Рішення № 59886850, 18.08.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.08.16р. Справа № 904/4400/16За позовом: Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Заман ЛТД", м. Павлоград Дніпропетровської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, м. Павлоград Дніпропетровської області

про стягнення 3 207 646,55 грн.

Суддя Крижний О.М.

Представники:

Від позивача: Шипіленко Р.О., довіреність № 629/15 від 06.11.2015 року, представник

Від відповідача: Пономаренко А.О., довіреність № б/н від 23.02.2016 року, представник

Від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Заман ЛТД" заборгованість 3207646,55 грн.

Позовні вимоги мотивовані несвоєчасним виконанням відповідачем умов договорів поруки № 12/42-1/568 від 21.04.2011 року, № 12/42-1/569 від 21.04.2011 року, № 12/42-1/570 від 21.04.2011 року укладених на виконання кредитних договорів № 012/71-51/028 від 30.03.2010 грн., № 012/71-51/035 від 28.09.2010 року, № 012/71-51/036 від 28.09.2010 року в рамках Генеральної кредитної угоди № КЄ 014/01-002/070 від 03.04.2006 року, за якими поручителем виступив відповідач, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість на загальну суму 3207646,55 грн.

Відповідач проти позову заперечує, подав клопотання про припинення провадження по справі, оскільки Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області було розглянуто справу №185/8302/13-ц, яка переглядалась апеляційним судом Дніпропетровської області, за результатами якого було прийнято рішення між тими сторонами про той же предмет спору. На думку відповідача, оскільки спір між тими сторонами про той же предмет спору було розглянуто в іншому провадженні, провадження по справі №904/4400/16 підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Також відповідачем подано пояснення на позов, відповідно до яких просить в задоволенні позову відмовити, оскільки вважає поруку такою, що припинила свою дію.

15.08.2016 року відповідачем подано клопотання про призначення судової економічної експертизи.

Розгляд справи був відкладений з 06.07.2016 року на 20.07.2016 року, з 20.07.2016 року оголошувалась перерва на 21.07.2016 року, з 21.07.2016 року розгляд справи відкладався до 04.08.2016 року, з 04.08.2016 року до 16.08.2016 року, у судовому засіданні 16.08.2016 року оголошувалась перерва до 18.08.2016 року.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про день час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Матеріалами справи підтверджується, що ухвали суду направлялися ОСОБА_3 на адресу зазначену позивачем у позовній заяві, однак поштові відправлення поверталися на адресу суду із відміткою пошти "за закінченням строку зберігання".

Відповідно до п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, про день та час судового засідання , призначеного на 18.08.2016 року третю особу було повідомлено телефонограмою за номером телефону, наданого відповідачем (заява від 16.08.2016р.), яку отримано ОСОБА_3 16.08.2016 року о 18 год. 09 хв.

Відповідно до п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 18.08.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.03.2010 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3 на підставі Генеральної кредитної угоди №КЄ 014/01-002/070 від 03.04.2006 року укладено кредитний договір №012/71-51/028, відповідно до якого позичальнику надані кредитні кошти в розмірі 536 934,85 грн. строком до 02.04.2012 року із сплатою 22,00% річних.

Відповідно до п.п. 1.1.2 п.1.1 ст.1 кредитного договору №012/71-51/028 цільове призначення кредитних коштів - рефінансування простроченої заборгованості за кредитним договором №КЄ 014/01-002/070/4 від 26.02.2008 року.

31.03.2010 року меморіальним ордером №83/14/3 кредитні кошти в розмірі 530968,91 грн. на підставі заяви ОСОБА_3 перераховані з позичкового на поточний рахунок останнього.

Відповідно до п.1.1 кредитного договору №012/71-51/028 кредитор надає позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії, а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені договором.

Згідно до п.5.2 кредитного договору №012/71-51/028 позичальник зобов'язується здійснювати погашення кредиту та процентів на рахунки кредитора для погашення кредиту та процентів у валюті кредиту, починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту шляхом перерахування коштів платіжними дорученнями з будь-якого поточного рахунку позичальника.

28.09.2010 року додатковою угодою №012/71-51/028/1 до кредитного договору №012/71-51/028 від 30.03.2010 року змінена відсоткова ставка, а саме відповідно п. 1.2.1. п.1.2 на період з 30.03.2010 року по 27.09.2010 року відсоткова ставка становила 22,00% річних, починаючи з 28.09.2010 року по 02.04.2014 року відсоткова ставка становить 21,00%.

21.04.2011 року додатковою угодою №012/71-51/028/2 до кредитного договору №012/71- 51/028 від 30.03.2010 року змінено кінцевий строк повернення кредиту до 02.10.2015 року та зменшена відсоткова ставка до 19,00% річних, однак відповідно до п.п. 1.2.1. додаткової угоди у випадку прострочення виконання позичальником боргових зобов'язань за цим договором або за кредитним договором №012/71-51/036 від 28.09.2010 року та №012/71- 51/036 від 28.09.2010 року, які укладалися в рамках ГКУ №КЄ 014/01-002/070 від 03.04.2006 року, більш ніж на 30 днів, процентна ставка становить 21,00% річних з дати, наступної за датою виявлення кредитором такого прострочення. Кредитор зобов'язаний письмово повідомити позичальника про виконання цієї умови договору щодо збільшення процентної ставки протягом трьох банківських днів. Також сторонами погоджено графік погашення кредиту та відсотків за користування кредитом.

У зв'язку з простроченням виконання зобов'язань з 23.05.2011 року по 30.06.2011 року відсоткова ставка становила 21,00%.

