Ухвала суду № 59798143, 16.08.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/12791/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Подзіров А.О. Провадження № 22-ц/773/581/16 Категорія: 27 Доповідач: Завидовська-Марчук О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2016 року місто ОСОБА_1

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Завидовської - Марчук О.Г.,

суддів - Грушицького А.І., Свистун О.В.,

при секретарі Перебойчуку Р.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 акціонерного товариства «БМ Банк» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення кредитного боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 акціонерного товариства «БМ Банк» про визнання недійсним кредитного договору та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 акціонерного товариства «БМ Банк», ОСОБА_5 про визнання недійсним кредитного договору, договору поруки та договору іпотеки за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_4 акціонерного товариства «БМ Банк» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 лютого 2016 року та додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 березня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 19 лютого 2016 року в задоволенні первісного позову ПАТ "БМ Банк" до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення кредитного боргу відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_5 до ПАТ «БМ Банк» про визнання недійсним кредитного договору та зустрічний позов ОСОБА_6 до ПАТ «БМ Банк», ОСОБА_5 про визнання недійсним кредитного договору, договору поруки та договору іпотеки задоволено.

Визнано недійсним кредитний договір №4/105/110708 від 11.07.2008 року, укладений між ПАТ «БМ БАНК» та ОСОБА_5

Визнано недійсним Договір іпотеки №4/105/110708 від 11.07.2008 р. укладений між ТзОВ «БМ БАНК» і ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 6688.

Визнано недійсним договір поруки №4/105/110708 від 11.07.2008 р. укладений між ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ТзОВ «БМ БАНК».

У задоволенні заяви ТзОВ «БМ БАНК» про визначення грошової суми, що підлягає поверненню та накладення арешту на майно відмовлено.

Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 березня 2016 року стягнуто з ПАТ «БМ Банк» в користь ОСОБА_5 і ОСОБА_6А кожному по 1779, 60 грн. понесених судових витрат.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями суду першої інстанції, позивач ПАТ «БМ Банк» подав апеляційну скаргу на ці рішення, в яких, покликаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати дані рішення та ухвалити нове, яким первісний позов банку задовольнити, а в задоволенні зустрічних позовів відмовити.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 апеляційні скарги підтримала, просила їх задовольнити.

Представники відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, кожен зокрема, апеляційні скарги заперечили, просили їх відхилити, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід відхилити, а рішення та додаткове рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БМ БАНК», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «БМ БАНК» та ОСОБА_5 було укладено Кредитний договір №4/105/110708, предметом якого є 206 000 швейцарських франків під 10,49 % річних строком до 10.07.2018 р. на поточні потреби (а.с. 191-193).

Згідно абз.4 п.п.3.4. п. 3 кредитного договору погашення заборгованості має здійснюватись рівними платежами згідно з Графіком погашення заборгованості за кредитом (додаток №1).

В судовому засіданні сторона відповідачів за первісним позовом визнали, що 17.07.2008 року саме ОСОБА_5 підписав оспорюваний правочин та додаток №1 до нього, в якому були зазначені абсолютне значення подорожчання кредиту - 154407,27, та реальна процентна ставка 13,57%, термін користування кредитом 120 місяців, номінальна процентна ставка 10-49% річних (а.с.12-14).

Для забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором

N8 4/105/110708 від 11.07.2008р, між Товариством з обмеженою відповідальністю «БМ БАНК» і ОСОБА_5 було укладено Договір іпотеки від 11.07.2008р., предметом якого є: житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: Волинська область, Луцький район, село Зміїнець, вулиця Левадна, будинок 2 та земельна ділянка, площею 0,1160 гектара (а.с. 18-21).

Крім того, для забезпечення виконання ОСОБА_5 взятих зобовязань за Кредитним договором було укладено між ОСОБА_6, ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю «БМ БАНК» Договір поруки №4/105/110708 від 11.07.2008р., згідно з яким ОСОБА_6 поручилася перед Товариством з обмеженою відповідальністю «БМ БАНК» за своєчасне та повне виконання ОСОБА_5 зобовязань за Кредитним договором №4/105/110708 від 11.07.2008 р. (а.с.201).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні первісного позову ПАТ «БМ Банк» та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_5 та ОСОБА_6А суд виходив з того, що умови кредитного договору є несправедливими в цілому, суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обовязків на погіршення становища споживача, а саме банк не надав позивачу в письмовій формі повної інформації про умови кредитування та про орієнтовну сукупну вартість кредиту, яка надається перед укладенням кредитного договору; до спірного договору банк включив положення, що є несправедливими, оскільки вони містять умови про зміни у витратах; враховуючи додаткові нарахування, процент за користування кредитом збільшився; існує дисбаланс зарахування процентів і тіла кредиту; графік погашення кредиту позичальнику не видавався, що є підставами для визнання спірного кредитного договору, договорів іпотеки та поруки недійсними.

Такі висновки суду є правильними, відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального права.

Так, згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. ч. 1, 3 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Міжнародними актами, зокрема, Резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» констатовано, що споживачі здебільшого знаходяться в нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти, купівельної спроможності та виходячи з важливості сприяння справедливому, рівноправному та усталеному економічному і соціальному розвитку, сформульовано керівні принципи для захисту інтересів споживачів, серед яких визначено сприяння у боротьбі зі шкідливою діловою практикою підприємств, яка негативно відбивається на споживачах.

Хартією захисту споживачів, ухваленою 25 сесією консультативної асамблеї Европейського союзу у 1973 році за № 543, передбачено, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, оскільки споживачу під час укладення кредитного договору об'єктивно бракує знань для здійснення правильного вибору послуг із запропонованих на ринку та оцінки укладеного договору.

Згідно з преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» у ньому встановлені загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг. Його метою є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні.

Так, ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати детальнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

За положеннями ст. ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Також відповідно до п. 3.1 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 2007 року № 168, (далі - Правила) банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, зазначивши, зокрема, перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов'язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо.

У рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року у справі № 15-рп/2011 роз'яснено, що положення п. п. 22, 23 ст. 1, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 21 Закону України Про захист прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Ухвалою суду від 10.08.2015 року було призначено судово-економічну експертизу. Згідно висновку №8019 від 23.10.2015 року експертом встановлено:

1. Розмір реальної відсоткової ставки, який повинен бути зазначений в Додатку №1 до Кредитного договору відповідно до умов Кредитного договору № 4/105/110708 від 11.07.2008р. становитиме 13,93% (різниця у розрахунках - 0,36%).

2. Розмір абсолютного значення подорожчання кредиту, який повинен бути зазначений в Додатку №1 до Кредитного договору відповідно до умов Кредитного договору № 4/105/110708 від 11.07.2008р., становитиме 154 163,77 СНF (різниця у розрахунках - 243,50)

3. Дослідженням наданих документів, розмір суми процентів з період з 11.07.2008р. по 31.07.2008 р., який повинен бути зазначений в додатку №1 до Кредитного договору відповідно до умов Кредитного договору № 4/105/110708 від 11.07.2008р., складатиме 1800,78 СНF.

4. Дослідженням наданих документів, розмір суми процентів за користування кредитом за весь період кредитування, який повинен бути зазначений в Додатку №1 до Кредитного договору відповідно до умов Кредитного договору № 4/105/110708 від 11.07.2008 року, складатиме 128 605,92 СНF (різниця у розрахунках - 48,26 СНF).

5. Оскільки, в матеріалах справи відсутні Додаток № 2 та Додаток № 3, що є невід'ємною частиною Кредитного договору № 4/015/110708 від 11.07.2008р., документально підтвердити розмір суми комісії (тарифів) банку, що пов'язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно - обмінних операцій, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань, що повинні бути зазначені в Додатку №1 до Кредитного договору відповідно до умов Кредитного договору № 4/105/110708 від 11.07.2008 року, не надається можливості.

6. Дослідженням наданих документів, підтверджується невідповідність розрахунку, вказаному у Додатку №1 до Кредитного договору №4/105/110708 від 11.07.2008р., умовам, передбаченим Кредитним договором №4/105/110708 від 11.07.2008 року.

7. Додатком № 1 до Кредитного договору №4/105/110708 від 11.07.2008 року, передбачено сплату процентів за кредитним договором за строк (кількість місяців) - 121 місяць.

8. Дослідженням поданих документів підтверджується невідповідність розрахунку, вказаного у Додатку №1 до Кредитного договору №4/105/110708 від 11.07.2008 року, умовам, передбаченим Кредитним договором №4/105/110708 від 11.07.2008 року, проте складений у відповідності до вимог, передбачених правилами і стандартами НБУ України.

9. Дослідженням наданих документів, на виконання умов Кредитного договору №4/105/110708 від 11.07.2008 року, відповідно до первинних документів, підтверджується видача ОСОБА_5 кредитних коштів у сумі 206 000,00 швейцарських франків, що в гривневому еквіваленті складає 965 728,00 гривень.

10. У зв'язку з відсутністю первинних документів, які підтверджують погашення коштів на виконання зобов'язань по Кредитному договору

№ 4/105/110708 від 11.07.2008 року, обґрунтувати відповідність наданого ПАТ "БМ Банк розрахунку погашення платежів за умовами Кредитного договору № 4/105/110708 від 11.07.2008 року фактичній сумі заборгованості за кредитом, не надається можливості.

11. У зв'язку з відсутністю документів підтвердити розрахунок заборгованості за кредитом відповідно до Кредитного договору № 4/105/110708 від 11.07.2008 року, що доданий до позовної заяви ПАТ "БМ Банк", первинними документами не надається можливості (а.с. 312 - 317).

Колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що в кредитному договорі №4/105/110708 від 11 липня 2008 року немає відомостей щодо детального розпису загальної вартості кредиту, також банком не надавався окремий письмовий документ з детальним розписом загальної вартості кредиту для споживача. З наданого розрахунку на час розгляду справи не вказано повної орієнтовної вартості кредиту, розрахунок проведений поверхово та не зрозуміло для споживача, суми сплати процентів, вартість супутніх послуг, реальна процентна ставка, абсолютне значення подорожчання кредиту містять неправильність розрахунків. Абзацами 3,4 підпункту 3.4 пункту 3 частини 2 Кредитного договору №4/105/110708 від 11.07.2008 року, відповідно до умов якого: у випадку, якщо період з дати видачі кредиту по дату першого платежу, згідно з Графіку погашення заборгованості за кредитом (Додаток №1), є іншим, ніж 30 календарних днів, проценти за користування кредитом сплачуються Позичальником з розрахунку повного кредитного місяця", що у взаємозвязку з наступним абз.: Погашення заборгованості за Кредитним договором за кожний поточний кредитний місяць здійснюється Позичальником «...», починаючи з 21 числа не пізніше останнього робочого дня поточного календарного місяця, є несправедливими, та такою що суперечить ч.1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», що призвело до того, що проценти за користування кредитом за період з 11.07.2008 по 31.07.2008 року становили 1800,78 швейцарських франків, та в звязку з чим відсоткова ставка складає за цей період 15,73 % річних, що відрізняється від встановленою базовими умовами кредитування 10,49% річних. Це дозволяє отриманню неправомірної вигоди від користування грошима протягом календарного, робочого місяця. Відповідно до п.п. 2.1 п.2 частини 2 кредитного договору за умовами даного правочину Позичальник зобов'язаний застрахувати заставлене майно, життя та працездатність позичальника в акредитованій Банком лайфовій компанії, що напряму передбачено п.2 ч.5 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Вказані обставини підтверджуються кредитним договором, наданим банком розрахунком кредитної заборгованості, а також висновком судово економічної експертизи від 23.10.2015 року.

Виходячи з викладеного, давши вірну правову оцінку обставинам справи, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив зустрічні позови відповідачів.

Крім того, оспорюваним кредитним договором передбачено одностороннє збільшення відсоткової ставки в разі страхування клієнтом з порушенням вимог Банку, комісія за РКО при видачі кредиту 1% від суми кредиту, що становить 9657, 28 грн. (а.с. 6).

Пункт 3.4 частини 2 кредитного договору (абзац 7) суперечить частині 1 вказаного договору, оскільки в частині першій передбачено, що пеня та ін. платежі за цим договором сплачуються в національній валюті, а вказаним пунктом частини другої передбачено, що сплата суми кредиту та процентів здійснюється в валюті отриманого кредиту. У разі отримання кредиту в іноземній валюті, позичальник несе валютні ризики під час виконання зобовязань за кредитним договором. Тобто, ці положення договору є суперечливими. Як вбачається з додатку № 1 до кредитного договору від 11 липня 2008 року вказані платежі розраховані в швейцарських франках, що призвело до необґрунтованого здорожчання кредиту і погіршення становища споживача.

До того ж, п.8.2 кредитного договору передбачено накладення банком штрафу в розмірі 2% від суми кредиту за кожний випадок порушення п.п. 5.1.5 5.1.7 Договору (а.с. 10), що є передумовами для отримання банком неправомірної вигоди за рахунок споживача.

В додатку № 1 до кредитного договору від 11 липня 2008 року в умовах передбачено термін користування кредитом 120 місяців, хоча фактично по наведеному нижче розрахунку вказаний термін становить 121 місяць. Крім того, у даному додатку в кінці наведеного розрахунку у графі «Усього» виведена реальна відсоткова ставка в розмірі 13, 57 %, хоча на початку розрахунку в умовах, якщо порахувати суму відсотків та зазначені там платежі, то реальна відсоткова ставка становить 12, 855%. Тобто супутні витрати позичальника у відсотках зазначені не всі.

Щодо визначення суми, яка підлягає поверненню внаслідок укладення недійсного правочину, банк не надав підтвердження розміру суми, необхідної до стягнення, оскільки між наданим ним розрахунком заборгованості, в якому відсутні відомості щодо суми погашення кредиту в окремі періоди та суми сплати відповідачем інших витрат, та квитанціями, поданими відповідачами суду апеляційної інстанції, що підтверджують розмір сплаченої ними заборгованості є розбіжності, які свідчать про те, що ними сплачено більше, ніж зазначено банком у розрахунку.

Крім цього, та обставина, що ОСОБА_5 отримав в банку не 206 000 швейцарських франків, а 965 728 грн. кредитних коштів підтверджується висновком апеляційного суду, викладеним в абз. 8 арк.3 ухвали апеляційного суду Волинської області від 16 червня 2016 року

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не містять підстав для скасування рішення.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга на додаткове рішення Луцького міськрайонного суду від 24 березня 2016 року не підлягає до задоволення, оскільки вказане рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, суд стягнув з банку в користь відповідачів понесені і підтверджені належним чином судові витрати за подання ними зустрічних позовних заяв і проведення експертизи.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_4 акціонерного товариства «БМ Банк» відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 лютого 2016 року та додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: