Ухвала суду № 59960239, 17.08.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/2101/2016 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Осаулов А.А.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Масенко Д.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Масенка Д.Є.

суддів Глиняного В.П., Присяжнюка О.Б.

секретаря судового засідання Міленко О.В.

прокурора Білого Є.В.

представника власника майна ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ПАТ АБ «Порто-Франко» ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста від 14 квітня 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України Дячука Ю.В., погодженого із прокурором Генеральної прокуратури України БілимС.В., та накладено арешт на земельну ділянку площею 0,0492 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2 та житловий будинок, площею 293,4 кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_5 (іпм. НОМЕР_1) на праві власності та є забезпеченням за кредитним договором № 172/2-11 від 28.04.2011 року укладеним між ПАТ АБ «Порто-Франко» та ОСОБА_5

Відповідно до ухвали, слідчий суддя, з метою запобігання незаконному заволодінню та можливому незаконному відчуженню зазначеного майна, до вирішення справи по суті, прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого про арешт майна.

В апеляційній скарзі представник ПАТ АБ «Порто-Франко» ОСОБА_2 просить ухвалу слідчого судді скасувати, у задоволенні клопотання старшого слідчого відмовити. Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, ОСОБА_2 зазначає, що слідчим суддею не перевірено та не встановлено наявність належних підстав для арешту майна, зазначеного в клопотанні слідчого.

Апелянт зазначає, що арештоване слідчим суддею майно ОСОБА_5 не має відношення до кредитного договору про надання кредиту для збереження ліквідності від 10.04.2014 року № 47 та договору застави майнових прав № 48 від 10.04.2014 року, якими слідчий обґрунтував клопотання про арешт майна та вказує на те, що слідчий суддя не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна ОСОБА_1, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, позицію прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.

Як вбачається з наданих в апеляційний суд матеріалів, досудовим розслідуванням встановлено, що 10.04.14 року між Національним банком України та ПАТ «АБ Порто-Франко» (код ЄДРПОУ 13881479, м. Одеса, вул. Пушкінська, 10) укладено кредитний договір № 47, відповідно до якого Національний банк України надав Банку кредит для збереження ліквідності у сумі 57 500 000 грн. під забезпечення застави майнових прав за кредитними договорами, укладеними між Банком та фізичними і юридичними особами.

Відповідно до рішення Управління НБУ в Одеській області № 30 від 11.08.14 року «Про застосування заходу впливу до ПАТ «АБ Порто-Франко», Банку заборонено передавати в забезпечення вкладникам, іншим кредиторам Банку, третім особам майно та активи Банку без погодження з НБУ.

Незважаючи на це, 12.08.14 року ОСОБА_7, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, зловживаючи при цьому своїм службовим становищем, провів засідання Наглядової ради, на якому було прийнято рішення про уповноваження ОСОБА_8 на надання довіреності громадянину ОСОБА_10 з переліком необхідних повноважень, зокрема з правом укладання та/чи змінення діючих договорів ПАТ «АБ «Портд-Франко», в тому числі іпотечних.

13.08.14 року реалізуючи спільний злочинний умисел, на виконання рішення Наглядової ради Банку № 84/1 від 12.08.14 року, ОСОБА_8 надано ОСОБА_10 довіреність з переліком необхідних повноважень, в тому числі з правом укладення/внесення змін до діючих кредитних договорів та договорів іпотеки, а також укладання договору факторингу.

У подальшому, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10, та ОСОБА_9, зловживаючи при цьому своїм службовим становищем, діючи всупереч Статуту ПАТ «АБ «Порто-Франко», яким визначено порядок відчуження активів товариства, рішення Управління НБУ в Одеській області № 30 від 11.08.14 року «Про застосування заходу впливу до ПАТ «АБ Порто-Франко», без відповідного погодження НБУ, уклали від імені ОСОБА_10 (діючого на підставі довіреності Банку) та ТОВ «Фінансова компанія «Топ Фінанс» в особі ОСОБА_9 договір факторингу № 1 від 16.08.14 року та договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором, посвідченим ОСОБА_11, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 28.12.12 року, внаслідок чого заволоділи активами ПАТ «АБ «Порто-Франко» (в тому числі майновими правами за кредитними договорами, які в свою чергу за кредитним договором № 47 від 10.04.14 року виступали майновим забезпеченням за кредитом в розмірі 57 500 000 грн. отриманим від Національного банку України для збереження ліквідності Банку) на загальну суму понад 33,19 млн. грн.

