Ухвала суду № 59849601, 16.08.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2016 р.Справа № 816/3341/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.09.2015р. по справі № 816/3341/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчукм'ясо"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПАТ "Кременчукм'ясо", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 серпня 2015 року №0004082202/34.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.09.2015р. по справі № 816/3341/15 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У доводах апеляційної скарги відповідач зазначив, що контролюючий орган при проведенні перевірки встановив порушення заповнення позивачем документів, які складалися в ході здійснення останнім господарських операцій із ТОВ "Стронг Маркет" та "Маркет Про". Наполягав на тому, що товарно-транспортні накладні, отримані від постачальника не вірно оформлені, дорожні листи відсутні. При проведені перевірки підприємством не надано інформацію щодо наявності холодильного обладнання та умов зберігання товару.

Позивач у письмових запереченнях, поданих до суду, проти задоволення апеляційної скарги заперечував, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції. Зазначив, що господарські операції з придбання сировини реально відбулись, зобов'язання за вказаними договорами виконані, а придбана сировина використана підприємством позивача у власній господарській діяльності, що підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи (т. 1 а.с. 59-60).

Видами діяльності товариства за КВЕД-2010 є: виробництво м'ясних продуктів, розведення рогатої худоби молочних порід, розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів, розведення свиней, оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (т.1 а.с. 61-62).

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

В період з 07 липня 2015 року по 13 липня 2015 року, Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПАТ "Кременчукм'ясо" з питань взаємовідносин з ТОВ "Стронг Маркет" за червень-вересень, грудень 2014 року та ТОВ "Маркет Про" за липень, вересень-жовтень 2014 року.

Результати перевірки оформлені актом від 20 липня 2015 року №864/16-03-22-02-12/30068026 (т.1 а.с. 34-58),

У вказаному акті перевірки контролюючим органом відображено висновок про порушення позивачем приписів: пункту 198.1, пункт 198.2 статті 201.1 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 266806,67 грн., в тому числі за червень 2014 року в сумі 22750 грн., липень 2014 року в сумі 94724,80 грн., серпень 2014 року в сумі 43092 грн., вересень 2014 року в сумі 33074,40 грн., жовтень 2014 року в сумі 12988,80 грн., грудень 2014 року в сумі 60176,67 грн.

На підставі акту перевірки від 20 липня 2015 року №864/16-03-22-02-12/30068026 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 04 серпня 2015 року №0004082202/34, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 400210 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 266806,67 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 133403,34 грн. (т.1 а.с. 16)

Позивач скористався правом адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення - рішення шляхом подання скарг.

За результатами адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Позивач не погодився з податковим повідомленням-рішенням від 04 серпня 2015 року №0004082202/34, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

З дослідженого акту перевірки та рішень, прийнятих за результатами адміністративного оскарження, слідує, що фактичною підставою для прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення, слугувало відображене в акті судження контролюючого органу про неможливість підтвердження факту виконання контрагентами позивача умов договорів, виходячи з того, що ТОВ "Стронг Маркет" не є виробником, а є посередником "транзитером" при придбанні та подальшій реалізації товару, даний товар був поставлений від ТОВ "Хорсса". В свою чергу ТОВ "Хорсса" даний товар придбано у ПП "Меридіана 2010", яким імпортовано в червні та липні 2014 року кишкову оболонку з Бразилії. ПП "Меридіан 2010" має стан - 8 до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Податкові накладні за грудень 2014 року, які надані до перевірки ПАТ "Кременчукм'ясо" містять код УКТЗЕД, при ретельному дослідженню по ланцюгу постачання ТОВ "Стронг Маркет" не встановлено походження товару, постачальника, імпортера. Товарно-транспортні накладні отримані від ТОВ "Стронг Маркет" не вірно оформлені, дорожні листи відсутні. При проведені перевірки підприємством не надано інформацію щодо наявності холодильного обладнання та умов зберігання товару. Також відповідачем враховано податкову інформацію, отриману від Ізюмської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "Маркет Про" щодо неможливості документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП "Восток".

На вказані доводи відповідач посилався як у акті перевірки, так і в запереченнях на адміністративний позов, поданих до суду першої інстанції, а також і у доводах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, з урахуванням положень ч. 1 ст. 195 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік, на даних якого ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник.

Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Таким чином, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку.

