Ухвала суду № 59880921, 17.08.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2016 року м. Київ К/800/12570/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Васильченко Н. В., Калашнікової О. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання неправомірним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою представника позивача - ОСОБА_2 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, в якій з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд:

Визнати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області № 1 о/с від 4 січня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції у запас Збройних сил (із поставленням на військовий облік) за п.п. 9,10,11 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади» та п.п. 2 п. 3 статті 49 та п. 5 статті 77 Закону України « Про Національну поліцію», - неправомірним та скасувати його.

Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області.

Стягнути з Головного управління Національної поліції середній заробіток за час вимушеного прогулу і по день поновлення на посаді.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Черкаський окружний адміністративний суд ухвалою від 15 березня 2016 року провадження в адміністративній справі № 823/73/16 зупинив до вирішення Конституційним судом України справи за двома конституційними поданнями Верховного Суду України та конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 року №1682-VII.

Київський апеляційний адміністративний суд, який переглядав ухвалу суду першої інстанції, залишив ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року без змін.

У касаційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати їх судові рішення, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Зупиняючи провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання неправомірним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції виходив з того, що предметом розгляду цієї справи є наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області № 1 о/с від 04 січня 2016 року, що прийнятий на підставі пунктів 9, 10, 11 частини другої статті 3 Закону України від 16 вересня 2014 «Про очищення влади», з огляду на те, що на розгляді в Конституційному Суді України перебуває справа щодо офіційного тлумачення вказаних положень Закону України «Про очищення влади», суд дійшов висновку про неможливість розгляду цієї адміністративної справи до вирішення Конституційним судом України справи за двома конституційними поданнями Верховного Суду України та конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України від 16 вересня 2014 року №1682-VII «Про очищення влади».

Такий висновок судів відповідає нормам процесуального права.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Згідно із статтею 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, працювала старшим слідчим Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, перебувала у спеціальному званні - капітан поліції та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ відносилась до середнього начальницького складу.

Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області № 1 о/с від 4 січня 2016 року ОСОБА_1 звільнена зі служби в Національній поліції у запас Збройних сил (із поставленням на військовий облік) за п.п. 9,10,11 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади» та п.п. 2 п. 3 статті 49 та п. 5 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

У касаційній скарзі представник позивача акцентує увагу суду на тому, що позивач оскаржує наказ про своє звільнення з підстав неправомірності застосування відповідачем саме положень статей 49 та 77 Закону України «Про Національну поліцію». Позивач не порушує питання неправомірності наказу про звільнення з підстав застосування відповідачем п.п. 9,10,11 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади».

На думку позивача та її представника суд повинен був вирішити питання про відповідність або невідповідність застосування відповідачем статей 49 та 77 Закону України «Про Національну поліцію» законодавству України, інтересам суспільства, його моральним засадам; про наявність або відсутність підстав для визнання неправомірності наказу про звільнення, на які посилалась відповідачка, мотивуючи позовні вимоги, а також про те, які правові норми підлягають застосуванню до цих правовідносин. При цьому суд повинен дослідити наявні у справі докази, з'ясувати обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених цими доказами та вирішити спір по суті.

Таке твердження колегія суддів не приймає до уваги, виходячи з такого.

В матеріалах справи міститься довідка про проведення перевірки щодо застосування заборон, передбачених Законом України «Про очищення влади», відносно окремих співробітників ГУ НП України в Черкаській області, адресована Міністру внутрішніх справ України Авакову А.Б., так, в даній довідці вказано, що ОСОБА_1 належить до числа слідчих, які проводили затримання в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України в кримінальному проваджені №1201425000000308, а тому підпадає під дію п.9 частини другої статі 3 Закону України «Про очищення влади».

Згідно додатку до довідки про результати перевірки застосування заборон, передбачених Законом України «Про очищення влади», відносно окремих співробітників ГУ НП України в Черкаській області - капітан міліції ОСОБА_1 підпадає під дію пунктів 9, 10, 11 частини 2 статті 3 Закону України «Про очищення влади».

Відповідно до п.п. 2 частини 3 статті 49 Закону України «Про Національну поліцію», незалежно від професійних та особистих якостей, рівня фізичної підготовки та стану здоров'я на службу в поліції не можуть бути прийняті особи у випадках, визначених частиною другою статті 61 цього Закону, а також особи, які звільнені або мали бути звільнені з посад на підставі Закону України «Про очищення влади».

Таким чином пункти 9, 10, 11 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади» є підставами для звільнення, що передбачені п.п. 2 п. 3 статті 49 та п. 5 статті 77 Закону України «Про національну поліцію».

Відповідно до інформації, що міститься на офіційному веб-сайті Конституційного Суду України, на розгляді у Конституційного Суду України перебувають: подання Верховного Суду України щодо відповідності положенням частини третьої статті 22, частини першої статті 38, статті 58, частини другої статті 61, частини першої статті 62, частини першої статті 64 Конституції України (конституційності) частини третьої статті 1, пунктів 7, 8, 9 частини першої, пункту 4 частини другої статті 3, пункту 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про очищення влади»; подання Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 6 частини першої, пунктів 2, 13 частини другої, частини третьої статті 3 Закону України «Про очищення влади»; подання 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п'ятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади».

Ухвалами колегії суддів КСУ відкриті конституційні провадження у названих справах.

Ухвалою від 1 квітня 2015 року Перша колегія суддів Конституційного Суду України об'єднала провадження за цими трьома конституційними поданнями в одне конституційне провадження.

Суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу та подальшого звільнення ОСОБА_1 із займаної посади є застосування саме норм Закону України «Про очищення влади», який є предметом конституційного перегляду.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм процесуального права, відповідають обставинам справи та нормам матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу представника позивача - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді Н. В. Васильченко

О. В. Калашнікова