04.08.2011 року додатковою угодою №012/71-51/028/3 до кредитного договору №012/71-51/028 від 30.03.2010 року змінена відсоткова ставка, а саме: з 01.07.2011 року відсоткова ставка становила 19,00% річних, однак відповідно до п.п. 1.2.1. додаткової угоди у випадку прострочення виконання позичальником боргових зобов'язань за цим договором, або за кредитними договорами №012/71-51/036 від 28.09.2010 року та №012/71-51/036 від 28.09.2010 року, які укладалися в рамках ГКУ №КЄ 014/01-002/-70 від 03.04.2006 року, більш ніж на 30 днів, процентна ставка становить 21,00% річних з дати, наступної за датою виявлення кредитором такого прострочення. Кредитор зобов'язаний письмово повідомити позичальника про виконання цієї умови договору щодо збільшення процентної ставки протягом трьох банківських днів.

За період з 30.03.2010 року по 20.07.2013 року позичальником за кредитним договором №012/71-51/028 від 30.03.2010 року здійснено часткове погашення суми заборгованості, станом на 20.07.2013 року заборгованість становить 412 434,34 грн., яка складається із наступного: 359 659,10 грн. - основна заборгованість за кредитом; 44 637,85 грн. - заборгованість за відсотками; 4 698,18 грн. - пеня за несвоєчасне погашення основної заборгованості; 3 439,22 грн. - пеня за несвоєчасне погашення нарахованих відсотків.

28.09.2010 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3 на підставі Генеральної кредитної угоди №КЄО 14/01-002/070 від 03.04.2006 року укладено кредитний договір №012/71-51/035, відповідно до якого позичальнику надані кредитні кошти в розмірі 1757 802,17 грн. строком до 02.04.2012 року із сплатою 21,00% річних.

Відповідно до п.п.1.1.2 п.1.1 ст.1 кредитного договору №012/71-51/035 цільове призначення кредитних коштів - рефінансування простроченої заборгованості за кредитним договором №КЄ 014/01-002/070/2 від 05.06.2007 року.

30.09.2010 року меморіальним ордером №83.10.2. на підставі письмової заяви ОСОБА_3 кредитні кошти в розмірі 1 757 802,12 грн. перераховані з позичкового на поточний рахунок останнього.

21.04.2011 року додатковою угодою №012/71-51/035/1 до кредитного договору №012/71-51/035 від 28.09.2010 року змінено строк остаточного погашення кредиту до 02.10.2016 року та зменшена відсоткова ставка до 19,00% річних, однак відповідно до п.п. 1.2.1 додаткової угоди у випадку прострочення виконання позичальником боргових зобов'язань за цим договором або за кредитними договорами №012/71-51/036 від 28.09.2010 року та №012/71-51/028 від 30.03.2010 року, які укладалися в рамках ГКУ №КЄ 014/01-002/070 від 03.04.2006 року, більш ніж на 30 днів, процентна ставка становить 21,00% річних з дати, наступної за датою виявлення кредитором такого прострочення. Кредитор зобов'язаний письмово повідомити позичальника про виконання цієї умови договору щодо збільшення процентної ставки протягом трьох банківських днів. Також сторонами погоджено графік погашення кредиту та відсотків за користування кредитом.

У зв'язку з простроченням виконання зобов'язань з 23.05.2011 року по 30.06.2011 року відсоткова ставка становила 21,00%.

04.08.2011 року додатковою угодою №012/71-51/035/2 до кредитного договору ЖМ2/71-51/035 від 28.09.2010 року змінена відсоткова ставка, а саме: з 01.07.2011 року відсоткова ставка становила 19,00% річних, однак відповідно до п.п. 1.2.1. додаткової угоди у випадку прострочення виконання позичальником боргових зобов'язань за цим договором, або за кредитними договорами №012/71-51/028 від 30.03.2010 року та №012/71-51/036 від 28.09.2010 року, які укладалися в рамках ГКУ №КЄ 014/01-002/070 від 03.04.2006 року, більш ніж на 30 днів, процентна ставка становить 21,00% річних з дати, наступної за датою виявлення кредитором такого прострочення. Кредитор зобов'язаний письмово повідомити позичальника про виконання цієї умови договору щодо збільшення процентної ставки протягом трьох банківських днів.

За період з 30.09.2010 року по 20.07.2013 року позичальником за кредитним договором №012/71-51/035 від 28.09.2010 року здійснено часткове погашення суми заборгованості, станом на 20.07.2013 року заборгованість становить 1 544 372,38 грн., яка складається із наступного: 1 377 796,96 грн. - основна заборгованість за кредитом; 143 317,95 грн. - заборгованість за відсотками; 12 048,05 грн. - пеня за несвоєчасне погашення основної заборгованості; 11 209,42 грн. - пеня за несвоєчасне погашення нарахованих відсотків.

28.09.2010 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3 на підставі Генеральної кредитної угоди №КЄ 014/01-002/070 від 03.04.2006 року укладено кредитний договір №012/71-51/036, відповідно до якого позичальнику надані кредитні кошти в розмірі 414 340,92 грн. строком до 02.04.2014 року із сплатою 21,00% річних.

Відповідно до п.п.1.1.2 п.1.1 ст.1 кредитного договору №012/71-51/036 цільове призначення кредитних коштів - рефінансування простроченої заборгованості за кредитним договором №КЄ 014/01-002/070/3 від 23.11.2007 року.

30.09.2010 року меморіальним ордером №83.10.1. на підставі письмової заяви ОСОБА_3 кредитні кошти в розмірі 414 340,92 грн. перераховані з позичкового на поточний рахунок останнього.

21.04.2011 року додатковою угодою №012/71-51/036/1 до кредитного договору №012/71-51/036 від 28.09.2010 року змінено строк остаточного погашення кредиту до 02.10.2015 року та зменшена відсоткова ставка до 19,00% річних, однак відповідно до п.п. 1.2.1. додаткової угоди у випадку прострочення виконання позичальником боргових зобов'язань за цим договором або за кредитними договорами №012/71-51/035 від 28.09.2010 року та №012/71-51/028 від 30.03.2010 року, які укладалися в рамках ГКУ №КЄ 014/01-002/070 від 03.04.2006 року, більш ніж на 30 днів, процентна ставка становить 21,00% річних з дати, наступної за датою виявлення кредитором такого прострочення. Кредитор зобов'язаний письмово повідомити позичальника про виконання цієї умови договору щодо збільшення процентної ставки протягом трьох банківських днів.

У зв'язку з простроченням виконання зобов'язань з 23.05.2011 року по 30.06.2011 року відсоткова ставка становила 21,00%.

04.08.2011 року додатковою угодою №012/71-51/035/2 до кредитного договору №012/71-51/035 від 28.09.2010 року змінена відсоткова ставка, а саме: з 01.07.2011 року відсоткова ставка становила 19,00% річних, однак відповідно до п.п. 1.2.1. додаткової угоди у випадку прострочення виконання позичальником боргових зобов'язань за цим договором, або за кредитними договорами №012/71-51/028 від 30.03.2010 року та №012/71-51/036 від 28.09.2010 року, які укладалися в рамках ГКУ №КЄ 014/01-002/070 від 03.04.2006 року, більш ніж на 30 днів, процентна ставка становить 21,00% річних з дати, наступної за датою виявлення кредитором такого прострочення. Кредитор зобов'язаний письмово повідомити позичальника про виконання цієї умови договору щодо збільшення процентної ставки протягом трьох банківських днів.

За період з 30.09.2010 року по 20.07.2013 року позичальником за кредитним договором №012/71-51/03 від 28.09.2010 року здійснено часткове погашення суми заборгованості, станом на 20.07.2013 року заборгованість становить 309 667,50 грн., яка складається із наступного: 269 814,32 грн. - основна заборгованість за кредитом; 33 965,83 грн. - заборгованість за відсотками; 3 234,84 грн. - пеня за несвоєчасне погашення основної заборгованості; 2 652,51 грн. - пеня за несвоєчасне погашення нарахованих відсотків.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитними зобов'язаннями позичальника ОСОБА_3 між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Заман ЛТД" 21.04.2011 року укладені договори поруки:

- договір поруки №12/42-1/568, відповідно до якого поручитель зобов'язався перед банком виконати всі зобов'язання позичальника за кредитним договором №012/71-51/028 від 30.03.2010 року, укладеного в рамках Генеральної кредитної угоди №КЄ 014/01-002/070 від 03.04.2006 року;

- договір поруки №12/42-1/569, відповідно до якого поручитель зобов'язався перед банком виконати всі зобов'язання позичальника за кредитним договором №012/71-51/035 від 28.09.2010 року, укладеного в рамках Генеральної кредитної угоди №КЄ 014/01-002/070 від 03.04.2006 року;

- договір поруки №12/42-1/570, відповідно до якого поручитель зобов'язався перед банком виконати всі зобов'язання позичальника за кредитним договором №012/71-51/036 від 28.09.2010 року, укладеного в рамках Генеральної кредитної угоди №КЄ 014/01-002/070 від 03.04.2006 року.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2014 року позов Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про стягнення заборгованості задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за Кредитним договором № 012/71-51/028 від 30.03.2010 року укладеного в рамках Генеральної кредитної угоди № КЄО 14/01-002/070 від 03.04.2006 року, в розмірі 412 434,34 грн., яка складається із основної заборгованості в розмірі 359 659,10 грн., заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 44 637,85 грн., нарахованої пені за несвоєчасне погашення основної заборгованості за кредитом - 4698,18 грн., нарахованої пені за несвоєчасну сплату нарахованих відсотків -3 439,22 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за Кредитним договором № 012/71-51/035 від 28.09.2010 року укладеного в рамках Генеральної кредитної угоди № КЄО 14/01-002/070 від 03.04.2006 року, в розмірі 1544372,38 грн., яка складається із основної заборгованості в розмірі 1 377796,96 грн., заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 143317,95 грн., нарахованої пені за несвоєчасне погашення основної заборгованості за кредитом - 12 048,05 грн., нарахованої пені за несвоєчасну сплату нарахованих відсотків - 11209,42 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за Кредитним договором № 012/71-51/036 від 28.09.2010 року укладеного в рамках Генеральної кредитної угоди № КЄО 14/01-002/070 від 03.04.2006 року, в розмірі 309667,50 грн., яка складається із основної заборгованості в розмірі 269 814,32 грн., заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 33 965,83 грн., нарахованої пені за несвоєчасне погашення основної заборгованості за кредитом - 3 234,84 грн., нарахованої пені за несвоєчасну сплату нарахованих відсотків - 2 652,51 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" судовий збір у розмірі 3441,00 грн.

В задоволенні іншої частини позову Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" - відмовлено.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Заман ЛТД" про визнання договорів поруки недійсними (нікчемними) до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задоволено; визнано недійсними (нікчемними): договір поруки №12/42-1/568 від 21.04.2011 року; договір поруки №12/42-1/569 від 21.04.2011 року; договір поруки №12/42-1/57о від 21.04.2011 року.

