Ухвала суду № 59894263, 22.08.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

22.08.2016 року Справа № 904/5052/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Вечірка І.О. (доповідач)

суддів: Кузнецова В.О., Науменка І.М.

секретар: Петровська А.В.

за участю:

ліквідатор: Вітер Д.М., паспорт НОМЕР_1 від 08.05.01;

інші учасники провадження у справі в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2016 року

у справі № 904/5052/16

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Дистрибьюшин

Юг", м. Дніпропетровськ

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Дистрибьюшин Юг", м. Дніпропетровськ

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2016 року у справі № 904/5052/16 (суддя - Примак С.А.) Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд Дистрибьюшин Юг", м. Дніпропетровськ визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 4 місяці (до 14.11.2016 року). Ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Вітер Діану Михайлівну, яку зобов'язано вчинити певні дії. Відхилено кандидатуру арбітражного керуючого Лосєва О.М.

Не погодившись із зазначеною постановою, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2016 року, припинити провадження у даній справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- оскаржувана постанова не містить всіх доказів на підтвердження реального стану боржника та його платоспроможності;

- судом першої інстанції не було належним чином проведено аналіз активів та пасивів боржника, належним чином не з'ясовано питання щодо недостатності вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів;

- фіскальний орган був позбавлений права провести документальну позапланову перевірку, оскільки боржник та його посадові особи не знаходяться за юридичною адресою.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.08.2016 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 22.08.2016 року.

Ліквідатор у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2016 року у даній справі залишити без змін.

Заслухавши пояснення ліквідатора, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає за необхідне припинити апеляційне провадження у даній справі з урахуванням наступного.

Згідно із пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень (Х розділ) Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон) (в редакції, що діє з 19.01.2013 року) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом .

За вимогами частини 1 статті 2 Закону провадження у справі про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до статті 9 Закону справи про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України визначає серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України, а в справах про банкрутство також і Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" повинні містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Нормами статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Відповідно до частини 6 статті 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі.

У відповідності до статті 1 Закону учасниками у справі про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь в провадженні у справі про банкрутство.

Як встановлено статтею 1 Закону, сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут).

Цією статтею також визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у даній справі порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2016 року в порядку статті 95 Закону з урахуванням особливостей застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником (а. с. 105-107).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд Дистрибьюшин Юг", м. Дніпропетровськ визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 4 місяці (до 14.11.2016 року). Ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Вітер Діану Михайлівну, яку зобов'язано вчинити певні дії. Відхилено кандидатуру арбітражного керуючого Лосєва О.М. (а. с. 112-117).

15.07.2016 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття відносно нього ліквідаційної процедури (а. с. 118).

Особливості та порядок заявлення кредиторами вимог до боржника, що ліквідується власником в порядку статті 95 Закону, визначені положеннями частини 3 статті 95 Закону та передбачають, що кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Отже, у справі про банкрутство боржника, який ліквідується власником особа може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

У зв'язку з наведеним, органи доходів і зборів та інші державні органи є кредиторами неплатоспроможних боржників, якщо вони мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Ця норма міститься в статті 210 Господарського кодексу України. Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство.

Таким чином, особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, у разі подання у встановленому порядку заяви з грошовими вимогами до боржника.. Після цього, така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Відповідна правова позиція підтверджується судовою практикою, зокрема постановами Вищого господарського суду України від 12.08.2015 року у справі № 911/633/15, від 29.09.2015 року у справі № 911/1528/15, від 06.10.2015 року у справі № 908/4857/14, від 20.07.2016 року у справі № 904/1512/16.

Як вбачається із матеріалів справи, ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська в порядку, визначеному частиною 3 статті 95 Закону, не зверталась із заявою до господарського суду про визнання вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Дистрибьюшин Юг", що виникли в результаті заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів).

Необхідно звернути увагу, що в апеляційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська будь-яке посилання на наявність податкового боргу у боржника перед ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська відсутнє.

Доказів наявності грошових вимог до боржника ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська до апеляційного господарського суду не надало.

Щодо доводів скаржника в апеляційній скарзі на необхідність проведення податкової перевірки стосовно боржника, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Зазначивши про необхідність проведення податкової перевірки боржника ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська скаржником не надано суду будь-яких доказів вжиття заходів для проведення податкової перевірки боржника.

Поряд з цим слід додати, що орган доходів і зборів у процедурах банкрутства не позбавлений та має право здійснити податкову перевірку, у тому числі після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом. У разі ж виявлення порушень вимог податкового законодавства та заборгованості боржника по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) податковий орган має право заявити свої претензії до такого боржника шляхом подачі заяви із кредиторськими вимогами. При цьому Державна податкова інспекція у разі незгоди з відмовою ліквідатора боржника надати документи для перевірки, не позбавлена права оскаржити відповідні дії у встановленому законом порядку.

За наведених обставин, податковим органом не доведено, що господарський суд першої інстанції вирішив питання про права та обов'язки ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська, у зв'язку з чим податкова інспекція не набула права апеляційного оскарження прийнятої у справі постанови відповідно до положень статті 91 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що подана ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська апеляційна скарга на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2016 року не підлягає розгляду в господарському суді в порядку апеляційного провадження.

З урахуванням викладеного, апеляційне провадження, порушене за апеляційною скаргою ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2016 року, підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, як таке, що помилково порушене.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 80, статтями 86, 91, 99, 106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2016 року у справі № 904/5052/16.

Головуючий суддя І.О. Вечірко

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя І.М. Науменко