Рішення № 60149220, 30.08.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №583/610/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/1436/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 27

РІШЕННЯ

і м е н е м У к р а ї н и

30 серпня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого- Шевченка В. А.,

суддів - Кононенко О. Ю. , Семеній Л. І.

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 липня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення сум заборгованості,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернулась до ОСОБА_3 з позовом, у якому зазначалося, що 10 серпня 2015 року відповідачка отримала від неї у позику 22 462 грн. 15 коп., які зобовязувалася повернути до 01 січня 2016 року, склавши про це розписку.

Посилаючись на викладене й на те, що ОСОБА_3 зазначених коштів їй не повернула, позивачка просила стягнути їх на її користь у судовому порядку.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 липня 2016 року позов задоволено в повному обсязі.

З ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 постановлено стягнути за борговою розпискою від 10 серпня 2015 року 22 462 грн. 15 коп. та 551 грн. 20 коп. на відшкодування судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати і у задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини між сторонами виникли з договору позики, укладеного в формі розписки, складеної відповідачкою 10 серпня 2015 року.

Утім з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки він не відповідає матеріалам справ, ґрунтується на поверховому зясуванні обставин спору, невірній оцінці доказів та неправильному застосуванні судом норм матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що 10 серпня 2015 року ОСОБА_3 склала розписку про те, що вона зобовязалася віддати ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 22 462 грн. 15 коп. до 01 січня 2016 року ( а.с. 6 ).

Водночас зміст цієї розписки, усупереч висновкам суду, не підтверджує факту передачі указаних у ній коштів позивачкою у власність відповідачки.

Даної обставини суд першої інстанції не врахував, хоча вона має істотне значення для вірної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, оскільки відповідно до ст.ст. 1046, 1047 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У даному ж випадку відповідачка взагалі не визнає, що вона отримала 10 серпня 2015 року від ОСОБА_4 за розпискою 22 462 грн. 15 коп.

З її заперечень на позов та пояснень у суді слідує, що розписку на вказану вище суму її змусила написати позивачка у звязку з нестачею товару в її магазині, в якому вона (ОСОБА_3В.) на той час працювала.

З цього приводу відповідачка надала суду копію трудового договору від 01 жовтня 2013 року, укладеного між нею та ОСОБА_4 (а.с. 113), витяг з трудової книжки із записом про прийняття її за вказаним договором на роботу продавцем з 01 жовтня 2013 року (а.с.114) та робочі записи щодо нестачі товару в розмірі 22 462 грн. 15 коп. (а.с. 115-127).

Пояснення відповідачки щодо природи заборгованості, про яку йде мова, підтверджуються також її особистими показаннями, як свідка, та показаннями свідка ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_6, яка була присутня при складанні відповідачкою розписки 10 серпня 2015 року, факту самої передачі грошей теж не підтвердила.

Наведені дані свідчать про те, що суд першої інстанції дав невірну оцінку доказам та дійшов до необґрунтованого висновку про те, що розписка відповідачки підтверджує факти укладення сторонами договору позики та передачі грошової суми позичальнику.

Посилання суду на постанову Верховного Суду України від 19 вересня 2013 року в справі №6-63цс13 є недоречним, так як у цій постанові йдеться про те, що у своїй розписці відповідач сам указав на факт передачі йому спірної суми саме як позики. Крім того, у цій же постанові Верховний Суд України зазначив і те, що досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документу, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

З урахуванням викладеного, вимоги позивачки задоволеними бути не можуть, у звязку з чим рішення суду, у відповідності до п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

У той же час позивачка не позбавлена можливості заявити до відповідачки вимоги про стягнення грошових сум з інших підстав.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 належить стягнути 606 грн. 32 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, та 1500 грн. на відшкодування витрат на оплату правової допомоги.

Таким чином, керуючись ст. ст. 88, 303, 304, 307, п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 липня 2016 року в даній справі скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення сум заборгованості відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 606 гривень 32 копійки судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, та 1500 гривень 00 копійок на відшкодування витрат на оплату правової допомоги.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього дня на нього може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -