Постанова № 59849600, 16.08.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2016 р. Справа № 820/1359/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Апеляційного суду Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2016р. по справі № 820/1359/16

за позовом ОСОБА_1

до Апеляційного суду Харківської області треті особи Державна судова адміністрація України , Державна казначейська служба України

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Апеляційного суду Харківської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила визнати відмову у розрахунку та виплаті позивачу вихідної допомоги при виході у відставку неправомірною, а право позивача - порушеним; зобов'язати апеляційний суд Харківської області нарахувати та виплатити позивачу вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2016р. по справі № 820/1359/16 позов задоволено частково. Зобов'язано Апеляційний суд Харківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Апеляційний суд Харківської області подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить постанову суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції необґрунтовано задоволено позов, оскільки на час звільнення позивача з посади судді були відсутні правові підстави для нарахування та виплати їй такої допомоги.

Позивач через канцелярію суду подала письмові заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до яких заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає постанову суду першої інстанції правомірною та просить залишити її без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 15.10.1992 по 05.11.1998 працювала на посаді судді Червонозаводського районного суду м. Харкова, а з 06.11.1998 по 17.11.2015 - суддею Апеляційного суду Харківської області ( а.с.29).

Позивачем 09.12.2014 подано до Вищої Ради Юстиції України заяву про відставку.

Верховною радою України, 12 листопада 2015 року прийнято постанову № 788-VIII "Про звільнення суддів", якою, відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України, у зв'язку з поданням заяви про відставку, ОСОБА_1 звільнено з посади судді Апеляційного суду Харківської області.

На підставі постанови Верховної Ради України № 788-VIII від 12.11.2015 р., наказом голови Апеляційного суду Харківської області № 04-03/92-ос від 17.11.2015 ОСОБА_1 відраховано зі штату Апеляційного суду Харківської області 17.11.2015 у зв'язку з поданням заяви про відставку та наданням відставки ( а.с.27).

У зв'язку з фактичною невиплатою їй передбаченої законом вихідної допомоги при виході у відставку, позивач листом звернулась 10.02.2016р. до Апеляційного суду Харківської області з вимогою нарахування та виплати вихідної допомоги, відповідно до вимог ст. 136 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" ( а.с.30).

На своє звернення отримала відповідь від відповідача, якою останній, листом від 17.02.2016 № 03-54/3023 відмовив позивачу у проведенні виплати вихідної допомоги, мотивуючи тим, що визначальною умовою для отримання суддею вихідної допомоги є дата виходу у відставку. А стаття 136 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", яка діяла до 01.04.2014, була виключена Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання".

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що право на відставку позивач набув до набрання чинності Законом №1166, яким було виключено ст.136 Закону №2453, тому позивач має право на отримання вихідної допомоги у зв'язку із виходом у відставку відповідно до ст.136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України однією з підстав звільнення судді з посади органом, що його обрав або призначив, є подання суддею заяви про відставку.

Згідно зі статтею 109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.

Частиною 6 статтею 111 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.

В ході розгляду справи встановлено, що як на час звернення із заявою до Вищої Ради Юстиції про звільнення, так і на час звільнення ОСОБА_1 з посади судді та відрахування її зі штату Апеляційного суду Харківської області, набрав чинності Закон України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції від 01 квітня 2014 року, в якому відповідно до Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року виключено статтю 136, яка передбачає виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат, за останньою посадою.

Рішення щодо неконституційності Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" в частині виключення статті 136 із Закону України "Про судоустрій та статус суддів", Конституційним Судом України не приймалося.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до чинного на момент подання до Вищої ради юстиції заяви про відставку (09.12.2014 року) та прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача (12 листопада 2015 року) законодавства, підстави для нарахування та виплати вихідної допомоги відсутні.

Окрім того, частиною четвертою статті 109 Закону (в редакції на час звернення позивача із заявою про відставку) визначалося, що суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.

Матеріалами справи підтверджено, що з моменту подання заяви про відставку до звільнення з посади судді апеляційного суду Харківської області позивач перебувала на посаді судді і їй нараховувалася та виплачувалася заробітна плата.

Отже, отримання позивачем заробітної плати у період з моменту подання заяви про відставку до звільнення з посади судді апеляційного суду Харківської області є підтвердженням того, що підставою для нарахування та виплати судді вихідної допомоги в розмірі 10 заробітних плат є прийняття рішення Верховною Радою України про відставку судді.

Також, відповідно до статті 29 Закону голова суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження. Цією ж статтею на голову суду покладено обов'язок видавати на підставі акта про призначення (обрання) суддею чи звільнення судді з посади відповідний наказ, що прямо вказує на відношення вказаного повноваження до категорії адміністративних повноважень голови суду.

Судді, функціонуючи в державній системі влади, перебувають у певних трудових відносинах із судовою установою, де вони працюють, виконуючи свої посадові обов'язки, тобто з апеляційним судом Харківської області.

Акт про призначення (обрання) суддею чи звільнення судді з посади є правовою підставою для виникнення або закінчення конкретних трудових відносин особи як судді з державою. У таких відносинах роботодавцем є держава, а на голову суду покладається обов'язок оформити ці відносини та встановити початковий або кінцевий момент їх виникнення з призначенням, пов'язаних з цим, відповідних виплат.

Крім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013 висловив думку, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв'язку з цим парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір.

Посилання позивача на рішення Конституційного Суду України, як на підставу виплати їй вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, є необґрунтованими, оскільки Конституційний Суд України у своїх рішеннях не відносить вихідну допомогу до конституційних гарантій незалежності судді, а її невиплату до звуження конституційних прав судді.

Вказана позиція узгоджується з правовими висновками ВАСУ, викладеними у справах № 820/9034/15, 825/3135/15.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушені норми матеріального права, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Апеляційного суду Харківської області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2016р. по справі № 820/1359/16 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Апеляційного суду Харківської області, треті особи: Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Григоров А.М. Подобайло З.Г. Повний текст постанови виготовлений 22.08.2016 р.