Ухвала суду № 59880919, 17.08.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2016 року м. Київ К/800/12029/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Васильченко Н. В., Калашнікової О. В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальність «Миколаївський глиноземний завод» до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Миколаївської митниці ДФС на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2016 року,

в с т а н о в и в :

У серпні 2015 року товариство з обмеженою відповідальність «Миколаївський глиноземний завод» (далі - ТОВ «Миколаївський глиноземний завод») звернулося до суду з адміністративним позовом до Миколаївської митниці ДФС (далі - Митниця) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 22 червня 2015 року № 504000006/2015/000017/1 (далі - рішення про коригування митної вартості від 22 червня 2015 року) та визнання нечинною і скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення від 22 червня 2015 року № 504010000/2015/00060 (далі - картка відмови від 22 червня 2015року).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що для митного оформлення товару Митниці було надано усі необхідні документи, у тому числі й додатково витребувані, які в цілому підтверджували заявлену митну вартість, визначену за ціною договору (контракту). На думку позивача, достатніх і обґрунтованих підстав для застосування іншого методу визначення митної вартості, ніж як основний, у Митниці не було.

Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 9 жовтня 2015 року адміністративний позов ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» задовольнив частково.

Визнав протиправним і скасував рішення Миколаївської митниці ДФС від 22 червня 2015 року №504000006/2015/000017/1 про коригування митної вартості товарів.

Скасував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення від 22 червня 2015 року №504010000/2015/00060.

В іншій частині вимог відмовив.

Присудив на користь ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської митниці ДФС суму сплаченого судового збору в сумі 413,44 грн.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 6 квітня 2016 року залишив без змін постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2015 року.

У касаційній скарзі Митниця, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Своєю чергою ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» у запереченнях зазначає про необґрунтованість касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що між ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» (за контрактом - Покупець) і ВАТ «Єдина торгова компанія» (м. Стерлітамак, Республіка Башкортостан, Російська Федерація; за контрактом - Продавець) укладено контракт від 1 квітня 2013 року №RF/RD/79-13/11-M (далі - Контракт від 1 квітня 2013 року) щодо поставки товару (натрію їдкого (гідроксиду натрію) на умовах СРТ станція Жовтнева Одеської залізниці.

На умовах цього контракту, а також з урахуванням додаткової угоди №15 від 27 квітня 2015 року та Додатку № 28 до (Специфікації № 28) від 25 травня 2015 року Продавець здійснив поставку товару, натрію їдкого (гідроксид натрію) обсягом 7500,00 тонн за ціною 278,17 доларів США за тонну на загальну суму 2086275,00 доларів США.

Вартість тонни товару розраховувалась за формулою: FOB MED Low мінус 39,33 долари США, де FOB MED Low - середнє котирування FOB MED Low, яка публікується агентством ICIS, розрахована на основі ICIS prising Caustic Soda (Europe Mediterranean) weekly report за два місяці, які передували періоду відвантаження, з 21 числа першого місяця і по 20 число другого місяця.

22 червня 2015 року позивач подав Митниці електрону митну декларацію № 504010000/2015/001590, відповідно до якої митну вартість товару, ввезеного на умовах згаданих вище Контракту від 1 квітня 2013 року, а також додаткової угоди і специфікації, визначено за ціною договору (контракту) на рівні 118372,46 дол. США (278,17 дол. США/тонну).

Разом із митною декларацією товару декларант на підтвердження заявленої митної вартості надав: контракт №RF/RD/79-13/11-М від 1 квітня 2013 року, додаткову угоду №15 від 27 квітня 2015 року, Специфікацію № 28 від 25 травня 2015 року, інвойс № V-127 від 9 червня 2015 року, накладну СМГС, підтвердження позитивного проходження радіологічного та екологічного контролю (штампи), сертифікат походження товару, паспорти якості.

Перевіривши надані декларантом документи Митниця виставила декларанту вимогу про необхідність надання додаткових документів, а саме: бухгалтерську інформацію щодо оплати складових митної вартості, зокрема страхування товару; договір із третіми особами, пов'язаними із Контрактом; копію митної декларації країни відправлення.

На виконання зазначеної вимоги позивач листами від 22 червня 2015 року № 242/101-10 та № 243/101-10 надав Митниці запитувані документи: біржові котирування Caustic Soda (Europe) міжнародної біржової організації ICIS pricing за останні 4 тижні, що формували цінову політику на каустичну соду згідно з умовами Контракту від 1 квітня 2013 року та Специфікації № 28, датовані 24 квітня 2015 року, 1 травня 2015 року, 8 травня 2015 року, 15 травня 2015 року.

Згідно з інформацією біржових котирувань, ціна на товар, вказаний у специфікації № 28, становить 278,17 доларів США і розрахована як різниця між середнім котируванням та 39,33 доларами США.

Щодо платіжних документів, то декларант повідомив, що оплата за даний товар здійснюватиметься після його митного оформлення у відповідності з постановою НБУ від 23 лютого 2015 року № 124 «Про особливості здійснення деяких валютних операцій». Зазначений платіж було здійснено 25 червня 2015 року згідно з платіжним дорученням № 2950.

Крім того декларант повідомив Митницю про те, що товар - сода каустична, що є предметом контракту, не страхувався; інших договорів (угод, контрактів) із третіми особами, пов'язаних з Контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається - не укладалось, в зв'язку з чим зазначені документи не можуть бути надані.

За результатами розгляду поданих позивачем для митного оформлення товару документів Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості від 22 червня 2015 року, відповідно до якого митну вартість ввезеного товару (гідроксиду натрію) визначено за ціною 364,00 доларів США за тонну. Згідно з цим рішенням митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості (стаття 64 Митного кодексу України), який ґрунтується на раніше визнаній митній вартості імпортованого товару згідно з митною декларацією від 18 вересня 2013 року № 504010000/2013/002028.

Неможливість визнання заявленої декларантом митної вартості товару, визначеною за ціною договору, обґрунтовано тим, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також ненаданням у повному обсязі витребуваних митницею документів.

У зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товару від 22 червня 2015 року митний орган видав декларанту картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів від 22 червня 2015 року.

З метою випуску товару у вільний обіг позивач 23 червня 2015 року подав Митниці нову митну декларацію № 504010000/2015/001598, у якій ціну ввезеного товару задекларовано відповідно до прийнятого Митницею рішення про визначення митної вартості від 22 червня 2015 року, а також сплатив усі обов'язкові платежі.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що надані для митного оформлення документи містили достатньо даних для підтвердження митної вартості оцінюваних товарів, визначеної за ціною договору, а рішення відповідача про коригування митної вартості товару від 22 червня 2015 року є необґрунтованим і прийнято з порушенням вимог закону.

Таку позицію підтримав і Одеський апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки судів вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального права.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із статтею 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для:

1) нарахування митних платежів;

2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України;

3) ведення митної статистики;

4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 2 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно зі статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

- декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 2 статті 54 Митного кодексу України передбачається, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до частини 5 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно із статтею 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 58 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частиною 2 статті 54 Кодексу передбачений порядок проведення контролю правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 Митного кодексу України.

За приписами статті 59 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті.

При цьому, під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Отже, аналізуючи наведені вище норми, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод, тобто за ціною договору.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» надало для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, чітко підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України.

На підставі положень статей 53, 54 Митного кодексу України можна дійти висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, висловленій, зокрема, в постановах від 31 березня 2015 року (у справах № 21-127а15 та № 21-53а15).

Судячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин, вимога відповідача про необхідність подання додаткових документів обґрунтована відсутністю документів стосовно страхування товару як складової митної вартості, а також відсутністю документального підтвердження формування ціни товару.

Стосовно останнього, то як установлено у справі, вартість оцінюваного товару визначено за формулою «FOB MED Low мінус 39,33 доларів США», де показник « 39,33 доларів США» є складовою частиною формули розрахунку вартості товару, а не сумою знижки, як це вирішив митний орган. Така формула обрахунку передбачено сторонами у Контракті від 1 квітня 2013 року та додатковій угоді до нього від 27 квітня 2015 року і ґрунтується на біржових котируваннях Caustic Soda (Europe) міжнародної біржової організації ICIS prising за період з 20 квітня 2015 року по 20 травня 2015 року. Ціна, яку визначено на підставі біржових котирувань за названий вище період, було враховано при обчисленні вартості оцінюваного товару за обумовленою сторонами контракту формулою і отриманий у підсумку результат - 278,17 дол. США/тонну, зафіксовано у митній декларації, за якою товар ввезено на митну територію України.

Що стосується документів, які підтверджують числові значення вартості страхування оцінюваного товару, то як з'ясували суди попередніх інстанцій їх відсутність зумовлена тим, що цей товар не страхувався, відповідно позивач не міг надати таких документів. Об'єктивними є й причини ненадання декларантом витребуваних Митницею договорів із третіми особами, з огляду на те, що таких не укладалось.

За встановлених обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що наданих декларантом документів в цілому було достатньо для того, щоб підтвердити правильність визначення митної вартості за ціною договору (контракту).

Поряд з тим відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявності у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді Н. В. Васильченко

О. В. Калашнікова