Рішення № 59804060, 18.08.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 243/6816/15-ц Номер провадження 22-ц/775/1528/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2016 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Канурної О.Д.,

суддів: Мальованого Ю.М., Осипчук О.В.

секретар Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А2615 (польова пошта В4264), третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, за апеляційною скаргою військової частини А2615 (польова пошта В4264) на рішення Словянського міськрайонного суду Донецької області від 15 червня 2016 року,

В С Т А Н О В И В:

В липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Військової частини А2615 польова пошта В4264, третя особа ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою. В обґрунтування позову посилався на те, що у період з 22.01.2015р. до 29.01.2015р. ОСОБА_2, будучи прикомандированим до відділу оперативного забезпечення Штабу АТО, який розташований у місті Краматорськ Донецької області, виконував бойове розпорядження в місті Ізюм Харківської області, використовуючи спеціальну машину - автомобільний кран «МАЗ-5337», реєстраційний номер 6812 А9, який належить військовій частині А2615 (польова пошта В4264).

30.01.2015року після виконання поставлених завдань ОСОБА_2 за невстановлених обставин вжив алкогольні напої та на керованій ним спеціальній техніці - автомобільному крані «МАЗ-5337», реєстраційний номер 6812 А9 рухався з міста Ізюм Харківської області до Штабу АТО, розміщеного у місті Краматорськ Донецької області. 30.01.2015 року близько 16 год. 00 хв. ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, рухаючись по вул. Орджонікідзе у місті Краматорськ Донецької області зі сторони міста Словянська та підїхавши до перехрестя із вул. Маяковського, перед виконанням маневру - повороту ліворуч на вул. Маяковського не переконався, що така зміна руху буде безпечною та не створить перешкод і небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, та не надав дорогу вантажному автомобілю НОМЕР_1 із бортовим тентовим напівпричепом під керуванням ОСОБА_1, який рухався у зустрічному йому напрямку по вул. Орджонікідзе. Розпочавши виконання маневру, керований ОСОБА_2 автомобільний кран своїми габаритами - підйомною стрілою виїхав на зустрічну смугу руху, внаслідок чого відбулося зіткнення вантажного автомобіля НОМЕР_1 із автомобільним краном «МАЗ-5337» реєстраційний номер 6812 А9. Внаслідок ДТП водій ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Вироком Краматорського міського суду від 08.06.2015 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 415 ч. 1 КК України, тобто у порушенні правил водіння спеціальної машини, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, та призначено покарання за цією статтею у вигляді 3 років позбавлення волі. В силу ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням на 3 роки.

Внаслідок ДТП позивачу були причинені матеріальні і моральні збитки. Просив суд стягнути з власника джерела підвищеної небезпеки, військової частини А2615 (польова пошта В4264) в рахунок погашення матеріальної шкоди 102421 грн. 04 коп., в рахунок моральної шкоди 100000 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн., судові витрати, а саме оплату експертизи в розмірі 4374,80 грн.

Рішенням Словянського міськрайонного суду Донецької області від 15 червня 2016 року позов ОСОБА_1 до військової частини А2615 (польова пошта В4264), третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою задоволено частково.

Стягнуто з військової частини А2615 (польова пошта В4264) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 102421,04 грн., витрати на лікування 12183,17 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди 15000 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн., витрати на проведення судової експертизи в розмірі 4431,52 грн., всього 136935,73 грн.

Зобовязано ОСОБА_1 передати військовій частині польова пошта В 4264 (А2615) автомобіль Iveco МН 190 ЕЗ 1 Euro Tech, реєстраційний номер НОМЕР_2, після відшкодування заподіяної йому шкоди.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Стягнуто з військової частини А2615 польова пошта В4264 судовий збір в розмірі 1146,04 грн. та 243,60 грн., загалом 1389,64 грн.

З вказаним рішенням суду не погодився відповідач військова частина польова пошта В4264 і оскаржив його в апеляційному порядку. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на незаконність і необґрунтованість прийнятого рішення, що повязано з неповнотою встановлення судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильної їх оцінки. Просить апеляційний суд скасувати рішення Словянського міськрайонного суду Донецької області від 15 червня 2016 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову позивачу в повному обсязі.

В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1 не зявився, надав до суду письмову заяву про розгляд справи в його відсутність.

