Рішення № 5985302, 01.10.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

01.10.2009Справа №2-24/2459.1-2009

За позовом Прокурора м. Сімферополя (95011, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 11)

в інтересах держави в особі :

1. Республіканського комітету з лісового та мисливського господарства АР Крим ( 95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гавена, 2, ЗКПО 00048136, МФО 824026)

2. Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель АР Крим ( 95038, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кечкемктська, 114, МФО 824026, ЗКПО 26333178)

3. Державного підприємства «Сімферопольське державне лісомисливське господарство» ( 95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, б. 16 а, МФО 324021, ЗКПО 00992272)

до відповідачів

1. Сімферопольської міської ради (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15, МФО 824026, ЗКПО 04055630)

2. Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

Про визнання недійсним рішення.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

п р е д с т а в н и к и:

Від прокуратури Савенко Д.Л. прокурор, посвідчення № 09108.

Від позивача 1 - не зявився

Від позивача 2 - не зявився.

Від позивача 3 - Терлецька Є.О. представник, довіреність № 01/08 від 06.04.2008р., посвідчення № 189.

Від відповідача 1 - Тихонова Н.В. представник, довіреність № 24/01-55/805 від 13.04.2009р., посвідчення № 1389.

Від відповідача 2 - ОСОБА_6 представник, довіреність № б/н від 25.03.2008р., посвідчення № 1266 від 25.06.2002р.

Обставини справи: Прокурор м. Сімферополя звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом в інтересах держави в особі Республіканського комітету з лісового та мисливського господарства АР Крим, м. Сімферополь, Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель АР Крим, м. Сімферополь та Сімферопольського державного лісомисливського господарства, м. Сімферополь до Сімферопольської міської ради, м. Сімферополь; 2. СПД ОСОБА_2, м. Сімферополь, в якому просить визнати недійсним п. 9 рішення № 406 від 21.04.2005 року 26-ої сесії Сімферопольської міської ради 4 скликання про припинення права користування земельною ділянкою на підставі пункту “а” ст. 141 Земельного кодексу України Сімферопольському державному лісомисливському господарству Сімферопольського лісництва часткою земельної ділянки площею 0,0200 га/АДРЕСА_2 та переведення вказаної земельної ділянки на підставі ст. 20 Земельного кодексу України до земель жилої та громадської забудови; визнати недійсним п. 5.7 рішення № 406 від 21.04.2005 року 26-ої Сімферопольської міської ради 4 скликання про надання СПД ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0200 га по вул. Заліска/Аральська в короткострокову оренду строком на 2 роки до 21.04.2007 року для будівництва комплексу автотехобслуговування.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 30 листопада 2007 року позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження по справі суддею Господарського суду АР Крим Гаврилюк М.П.

У процесі розгляду справи прокурор надав клопотання, в якому просить суд визнати недійсним п. 9 рішення Сімферопольської міської ради № 406 від 21.04.2005 року про припинення права користування Сімферопольському державному лісомисливському господарству земельної ділянки площею 0,02 га (АДРЕСА_2 та зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 повернути Сімферопольському державному лісомисливському господарству земельну ділянку площею 0,02 га АДРЕСА_2.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 28.10.2008 року провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним п.п 5.7 рішення Сімферопольській міській ради № 406 від 21.04.2005р. про надання СПД ОСОБА_2 на умовах оренди земельної ділянки, площею 0,02 га по АДРЕСА_2 припинено на підставі п. 1.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду АР Крим від 28 жовтня 2008 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Заступником прокурора м. Сімферополя 18 листопада 2008 року було подано апеляційне подання на рішення Господарського суду АР Крим від 28 жовтня 2008 року. Крім того, 21 листопада 2008 року від Державного підприємства «Сімферопольське державне лісомисливське господарство» надійшла касаційна скарга на вказане рішення.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2008 року апеляційна скарга Державного підприємства «Сімферопольське державне лісомисливське господарство» та апеляційне подання Заступника прокурора м. Сімферополя задоволені, рішення Господарського суду АР Крим від 28 жовтня 2008 року скасовано, прийнято нове рішення: позов прокурора задоволено, визнано недійсним пункт 9 рішення Сімферопольської міської ради № 406 від 21.04.2005р. про припинення права користування Сімферопольським державним лісомисливським господарством земельною ділянкою, площею 0, 002 га ( квартал №8, виділ 2) по АДРЕСА_2, зобовязано Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 повернути Сімферопольському державному лісомисливському господарству земельну ділянку, площею 0, 002 га ( АДРЕСА_2.

29 січня 2009 року Господарським судом АР Крим було видано наказ на примусове виконання постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2008 року.

30 січня 2009 року Субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 було подано касаційну скаргу на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2008 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 31 березня 2009 року касаційна скарга Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 задоволена частково - постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2008 року та рішення Господарського суду АР Крим від 28 жовтня 2008 року скасовані, справа направлена на новий розгляд до Господарського суду АР Крим.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду АР Крим ОСОБА_8 справу № 2-5/17214-2007 передано судді Господарського суду АР Крим Колосовій Г.Г. з привласненням їй номеру № 2-24/2459.1-2009.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 14 травня 2009 року справа прийнята до провадження суддею Господарського суду АР Крим Колосовою Г.Г.

Прокурор заявою, що була надана у судовому засіданні 28.07.2008 р., змінив позовні вимоги та просить суд провадження у справі в частині визнання недійсним п. 5.7 рішення Сімферопольської міської ради № 406 від 21.04.2005 р. припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, визнати недійсним п. 9 рішення Сімферопольської міської ради № 406 від 21.04.2005 р. про припинення права користування Сімферопольському державному лісомисливському господарству земельної ділянки площею 0,02 га АДРЕСА_2, зобовязати фізичну особу підприємця ОСОБА_2 повернути Сімферопольському державному лісомисливському господарству земельну ділянку площею 0,02 га АДРЕСА_2.

У подальшому прокуратурою м. Сімферополя була надана заява про зміну позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України, відповідно до якої прокурор просить суд визнати недійсним п. 9 рішення Сімферопольської міської ради № 406 від 21.04.2005 р. про припинення права користування Сімферопольському державному лісомисливському господарству земельної ділянки площею 0,02 га АДРЕСА_2 та зобовязати фізичну особу підприємця ОСОБА_2 повернути Сімферопольському державному лісомисливському господарству земельну ділянку площею 0,02 га АДРЕСА_2.

У судовому засіданні 01.10.2009 р. представник прокуратури доповнив зазначену заяву, та просить суд визнати недійсним п. 9 рішення Сімферопольської міської ради № 406 від 21.04.2005 р. повністю.

Змінені та доповнені позовні вимоги мотивовані тим, що земельна ділянка площею 0,02 га АДРЕСА_2 являється землями лісового фонду, у звязку з чим, повноваження по зміні цільового призначення землі належать Республіканському комітету АР Крим з питань лісового та мисливського господарства, який відповідної згоди не надавав. Тому, прокурор вважає, що Сімферопольською міською радою при винесенні оскаржуваного рішення було перевищено власні повноваження та порушено вимоги Лісового та Земельного кодексів України.

Крім того, представник прокуратури підтримує вимоги щодо недійсності п. 9 рішення в частині щодо припинення права користування Сімферопольському державному лісомисливському господарству земельної ділянки площею 0,02 га АДРЕСА_2 з підстав відсутності з боку позивача ДП «Сімферопольське державне лісомисливське господарство» добровільної відмови від зазначеної ділянки, як того передбачає ст. 142 Земельного кодексу України.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 01.10.2009 р. зазначені зміни позовних вимог прийняті судом до розгляду у повному обсязі.

Відповідач - Сімферопольська міська рада проти позову заперечує, вважає що його дії відносно прийняття спірного рішення норми діючого законодавства не порушили.

Відповідач СПД ОСОБА_2 проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов. Відповідач посилається на те, що земельна ділянка, що була передана йому на правах оренди, відноситься до нелісових земель, а тому погодження з Республіканським комітетом з лісового та мисливського господарства АР Крим щодо переведення її до земель житлової та громадської забудови не потрібне. Крім того, відповідач зазначає, що зазначений спір відноситься до компетенції адміністративних судів. Також відповідач заперечує з того приводу, що Республіканський комітет з лісового та мисливського господарства АР Крим не є належним позивачем по справі, оскільки був створений постановою Ради міністрів АР Крим № 383 від 11.07.2006 р., тобто на момент прийняття спірного рішення Республіканського комітету з лісового та мисливського господарства АР Крим не існувало. Також відповідач посилається на те, що в акті технічного дослідження Сімферопольське державне лісомисливське господарство висловило свою відмову від спірної земельної ділянки.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В :

21.04.2005 року на 26 сесії Сімферопольської міської ради 4 скликання було прийнято рішення за № 406 „Про надання дозволів на розробку проектів землеустрою з відведення земельних ділянок, надання, передачу громадянам України, юридичним особам (суб'єктам підприємницької діяльності) земельних ділянок у власність, постійне користування, оренду в м. Сімферополі”.

Пунктом 9 резолютивної частини вказаного рішення було припинено право користування земельною ділянкою на підставі п. «а» ст. 141 Земельного кодексу України Сімферопольському державному лісомисливському господарству Сімферопольського лісопаркового лісництва частиною земельної ділянки площею 0,0200 га АДРЕСА_2 та було переведено вказану земельну ділянку на підставі ст. 20 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови (а.с.7-8).

Пунктом 5.7 вказаного рішення Сімферопольська міська рада надала фізичній особі підприємцю ОСОБА_2 вказану земельну ділянку в оренду для будівництва комплексу автотехобслуговування.

У подальшому, на підставі вищеназваного рішення між Сімферопольською міською радою та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 укладений договір оренди строком на 2 роки.

Відповідно до частини 2 статті 121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів громадянина та держави у суді.

Згідно з Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 року, прокурори та їх заступники мають право звертатися до суду з позовними заявами в інтересах держави в особі органів державної влади або органів місцевого самоврядування з делегованими повноваженнями органів виконавчої влади. Прокурор самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві в чому саме полягає порушення інтересів держави.

Статтею 36-1 Закону України „Про прокуратуру” встановлено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Відповідно до Положення про Республіканський комітет АР Крим з лісового та мисливського господарства, затвердженого Постановою Ради Міністрів АР Крим №383 від 11.07.06, вказаний комітет є органом виконавчої влади в сфері лісового та мисливського господарства та забезпечує реалізацію державної політики у вказаній сфері на території АР Крим, здійснює управління та державний контроль за дотриманням вимог по охороні, захисту та використанню лісів.

Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є недійсність рішень органу місцевого самоврядування - Сімферопольської міської ради про припинення права користування земельною ділянкою на підставі п. «а» ст. 141 Земельного кодексу України Сімферопольському державному лісомисливському господарству та зміну цільового призначення земельної ділянки з земель лісового фонду без отримання відповідного погодження спеціально вповноваженого державою органу - Республіканського комітету АР Крим з лісового та мисливського господарства та зобовязання фізичної особи підприємця ОСОБА_2 повернути Сімферопольському державному лісомисливському господарству земельну ділянку площею 0,02 га АДРЕСА_2.

Стаття 24 Лісового кодексу України (у редакції на момент прийняття Сімферопольською міською радою спірного рішення) передбачає, що спеціально уповноваженими державними органами лісового господарства є Міністерство лісового господарства України та його органи на місцях.

Так, відповідно до Положення про Республіканський комітет АР Крим з лісового та мисливського господарства, затвердженого Постановою Ради Міністрів АР Крим № 383 від 11.07.2006 року, вказаний комітет є органом виконавчої влади в сфері лісового та мисливського господарства та забезпечує реалізацію державної політики у вказаній сфері на території АР Крим, здійснює управління та державний контроль за дотриманням вимог по охороні, захисту та використанню лісів.

Відповідач СПД ОСОБА_2 у запереченнях на позов стверджує що на момент прийняття спірного рішення Сімферопольського міською радою, органу - Республіканський комітет АР Крим з лісового та мисливського господарства, з яким повинно бути узгоджено переведення спірної земельної ділянки до земель житлової та громадської забудови, не існувало.

Проте, відповідно до постанови Ради міністрів АР Крим № 336 від 26.06.2003 р., затверджено положення про Республіканський комітет з лісового та мисливського господарства АР Крим, яким визначено, що останній є республіканським органом виконавчої влади у сфері лісного та мисливського господарства, діяльність якого направляється та координується Радою міністрів АР Крим та Державним комітетом лісного господарства України.

Суд зазначає , що на сьогодні постанова Ради міністрів АР Крим № 336 від 26.06.2003 р. втратила силу на підставі постанови ради міністрів АР Крим № 262 від 13.06.2005 р., після прийняття спірного рішення Сімферопольською міською радою.

Викладене спростовує запереченнями відповідача відносного того, що Республіканський комітет АР Крим з лісового та мисливського господарства не є належним позивачем у даній справі.

Згідно зі ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст. 3 Кодексу Адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу Адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється, у тому числі, на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу Адміністративного судочинства України передбачено, що субєкт владних повноважень орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Для визначення спору як такого, що підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, має бути законодавче уповноваження хоча б одного субєкта владно керувати поведінкою іншого (інших) субєктів, а ці субєкти відповідно зобовязані виконувати вимоги та приписи такого владного субєкта.

В ч. 4 п. 5.2 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» №04-5/120 від 27.06.2007 р. зазначено, що якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює зазначених владних управлінських функцій (щодо іншої особи, яка є учасником спору), то такий суб'єкт не перебуває "при здійсненні управлінських функцій" і не має встановлених нормами КАС України ознак суб'єкта владних повноважень і, отже, спір за участю останнього повинен вирішуватися господарським судом.

Пункт 5.3 вказаних вище Рекомендацій передбачено, що до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах:

а) про оскарження рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність, за умови, що оскаржуваний акт згідно із законодавством України є обов'язковим до виконання;

б) про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, врегульованими господарським договором;

в) між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління;

г) з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;

д) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Інші справи за участю господарюючих суб'єктів та суб'єктів владних повноважень не мають ознак справ адміністративної юрисдикції і повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що дана справа підсудна господарському суду, а тому заперечення відповідача в частині віднесення зазначеного спору до компетенції адміністративного суду, суд до уваги не приймає.

Прокурор та представник позивача ДП «Сімферопольське державне лісомисливське господарство» у судовому засіданні та у поясненнях до позову стверджують, що Сімферопольське державне лісомисливське господарство не подавало заяву про припинення права постійного користування у порядку ст. 142 Земельного кодексу України, а тому Сімферопольська міська рада не мала правових підстав для припинення права користування земельною ділянкою на підставі п. «а» ст. 141 Земельного кодексу України.

Розглянувши матеріали справи судом встановлено наступне.

У відповідності до статті 141 Земельного кодексу України (тут і далі редакція станом на 11.01.2005 р.), підставами припинення права користування земельною ділянкою, є, крім іншого, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Порядок припинення права власності або права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови міститься в статті 142 Земельного кодексу України, згідно з частинами 3, 4 якої припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки, власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

При цьому, слід зазначити, що законодавець чітко встановив, що добровільна відмова від права постійного користування земельною ділянкою оформлюється заявою, яка адресується власнику земельної ділянки.

У судовому засіданні представник Сімферопольської міської ради підтвердив, що заяви про добровільну відмову від права користування земельною ділянкою з боку Сімферопольського державного лісомисливського господарства Сімферопольська міська рада не отримувала. Припинення права користування земельною ділянкою на підставі п. «а» ст. 141 Земельного кодексу України було здійснено на підставі акту технічного дослідження лісових площин, які запитані до відводу зі складу державного лісового фонду, складеного Сімферопольським державним лісомисливським господарством, де у п. 15 зазначено, що Сімферопольське державне лісомисливське господарство не заперечує щодо передачі земельної ділянки, що не покрита лісом площею 0,02 га до земель запасу міста (а.с.28-29).

Позивач - ДП «Сімферопольське державне лісомисливське господарство» у поясненнях до позову та у судовому засіданні також підтвердив, що окрема заява про добровільну відмову від права користування земельною ділянкою ним до Сімферопольської міської ради не надавалась.

Оцінивши в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України наявний в матеріалах справи акт технічного дослідження, суд не може прийняти його як належний доказ добровільної відмови позивача від земельної ділянки з огляду на наступне.

Як зазначалось, ст. 142 Земельного кодексу України відмова землекористувача від права постійного користування земельною ділянкою здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Так вказаним актом технічного дослідження Сімферопольським державним лісомисливським господарством виконаний огляд у натурі земельної ділянки площею 0,02 га. Пунктом 15 вказаного акту визначені висновки лісгоспу та можливість або неможливість передання запитуваної ділянки.

Слід зазначити, що вказаний акт не був адресований Сімферопольській міській раді як власнику землі, а п. 15 вказано акту суд розцінює лише як висновки позивача щодо можливості передачі земельної ділянки площею 0,02 га до земель запасу міста.

За таким обставинами, суд не може розцінювати акт технічного дослідження як заяву про добровільну відмову позивача від права постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За загальним правилом, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Враховуюче викладене, суд приходить до висновку, що Сімферопольська міська рада не мала достатніх правових підстав для припинення права постійного користування земельної ділянкою площею 0,02 га АДРЕСА_2 Сімферопольському державному лісомисливському господарству на підставі п. «а» ст. 141 Земельного кодексу України, а тому подальша зміна її цільового призначення на підставі ст. 20 Земельного кодексу України шляхом віднесення до земель житлової та громадської забудови також здійснена із порушенням приписів Лісового та Земельного кодексів України, а тому п. 9 рішення Сімферопольської міської ради № 406 від 21.04.2005 р., яким було припинено право користування Сімферопольському державному лісомисливському господарству земельної ділянки площею 0,02 га АДРЕСА_2 та було переведено вказану земельну ділянку на підставі ст. 20 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови, підлягає визнанню недійсним.

Крім того, суд вважає зазначити наступне.

Статтею 24 Лісового кодексу України (тут і далі редакція станом на 31.03.2005 р.) передбачено, що спеціально уповноваженими державними органами лісового господарства є Міністерство лісового господарства України та його органи на місцях.

За статтею 42 Лісового кодексу України переведення лісових земель до нелісових для використання у цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, здійснюється за рішенням органів, які надають ці землі в користування згідно з земельним законодавством.

Переведення лісових земель до інших категорій провадиться за згодою відповідних державних органів лісового господарства Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.

Поняття категорій земель відповідно до їх цільового призначення міститься у статті 19 Земельного кодексу України (землі сільськогосподарського призначення, землі лісового фонду тощо).

Водночас землі лісового фонду України поділяються на лісові та нелісові (стаття 5 Лісового кодексу України у редакції з 31.03.2005р.).

Судом неодноразово спрямовувались запити до Сімферопольського міського управлінні земельних ресурсів з вимогою надати довідку за формою 6-зем відносно спірної земельної ділянки, проте зазначені запити суду виконані не були.

Також ухвалою господарського суду АР Крим від 02.09.2009 р. до судового засіданні був викликаний представник Сімферопольського міського управління земельних ресурсів для надання пояснень. Сімферопольське міське управління земельних ресурсів явку свого представника у судове засіданні не забезпечило.

У судовому засіданні, яке відбулось 01.10.2009 р. представником прокуратури був наданий лист від 15.09.2009 р. Сімферопольського міського управління земельних ресурсів.

Так, на вимогу прокуратури м. Сімферополя, Сімферопольське міське управління земельних ресурсів відповіло, що відповідно даних форми 6-зем станом на 01.01.2005 р. земельна ділянка по вул. Залеська/вул. Аральська у м. Сімферополі находиться у фактичному користуванні ДП «Сімферопольське державне лісомисливське господарство», по угіддям ліса та інші лісопокриті площі.

З наведеного суд приходить до висновку, що земельна ділянка по вул. Залеська/вул. Аральська у м. Сімферополі належить до лісових земель, а отже в силу статті 42 Лісового кодексу України зміна її цільового призначення на підставі ст. 20 Земельного кодексу України шляхом віднесення до земель житлової та громадської забудови можлива у разі наявності згоди відповідних державних органів лісового господарства Республіки Крим, яким, як встановлено судом, є Республіканський комітет з лісового та мисливського господарства АР Крим.

Прокурор також просить суд відповідно до змінених позовних вимог зобовязати фізичну особу підприємця ОСОБА_2 повернути Сімферопольському державному лісомисливському господарству земельну ділянку площею 0,02 га АДРЕСА_2.

Як було встановлено судом, п. 5.7 спірного рішення Сімферопольська міська рада надала фізичній особі підприємцю ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,02 га АДРЕСА_2 в оренду для будівництва комплексу автотехобслуговування.

У подальшому, на підставі вищеназваного рішення між Сімферопольською міською радою та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір оренди строком на 2 роки.

У судовому засіданні було зясовано, що на сьогодні даний договір оренди закінчив свою дію, продовжений не був, проте відповідач фізична особа підприємець ОСОБА_2 досі продовжує користуватися зазначеною земельної ділянкою.

Враховуючи встановлення судом факту порушення Сімферопольською міською радою порядку вилучення цієї земельної ділянки з постійного користування у Сімферопольського державного лісомисливського господарства земельну, тобто на сьогодні вказана земельна ділянка досі знаходиться у користуванні Сімферопольського державного лісомисливського господарства, знаходження фізичні особи підприємця ОСОБА_2 на зазначеній земельній ділянці є неправомірним, а тому вимоги прокурора щодо зобовязання фізичну особу підприємця ОСОБА_2 повернути Сімферопольському державному лісомисливському господарству земельну ділянку площею 0,02 га АДРЕСА_2 суд визнає обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідачів відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 06.10.2009 р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 34, 35, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним п. 9 рішення сімферопольської міської ради № 406 від 21.04.2005 р. про припинення права користування Сімферопольському державному лісомисливському господарству земельної ділянки площею 0,02 га АДРЕСА_2 та про переведення вказаної земельної ділянки на підставі ст. 20 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови.

3.Зобовязання фізичну особу підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) повернути Сімферопольському державному лісомисливському господарству ( 95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, б. 16 а, ідентифікаційний код 00992272) земельну ділянку площею 0,02 га АДРЕСА_2.

4.Стягнути з Сімферопольської міської ради (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15, ідентифікаційний код 04055630) на користь державного бюджету м. Сімферополя (р/р 31115095700002, код платежу 22090200, в банку одержувача: Управління держказначейства в АР Крим, МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м. Сімферополь, ОКПО 34740405) державне мито в розмірі 85,00 грн.

5.Стягнути з Сімферопольської міської ради (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15, ідентифікаційний код 04055630) на користь державного бюджету м. Сімферополя (Одержувач 22050000 Державний бюджет м. Сімферополя, р/р 31218259700002 у УДК в м. Сімферополь ГУ ДКУ в АР Крим, ЗКПО 34740405, МФО 824026) 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у Господарському суду АР Крим.

6.Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь державного бюджету м. Сімферополя (р/р 31115095700002, код платежу 22090200, в банку одержувача: Управління держказначейства в АР Крим, МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м. Сімферополь, ОКПО 34740405) державне мито в розмірі 85,00 грн.

7.Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь державного бюджету м. Сімферополя (Одержувач 22050000 Державний бюджет м. Сімферополя, р/р 31218259700002 у УДК в м. Сімферополь ГУ ДКУ в АР Крим, ЗКПО 34740405, МФО 824026) 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у Господарському суду АР Крим.

Видати накази після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКолосова Г.Г.