Рішення № 59993348, 18.08.2016, Дворічанський районний суд Харківської області

Справа №618/327/16-ц

Провадження №2/618/125/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2016 року

Дворічанський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Буніна Є.О.,

за участю секретаря Козирєвої О.Ю.,

представника позивача Августової М.В.,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в cмт. Дворічна цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (надалі ПАТ «Альфа-Банк») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

встановив:

ПАТ «Альфа-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 38856,37 доларів США, а також судових витрат пов'язаних зі зверненням до суду, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що ОСОБА_2 добровільно не погашає заборгованість за кредитом, чим порушує умови кредитного договору № 490024223 від 07 лютого 2007 року укладеного між закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_2

Представник позивача Августова М.В. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити, стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що матеріали справи, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги зібрані з порушеннями чинного законодавства. Крім того, відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 червня 2008 року звернуто стягнення на предмет застави автомобіль «Рено Меган», 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 на користь ЗАТ «Альфа-Банк» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 134555,58 гривень, а тому провадження по даній справі на підставі п. 2 ч. 2 ст. 122 ЦПК України необхідно закрити.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

07 лютого 2007 року між закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» (надалі - Банк) та ОСОБА_2 (надалі - Позичальник) був укладений кредитний договір № 490024223 (надалі - Кредитний договір), згідно з яким Банк надав Позичальнику кредит в сумі 22911,68 доларів США для придбання автомобілю Рено Меган, 2006 року випуску, чорного кольору, державний номер НОМЕР_1. Позичальник зобов'язався повернути кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбаченні платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором та графіком погашення кредиту (а.с. 4-8).

19 серпня 2009 року закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» було приведено у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства» назву організаційно-правової форми, шляхом перейменування закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк» в публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (а.с. 17).

ПАТ «Альфа-Банк» свої зобов'язання за кредитним договором виконало, надавши Позичальнику кредит у сумі 22911,68 доларів США, що підтверджується випискою з особового рахунку Позичальника (а.с. 12).

У порушення умов кредитного договору, Позичальник свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 17 травня 2016 року має прострочену заборгованість 38856,37 доларів США, де:

-22056,14 доларів США - заборгованість за тілом кредиту;

-16800,23 доларів США - заборгованість за відсотками (а.с. 11)

На виконання умов кредитного договору відповідачу рекомендованим поштовим відправленням була направлена вимога про досудове врегулювання спору № 42674-102 б/б від 17 травня 2016 року (а.с. 13, 14), але на дату подання позовної заяви вимога не виконана.

Відповідач по справі ОСОБА_2 останній платіж за кредитним договором здійснив 17 грудня 2013 року в сумі 324,52 доларів США (а.с. 11, 65).

Відповідно до листа Дворічанського РВ ДВС ГТУЮ у Харківській області № 787 від 22 липня 2016 року станом на 22 липня 2016 року у відділі ДВС виконавчих проваджень про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором не перебуває (а.с. 71).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 60 ЦПК України передбачено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів для задоволення позовних вимог.

Відповідачем, всупереч вимог ст.ст. 10, 11, 57, 60 ЦПК України, належних та допустимих доказів наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог не надано.

Суд бере до уваги як належний і допустимий доказ розрахунок заборгованості по кредиту, наданий позивачем (а.с. 11), який обґрунтовується умовами кредитного договору і нічим не спростовується.

Відповідачем ОСОБА_2 надано до суду клопотання про застосування строків позовної давності. Свої вимоги ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що кінцевою датою виконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту і визначеною у Додатку № 1 до кредитного договору № 490024223 від 07 лютого 2007 року, було визначено дату 07 лютого 2012 року. Відповідачем повністю не було здійснено повернення кредитних коштів. Таким чином, вважає відповідач, строк позовної давності необхідно відраховувати з 07 лютого 2012 року - з моменту, коли банк дізнався про своє порушене право.

Зупинення, переривання чи вимоги, на які позовна давність не поширюється, що передбачені ст.ст. 263, 264, 268 ЦК України у позивача відсутні.

Частиною 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної даності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч. 3 ст. 264 ЦК України).

ОСОБА_2 останній платіж за кредитним договором здійснив 17 грудня 2013 року у розмірі 324,52 долари США (а.с. 11, 67).

З урахуванням викладеного, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання відповідача про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилався представник позивача, як на підставу своїх вимог, а відповідач, як на підставу своїх заперечень, вивчивши матеріали справи, суд ухвалює рішення про задоволення позову.

На підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача 14667,89 гривні судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 15, 57-60, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» 38856 (тридцять вісім тисяч вісімсот п'ятдесят шість) доларів США 37 (тридцять сім) центів США, у гривневому еквіваленті на день виконання судового рішення, за офіційним курсом Національного банку України, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 490024223 від 07 лютого 2007 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» 14667 (чотирнадцять тисяч шістсот шістдесят сім) гривень 89 (вісімдесят дев'ять) копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Дворічанський районний суд Харківської області. Апеляційна скарга подається протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлено 19 серпня 2016 року.

Суддя Є.О. Бунін