Рішення № 5974445, 16.04.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

16.04.2009Справа №2-24/1528-2008

За позовом Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, (96000 АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

До відповідача Відкритого акціонерного товариства «Полівтор», (96000 АР Крим, м. Красноперекопськ, вул. Таврическа, 2-а; ідентифікаційний код 00426408)

Про стягнення 2680083,20 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

представники:

Від позивача ОСОБА_2, паспорт

Від відповідача Одинцов А.В., довіреність № 161/07 від 06.06.2008 р.

Обставини справи: Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Полівтор» про стягнення понесених збитків у розмірі 2680083,20 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням господарського суду АР Крим від 30.08.2007 р. за СПД ОСОБА_2 було визнане право власності на майно: Компресор холодильник-1шт., у зборі; Машина етикіровочна Б-12, зав. №№11438, 11100-2шт., у зборі; Пристрій подачі кроненпробок БЗ-ВЗБ-1шт., у зборі; Ємкість 2,5х2,5х1,8 V=8м.куб.-1шт., у зборі; Укладчик пляшок БЗ-ОУ2А-2, зав. №198-1шт., заводська упаковка; Електродвигун 132 кВт,б/н-1шт., у зборі; Витягувач пляшок Б3-ОИ2А-2, зав. №173-1шт., заводська упаковка; Конвеєр для переміщення ящиків Б2 ВРШ-12-12/3 секція 8, у зборі.; Стіл розподільник потоків 2шт., у зборі.; Конвеєр для переміщення пляшок Б2 ВРШ-12/2-1 секція 6, у зборі., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, тим же рішенням вилучено з незаконного володіння ВАТ «Полівтор» на користь СПД ОСОБА_2 зазначене майно, про що був виданий відповідний наказ.

При проведенні виконавчих дій щодо виконання зазначеного наказу суду, встановлена відсутність частки майна, про що складений акт державного виконавця від 25.12.2007 р., також актом державного виконавця від 25.12.2007 р. встановлена відмова СПД ОСОБА_2 від прийняття майна з причин непридатності майна до експлуатації.

У звязку з чим, позивач звернувся з позовом до суду із посиланням на статті 224,225, 226 Господарського кодексу України про стягнення збитків, понесених позивачем у звязку з незабезпеченням схоронності майна відповідачем, що належить позивачу.

Ухвалою ГС АР Крим від 23.04.2008 р. по справі була призначена судова технічна експертиза, проведення якої доручено Кримському науково дослідному інституту судових експертиз, провадження по справі було зупинено.

30.10.2008 р. від Кримського науково дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерту № 1678 від 23.09.2008 р. по справі № 2-25/1528-2008.

Ухвалою ГС АР Крим від 03.11.2008 р. провадження у справі було поновлено, справа призначена до слухання.

Заявою від 17.11.2008 р. позивач збільшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача нанесені збитки у розмірі 2680083,20 грн., індекс інфляції у розмірі 450253,98 грн., 3 % річних у розмірі 69687,36 грн.

Зазначена заява прийнята судом до розгляду.

Резолюцією Голови Господарського суду АР Крим Луцяка М.І. у звязку з відпусткою судді ГС АР Крим Копилової О.Ю. справа № 2-25/1528-2008 передана на розгляд судді ГС АР Крим Колосової Г.Г із привласненням справі № 2-24/1528-2008.

Ухвалою ГС АР Крим від 22.01.2009 р. справа була прийнята до провадження та призначена до слухання.

16 березня 2009 року до Господарського суду АР Крим від Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 надійшли зміни до позовних вимог, відповідно до яких позивач просить стягнути з відповідача на користь Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, збитки з урахуванням індексу інфляції у розмірі 3484707,4 грн. та 3 % річних за 123 календарних дні у розмірі 32619,4 грн.

Крім того, позивач відповідно уточнених позовних вимог також просить стягнути з відповідача судові витрати.

Вказані зміни позовних вимог були направлені позивачем відповідачеві, про що свідчить доданий до клопотання та долучений до матеріалів справи фіскальний чек.

Як вбачається із вказаної заяви, позивач збільшив розмір позовних вимог у частині стягнення збитків, нарахувавши індекс інфляції, три відсотки річних за збільшений період.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 23.03.2009 р. зазначені збільшення розміру позовних вимог були прийняті судом до розгляду.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов. Так, відповідач посилається на те, що між сторонами не існувало відносин щодо зберігання майна, а отже посилання позивача на недбале зберігання відповідачем майна, що привело до його втрати та пошкодження, є хибними. Крім того, відповідач заперечує проти застосування позивачем норм Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. N 116, при визначені розміру збитків, оскільки зазначений порядок був прийнятий з метою вдосконалення правової бази боротьби з економічною злочинністю, а не як керуючий нормативний акт у господарському спорі субєктів господарювання. У додатковому відзиві на позов відповідач також заперечує відносно нарахування позивачем індексу інфляції та річних в частині нарахування.

Також, у судовому засіданні, яке відбулось 16.04.2009 р., представником відповідача було надане клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду судом кримінальної справи за № 10501300029, у звязку з тим, що дані справи повязані та про надіслання матеріалів господарської справи до слідчого органу СВ Красноперекопського МРВ ГУ МВС України в АР Крим.

Розглянувши клопотання відповідача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Постановою заступника Красноперекопського міжрайонного прокурора від 03.06.2005 р. постановлено порушити кримінальну справу по факту таємного розкрадання індивідуального майна громадянина ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів.

Установлений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, тобто будь-які інші обставини не можуть бути підставою зупинення провадження у справі.

Під терміном "інший суд", який вживається у частині першій названої норми, слід розуміти, зокрема, будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно із статтею 3 та частиною першою статті 18 Закону України "Про судоустрій України".

Органи прокуратури та слідства до складу судової системи не входять, а отже у суду відсутні підстави для зупинення провадження у справі до розгляду кримінальної справи органами прокуратури та слідства в порядку ч. 1 ст. 79 ГПК України.

Щодо клопотання відповідача про надіслання матеріалів справи № 2-24/1528-2008 до слідчого органу - СВ Красноперекопського МРВ ГУ МВС України в АР Крим, суд зазначає наступне.

Надіслання матеріалів справи до слідчих органів можливо відповідно до ст. 90 ГПК: якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення органам внутрішніх справ чи прокуратури.

Тобто обовязковою умовою надіслання господарської справи до слідчих органів та як слідство зупинення провадження у справі є виявлення у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку. Тому суд вважає, що підстав для задоволення клопотання відповідача немає.

Судом у судовому засіданні досліджувались оригінали документів, що залучені до матеріалів справи у копіях.

При розгляді справи здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_2 звернувся до господарського суду АР Крим із позовною заявою із урахуванням збільшення розміру позовних вимог від 16.03.2009 р. про відшкодування понесених збитків із урахуванням індексу інфляції у розмірі 3484707,40 грн. та 3 % річних за 123 календарних дні у розмірі 32619,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на статті 224, 225, 229 Господарського процесуального кодексу України, 623, 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду АР Крим від 30.08.2007 р. у справі № 2-8/18625-2006 визнано право власності за СПД ОСОБА_2 на майно: Компресор холодильник-1шт., у зборі; Машина етикіровочна Б-12, зав. №№11438, 11100-2шт., у зборі; Пристрій подачі кроненпробок БЗ-ВЗБ-1шт., у зборі; Ємкість 2,5х2,5х1,8 V=8м.куб.-1шт., у зборі; Укладчик пляшок БЗ-ОУ2А-2, зав. №198-1шт., заводська упаковка; Електродвигун 132 кВт,б/н-1шт., у зборі; Витягувач пляшок Б3-ОИ2А-2, зав. №173-1шт., заводська упаковка; Конвеєр для переміщення ящиків Б2 ВРШ-12-12/3 секція 8, у зборі.; Стіл розподільник потоків 2шт., у зборі.; Конвеєр для переміщення пляшок Б2 ВРШ-12/2-1 секція 6, у зборі., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Крім того, цим рішенням вказане майно вилучено з незаконного володіння ВАТ «Полівтор» на користь СПД ОСОБА_2, оскільки встановлений факт незаконного володіння ВАТ «Полівтор» зазначеним майном.

Рішення суду набрало законної сили 18.09.2007 р., на виконання рішення суду були видані накази.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 03.12.2007 р. у справі № 2-8/18625-2006 в порядку статті 89 Господарського процесуального кодексу України суд ухвалив усунути технічні помилки у тексті рішення в частині зазначення найменування відповідача у справі. Накази господарського суду АР Крим від 18.09.2007 р. на виконання рішення господарського суду АР Крим від 30.08.2007 р. визнано такими, що не підлягають виконанню, видані нові накази від 03.12.2007 р.

У позовній заяві позивач посилається на те, що при проведенні виконавчих дій на виконання наказу від 03.12.2007р. у справі № 2-8/18625-2006 на території ВАТ «Полівтор» за адресою: м. Красноперекопськ, вул. Тавріческа, 2а була встановлена відсутність майна, а саме: пристрою подачі кроненпробок БЗ-ВЗБ-1шт., у зборі, ємкості 2,5х2,5х1,8 V=8м.куб.-1шт.у зборі; електродвигуна 132 кВт,б/н-1шт., у зборі, що підтверджується актом державного виконавця від 25.12.2007р. (а.с. 16).

Крім того, згідно з актом державного виконавця від 25.12.2007 р., при проведенні виконавчих дій СПД ОСОБА_2 відмовився від прийняття майна від ВАТ «Полівтор», а саме: компресор холодильник-1шт., у зборі; машина етикіровочна Б-12 -2шт., у зборі; укладчик пляшок БЗ-ОУ2А-2 -1шт.; витягувач пляшок Б3-ОИ2А-2 -1шт.; конвеєр для переміщення ящиків Б2 ВРШ-12-12/3 секція 8, ; стіл розподільник потоків 2шт.; конвеєр для переміщення пляшок Б2 ВРШ-12/2-1 секція 6 (а.с.17).

Відповідно до пояснень, які викладені СПД ОСОБА_2 в акті державного виконавця від 25.12.2007р. та у позовній заяві, вказане майно пошкоджене, зокрема, відсутні його комплектуючі, витратні матеріали, є корозія та інше.

У позовній заяві позивач посилався також на те, що втрата та пошкодження майна сталися у результаті недоброякісного зберігання майна відповідачем. Однак, у подальшому у судових засіданнях та поясненнях, які залучені до матеріалів справи, позивач пояснив, що угод щодо зберігання майна позивача між сторонами не укладено. Тому вимоги на підставі договору зберігання позивач не заявляє.

Вказані пояснення прийняті судом.

Тому, з урахуванням викладеного, суд встановив, що підставами позову є рішення господарського суду АР Крим від 30.08.2007 р. у справі № 2-8/18625-2006 та його невиконання відповідачем, у звязку з чим, на думку позивача, відповідач спричинив йому збитки.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний звязок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобовязання, якого припустився боржник. Отже, між порушенням та збитками має бути причинний звязок.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 25 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобовязання, доказується кредитором.

З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобовязання, якого припустився боржник (в даному випадку відповідач ВАТ «Полівтор»).

Отже, між порушенням та збитками має бути причинний звязок. За відсутністю такого звязку збитки не відшкодовуються. При вирішенні питання про наявність чи відсутність причинного звязку слід враховувати, що необхідно виявляти звязок саме між порушенням зобовязання та шкідливими наслідками (збитками), а не між діями (бездіяльністю) боржника взагалі та збитками.

Згідно з пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.1992 р. №6 (з подальшими змінами), яка є чинною, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 Цивільного кодексу України шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний звязок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини, крім випадків, передбачених статтею 456 Цивільного кодексу України.

В Розясненнях №02-5/215 від 01.04.1994 р. „Про деякі питання практики вирішення спорів повязаних з відшкодуванням шкоди” Вищий арбітражний суд України зазначив, що для правильного вирішення спорів, повязаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обовязку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального Кодексу України).

Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення та розмір шкоди, заподіяної відповідачем, безпосередній причинний звязок між правопорушенням та заподіянням шкоди.

Позивачем не доведено суду, по-перше, правопорушення з боку відповідача, доказів протиправності його дій або бездіяльності.

Як було встановлено, між позивачем та відповідачем виникли зобовязання з приводу виконання рішення суду, так відповідач повинен передати майно, присуджено для передачі позивачу, а позивач прийняти зазначене майно.

Позивачем не доведено, що пошкодження майна сталося у результаті протиправної поведінки відповідача, взагалі не доведено в чому полягає порушення зобовязання з боку відповідачем щодо передачі майна позивачу.

Навпаки, матеріали справи свідчать про самостійну відмову позивача від прийняття виконання зобовязання.

Щодо майна, яке було втрачено, позивачем також не доведено, що втрата майна сталася з вини (дій чи бездіяльності) відповідача.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на постанову заступника Красноперекопського міжрайонного прокурора від 03.06.2005 р., відповідно до якої постановлено порушити по факту таємного розкрадання індивідуального майна громадянина ОСОБА_2 кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 Кримінального кодексу України (а.с.69, том 1).

Посилання на постанову про порушення кримінальної справи, суд не може прийняти до уваги у звязку з наступним.

Так, згідно відповіді на запит суду стосовно розгляду зазначеної кримінальної справи, повідомлено, що досудове слідство по кримінальній справі № 10501300029, порушеної 03.06.2005р. Красноперекопською міжрайонною прокуратурою за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України, у дійсний час зупинено у відповідності зі ст. 206 п. 3 Кримінально-процесуального кодексу України - не встановлення особи, яка вчинила злочин (а.с.22, том 2).

Згідно зі ст. 2 Кримінального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, положення зазначеної статті кореспондуються зі статтею 62 Конституції України.

Вирок суду щодо притягнення до кримінальної відповідальності працівників ВАТ «Полівтор» на день розгляду справи відсутній.

Більш того, позивачем не було доведено обґрунтованості розміру заявленої до відшкодування суми збитків.

Так, при визначенні суми збитків, позивач керувався Порядком визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. N 116.

Відповідно до п. 1 зазначеного Порядку, цей порядок встановлює механізм визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, крім дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей.

Позивачем не надано відповідних доказів того, що розкрадання та пошкодження майна позивача сталося з вини відповідача або його працівників.

Крім того, як вбачається з пунктів Порядку розмір збитків розраховується за балансовою вартістю цих цінностей (з вирахуванням амортизаційних відрахувань), але не нижче 50 відсотків від балансової вартості на момент встановлення такого факту з урахуванням індексів інфляції, які щомісячно визначає Мінстат, відповідного розміру податку на добавлену вартість та розміру акцизного збору.

При розрахунку збитків, позивач застосував балансову вартість пошкодженого та відсутнього майна виходячи з довідок заводів виробників станом на 01.12.2006 р.

Однак, обґрунтованих доказів застосування балансової вартості саме на цю дату позивач не надав.

Крім того, при визначенні балансової вартості пошкодженого майна позивачем застосовані довідки заводів ТОВ «Продмаш» та НПФ «Мегамаш».

Згідно з поясненнями позивача, втрачене та пошкоджене майно було виготовлено саме на вказаних заводах.

Однак належних доказів цього позивач не надав, документи заводів - виготовників на майно, специфікації, технічні паспорти або якійсь інші документи, які б підтверджували вказані факти, до матеріалів справи не надані.

Посилання позивача на те, що вартість обладнання, яке на час проведення експертизи знаходиться на території відповідача, а також власності, яка втрачена, встановлена експертом при проведенні судової технічної експертизи, судом до уваги не приймається з урахуванням вищевикладеного.

Як вказано у висновку експерта № 1678 від 23.09.2008р., походження (виробника), рік випуску, ознаки ідентифікації власності лінії розливу безалкогольних напоїв власності позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 встановити неможливо, оскільки лінія розливу безалкогольних напоїв, яка надана до дослідження, не є комплектною, є лише окремі частини обладнання, на яких збережені логотипи заводів-виробників. Належність обладнання до того чи іншого виробника встановлена згідно до документів, які є, та зіставленням технічних характеристик і розмірних даних того, що є в наявності (т. 1, а.с. 122-133).

Документи, на підставі яких була встановлена належність обладнання до того чи іншого виробника, суду не надані.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються зокрема таким засобом як висновки судових експертів.

Згідно до частини 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (частина 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням викладеного, суд не приймає вищевказаний висновок експерту у якості доказів, оскільки вважає, що висновки експерта ґрунтуються не тільки на документах та встановлених фактах, але й на припущеннях.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У якості нормативного обґрунтування позовних вимог позивач у позові, поясненнях до нього, заявах про збільшення позовних вимог та у судових засіданнях посилається на ст.ст. 224, 225 ч. 3,ч. 6, 226 ч. 5 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Тобто, юридичними підставами застосування цього виду господарських санкцій є порушення господарського зобовязання або встановлених вимог щодо здійснення господарської діяльності.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як один з основних видів господарських зобовязань майново-господарське зобовязання виникає при здійсненні господарської діяльності.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що правові відносини, які виникли у сторін на підставі рішення господарського суду АР Крим від 30.08.2007 р. у справі № 2-8/18625-2006 у звязку з його невиконанням відповідачем не є зобовязанням, яке виникло при здійсненні господарської діяльності.

Позивач також посилається на ст. 225 Господарського кодексу України, а саме на частину 3, якою встановлено, що при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Як вбачається з частини 1 вказаної статті, вона визначає склад збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення.

Тобто, наведений склад збитків підлягає відшкодуванню саме в господарських відносинах.

Таким чином, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України позивач не довів суду безперечних доказів заподіяння збитків ТОА «Полівтор» у розмірі 2680083,20 грн., не довів протиправності дій відповідача та причинного звязку між цими діями та спричиненими збитками, через що у суду відсутні правові підстави для задоволення позову в частині стягнення збитків.

Відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивач також просить суд стягнути з відповідача 3484707,40 грн. збитків із урахуванням індексу інфляції та 32619,40 грн. 3 % річних.

Індекс інфляції та 3 % річних нараховані позивачем у відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України на суму понесених збитків.

Враховуючи відмову суду у задоволенні вимоги про стягнення збитків з відповідача у розмірі 2680083,20 грн., а також те, що норми ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України застосовуються у разі встановлення прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, до яких не відносяться збитки, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 804624,20 грн. індексу інфляції та 32619,40 грн. 3 % річних.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 17.04.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКолосова Г.Г.