Рішення № 59917189, 25.08.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/2276/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1536/2016

Головуючий в 1 інстанції Ткачова С.М.

Доповідач Азевич В.Б.

Категорія 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2016 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Азевича В.Б.,

суддів: Агєєва О.В., Мальованого Ю.М.,

за участю секретаря Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 21 червня 2016 року,-

В С Т А Н О В И В:

11 лютого 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення суми боргу, посилаючись на те, що ПАТ КБ «Приватбанк» відповідно до договору б/н від 22.08.2011 року надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 2 100,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками комісією, а також інші витрати згідно умов. Відповідач в порушення умов договору, у встановлені строки не сплачував суми кредиту та процентів за його користування, в результаті чого утворилася заборгованість на 30.11.2015 року в сумі 18 958,64 грн., а саме: заборгованість за кредитом в сумі 4 888,38 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 11 091,28 грн., заборгованість за пенею та комісією в сумі 1 600,00 грн.; штраф (фіксована частина) в сумі 500,00 грн., штраф (процентна складова) в сумі 878,98 грн. Просив стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 378,00 грн. за подання позову.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 21 червня 2016 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 22.08.2011 року в сумі 4 888,38 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

На вказане рішення суду позивачем подано апеляційну скаргу, в якій банк просить його скасувати в частині відмови у стягненні суми відсотків у розмірі 11 091,28 грн. та ухвалити в цій частині рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк».

Позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що «Умови та правила надання банківських послуг» не містять позичальника. Проте, нарахування відсотків передбачено довідкою про умови кредитування, яка міститься у матеріалах справи та підписана позичальником.

Зазначає, що в судовому засіданні було встановлено фактичне виконання умов кредитного договору, копія якого міститься в матеріалах справи. Підписуючи заяву позичальника, відповідач вказав, що він ознайомлений та згодний з Умовами надання банківських послуг та виразив згоду, що заява разом із запропонованими банком Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами складає між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитний договір.

Представник банку ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача ОСОБА_3 просив її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, сторони, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до заяви позичальника від 22.08.2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 2 100,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. (а.с.6)

Строк погашення процентів за користування Кредитом щомісяця за попередній місяць, строк погашення Кредиту в повному обсязі не пізніше останнього дня місяця.

Відповідно до довідки - розрахунку заборгованість відповідача по кредиту станом на 30.11.2015 року складає суму - 18 958,64 грн., а саме: заборгованість за кредитом в сумі 4 888,38 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 11 091,28 грн., заборгованість за пенею та комісією в сумі 1 600,00 грн.; штраф (фіксована частина) в сумі 500,00 грн., штраф (процентна складова) в сумі 878,98 грн. Відповідачу пропонувалося погасити заборгованість добровільно, однак він цього не зробив.

Задовольняючи позов банку частково, суд першої інстанції виходив з того, що долучені до справи Умови та правила надання банківських послуг не містять позичальника, а відтак, ці Умови та правила не можна вважати складовою укладеного між сторонами договору.

Суд першої інстанції вважав за необхідне звільнити відмовити у позові в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 11 091,28 грн., заборгованості за пенею в сумі 1 600 грн., та заборгованості по штрафним санкціям, а саме: штрафу (фіксована частина) в сумі 500,00 грн., штрафу (процентна складова) в сумі 878,98 грн., та вважав за необхідне стягнути на користь позивача заборгованість за кредитом в сумі 4 888,38 грн.

З вказаними висновками суду не можна погодитися, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.08.2011 року відповідач підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку у якій висловив свою згоду, що дана заява разом з Памяткою клієнта та Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять між нею та Банком договір про надання банківських послуг. У заяві зазначено, що він ознайомився з вказаними Умовами та Правилами, а також Тарифами банку, які були надані їй у письмовому вигляді. (а. с. 6) Окрім того, ОСОБА_4 підписав ОСОБА_5 про умови кредитування з використанням платіжної картки « Кредитка Універсальна» 30 днів пільгового періоду». (а. с. 7)

Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як передбачено ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч.1 ст. 639 ЦК України).

Тобто, уклавши на підставі вільного волевиявлення такий договір, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, що свідчить про виникнення між позичальником та Банком кредитних правовідносин.

Пунктами 2.1.1.2.1, 2.1.1.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 №СП-2010-256, передбачено, що Банк видає Клієнту Картку, вид якою визначений в Памятці Клієнта/Доводці про умови кредитування та Заяві, підписанням якої Клієнт та Банк укладають Договір про надання банківських послуг. Кредитний ліміт картки встановлюється за рішенням Банку.

Підписання цього Договору є прямою та беззаперечною згодою клієнта відносно прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком. (п. 2.1.1.2.4)

Картка діє до останнього дня місяця, вказаного на лицевій стороні картки, включно. (п. 2.1.1.2.11).

Відповідно до п. 2.1.1.12.6 за користування кредитом Банк нараховує проценти у розмірах, встановлених Тарифами Банку із розрахунку 360 календарних днів у році.

В підписаній відповідачем ОСОБА_5 про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна» 30 днів пільгового періоду», зокрема, визначена базова процентна ставка за кредитом 3.0 % в місяць, яка нараховуються на залишок непростроченої заборгованості виходячи з розрахунку 360 календарних днів у році.

З огляду на викладене, висновок суду щодо недотримання сторонами письмової форми договору та непогодження ними істотних умов договору кредитування, зокрема розміру відсотків, не ґрунтується на Умовах та Правилах надання банківських послуг, законі та обставинах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи встановлені обставини справи та вказані норми цивільного законодавства, між сторонами виникли саме кредитні відносини.

Посилання суду першої інстанції у рішенні на правову позицію, яка висловлена Верховним Судом України у постанові від 11 березня 2015 року (справа № 6-16цс 15) є необґрунтованим, оскільки вона стосується збільшення Банком позовної давності в Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам (пунктом 5.5 яких установлено позовну давність тривалістю в пять років), що суперечить частині першій статті 259 ЦК України згідно з якою, договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Як встановлено ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, відповідач повинен погасити заборгованість за кредитом, яка виникла внаслідок неналежного виконання зобовязань та сплатити проценти.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що позов в частині стягнення заборгованості за процентами підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З розрахунку заборгованості станом на 30.11.2015 року вбачається, що позичальник має заборгованість за процентами за користування кредитом 11 091,28 грн., що виникла за період з 10.02.2014 року по 30.11.2015 року, яку слід стягнути з відповідача.

Апеляційний суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача щодо порядку та розміру нарахування процентів, оскільки ним не спростований розрахунок банку, який виконаний відповідно до умов кредитування.

Оскільки відповідач є інвалідом 2 групи (а. с. 57), тому відповідно до ст. 88 ЦПК України витрати по оплаті судового збору слід залишити за позивачем.

З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 пп. 3, 4, 314 ч. 2, 316, 317 ЦПК України, апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 21 червня 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 11 091 (одинадцять тисяч девяносто одна) грн. 28 коп.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: