Постанова № 5986201, 01.10.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2009 р. № 13/738-08 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Шевчук С.Р.,

суддів:Владимиренко С.В.,

Демидової А.М.,

розглянув касаційні скарги1.Малого приватного виробничоторгівельного підприємства "ВМ"

2.Суб'єкта підприємницької діяльностіфізичної особи ОСОБА_1

3.Споживчого товариства "Козацька слобідка"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2009р.

та рішеннягосподарського суду Сумської області від 24.03.2009р.

у справі№13/738-08

за позовомМалого приватного виробничо торгівельного підприємства "ВМ"

доСуб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1

простягнення 8750грн. та зобов'язання вчинити певні дії, За участю представників: -скаржника не з'явилися;

-позивача: не з'явилися;

-відповідача: ОСОБА_2., дов. №1639 від 30.09.2009р.

Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від 29.09.2009р. №02.02-10/439 у звязку з відпусткою судді Кота О.В. змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: Шевчук С.Р. головуючий, Владимиренко С.В., Демидова А.М. для розгляду касаційних скарг у даній справі.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2008р. Мале приватне виробничо торгівельне підприємство "ВМ" звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення грошової суми у розмірі 8750грн., що включає 2750грн. відшкодування збитків, 6000грн. неустойки за несвоєчасне повернення торгівельних місць, а також про зобов'язання відповідача повернути позивачу торгівельне місце №5 в стані, в якому було одержане в оренду та стягнення з відповідача судових витрат.

Рішенням господарського суду Сумської області від 24.03.2009р. у справі №13/738-08 (суддя Лиховид Д.І.) позов задоволено частково. Зобовязано субєкта підприємницької діяльності фізичну особу ОСОБА_1 повернути малому приватному виробничо-торгівельному підприємству "ВМ" торгівельне місце №5 в стані, в якому його було одержано. Стягнуто з субєкта підприємницької діяльностіфізичної особи ОСОБА_1 на користь малого приватного виробничо-торгівельного підприємства "ВМ" 85грн. державного мита, 53,63грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 454,54грн. витрат на послуги адвоката. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2009р. у справі №13/738-08 (колегія суддів у складі головуючого судді Істоміної О.А., суддів Білоусової Я.О., Пуль О.А.) апеляційну скаргу Малого приватного виробничо торгівельного підприємства "ВМ" задоволено частково. Рішення господарського суду Сумської області від 24.03.2009р. у справі №13/738-08 в частині відмови у позові скасовано частково та прийнято нове рішення. Стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльностіфізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Малого приватного виробничоторгівельного підприємства "ВМ" (40035, м. Суми, вул. Заливна, 15, код 14001718) 6000грн. неустойки за несвоєчасне повернення торгівельних місць. Пункт третій резолютивної частини рішення господарського суду Сумської області від 24.03.2009р. у справі №13/738-08 в частині розподілу судових витрат змінено та викладено в наступній редакції: "Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Малого приватного виробничо торгівельного підприємства "ВМ" (40035, м. Суми, вул. Заливна, 15, код 14001718) 165грн. державного мита; 81грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; 690грн. за послуги адвоката". В іншій частині рішення господарського суду Сумської області від 24.03.2009р. у справі №13/738-08 залишено без змін. Доручено господарському суду Сумської області на виконання даної постанови видати відповідні накази.

Не погодившись з прийнятими у справі рішенням та постановою в частині відмови у позові щодо стягнення 2750грн. збитків (неотриманого доходу), позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 24.03.2009р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2009р. у даній справі в означеній частині та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача 2750грн. збитків (неотриманого доходу).

Не погодившись з прийнятою у справі постановою суду апеляційної інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у сумі 6000грн., відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2009р. у даній справі в означеній частині, залишити без змін рішення господарського суду Сумської області від 24.03.2009р., а позовні вимоги в частині стягнення неустойки без задоволення.

Не погодившись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Споживче товариство "Козацька слобідка" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою у порядку ст.107 ГПК України, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 24.03.2009р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2009р. у даній справі, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Сумської області, посилаючись на те, що вимоги позивача щодо повернення відповідачем торгівельного місця №5 стосуються прав та інтересів скаржника, не залученого до участі у справі.

В судове засідання представники позивача та Споживчого товариства "Козацька слобідка" не зявилися. Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи учасники судового процесу були повідомлені своєчасно та належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за відсутності представників позивача та Споживчого товариства "Козацька слобідка".

Розглянувши матеріали справи, касаційні скарги, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 26.12.2006р. між сторонами у справі укладено договір №5, за умовами пунктів 1.1, 1.2 якого позивач передає, а відповідач приймає у платне користування торгівельне місце №5 території ринку, розміщеного за адресою : м. Суми, вул. Леваневського, 2Ж, розмір якого складає 5кв.м., для торгівлі продовольчими товарами, вказане торгівельне місце перебуває в робочому стані і підлягає передачі відповідачеві з моменту підписання договору.