Згідно з висновком судово-економічної експертизи № 28/7 від 24.09.15 року, внаслідок незаконного виведення з активів ПАТ «АБ «Порто-Франко» предмету застави (майнових прав за укладеними Банком кредитними договорами), переданого у забезпечення кредитного договору № 47, укладеного між ПАТ «АБ «Порто-Франко» та Національним банком України, Національному банку України завдано збитків на суму 33 190 796, 62 грн.

27.01.15 року у вказаному кримінальному провадженні ПАТ «АБ «Порто- Франко» (в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АБ «Порто-Франко) визнано цивільним позивачем.

04.02.15 року, з метою забезпечення виконання вироку суду в частині цивільного позову та можливої конфіскації майна, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва накладено арешт на майно - предмети застави за кредитними та іпотечними договорами, укладеними між ПАТ «АБ «Порто-Франко» та його клієнтами, права вимоги за якими незаконно відчужено на користь ТОВ «Фінансова компанія «Топ Фінанс», зокрема на земельну ділянку площею 0,0492 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2 та житловий будинок, площею 293,4 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_5 на праві власності та є забезпеченням за кредитним договором № 172/2-11 від 28.04.2011 року укладеним між ПАТ АБ «Порто-Франко» та ОСОБА_5

У ході досудового розслідування отримано інформацію, що суддею Комінтернівського районного суду Одеської області Добровим П.В., всупереч положення ч. 2 ст. 174 КПК України, без повідомлення Головного слідчого управління СБ України та Генеральної прокуратури України винесено рішення від 14.12.15 року про скасування арешту майна - земельної ділянки площею 0,0492 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2 та житлового будинку, площею 293,4 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_5 на праві власності.

Старший слідчий в особливо важливих справах 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України Дячук Ю.В., за погодженням із прокурором Генеральної прокуратури України Білим С.В., звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на земельну ділянку площею 0,0492 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2 та житловий будинок, площею 293,4 кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_5 (іпм. НОМЕР_1) на праві власності та є забезпеченням за кредитним договором № 172/2-11 від 28.04.2011 року укладеним між ПАТ АБ «Порто-Франко» та ОСОБА_5

Задовольняючи клопотання слідчого, внесене в межах кримінального провадження за № 12014160500008975 про накладення арешту на земельну ділянку та житловий будинок, які належать ОСОБА_5 на праві власності та є забезпеченням за кредитним договором № 172/2-11 від 28.04.2011 року укладеним між ПАТ АБ «Порто-Франко» та ОСОБА_5, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення слідчого та, прийшов до правильного висновку, що клопотання старшого слідчого відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить достатньо правових підстав для його задоволення.

З таким висновком слідчого судді погоджується і колегія суддів та вважає, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси володільця майна.

З урахуванням цього, слідчий суддя, всупереч ствердженням апелянта, встановив належні правові підстави, передбачені ст. 170 КПК України для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на земельну ділянку та житловий будинок, які належать ОСОБА_5 на праві власності та є забезпеченням за кредитним договором № 172/2-11 від 28.04.2011 року укладеним між ПАТ АБ «Порто-Франко» та ОСОБА_5

Більш того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на земельну ділянку та житловий будинок, які належать ОСОБА_5 на праві власності та є забезпеченням за кредитним договором № 172/2-11 від 28.04.2011 року укладеним між ПАТ АБ «Порто-Франко» та ОСОБА_5, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання старшого слідчого, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апелянта стосовно відсутності належних підстав для арешту майна, слід визнати непереконливими.

Твердження представника ПАТ АБ «Порто-Франко» з приводу того, що арештоване слідчим суддею майно ОСОБА_5 не має відношення до кредитного договору про надання кредиту для збереження ліквідності від 10.04.2014 року № 47 та договору застави майнових прав № 48 від 10.04.2014 року, якими слідчий обґрунтував клопотання про арешт майна не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами провадження.

Посилання апелянта на те, що слідчий суддя не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним, колегія суддів визнає необгрунтованими, оскільки відповідно до вимог п. 2, 3 частини другої ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України; або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ПАТ АБ «Порто-Франко» ОСОБА_2 - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170 - 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста від 14 квітня 2016 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України майора юстиції Дячука Ю.В. та накладено арешт на земельну ділянку площею 0,0492 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2 та житловий будинок, площею 293,4 кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_5 (іпм. НОМЕР_1) на праві власності та є забезпеченням за кредитним договором № 172/2-11 від 28.04.2011 року укладеним між ПАТ АБ «Порто-Франко» та ОСОБА_5, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника ПАТ АБ «Порто-Франко» ОСОБА_2 - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

_____ ________ _____

Масенко Д.Є. ГлинянийВ.П. Присяжнюк О.Б.