Зустрічний позов ТОВ "Заман ЛТД" до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про визнання договорів поруки недійсними (нікчемними) - задоволено, визнано недійсними (нікчемними): договір поруки №12/42-1/571 від 21.04.2011 року; договір поруки №12/42-1/572 від 21.04.2011 року; договір поруки №12/42-1/573 від 21.04.2011 року.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області (судова палата у цивільних справах) від 12.05.2015 року рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2014 року в частині задоволення зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Заман ЛТД" до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про визнання недійсними(нікчемними) договорів поруки №12/42-1/568, №12/42-1/569 та №12/42-1/570 від 21.04.2011 року, скасувано. В задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Заман ЛТД" до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", про визнання недійсними (нікчемними) договорів поруки №12/42-1/568, №12/42-1/569 та №12/42-1/570 від 21.04.2011 року, відмовлено.

27.10.2015 року Апеляційним судом Дніпропетровської області (судова палата у цивільних справах) прийнято додаткове рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Заман ЛТД" 1827,00 грн. на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на повернення судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2014 року.

Разом з цим ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області (судова палата у цивільних справах) від 27.10.2015 року відмовлено Публічному акціонерному товариству "Райффайзен Банк Аваль" в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Заман ЛТД" на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості за кредитним договором №012/71-51/028 від 30.03.2010 року, укладеного в рамках Генеральної кредитної угоди №КЄ014/01-002/070 від 03.04.2006 року, в розмірі 412 434,34 грн., за кредитним договором №012/71-51/035 від 28.09.2010 року, укладеного в рамках Генеральної кредитної угоди №КЄ014/01-002/070 від 03.04.2006 року, в розмірі 1 544 372,38 грн.; за кредитним договором №012/71-51/036 від 28.09.2010 року, укладеного в рамках Генеральної кредитної угоди №КЄ014/01-002/070 від 03.04.2006 року, в розмірі 309 667,50 грн.

В подальшому ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області (судова палата у цивільних справах) від 03.11.2015 року виправлено допущену в резолютивній частині вступної та резолютивної частини ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2015 року описку та замість: "В задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Заман ЛТД" на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості за кредитним договором №012/71-51/028 від 30.03.2010 року, укладеного в рамках Генеральної кредитної угоди №КЄ014/01-002/070 від 03.04.2006 року, в розмірі 412 434,34 грн., відмовити», правильно викласти резолютивну частину вступної та резолютивної частини ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2015 року в наступній редакції: "В задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Заман ЛТД" на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості за кредитним договором №012/71-51/028 від 30.03.2010 року, укладеного в рамках Генеральної кредитної угоди №КЄ014/01-002/070 від 03.04.2006 року, в розмірі 412 434,34 грн., за кредитним договором №012/71-51/035 від 28.09.2010 року, укладеного в рамках Генеральної кредитної угоди №КЄ014/01-002/070 від 03.04.2006 року, в розмірі 1 544 372,38 грн.; за кредитним договором №012/71-51/036 від 28.09.2010 року, укладеного в рамках Генеральної кредитної угоди №КЄ014/01-002/070 від 03.04.2006 року, в розмірі 309 667,50 грн., відмовити".

Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області (судова палата у цивільних справах) від 27.10.2015 року про відмову в ухваленні додаткового рішення щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Заман ЛТД" на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості за кредитним договором №012/71-51/028 від 30.03.2010 року, укладеного в рамках Генеральної кредитної угоди №КЄ014/01-002/070 від 03.04.2006 року, в розмірі 412 434,34 грн., за кредитним договором №012/71-51/035 від 28.09.2010 року, укладеного в рамках Генеральної кредитної угоди №КЄ014/01-002/070 від 03.04.2006 року, в розмірі 1 544 372,38 грн.; за кредитним договором №012/71-51/036 від 28.09.2010 року, укладеного в рамках Генеральної кредитної угоди №КЄ014/01-002/070 від 03.04.2006 року, в розмірі 309 667,50 грн. мотивована ти тим, що матеріалами справи №185/8302/13-ц підтверджується, що в апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" просило скасувати рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2014 року в частині задоволення зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Заман ЛТД" до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про визнання недійсними(нікчемними) договорів поруки №12/42-1/568, №12/42-1/569 та №12/42-1/570 від 21.04.2011 року та відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Заман ЛТД" в задоволенні зустрічних позовних вимог до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"про визнання недійсними(нікчемними) договорів поруки №12/42-1/568, №12/42-1/569 та №12/42-1/570 від 21.04.2011 року; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Заман ЛТД" судові витрати за подання апеляційної скарги. Інших вимог апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" не містила.

Оскільки в заяві Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" від 14 липня 2015 року поставлено питання про ухвалення додаткового рішення з питань, які не були предметом апеляційної скарги та апеляційного розгляду, та враховуючи, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на рішення рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2014 року розглянута в межах доводів скарги, колегія суддів прийшла до висновку про відмову Публічному акціонерному товариству "Райффайзен Банк Аваль" в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення стосовно стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Заман ЛТД" на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості за кредитним договором №012/71-51/028 від 30.03.2010 року, укладеного в рамках Генеральної кредитної угоди №КЄ014/01-002/070 від 03.04.2006 року, в розмірі 412 434,34 грн.; за кредитним договором №012/71-51/035 від 28.09.2010 року, укладеного в рамках Генеральної кредитної угоди №КЄ014/01-002/070 від 03.04.2006 року, в розмірі 1 544 372,38 грн.; за кредитним договором №012/71-51/036 від 28.09.2010 року, укладеного в рамках Генеральної кредитної угоди №КЄ014/01-002/070 від 03.04.2006 року, в розмірі 309 667,50 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 2266474,22 грн. за кредитними договорами №012/71-51/035 від 28.09.2010 року, №012/71-51/036 від 28.09.2010 року та №012/71-51/028 від 30.03.2010 року є розглянутими в рамках справи, яка розглядалася Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 17 листопада 2014 року, яке в цій частині залишилося чинним.