Такий висновок узгоджується з положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, якими визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За приписами пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, що діяв в перевіреному періоді) в податковому обліку під витратами слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Конкретний склад витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та порядок їх визначення регламентовано в ст. 138 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг. При цьому суд зазначає, що за змістом п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, визначальною ознакою витрат в податковому обліку є їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю платника податку.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

Порядок формування податкового кредиту встановлено Податковим кодексом України, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 якого податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, колегія суддів зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. При цьому суд звертає увагу, що дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинно здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Так, з матеріалів справи слідує, що між ПАТ "Кременчукм'ясо" (покупець) та ТОВ "Стронг Маркет" (постачальник) укладено договір поставки №01/02 від 01 лютого 2013 року (т.1 а.с. 63-66).

Відповідно до умов вказаного договору постачальник продає, а покупець купує на умовах та в порядку, визначених цим договором товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках, або накладних, які є невід'ємними частинами договору.

Загальна сума договору складається з окремих сум операцій, що вказуються в товарних накладних. Товар повинен відповідати всім санітарним, гігієнічним, технічним та іншим нормам, стандартам та правилам, встановленим чинним законодавством України для товарів даного виду. Поставка товару здійснюється на умовах DAP згідно з рекомендацією ІНКОТЕРМС 2010. Перехід права власності на товар відбувається в момент підписання покупцем супровідних документів на поставку товару. Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2013 року.

Згідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи із змісту цієї норми, наслідками за договором постачання товару є перехід права власності на товар від постачальника до покупця за певну грошову суму.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ "Стронг Маркет" поставив, а позивач прийняв товарна - матеріальні цінності - черева яловича кількістю 296500 м. на загальну суму 1264312 грн., що підтверджується видатковими накладними: від 09 грудня 2014 року №РН-0000097 (т.1 а.с. 68), від 24 грудня 2014 року №РН-0000099 (т.1 а.с. 72), від 06 червня 2014 року №РН-0000058 (т.1 а.с. 76), від 22 липня 2014 року №РН-0000069 (т.1 а.с. 80), від 21 липня 2014 року №РН-0000068 (т.1 а.с. 84), від 10 липня 2014 року №РН-0000065 (т.1 а.с. 88), від 15 вересня 2014 року №РН-0000081 (т.1 а.с. 92), від 04 серпня 2014 року №РН-0000072 (т.1 а.с. 96).

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З досліджених у судовому засіданні копій видаткових накладних судом встановлено, що вони відповідають вимогам, передбаченим ч.ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки містять всі необхідні обов'язкові реквізити, підписані представниками сторін договору, в тому числі, від імені ТОВ "Стронг Маркет" - директором ОСОБА_1, від імені позивача -ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Також у ході виконання договору позивач отримав від ТОВ "Стронг Маркет" податкові накладні: від 24 грудня 2014 року №6 (т.1 а.с. 70), від 09 грудня 2014 року №4 (т.1 а.с. 74), від 06 червня 2014 року №4 (т.1 а.с. 78), від 22 липня 2014 року №9 (т.1 а.с. 82), від 21 липня 2014 року №8 (т.1 а.с. 86), від 10 липня 2014 року №5 (т.1 а.с. 90), від 15 вересня 2014 року №2 (т.2 а.с. 2), від 04 серпня 2014 року №2 (т.1 а.с. 98)

Зазначені податкові накладні оформлені згідно із вимогами статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою контрагента позивача ТОВ "Стронг Маркет", яке на момент її видачі знаходилося у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та було зареєстровано платником ПДВ, що не заперечується відповідачем.

Податкові накладні зареєстровані в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (т. 2 а.с. 30-34).

Надана позивачем виписка по банківському рахунку з відміткою банківської установи (т.3 а.с. 53-67), засвідчує факт виконання ПАТ "Кременчукм'ясо" зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Також позивачем надано повідомлення про відступлення грошової вимоги факторові (т.2 а.с. 1, 4) та платіжні доручення на оплату (т.3 а.с. 156-176).

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

З наданої позивачем копії журналу реєстрації довіреностей (т.2 а.с. 12-18), судом встановлено, що придбаний товар отримувався ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підписи яких містяться у видаткових накладних.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом -Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Позивачем надано суду копію товарно-транспортних накладних (т.1 а.с. 69, 73, 77, 84, 85, 89, 93, 97), які підтверджують факт фізичного переміщення придбаних товарно-матеріальних цінностей у просторі.