Як зазначено судом апеляційної інстанції, у пунктах 3.1.4, 4.1, 7.1.1 договору сторонами встановлений обов'язок відповідача своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату, розмір якої визначений у п.4.1 договору. Договір оренди вважається втратившим чинність з 26.12.2007р.

З аналізу положень ст.179, ч.1 ст.184, ч.2 ст.185, ч.1 ст.190, ст.759, ч.1 ст.760, ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, п.16 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 26.02.2002 року № 57/188/84/105, з урахуванням наведених умов договору, встановивши, що сторонами встановлений предмет цього договору як платне користування не споживаною річчю торгівельним місцем, яка визначена індивідуальними ознаками номером, місцем розташування торгівельного місця, площею 5кв.м, ціллю використання, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що договір №5 від 26.12.2009р. є договором найму (оренди).

Водночас судом апеляційної інстанції зазначено, що місцевий господарський суд, відмовляючи позивачу у задоволенні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 6000грн. неустойки, заявленої на підставі ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України, послався на те, що з договору № 5 від 26.12.2006р. вбачається лише надання позивачем відповідачу торгівельного місця, а не передача будьякого майна.

Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку, пославшись на положення ч.1 ст.763 ЦК України, врахував договірні умови, визначені у п.7.1.1 договору, з'ясувавши, що позивач листами №37 від 22.01.2008р. та №46 від 17.03.2008р. повідомив відповідача про небажання укладати договір оренди торгівельного місця та про звільнення орендного місяця у зв'язку з реконструкцією ринку, проте відповідач після закінчення строку дії договору торгівельне місце не звільнив та не повернув його позивачу та перешкоджає останньому отримувати доход від використання торгівельного місця, зазначивши, що правовідносини сторін у справі регулювалися договором оренди торгівельного місця, а не договором оренди землі, укладеного між Сумською міською радою та позивачем, апеляційний господарський суд, підставно погодився з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про зобовязання відповідача повернути позивачу торгівельне місце №5 в стані, в якому його було одержано. Водночас, апеляційний господарський суд врахував зазначене, керуючись приписами ч.1, 2 ст.785 ЦК України, дійшов вірного висновку про скасування рішення місцевого господарського суду в частині відмови у стягненні з відповідача 6000грн. неустойки за несвоєчасне повернення торгівельного місця, прийнявши в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Поряд з цим, врахувавши положення ч.2 ст.224 ГК України, з'ясувавши з листа №46 від 17.03.2008р. та пояснень позивача про відсутність у нього намірів продовжувати здавати в оренду вказані торгівельні місця у зв'язку з плановим закриттям ринку на реконструкцію та проведення будівельних робіт, суд апеляційної інстанції правильно погодився з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог щодо відшкодування відповідачем позивачу збитків у сумі 2750грн. за 12 місяців, протягом яких відповідач вчиняв позивачу перешкоди отримувати доходи від використання спірного торгівельного місця, неповернутого відповідачем після закінчення строку дії договору, обґрунтовано стверджуючи про відсутність прямого зв'язку між діями відповідача та заявленими позивачем збитками у сумі 2750грн. як неотриманого прибутку.

Водночас, з'ясувавши, що між позивачем та адвокатом ОСОБА_3. укладений договір від 14.11.2008р. про надання правової допомоги, зазначивши, що на підтвердження його виконання позивачем надано свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю №1311 від 13.07.2005р. на ім'я ОСОБА_3. та платіжне доручення №15 від 22.12.2008р. про сплату адвокату 1000грн., апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення заявлених позивачем до стягнення витрат у сумі 1000грн. за надану адвокатом ОСОБА_3. правову допомогу, пославшись на їх пов'язаність з розглядом даної справи.

Згідно ст.1117 ГПК України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені скаржниками доводи в касаційних скаргах зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції у відповідності до положень ст.ст.1115, 1117 ГПК України, натомість обґрунтованих доводів про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та/або матеріального права скаржниками суду касаційної інстанції не наведено.

Водночас твердження Споживчого товариства "Козацька слобідка", викладені у касаційній скарзі, поданій на підставі ст.107 ГПК України, про порушення його прав та інтересів прийнятими у справі судовими актами не знайшли свого підтвердження з огляду на встановлені обставини у справі.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст.43 ГПК України постанова Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2009р. у справі №13/738-08 відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційних скарг Малого приватного виробничоторгівельного підприємства "ВМ", Суб'єкта підприємницької діяльностіфізичної особи ОСОБА_1, Споживчого товариства "Козацька слобідка" не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2009р. у справі №13/738-08.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Малого приватного виробничоторгівельного підприємства "ВМ", Суб'єкта підприємницької діяльностіфізичної особи ОСОБА_1, Споживчого товариства "Козацька слобідка" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2009р. у справі №13/738-08 залишити без змін.

Головуючий суддя:С. Шевчук

Судді: С. Владимиренко А. Демидова