Ухвала суду № 59849599, 16.08.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2016 р.Справа № 820/381/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.2016р. по справі № 820/381/16

за позовом ОСОБА_1

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича

про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" Кадирова Владислава Володимировича, в якому, з урахуванням уточнень, просив: визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "ДЕЛЬТА БАНК" Кадирова Владислава Володимировича про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у гривнях від 27 лютого 2015 року № 003-20555-270215, укладеного між ОСОБА_1 і Публічним акціонерним товариством "ДЕЛЬТА БАНК" та застосування наслідків недійсності правочину, яке оформлено наказом від 16 вересня 2015 року № 813; визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" Кадирова Владислава Володимировича щодо не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, а саме: ОСОБА_1 за договором банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у гривнях № 003-20555-270215 від 27 лютого 2015 року; зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" Кадирова Владислава Володимировича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб України інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в Публічному акціонерному товаристві "ДЕЛЬТА БАНК" за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб України, а саме інформацію щодо: ОСОБА_1 за договором банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у гривнях № 003- 20555-270215 від 27 лютого 2015 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.2016р. по справі № 820/381/16 позов задоволено частково.

Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" Кадирова Владислава Володимировича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб України інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в Публічному акціонерному товаристві "ДЕЛЬТА БАНК" за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб України, а саме інформацію щодо: ОСОБА_1 за договором банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у гривнях № 003- 20555-270215 від 27 лютого 2015 року. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову і цій частині скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Окрім іншого зазначив у доводах апеляційної скарги про те, що судові витрати підлягали відшкодуванню із фонду, а не Уповноваженої особи.

Відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 27 лютого 2015 року між позивачем та відділенням №5 ПАТ "Дельта Банк" укладено договір банківського вкладу "Найкращий від Миколая" №003-20555-27015 у гривнях (а.с. 12).

Сторонами підписано додаткову угоду до договору банківського вкладу "Найкращий від Миколая" №003-20555-27015 у гривнях від 27.02.2015 року (а.с. 13).

Відповідно до умов додаткової угоди сторонами Договору погоджено викласти підпункт 1.8 пункту 1 договору в новій редакції, а саме: "зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування з поточного рахунку іншої фізичної особи-резидента або готівкою через касу Банку в день укладення сторонами цього договору. У разі якщо в день укладення сторонами цього договору не буде здійснено зарахування/перерахування коштів, що становлять суму вкладу на рахунок, цей договір вважається таким, що не був укладений".

У зв'язку із зазначеними обставинами позивачем відкритий відповідний рахунок НОМЕР_1.

Постановою Національного банку України від 30.10.2014 року №629/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії проблемних", відповідно до якої було прийнято рішення про віднесення АТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних на строк 180 днів та запроваджено обмеження в його діяльності, зокрема Банку було заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Згідно з платіжним дорученням №46593468 від 27.02.2015 року на вищезазначений рахунок позивача НОМЕР_1 зараховано 200000 (двісті тисяч) гривень з рахунку НОМЕР_2 громадянина ОСОБА_3.

Cудом також встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 року №150 "Про віднесення Публічного Акціонерного Товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.03.2015 р. прийнято рішення №51 про запровадження з 03.03.2015 р. року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію, код ЄДРПОУ: 34047020, МФО: 380236, місцезнаходження: вул. Щорса, 36-Б, м. Київ, 01133. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ "Дельта Банк" призначено Кадирова Владислава Володимировича.

Тимчасову адміністрацію в АТ "Дельта Банк" запроваджено строком на 3 місяці з 03.03.2015 року по 02.06.2015 року.

Рішенням №71 від 08.04.2015 р. виконавчою дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було внесено зміни до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2015 року №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у акціонерному товаристві Дельта Банк", та запроваджено тимчасову адміністрацію в АТ "Дельта Банк" строком на 6 місяців з 03 березня 2015 року до 02 вересня 2015 року включно.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 р. № 664 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта Банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.10.2015 р. прийнято рішення № 181 "Про початок здійснення процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації АТ "Дельта Банк" та призначено уповноважену особу Фонду провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича, строком на 2 роки з 05 жовтня 2015 року до 04 жовтня 2017 року включно.

На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 08.10.2015 року Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам ПАТ "Дельта Банк", для отримання коштів вкладники ПАТ "Дельта Банк" з 08 жовтня 2015 р. до 18 листопада 2015 р. включно можуть звертатись до установ банків-агентів Фонду: АТ "ОЩАДБАНК", АТ "УКРЕКСІМБАНК", АБ "УКРГАЗБАНК". Для Харківської області у якості банку-агенту зазначений АТ "УКРЕКСІМБАНК".

Відповідачем не було включено позивача до відповідного переліку, чим унеможливлено отримання відшкодування за вкладом, натомість, ОСОБА_1 було надіслано лист-повідомлення №8821/1410 від 23.09.2015, в якому зазначено, що договір банківського вкладу (депозиту) №003-20555-27015 у гривнях від 27.02.2015 року, укладеного між АТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 визнано нікчемним згідно п. 7 ч. 3 ст. 38 "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що оскільки грошові кошти на рахунок позивача НОМЕР_1, відкритого у ПАТ "Дельта Банк", надійшли з рахунку НОМЕР_2, відкритого у ПАТ "Дельта Банк" громадянина ОСОБА_3, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів України, визнаючи договір нікчемним, було застосовано положення реституції, а отже для поновлення прав та інтересів позивача слід зобов'язати відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб України інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в Публічному акціонерному товаристві "ДЕЛЬТА БАНК" за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб України.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

На думку колегії суддів такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування в сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обов'язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування.

Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

У свою чергу, статтею 1 Закону України "Про банки та банківську діяльність" передбачено, що цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

В пункті 6 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зазначено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 12 ГПК господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

У справі, яка розглядається, судом першої інстанції встановлено, що Банк знаходиться в процедурі ліквідації у зв'язку із визнанням його неплатоспроможним.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм законодавства та враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

При цьому абзацом другим частини другої статті 215 ЦК передбачено, що у випадках, встановлених ЦК, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

За таких обставин, на думку колегії суддів, спір, що виник між сторонами, повинен розглядатися за правилами господарського судочинства згідно правил підсудності, визначених Господарським процесуальним кодексом України.

Вказаної правової позиції дотримується колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України у постановах від 16 лютого 2016 року по справі № 826/2043/15 та від 15.06.2016 р. по справі № 826/20410/14.

Частиною 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх суддів України. Суди зобов'язані привести свою практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до приписів п.1 ч.1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови були порушені норми чинного матеріального права, і як наслідок апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись п. 1, ч. 1 ст. 157, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 4 ст. 198, 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.2016р. по справі № 820/381/16 скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії закрити.

Роз`яснити позивачу право звернення в порядку господарського судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Григоров А.М. Подобайло З.Г. Повний текст ухвали виготовлений 22.08.2016 р.