Щодо доводів контролюючого органу про те, що товарно-транспортні накладні оформленні з порушеннями, а саме відсутній код авто підприємства, відсутній код підприємства замовника та вантажовідправника, відсутній номер дорожнього листа, відсутні відомості про вантажно-розвантажувальні роботи, колегія суддів зазначає наступне.

Окремі неточності в заповненні документів не можуть свідчити про відсутність господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом і не позбавляють правового значення, виданих за цими операціями документів, оскільки дана обставина є лише порушенням ведення бухгалтерського обліку та не може свідчити про недоведеність поставки товару у сукупності з іншими доказам.

Крім того, правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Такий факт, як відсутність у позивача товарно-транспортних накладних та інших перевізних документів, у даному разі, не може слугувати підставою для позбавлення товариства права на податковий кредит та на формування валових витрат. Оскільки, згідно Закону України "Про автомобільний транспорт" та наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", обов'язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія, позивач до зазначених категорій суб'єктів господарювання не відноситься.

Отже, окремі недоліки у товарно-транспортних накладних можуть свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства.

Також з приводу доводів контролюючого органу про відсутність у товарно-транспортних накладних печаток авто перевізника, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 11.4 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 саме замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Посилання відповідача в акті перевірки та у апеляційній скарзі на пункт 11.3 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, як на обов'язкову наявність дорожнього листа для перевезення вантажів також не знайшли свого підтвердження, оскільки дану норму було виключено, згідно із наказом Міністерства інфраструктури України від 05 грудня 2013 року №983.

Факт доставки придбаного товару на територію ПАТ "Кременчукм'ясо" підтверджується витягом із Журналу в'їзду транспорту та витягом з Журналу вхідного контролю якості сировини (т.2 а.с. 149-152, т.3 а.с. 42-57).

Придбаний товар оприбутковано на підтвердження чого ПАТ "Кременчукм'ясо" надано прибуткові ордери (т.1 а.с. 67, 71, 75, 79, 83, 87, 91, 95).

На підтвердження подальшого використання придбаних товарно-матеріальні цінності позивачем надано накладні вимоги на відпуск/внутрішнє переміщення/матеріалів (т.2 а.с. 162, 164-165, 167, 169, 171, 172).

Також позивачем надані ветеринарні свідоцтва та експертні висновки на придбану партію товару (т.1 а.с. 99-116).

Щодо взаємовідносин ПАТ "Кременчукм'ясо" із Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркет Про" (код ЄДРПОУ 36911396) колегія суддів зазначає наступне.

Так, 02 липня 2014 року між ПАТ "Кременчукм'ясо" (Покупець) і ТОВ "Маркет Про" (Постачальник) укладено договір поставки 0207-03 (т.1 а.с. 117-118).

Відповідно до умов вказаного договору постачальник продає, а покупець купує на умовах та в порядку, визначених цим договором товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках, або накладних, які є невід'ємними частинами цього договору. Загальна сума договору складається з окремих сум операцій поставки, що вказуються в товарних накладних. Ціни на товар встановлюються на підставі специфікацій, що є додатками до цього договору, а в разі їх, відсутності на підставі товарних накладних на поставку товару. Товар повинен відповідати всім санітарним, гігієнічним, технічним та іншим нормам, стандартам та правилам, встановленим чинним законодавством України для товарів даного виду. Поставка товару здійснюється на умовах DDP згідно з редакцією ІНКОТЕРМС 2010. Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2015 року.

На виконання умов договору позивачем отримано від вказаного контрагента товар - черева баранячі 20/22 ААА кількістю 85500 м. на загальну суму 336528 грн.

За наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ "Маркет Про" останнім виписано позивачу: видаткові накладні - від 02 липня 2014 року №МП-0000084 (т.1 а.с. 120), від 09 вересня 2014 року №МП-0000096 (т.1 а.с. 123), від 23 липня 2014 року №МП-0000089 (т.1 а.с. 126), від 13 жовтня 2014 року (т.1 а.с. 129) та податкові накладні - від 02 липня 2014 року №2 (т.1 а.с. 121), від 09 вересня 2014 року №2 (т.1 а.с. 124), від 23 липня 2014 року №7 (т.1 а.с. 127), від 13 жовтня 2014 року №1 (т.1 а.с. 130).

Податкові накладні зареєстровані в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (т. 2 а.с. 35-37).

З приводу доводів контролюючого органу про те, що видаткові накладні № МП-0000084 від 02.07.2014 року, № МП-0000096 від 09.09.2014 року та № МП-0000089 від 23.07.2014 року не містять жодних даних про особу, яка ставила підпис про прийняття товарно-матеріальних цінностей, копії довіреності, колегія суддів зазначає наступне.

Видаткова накладна є первинним документом бухгалтерського обліку, яка засвідчує приймання-передачу поставлених товарів, при цьому підпис представника покупця засвідчує приймання вказаних товарно-матеріальних цінностей.

Отже, наявність підпису уповноваженої особи покупця у видатковій накладній засвідчує обставину отримання товару.

При цьому, як слідує з матеріалів справи вказані видаткові накладні місять підписи та прізвище особи, яка отримала поставлені товарно - матеріальні цінності, що свідчить про належність оформлення видаткових накладних.

Розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Маркет Про", що підтверджується банківською випискою та платіжними дорученнями (т.3 а.с. 53-55, 130-155).

На підтвердження факту отримання товару від ТОВ "Маркет Про" позивачем надано акти отримання багажу (т.1 а.с. 120, 126, 129, т.2 а.с. 9).

Факт завезення придбаного товару на територію ПАТ "Кременчукм'ясо" підтверджується витягом із Журналу в'їзду транспорту (т.3 а.с. 42-57).

Придбаний товар оприбутковано на підтвердження чого ПАТ "Кременчукм'ясо" надано прибуткові ордери (т.1 а.с. 119, 122, 125, 128).

На підтвердження подальшого використання придбаних товарно-матеріальні цінності позивачем надано накладні вимоги на відпуск/внутрішнє переміщення/матеріалів (т.2 а.с. 163, 166, 168, 170).

Також у позивача наявні ветеринарні свідоцтва та експертні висновки на придбану партію товару (т.1 а.с. 131-138).

Факт наявності придбаної продукції у ТОВ "Маркет Про" та ТОВ "Стронг Маркет" підтверджується крім іншого інвентаризаційним описом №273 (т.3 а.с. 128-129).

На підтвердження наявності у позивача обладнання для виробництва готової продукції останнім надано відомості по рахункам 101, 103, 104, 105, 106, 117 (т.2 а.с. 179-270, т.3 а.с. 1-41).

Згідно витягу з оборотних відомостей по рахунку 2012 встановлено залишки придбаного товару у контрагентів позивача, його кількість, що використана у виробництві, вихід кількості готової продукції із сировини (т.2 а.с. 173-178).

Окрім того, судом встановлено, що у позивача наявний персонал для здійснення господарської діяльності та виробничі потужності (т.2 а.с.153-161, т.3 а.с. 68-75).

Необхідність придбання товару у ТОВ "Маркет Про" та ТОВ "Стронг Маркет" позивач обґрунтовував тим, що основним видом діяльності останнього є виробництво м'ясних продуктів, для того щоб виконувати мету та цілі своєї діяльності та отримувати економічну вигоду, а саме реалізовувати вже виготовлені ковбасні та м'ясні делікатеси, позивач зобов'язаний купувати сировину для виробництва ковбасних виробів, так як без наявності сировини неможливо виготовити кінцеву продукцію для споживача, потреба в купівлі сировини прямо показує та відображає тісний зв'язок між отриманням сировини та виробництвом кінцевого продукту - м'ясних продуктів, ковбасних виробів.

Отже, позивачем, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, правомірно включено суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту за відповідний період.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Фактів визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію контрагентів позивача - ТОВ "Маркет Про" та ТОВ "Стронг Маркет" на момент здійснення господарських операцій судом не встановлено; постачальники знаходилися в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб ПАТ "Кременчукм'ясо" чи його контрагентів ТОВ "Маркет Про" та ТОВ "Стронг Маркет". В акті перевірки податковим органом не встановлений факт відсутності поставки тих товарно-матеріальних цінностей, за результатами придбання яких позивачем сформовано податковий кредит. Твердження відповідача про відсутність здійснення господарської операції ПАТ "Кременчукм'ясо" фактично ґрунтуються на підставі Актів перевірок контрагентів. Податковим органом не доведено фактичних обставин, які ставлять під сумнів реальність господарської операції. Придбані товари необхідні для здійснення діяльності позивача та отримання останнім прибутку.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на контролюючий орган.

В ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятого ним рішення.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.09.2015р. по справі № 816/3341/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Григоров А.М. Подобайло З.Г. Повний текст ухвали виготовлений 22.08.2016 р.