В судове засідання апеляційного суду третя особа - ОСОБА_2 не зявився, хоча своєчасно і належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю - доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга військової частини А2615 (польова пошта В4264) підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Із матеріалів справи вбачається, що вироком Краматорського міського суду від 08.06.2015 року встановлено, що ОСОБА_2 проходив військову строкову службу на різних посадах, у тому числі, на посаді водія. Наказом командира військової частини - польова пошта В4264 від 10.08.2014р. № 177 молодшого сержанта ОСОБА_2, мобілізованого на підставі Указу Президента України від 21.07.2014р. № 607/2014 «Про часткову мобілізацію» та мобілізаційної директиви Генерального штабу Збройних Сил України від 26.07.2014р. №00748, призначено на посаду інструктора навчально-тренувального комплексу циклової комісії підготовки інженерних підрозділів цієї частини. Наказом командира військової частини - польова пошта В4264 від 08.11.2014р. № 52 ОСОБА_2 відряджено до міста Краматорськ Донецької області для виконання завдань за призначенням у складі сил, які приймають участь у антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, де останнього наказом керівника АТО від 28.12.2014р. № 113 включено до складу таких сил та засобів.

У період з 22.01.2015р. до 29.01.2015р. ОСОБА_2, будучи прикомандированим до відділу оперативного забезпечення Штабу АТО, який розташований у місті Краматорськ Донецької області, виконував бойове розпорядження в місті Ізюм Харківської області, використовуючи спеціальну машину - автомобільний кран «МАЗ-5337», реєстраційний номер 6812 А9, який належить військовій частині А2615 (польова пошта В4264).

30.01.2015року після виконання поставлених завдань ОСОБА_2 за невстановлених обставин вжив алкогольні напої та на керованій ним спеціальній техніці - автомобільному крані «МАЗ-5337», реєстраційний номер 6812 А9 рухався з міста Ізюм Харківської області до Штабу АТО, розміщеного у місті Краматорськ Донецької області. 30.01.2015 року близько 16 год. 00 хв. ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, рухаючись по вул. Орджонікідзе у місті Краматорськ Донецької області зі сторони міста Словянська, та підїхавши до перехрестя із вул. Маяковського, перед виконанням маневру - повороту ліворуч на вул. Маяковського не переконався, що така зміна руху буде безпечною та не створить перешкод і небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, та не надав дорогу вантажному автомобілю НОМЕР_1 із бортовим тентовим напівпричепом під керуванням ОСОБА_1, який рухався у зустрічному йому напрямку по вул. Орджонікідзе. Розпочавши виконання маневру, керований ОСОБА_2 автомобільний кран своїми габаритами - підйомною стрілою виїхав на зустрічну смугу руху, внаслідок чого відбулося зіткнення вантажного автомобіля НОМЕР_1 із автомобільним краном «МАЗ-5337» реєстраційний номер 6812 А9. Внаслідок ДТП водій ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Вироком Краматорського міського суду від 08.06.2015 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 415 ч. 1 КК України, тобто у порушенні правил водіння спеціальної машини, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, та призначено покарання за цією статтею у вигляді 3 років позбавлення волі. В силу ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням на 3 роки.

Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 3 статті 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (із змінами) № 6 від 27.03.1992 року передбачено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки, в силу трудових відносин з власником цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т.ін.).

Судом першої інстанції встановлено, що автомобільний кран «МАЗ-5337», реєстраційний номер 6812 А9, є належним військовій частині А2615 (польова пошта В4264), вона володіє цим об'єктом в силу права оперативного управління. Власником джерела підвищеної небезпеки визнається тільки та особа, яка на відповідних правових підставах ним володіє. Військова частина А2615 (польова пошта В4264) знаходиться у складі Збройних Сил України і є юридичною особою. Вказаний транспортний засіб, на якому військовослужбовець ОСОБА_2 скоїв ДТП, перебуває на обліку у військовій частині А2615 (польова пошта В4264).

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідальність за шкоду, спричинену військовослужбовцем ОСОБА_2, повинна нести військова частина А2615 (польова пошта В4264), на обліку та у оперативному управлінні якої перебуває джерело підвищеної небезпеки - автомобільний кран «МАЗ-5337», реєстраційний номер 6812 А9. Під час скоєння вказаної дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_2 керував автомобілем за наявності належних правових підстав.

Частиною 1 статті 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Автомобіль Iveco, реєстраційний номер НОМЕР_3, належить позивачеві ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АНС №221606.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що при дослідженні висновку експерта судом порушений процесуальний порядок, встановлений статтею 189 ЦПК України, є безпідставними виходячи з наступного:

Згідно висновку автотоварознавчої експертизи № 90/28 Донецького НДІСЕ від 03.03.2016 року, вартість матеріальної шкоди, спричиненої володільцю автомобілю Iveco МН 190 Е31 Euro Tech, реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 102421,04 грн. Ринкова вартість автомобілю на момент ДТП становить 102421,04 грн. Кабіна вказаного транспортного засобу відновленню не підлягає і потребує заміни в зборі. На даний час кабіна на вказаний автомобіль, як запасна частина, заводом-виробником не поставляється, що робить неможливим відновлення даного транспортного засобу, тому визначення вартості відновлювального ремонту є недоцільним.

Суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування матеріальних збитків у звязку з пошкодженням автомобіля 102421,04 грн.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року передбачено, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Пунктом 14 вказаної вище Постанови передбачено, що ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що враховуючи неможливість відновлення транспортного засобу позивача, стягнення з відповідача на користь позивача ринкової вартості даного транспортного засобу на момент його пошкодження та заяву відповідача про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду, суд вважає за необхідне передати автомобіль Iveco МН 190 Е31 Euro Tech, реєстраційний номер НОМЕР_2 відповідачеві.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що касові документи та виписки з медичних карток є недостатніми та недопустимими доказами і не могли бути покладені в обґрунтування рішення суду, є безпідставними, оскільки статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдану майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Матеріалами справи встановлено, що позивачу ОСОБА_1 внаслідок скоєного ДТП було спричинено тілесні ушкодження середньої тяжкості у виді закритої черепно-мозкової травми: забійні рани тім'яно-потиличної області голови, забій мяких тканин лівої скроневої, лівої тімяної частин голови, забій головного мозку, тупої травми грудної клітки: закритий перелом 1-го ребра справа, закриті множинні переломи 1, 3-10-го ребер зліва, ускладнені розвитком лівостороннього гемопневмоторакса, забоєм лівої легені, посттравматичною лівосторонньою пневмонією. Причинно-наслідковий зв'язок між ДТП та розладом здоровя позивача ОСОБА_1 підтверджено наявним в матеріалах справи висновком експерта № 39 від 06.03.2015р.

Вартість лікування позивач обґрунтовує виписками з медичних карт з призначеннями лікаря, фіскальними чеками, квитанціями до прибуткового касового ордера.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення вартості витрат на лікування в розмірі 12183,17 грн.

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо відшкодування моральної шкоди, то згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою , яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Пунктом 1 частини 2 вказаної вище статті передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров,я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Проте, з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 3000 грн., апеляційний суд не погоджується з наступних підстав.

Як вбачається із частини 1 статті 56 ЦПК України, правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Згідно з частиною 2 вказаної вище статті, особа, зазначена в частині першій цієї статті, має право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

Матеріали справи не містять вказаної вище ухвали суду першої інстанції, тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Інші доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду не спростовують.

В іншій частині рішення Словянського міськрайонного суду Донецької області від 15 червня 2016 року слід залишити без змін, оскільки суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і обґрунтовано у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 27 липня 2016 року відстрочено військовій частині А2615 (польова пошта В4264) сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі. Апеляційний суд вважає, що з відповідача - військової частини А2615 (польова пошта В4264) необхідно стягнути на користь держави за подання апеляційної скарги до суду судовий збір в розмірі 1554 грн. 49 коп.

Керуючись ст.ст. 309, 316 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу Військової частини А2615 (польова пошта В4264) задовольнити частково.

Рішення Словянського міськрайонного суду Донецької області від 15 червня 2016 року в частині стягнення з військової частини А2615 (польова пошта В4264) витрат на провову допомогу в розмірі 3000 грн. скасувати.

В задоволенні вимог ОСОБА_1 до військової частини А2615 (польова пошта В4264), третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 3000 грн. відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з військової частини А2615 (польова пошта В4264) на користь держави - Код бюджетної класифікації доходів бюджету 22030101 «Судовий збір» (Державна судова адміністрація України, 050 (ознака 80). Розрахунковий рахунок - 31212206780015 ,

- отримувач - Артемівське УК/м. Артемівськ/22030101 :

- банк Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, ЄДРПОУ- 37868870 , МФО 834016 судовий збір в розмірі 1554 (одну тисячу пятсот пятдесят чотири) грн. 49 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді: