Ухвала суду № 59798144, 18.08.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/2580/16-ц Провадження №22-ц/773/1301/16 Головуючий у 1 інстанції:Наваляний Т.Д. Категорія:27 Доповідач: Грушицький А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

О К Р Е МА ДУМКА

18 серпня 2016 року місто Луцьк

Суддя апеляційного суду Волинської області Грушицький А.І., керуючись ст. 19 ЦПК України, вважаю за необхідне висловити окрему думку в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання недійсним договору про надання відновлювальної кредитної лінії та додаткових угод за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 липня 2016 року.

Ухвалою судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 липня 2016 року постановлено позовну заяву ОСОБА_1 вважати неподаною та повернути позивачу.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 18 серпня 2016 року постановлено апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити, ухвалу судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 липня 2016 року в даній справі залишити без змін.

З таким висновком колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області не можна погодитись з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 19 ЦПК України питання, що виникають під час розгляду справи колегією суддів, вирішуються більшістю голосів суддів. Головуючий голосує останнім. При прийнятті рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання рішення чи ухвали. Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Цей документ не оголошується в судовому засіданні, приєднується до справи і є відкритим для ознайомлення.

Відхиляючи апеляційну скаргу, колегія суддів виходила з того, що оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм процесуального права.

ОСОБА_2 з таким рішенням колегії суддів я не погоджуюсь, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Як гарантовано ст.ст. 3, 8, 55 Конституції України людина, її життя і здоровя, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Ст. 22 Конституції України визначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що повязані з порушенням їх прав.

1 вересня 2015 року набрав чинності ОСОБА_2 України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» № 484-VIII від 22 травня 2015 року, відповідно до якого внесені зміни до Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI, якими не передбачено звільнення від сплати судового збору споживачів за позовами, що повязані з порушенням їхніх прав.

Зі змісту ст. 5 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що споживачі не відносяться до субєктів, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях, а тому судовий збір за подання позовів про захист прав споживачів підлягає сплаті на загальних підставах.

Колегія суддів прийшла до висновку, що доводи позивача про звільнення від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» не можуть бути прийняті до уваги, оскільки при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному. Так як спеціальним законом, який визначає підстави для звільнення від сплати судового збору та пільги щодо його сплати є ОСОБА_2 України «Про судовий збір», то саме цей ОСОБА_2 підлягає застосуванню.

ОСОБА_2 України «Про судовий збір» не містить виключного переліку пільг щодо сплати судового збору, тому при визначенні таких пільг слід керуватися також іншими нормативно-правовими актами, зокрема застосовувати чинну редакцію Закону України «Про захист прав споживачів».

За таких обставин при чинності Закону України «Про захист прав споживачів», яким встановлені права споживача, визначені механізми їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, серед яких право на звернення до суду, складовою забезпечення якого є звільнення споживача від сплати судового збору, саме по собі незазначення споживачів у переліку осіб, що згідно зі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» мають пільги щодо сплати судового збору, не може свідчити, що споживачі такої пільги, встановленої Законом, не мають.

Крім того, відсутні підстави вважати наявність конкуренції між загальною та спеціальною нормами, або із нормою, що прийнята пізніше.

За умови, якби новою редакцією Закону України «Про судовий збір» було прямо передбачено, що споживачі сплачують судовий збір, тоді б існувала конкуренція із нормою ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів». ОСОБА_2 в Законі України «Про судовий збір» термін «споживач» згадується лише один раз у Прикінцевих та перехідних положеннях Закону в аспекті заміни у частині третій ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» слів «державного мита» словами «судового збору».

Суд при вирішенні справ повинен тлумачити законодавство виходячи із принципу верховенства права.

Такий же підхід застосовується і у інших сферах правовідносин. Зокрема, у податковому праві існує презумпція, за якою якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, або норми різних законів або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обовязків платників податків і органу контролю, то рішення приймається на користь платника податків (п. 4.1.4 ст. 4, п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України).

Верховний Суд України із вказаного питання відповідних постанов, які є обовязковими для застосування згідно ст. 360-7 ЦПК України, не ухвалював.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ неодноразово приходив до висновку про наявність підстав для застосування ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема в ухвалах від 20 липня 2016 року та 27 липня 2016 року.

Аналогічна позиція висловлена судовою палатою з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в узагальненні практики застосування в цивільних справах вимог законодавства про судовий збір та інші судові витрати, які підлягають стягненню в дохід держави за 2015 рік, яке опубліковане на веб-сайті апеляційного суду та надруковане у виданні «ОСОБА_2 і Бізнес» № 19-20 за 14-20 травня 2016 року.

За таких обставин наявні підстави задовольнити апеляційну скаргу, а оскаржувану ухвалу скасувати з передачею питання про відкриття провадження у справі на новий розгляд до Ковельського міськрайонного суду Волинської області.

Суддя апеляційного суду

Волинської області ОСОБА_3