з тим, що позивачу терміново необхідні були кошти для власних цілей, то він 14 березня 2014 року звернувся до ОСОБА_2 з письмовою вимогою про повернення протягом тридцяти днів грошових коштів переданих за договором позики у формі розписки в розмірі 70000 Євро або ж еквівалентну суму коштів у грошовій одиниці України гривні, відповідно до офіційного курсу на момент платежу, розмір якої на момент предявлення вимоги складав 924700 грн. (1 Євро складає 13,21 грн.). Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення рекомендованим листом, ОСОБА_2 особисто отримав письмову вимогу 28.03.2014 року. Однак ОСОБА_2 відмовляється виконати належним чином свої грошові зобовязання передбачені договором щодо повернення позики, ігнорує заяви позивача щодо повернення суми позики, та всіма можливими способами ухиляється від виконання зобовязань щодо повернення позики і до теперішнього часу не виконав свій обовязок, порушивши строки повернення суми коштів, не надавши жодної відповіді на заявлену письмову вимогу. При таких обставинах відповідач зобовязаний на підставі ст. 1049 ЦК України повернути грошові кошти в розмірі 70000 Євро, що згідно офіційного курсу НБУ гривні до Євро на момент звернення з цим позовом складає 1687000 грн. (1 Євро складає 24,10 грн.). Враховуючи те, що відповідач не повертає кошти більш року з моменту отримання вимоги щодо повернення позики, починаючи з 28.03.2014 року по 29.09.2015 року розмір процентів за увесь час користування грошовими коштами які були надані у якості позики за договором складає 1064,38 Євро, що еквівалентно на момент звернення з цим позовом 57430,77 грн. При таких обставинах, з підстав передбачених ст. 625 ЦК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути проценти за користування позикою з моменту отримання вимоги про повернення до моменту звернення до суду з цим позовом, розмір яких складає 3164,38 Євро, що еквівалентно 76261,55 грн. Затягування відповідачем процесу повернення йому позики, порушення ним своїх зобовязань за договором позики, та до даного часу відмова у виплаті, спричинило позивачу значні душевні хвилювання. Відсутність у нього коштів призвела до того, що він змушений позичати кошти для власних потреб, тому з моменту як він не може получити свої кошти та до даного часу він хвилюється, нервує, настрій зовсім зіпсований. Слід звернути увагу на те, що вже впродовж тривалого часу він змушений вживати заздалегідь не передбачуваних зусиль щодо поновлення та захисту своїх прав. Вимушений звертатися за захистом своїх прав до суду. А тому з урахуванням наведеного свої моральні страждання оцінює в розмірі 500000 грн.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2015 року з урахуванням виправленої описки за ухвалою суду від 28 березня 2016 року, ухвалено: позовні вимоги ОСОБА_3 - задовольнити частково; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики, що складає грошову суму коштів у розмірі 70000 Євро, що по курсу на день предявлення позову становить 1 687 000 грн. 00 коп.; стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 три відсотка річних за користування позикою за період з 28.03.2014 року по 28.09.2015 року, що складає грошову суму коштів у розмірі 3 164,38 Євро, що згідно офіційного курсу НБУ гривні до долара Євро на момент звернення з цим позовом складає 76 261,55 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 487,20 грн.; стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 5 602,80 грн.; в решті позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики та процентів за користування позикою в звязку з невиконанням грошового зобовязання відмовити.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2015 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 в особі свого представника за довіреністю ОСОБА_6 просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, судові витрати покласти на ОСОБА_3, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення по справі, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений письмовий договір позики, предметом якого було передання у власність боржнику грошових коштів в розмірі 70 000 Євро. У відповідності до умов позики, що зазначено в розписці, ОСОБА_2 взяв для придбання земельної ділянки (0,15 га) та інвестування в будівництво будинку у місті Підгородне 70000 Євро. Позивач передав відповідачу грошову суму коштів у розмірі 70 000 Євро, про що свідчить вказана вище розписка, яка була надана в рахунок укладання договору позики для придбання відповідачем земельної ділянки та інвестування в будівництво будинку у місті Підгородне. При тому, у той же день з метою забезпечення належного виконання зобовязань ОСОБА_2, було укладено договір поруки між позивачем та фізичною особою за законодавством України ОСОБА_4, як поручителем. Відповідно до умов договору поруки, поручитель ОСОБА_4, поручається перед позивачем за виконання відповідачем зобовязань щодо повернення займу, розмір та умови повернення та сплата якого було встановлено домовленістю між сторонами договору. У звязку з тим, що позивачу терміново необхідні були кошти для власних цілей, останній, на підставі ч.1 ст. 1049 ЦК України звернувся «14» березня 2014 року до ОСОБА_2 з письмовою вимогою про повернення протягом тридцяти днів грошових коштів переданих за договором позики у формі розписки в розмірі 70 000 Євро або ж еквівалентно суму коштів у грошовій одиниці України гривні, відповідно до офіційного курсу на момент платежу, розмір якої на момент предявлення вимоги складав 924 700,00 грн. (1 - Євро складає 13,21 грн.). (згідно повідомлення про вручення поштового відправлення рекомендованим листом, відповідач особисто отримав письмову вимогу 28.03.2014 року).Відповідач ОСОБА_2 відмовляється виконати належним чином свої грошові зобовязання передбачені договором щодо повернення позики, ігнорує заяви позивача щодо повернення суми позики, та всіма можливими способами ухиляється від виконання зобовязань щодо повернення позики і до теперішнього часу не виконав свій обовязок, порушивши строки повернення суми коштів, передбачених ч.1 ст. 1049 ЦК України, не надавши жодної відповіді на заявлену письмову вимогу.

Задовольняючи частково позовні вимоги, районний суд виходив з того, що договір позики вважається укладений між заявником позикодавцем та боржником - позичальником, оскільки згідно ч.2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, на підставі чого, відповідно до ч.2 ст. 1047 ЦК України, відповідачем було надано розписку. У відповідності до ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом предявлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня предявлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. При таких обставинах, відповідач зобовязаний на підставі ст. 1049 ЦК України, повернути грошові кошти в розмірі 70 000 Євро, що згідно офіційного курсу НБУ гривні до Євро на момент звернення з цим позовом складає 1 687 000 грн.00 коп. (1 - Євро складає 24,10 грн.). Оскільки відповідач на момент предявлення цього позову не виконав своє грошове зобовязання за договором та не повернув відповідачу грошову суму позики в розмірі 70000 Євро, з нього на користь позивача необхідно стягнути суму заборгованості за договором позики. Між позивачем та відповідачем не було передбачено договором позики сплату процентів за користування грошовими коштами, їх розмір і порядок сплати, а також не було передбачено застереження щодо безпроцентної позики, позивач як позикодавець, з підстав передбачених ч. 2 статті 625 ЦК України, має право на одержання процентів їх розмір визначається на рівні трьох відсотків річних від простроченої, що підлягають сплаті щомісяця до дня повернення позики. Враховуючи те, що відповідач не повертає кошти більш року з моменту отримання вимоги щодо повернення позики, починаючи з 28.03.2014 року по 29.09.2015 року, розмір процентів за увесь час користування грошовими коштами які були надані у якості позики за договором складає 1 064,38 Євро, що згідно офіційного курсу НБУ гривні до долара Євро на момент звернення з цим позовом складає 57 430,77 грн. При таких обставинах, з підстав передбачених ст. 625 ЦК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути проценти за користування позикою з моменту отримання вимоги про повернення до моменту звернення до суду з цим позовом, розмір яких складає 3 164,38 Євро, що згідно офіційного курсу НБУ гривні до долара Євро на момент звернення з цим позовом складає 76 261,55 грн. Позивачем не надано належних та допустимих доказів, що могли б підтвердити позовні вимоги в частині стягнення грошової суми боргу та трьох відсотків річних з поручителя ОСОБА_4 Крім того, договір поруки, згідно ст. 547 ЦК України має бути вчинений у письмовій формі. Позивачем не надано суду договір поруки, що перешкоджає повному, всебічному та обєктивному розгляду справи в частині вимог до відповідача ОСОБА_4 Суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення грошової суми боргу та трьох відсотків річних підлягають задоволенню в частині вимог до відповідача ОСОБА_2, оскільки є законними та обґрунтованими, а позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено відшкодування моральної шкоди за договірними правовідносинами. У відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь позивача сплачений ним при подачі позову судовий збір у розмірі 487,20 грн., а недоплачена сума судового збору підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 в дохід держави.

Проте погодитись з висновками суду першої інстанції не можна, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, неповно суд з'ясував обставини, що мають значення для справи, недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Мотивація рішення суду щодо задоволення позову не ґрунтується на вимогах Закону. Фактично судом переписана позовна заява, яка містить в собі протиріччя щодо мотивів відносно процентів за користування позикою та застосування ст. 625 ЦК України щодо відповідальності за прострочення грошового зобовязання у вигляді 3% річних.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Проте зазначеним вимогам ухвалене судом рішення не відповідає.

В рішенні суду відсутній розрахунок стягнутої суми, отже рішення суду першої інстанції не відповідає ст. 215 ЦПК України.

Ні в позовній заяві, ні в рішенні суду, а також в розписці про отримання грошей не зазначена дата складання цієї розписки, ні дата отримання грошових коштів, однак суд першої інстанції не встановлював цей факт, хоча посилався на вимоги ч.2 ст. 1046 ЦК України згідно якої договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Тобто, вважаючи договір позики укладеним суд першої інстанції не звернув увагу на вимоги зазначеної ним норми закону.

Не звернув увагу суд на умови повернення коштів за розпискою, на цільове призначення грошових коштів наданих за розпискою, що призвело до неправильного вирішення спору.

Встановивши, що договір поруки має місце за спірними правовідносинами, тим паче відмовляє у задоволенні позову до поручителя, посилаючись на відсутність договору поруки в матеріалах справи та не витребувавши його у позивача, хоча провадження у справі було відкрито саме за адресою місця проживання поручителя.

Вирішуючи спір, суд у порушення вимог ст. ст. 213, 214, 215 ЦПК України на зазначені вимоги закону уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, яка підлягає застосуванню.

Колегія суддів вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п.п.1-4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує, ухвалює нове рішення із наступних підстав.

Спірні правовідносини між сторонами виникли щодо неповернення суми боргу за договором позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві гаку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до вимог ст. 1047 ЦК договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

У відповідності до ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом предявлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня предявлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до розписки, оригінал якої колегія суддів оглянула в судовому засіданні, написаною власноруч ОСОБА_2, зазначений наступний текст: «Я ОСОБА_7 получил от Кокина сумму в размере 70000 (семьдесят) тысяч ОСОБА_8 по курсу для инвестирования в строительство дома г. Подгороднее и в т.ч. в приобретение участка в с. Новоалександровка (15 соток). Возврат финансов после реализации объектов по окончанию строительства, підпис» (а.с.40 том 3, а.с.7 том1).

Таким чином, у вказаній розписці не зазначена дата її складання, не зазначена дата отримання грошових коштів ОСОБА_2 від ОСОБА_3, не зазначено, що ці кошти є позикою, що не підтверджує факт виниклих правовідносин сторін за договором позики.

Посилання представника позивача на те, що в розписці про отримання грошей не зазначено строк повернення позики тому цей строк визначається моментом предявлення вимоги у відповідності до вимог ч.1 ст. 1049 ЦК України, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки повернення грошей повязано з подією, а саме: після реалізації обєктів по закінченню будівництва.

Сторони визнали перед судом, що вказана подія ще не здійснена, і ці обставини підтверджені матеріалами справи, а тому застосування зазначеної норми до спірних правовідносин є безпідставним.

Колегія суддів встановила і це підтверджується матеріалами справи та визнано сторонами у справі, що в 2011 році ОСОБА_2 було придбано нерухоме майно: будинок що розташований за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, м. Підгороднє, вул. Залізнична, будинок № 254 разом із земельною ділянкою площею 0,81 га. В 2013 році до ОСОБА_2 звернувся його знайомий ОСОБА_3, мешканець Федеративної Республіки Німеччина, який виявив бажання на спільне фінансування проектів будівництва та з їх подальшою реалізацією. Сторонами була досягнута домовленість про спільне фінансування будівництва домоволодіння за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, м. Підгороднє, вул. Залізнична, будинок № 254 та одночасне придбання земельної ділянки у с. Новоалександрівка під будівництво котеджу.

З цією метою між сторонами була укладена угода дорожня карта від 22 травня 2013 року.

Саме цю дату сторони визнають отриманням грошей за вищевказаною розпискою ОСОБА_2

21.06.2014 року сторони уклали договір про те, що в проект по будівництво будинку «Подгороднєє» було інвестовано зі сторони ОСОБА_2 170000 доларів США, а зі сторони ОСОБА_3 170000 Євро (а.с.55 том1).

У звязку з тим, що за межі позову суд не може вийти, то позовні вимоги про стягнення суми боргу за договором позики не підлягають задоволенню, оскільки не встановлено, що між сторонами існують правовідносини з договору позики.

Розписка про отримання грошей від позивача відповідачем з метою інвестування будівництва та придбання земельної ділянки під будівництво не свідчить про те, що між сторонами було укладено договір позики.

Посилання представників позивача на те, що отримання відповідачем грошей з метою інвестування будівництва та придбання земельної ділянки під будівництво за розпискою не повязано з договірними правовідносинами сторін щодо спільної діяльності по фінансуванню будівництва, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів, переглядаючи справу в апеляційному порядку, аналізуючи докази у справі, дійшла висновку про те, що необхідно відмовити у задоволенні позовних вимог у звязку з тим, що не встановлено матеріалами справи наявність правовідносин сторін, які випливають з договору позики, а тому правових підстав для задоволення позову не має; не встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача з підстав зазначених ним у позовній заяві; відсутність правовідносин між сторонами щодо договору позики виключають задоволення вимог відносно стягнення процентів за договором позики, а також 3% річних відповідно до вимог статті 625 ЦК України щодо відповідальності боржника, який прострочив виконання грошового зобовязання. Оскільки спірні правовідносини випливають з договірних відносин сторін, не повязаних з предметом позову, а договором не передбачено відшкодування моральної шкоди у разі порушення грошового зобовязання, не передбачено відшкодування моральної шкоди за вказаними правовідносинами і нормою закону, на яку посилається позивач, то в цій частині позовні вимоги також не підлягають задоволенню. Відсутні підстави для солідарного стягнення грошових коштів з відповідачів на користь позивача, оскільки позивачем не доведено суду, що договір поруки був укладений між позивачем та відповідачем ОСОБА_4

Згідно ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на це, з урахуванням позовних вимог з ціною позову матеріального характеру і недоплатою позивачем судового збору при зверненні до суду, а саме: в сумі 5 602,80 гривень, то вказаний судовий збір підлягає стягненню з позивача на користь держави. У звязку з тим, що відмовлено у задоволенні позову, то понесені судові витрати позивачем йому не компенсуються, а судові витрати понесені відповідачем ОСОБА_2 на сплату судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 7917 грн. стягуються з позивача на користь ОСОБА_2

Керуючись ст.ст.303,307, п.п.1-4 ч.1 ст.309, ст.316, ч.1 ст.218 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2015 року - скасувати з ухваленням нового рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики та процентів за користування позикою в звязку з невиконанням грошового зобовязання.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 7917 грн. (сім тисяч девятсот сімнадцять гривень).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір 5 602,80 гривень (пять тисяч шістсот дві гривень 80 копійок).

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя Л.А. Черненкова

Судді З.М. Пономарь

ОСОБА_8