Крім того, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2014 року (Головуючий суддя Мартинюк С.В., судді Бєлік В.Г., Колісник 1.1.) первісний позов задоволено повністю. Звернуто стягнення на нерухоме майно (предмет іпотеки) за іпотечним договором № Н014/01-002/070 від 03.04.2006 року з додатковими угодами до нього, а саме: на нерухоме майно: будівлі та споруди, що належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на перший блок готельного комплексу, виданого виконавчим комітетом Павлоградської міської ради 27.01.2000 року, Свідоцтва про право власності на готельний комплекс (друга черга будівництва), виданого виконавчим комітетом Павлоградської міської ради 23.08.2001 року, Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Павлоградської міської ради 27.11.2003 року шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України „Про виконавче провадження" із залученням незалежного оцінювача для визначення початкової ціни торгів в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Заман ЛТД" перед Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль":

- за Кредитним договором № 012/71-51/028 від 30.03.2010 року укладеного в рамках Генеральної кредитної угоди № КЄ014/01-002/070 від 03.04.2006 року, в розмірі 412 434,34 грн., яка складається із основної заборгованості в розмірі 359 659,10 грн., заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 44 637,85 грн., нарахованої пені за несвоєчасне погашення основної заборгованості за кредитом - 4 698,18 грн., нарахованої пені за несвоєчасну сплату нарахованих відсотків - 3 439,22 грн.

- за Кредитним договором № 012/71-51/035 від 28.09,2010 року укладеного в рамках Генеральної кредитної угоди № КЄ014/01-002/070 від 03.04.2006 року, в розмірі 1 544 372,38 грн., яка складається із основної заборгованості в розмірі 1 377 796,96 грн., заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 143 317,95 грн., нарахованої пені за несвоєчасне погашення основної заборгованості за кредитом - 12 048,05 грн., нарахованої пені за несвоєчасну сплату нарахованих відсотків - 11 209,42 грн.

- за Кредитним договором № 012/71-51/036 від 28.09.2010 року укладеного в рамках Генеральної кредитної угоди № КЄ014/01-002/070 від 03.04.2006 року, в розмірі 309 667,50 грн., яка складається із основної заборгованості в розмірі 269 814,32 грн., заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 33 965,83 грн., нарахованої пені за несвоєчасне погашення основної заборгованості за кредитом - 3 234,84 грн., нарахованої пені за несвоєчасну сплату нарахованих відсотків - 2 652,51грн.

Таким чином, позивач зазначає, що вказана сума заборгованості станом на 20.07.2013 року підтверджена судовими рішеннями.

Також позивачем нараховано та заявлено до стягнення суму заборгованості з 21.07.2013 року:

- за Кредитним договором № 012/71-51/028 від 30.03.2010 року укладеного в рамках Генеральної кредитної угоди № КЄ014/01 -002/070 від 03.04.2006 року за період з 21.07.2015 по 21.04.2016 року - 204 896, 20 грн.

- за Кредитним договором № 012/71-51/035 від 28.09.2010 року укладеного в рамках Генеральної кредитної угоди № КЄ014/01 -002/070 від 03.04.2006 року за період з 21.07.2015 по 11.04.2016 року - 789 313, 36 грн.

- за Кредитним договором № 012/71-51/036 від 28.09.2010 року укладеного в рамках Генеральної кредитної угоди №КЄ014/01-002/070 від 03.04.2006 року за період з 21.07.2015 по 06.04.2016 року -151 858,97 грн.

Причиною виникнення спору позивач визначає наявність непогашеної відповідачем заборгованості за кредитними договорами між Банком та ОСОБА_3, поручителем за якими є відповідач.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Згідно до ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч.1 ст.543 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені Кредитним договором.

У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих забезпечених зобов'язань, поручитель та позичальник відповідають перед Кредитором як солідарні боржники (п.2.1. договору поруки).

У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих Забезпечених зобов'язань в порядку та строки, встановлені Кредитним договором, кредитор набуває права вимоги до поручителя щодо сплати заборгованості за порушеними забезпеченими зобов'язаннями.

Згідно із п.2.2. договору поруки поручитель зобов'язується здійснити виконання порушених забезпечених зобов'язань протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання вимоги від кредитора та в обсязі, зазначеному в такій вимозі.

Спірні договори поруки укладені сторонами 21.04.2011 року.

За договором поруки №12/42-1/568 від 21.04.2011 року порука розповсюджується на всі зобов'язання боржника перед Банком за кредитним договором №012/71-51/028 від 30.03.2010 року по сплаті останньому будь-яких сум, що виникають згідно з положеннями кредитних договорів, а також додаткових угод до них, що укладені та/або можуть бути укладені до закінчення строку дії кредитних договорів, які є невід'ємними частинами, за умовами яких боржник зобов'язаний у строк до 02.10.2015 року повернути кошти у розмірі 536934,85 грн.

За договором поруки №12/42-1/569 від 21.04.2011 року порука розповсюджується на всі зобов'язання боржника перед Банком за кредитним договором №012/71-51/035 від 28.09.2010 року по сплаті останньому будь-яких сум, що виникають згідно з положеннями кредитних договорів, а також додаткових угод до них, що укладені та/або можуть бути укладені до закінчення строку дії кредитних договорів, які є невід'ємними частинами, за умовами яких боржник зобов'язаний у строк до 02.10.2016 року повернути кошти у розмірі 1757802,17 грн.

За договором поруки №12/42-1/570 від 21.04.2011 року порука розповсюджується на всі зобов'язання боржника перед Банком за кредитним договором №012/71-51/036 від 28.09.2010 року по сплаті останньому будь-яких сум, що виникають згідно з положеннями кредитних договорів, а також додаткових угод до них, що укладені та/або можуть бути укладені до закінчення строку дії кредитних договорів, які є невід'ємними частинами, за умовами яких боржник зобов'язаний у строк до 02.10.2015 року повернути кошти у розмірі 414340,92 грн.

Відтак, поручитель укладаючи договори поруки погодився з умовами кредитних договорів та додаткових угод до нього, зокрема пов'язаних із зміною графіків погашення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами.

В подальшому до кредитних договорів укладалися додаткові угоди №012/71-51/036/2, №012/71-51/035/2 та №012/71-51/028/3 від 04.08.2011 року, відповідно до яких змінювалася з 01.07.2011 року процентна ставка, з укладення яких відповідача погодився. Що підтверджується його підписом на останній сторінці додаткових угод.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши їх у сукупності суд дійшов наступного висновку.

Частиною 4 ст. 554 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до п.6 договорів поруки, договори поруки діють до повного виконання боргових зобов'язань за кредитними договорами. Відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов'язань у повному обсязі.

Відтак, сторонами строк дії поруки встановлено до повного виконання зобов'язань за кредитними договорами.

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного виконання зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При цьому, суд звертає увагу на припинення поруки пов'язаного, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 Цивільного кодексу України).

Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача з вимогою про погашення спірної суми заборгованості. Однак, судом було зроблено запит до господарського суду Дніпропетровської області про надання для огляду справи №904/488/14.

При огляді справи №904/488/14 було виявлено, що 18.02.2013 року позивач звертався до ТОВ "Заман ЛТД" із вимогою (№140-9-1-00/8-132) про дострокове погашення заборгованості за:

- кредитним договором №012/71-51/028 від 30.03.2010 року у розмірі 384481,17 грн., з яких 366722,78 грн. - заборгованість за кредитом, 14145,46 грн. - заборгованість за процентами та 3612,94 грн. - заборгованість за пенею;

- кредитним договором №012/71-51/035 від 28.09.2010 року у розмірі 1500959,08 грн., з яких 1418149,33 грн. - заборгованість за кредитом, 10850,58 грн. - заборгованість за процентами та 2640,61 грн. - заборгованість за пенею;

- кредитним договором №012/71-51/036 від 28.09.2010 року у розмірі 294518,93 грн., з яких 281027,74 грн. - заборгованість за кредитом, 10850,58 грн. - заборгованість за процентами та 2640,61 грн. - заборгованість за пенею.

Проаналізувавши вказану вимогу відповідно до графіків погашення заборгованості до кредитних договорів, судом встановлено, що дана вимога стосувалася лише дострокового погашення заборгованості за кредитом, а погашення відсотків було поточним (відповідно до графіку).

Відповідач зазначає, що порука припинилася, оскільки згідно графіків погашення заборгованості за кредитним договорами №012/71-51/036 від 28.09.2010 та №012/71-51/028 від 30.03.2010 року строк погашення заборгованості та процентів закінчився 02.10.2015 року, а тому сплив шестимісячний строк дії поруки.

Суд звертає увагу на необґрунтованість таких висновків відповідача з наступних підстав.

Так, відповідно до п. 2.1 кредитних договорів протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитору проценти, розмір яких розраховується на основі процентної ставки в розмірі, визначеному п.1.2.1 договору.

Таким чином, оскільки заборгованість за кредитом ані боржником, ані поручителем залишається непогашеною, у відповідності до п.2.1 кредитних договорів Банк має право нараховувати проценти.

Стосовно вимог про дострокове повернення кредиту відповідно до ч. 2 ст. 1050 та ч. 2 ст. 1054 ЦК або про звернення стягнення на заставлене майно, то суд зазначає, що дострокова вимога про повернення кредитних коштів не може ототожнюватися із розірванням договору, оскільки в силу зазначених правових норм, за загальним правилом, розірвання договору припиняє його дію на майбутнє і не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його розірвання, а також залишає в дії окремі його умови щодо зобов'язань сторін, спеціально передбачені для застосування на випадок порушення зобов'язань і після розірвання договору, виходячи з характеру цього договору, за яким кредитор повністю виконав умови договору до його розірвання.

Таке твердження висловлене Верховним Судом України під час аналізу судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин, де зазначено про допущення судами аналогічних помилок при прийнятті рішень.

Верховним Судом України зазначено, що дострокове присудження до виконання основного зобов'язання в натурі не тягне його припинення з дня набрання законної сили рішенням суду і не виключає стягнення процентів, пені та збитків, а також інших штрафних санкцій, передбачених угодою, до дня фактичного задоволення (повного розрахунку).

Звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв'язку з порушенням умов договору згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань. Це спосіб цивільно-правової відповідальності боржника. У подальшому при невиконанні рішення суду у кредитора виникає право стягувати суми, передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу, оскільки зобов'язальні правовідносини не припинилися. У ст. 599 Цивільного кодексу зазначено, що зобов'язання припиняються його виконанням, проведеним належним чином (а не в силу ухвалення рішення суду).

За таких обставин, направлена Банком вимога є вимогою лише про дострокове погашення основного боргу, а тому правомірним є нарахування процентів за користування кредитними коштами до повного погашення заборгованості.

Разом з тим, під виконанням сторонами зобов'язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, "основне зобов'язання" - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов'язки сторін кредитного договору.

При цьому, "основне зобов'язання" за кредитним договором - це також і зобов'язання зі сплати відсотків, відповідно до ст.1054 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 07.12.2015 року по справі №913/70/15, від 07.12.2015 року по справі №913/229/15, від 13.01.2016 року по справі №913/178/15, від 20.04.2016 року по справі №905/6/15, від 26.04.2016 року по справі №908/3060/15 та від 27.07.2016 року по справі 908/2671/15.

Боржник, ОСОБА_3, а відтак і поручитель - Товариство з обмеженою відповідальністю "Заман ЛТД" взяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною третьою статті 254 Цивільного кодексу України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

У зв'язку з порушенням боржником графіка погашення платежів та виникненням заборгованості за кредитними договорами кредитор звертався до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області про стягнення заборгованості за кредитними договорами та договорами поруки із боржника та поручителя та із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Заман ЛТД" про звернення стягнення на майно в рамках яких були розглянуті зобов'язання, які виникли по 20.07.2013 року.

Разом із тим, сторони продовжили виконувати свої права та обов'язки відповідно до умов кредитного договору (з урахуванням додаткових угод до них) - згідно з графіками щомісячних погашень кредиту й сплати процентів.

Однак, позивач вважає, що спір про стягнення заборгованості з відповідача станом на 20.07.2013 року розглянутий некомпетентним судом, а тому просить стягнути заборгованість, яка підтверджена судовими рішеннями станом на 20.07.2013 року:

- за кредитним договором № 012/71-51/028 від 30.03.2010 року укладеного в рамках Генеральної кредитної угоди № КЄО 14/01-002/070 від 03.04.2006 року, в розмірі 412 434,34 грн., яка складається із основної заборгованості в розмірі 359 659,10 грн., заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 44 637,85 грн., нарахованої пені за несвоєчасне погашення основної заборгованості за кредитом - 4698,18 грн., нарахованої пені за несвоєчасну сплату нарахованих відсотків -3 439,22 грн.;

- за кредитним договором № 012/71-51/035 від 28.09.2010 року укладеного в рамках Генеральної кредитної угоди № КЄО 14/01-002/070 від 03.04.2006 року, в розмірі 1544372,38 грн., яка складається із основної заборгованості в розмірі 1 377796,96 грн., заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 143317,95 грн., нарахованої пені за несвоєчасне погашення основної заборгованості за кредитом - 12 048,05 грн., нарахованої пені за несвоєчасну сплату нарахованих відсотків - 11209,42 грн.;

- за Кредитним договором № 012/71-51/036 від 28.09.2010 року укладеного в рамках Генеральної кредитної угоди № КЄО 14/01-002/070 від 03.04.2006 року, в розмірі 309667,50 грн., яка складається із основної заборгованості в розмірі 269 814,32 грн., заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 33 965,83 грн., нарахованої пені за несвоєчасне погашення основної заборгованості за кредитом - 3 234,84 грн., нарахованої пені за несвоєчасну сплату нарахованих відсотків - 2 652,51 грн.

А також заборгованість, яка виникла з 21.07.2013 року:

- за Кредитним договором № 012/71-51/028 від 30.03.2010 року укладеного в рамках Генеральної кредитної угоди № КЄ014/01 -002/070 від 03.04.2006 року за період з 21.07.2015 по 21.04.2016 року - 204 896, 20 грн.

- за Кредитним договором № 012/71-51/035 від 28.09.2010 року укладеного в рамках Генеральної кредитної угоди № КЄ014/01 -002/070 від 03.04.2006 року за період з 21.07.2015 по 11.04.2016 року - 789 313, 36 грн.

- за Кредитним договором № 012/71-51/036 від 28.09.2010 року укладеного в рамках Генеральної кредитної угоди №КЄ014/01-002/070 від 03.04.2006 року за період з 21.07.2015 по 06.04.2016 року -151 858,97 грн.

Отже, заборгованість, з приводу якої заявлений позов у справі, виникла в боржника станом на 20.07.2013 року та з 21.07.2013 року по 06.04.2016 року по 11.04.2016 року та по 21.04.2016 року відповідно за кредитними договорами.

Суд звертає увагу, що у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 Цивільного кодексу України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Відповідно до п.5.1 договорів позичальник здійснює погашення нарахованих процентів щомісячними платежами. Проценти за користування кредитом позичальник сплачує щомісяця не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту: в першому календарному місяці користування кредитом - за період з дня видачі кредиту по день, що передує передостанньому робочому дню місяця; в наступних календарних місяцях - з передостаннього робочого дня календарного місяця (включно) по день, що передує передостанньому робочому дню поточного місяця; в останній календарний місяць користування кредитом - з передостаннього дня попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує даті повного погашення кредиту.

Оскільки позивач звертався до відповідача з вимогою про дострокове погашення заборгованості, відповідно змінився і графік сплати процентів (містить лише місяць), у зв'язку з чим проценти підлягають до сплати у останній робочий день місяця.

Крім того, при застосуванні частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України слід враховувати таке.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 Цивільного кодексу України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки; протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя; протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя .

Зі змісту цієї норми вбачається, що у тексті частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України застосовуються поняття "пред'явлення вимоги" та "пред'явлення позову", як умови чинності поруки.

Враховуючи правову конструкцію зазначеної правової норми, викладеної в одному абзаці, подібність правовідносин, які вона регулює, та на підставі системного, послідовного, логічного тлумачення змісту цієї норми слід дійти висновку про те, що передбачений цією нормою підхід до правового регулювання строків дії поруки та її припинення є однаковим.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 Цивільного кодексу України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку (статті 61, 64 Господарського процесуального кодексу України) протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, аналізуючи частину четверту статті 559 Цивільного кодексу України, слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття "строк чинності поруки" повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може в судовому порядку реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.

Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного суду України від 19.03.2014 року у справі №6-20цс14, від 17.09.2014 року у справі №6-53цс14, від 29.01.2014 року у справі №6-155цс13, від 21.01.2015 року по справі №6-190цс14.

При цьому суд звертає увагу на необґрунтованість думки відповідача про неможливість нарахування відсотків за межами графіку, передбаченого кредитним договором. По-перше, судом уже зверталася увага на на положення чинного законодавства та умови договору про те, що позивач має право нараховувати відсотки до моменту фактичного повернення кредитних коштів. По-друге, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 23.09.2015 року по справі № 6-1206цс15, позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві, і відсотки за користування коштами можуть нараховуватися навіть після закінчення строку договору.

Позивач звернувся з позовом до суду 25.05.2016 року (дата календарного штемпеля на конверті), а тому заявленими в межах шестимісячного строку є вимоги про стягнення відсотків, обов'язок зі сплати яких настав після 25.11.2016 року (останні шість місяців).

При цьому суд звертає увагу, що у розрахунку позивача період нарахування закінчується у різні дні квітня місяця 2016 року, і суд не виходить за межі кінцевого строку, визначеного позивачем.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 188240,75 грн.

Суд відхиляє клопотання відповідача про припинення провадження у справі, оскільки вимоги Банку вже розглянуті Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області з наступних підстав.

Відповідно до статті 16 Цивільного процесуального кодексу України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 статті 118 Цивільного процесуального кодексу України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або Господарського процесуального кодексу України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 пункту 15 постанови пленуму Верховного Суду України № 2 роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 року по справі №6-745ц15.

Отже, розгляд позовних вимог Банку до відповідача по даній справі в рамках цивільного судочинства був помилковим, а Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області та Апеляційний суд Дніпропетровської області у даному випадку не є судами, встановленими законом у розумінні ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до правового висновку Верховного суду України, що міститься, зокрема, у постанові від 17.06.2015 року по справі №3-256гс15, суд не може прийняти рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області та Апеляційного суду Дніпропетровської області, оскільки вказані рішення не є рішенням господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір (у розумінні п.2 ч.1 ст.80 ГПК України). За таких обставин, клопотання відповідача про припинення провадження у справі задоволенню не підлягає, оскільки вимоги позивача були розглянуті судом, якому не підлягав розгляду даний спір.

З цих же підстав не є обґрунтованою думка позивача про "переривання" строку припинення поруки щодо зобов'язань, що виникли раніше шестимісячного строку до дати подання даного позову. По-перше, вказані вимоги розглядалися не судами, встановленими законом у розумінні ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а тому їх рішення не можуть бути прийняті до уваги. А по-друге, звернення з такими ж вимогами до господарського суду після помилкового звернення до суду цивільної юрисдикції не може бути прийняте як доказ "добросовісної помилки" та її виправлення, оскільки "виправлення" такої "помилки" відбулося аж через рік після рішення суду апеляційної інстанції. Вказаний строк не є адекватним, що б міг бути прийнятим судом для розгляду питання про стягнення заборгованості з поручителя. Крім того, виходячи з поданого позову по даній справі, навіть на момент подання позову Банк не вважав свої дії помилковими, а посилався не неправомірне (на думку Банку) неприйняття Апеляційним судом Дніпропетровської області рішення про стягнення заборгованості з ТОВ "Заман ЛТД", яку суд апеляційної інстанції повинен був, на думку Банку, автоматично прийняти одночасно з відмовою у визнання недійсним договору поруки.

Щодо клопотання про призначення судової економічної експертизи для перевірки правильності нарахованих Банком відсотків, суд відмовляє в його задоволення, оскільки розрахунки відсотків проводяться Банком за нескладною формулою, всі необхідні для їх розрахунку дані є в матеріалах справи, несплачені суми заборгованості за кредитом є відомими та є встановленими судами, при чому ці суми (основної заборгованості за тілом кредиту) не оспорюються відповідачем, а тому суд має можливість самостійно перевірити розрахунки процентів, заявлені до стягнення позивачем. У зв'язку з чим призначення експертизи є недоцільним та буде мати наслідком затягування вирішення справи.

Посилання відповідача на недійсність договорів поруки судом не приймаються, оскільки дані договори є чинними та в судовому порядку станом на день розгляду даної справи недійсними не визнавалися.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2823,61 грн.

Керуючись ст.ст.1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Заман ЛТД" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Дніпровська, 414-а, ідентифікаційний код 30457744) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01000, м. Київ, вул. Лєскова, 9, ідентифікаційний код 14305909) заборгованість у розмірі 188240,75 грн. та судовий збір у розмірі 2823,61 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.08.2016 року.

Суддя О.М. Крижний