Ухвала суду № 59798145, 18.08.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/10256/15-к Провадження №11-кп/773/453/16 Головуючий у 1 інстанції:Ковальчук В. О. Категорія: ч.2 ст.186 КК УкраїниДоповідач: Гапончук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2016 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Гапончука В.В.,

суддів Пазюка О.С., Лозовського А.О.,

з участю

секретаря Леміщак Ю.О.,

прокурорів Остапчука С.О., Сіжука В.П.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження №12015030010001765 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 червня 2016 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючий, не одружений, не маючий утриманців, зареєстрований за місцем проживання та проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимий:

1) 23.01.2009 Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ст.186 ч.3 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбуття покарання з іспитовим строком на 1 рік.

2) 05.10.2009 Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ст.186 ч.2, 186 ч.3 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.71 КК України частково приєднано покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.01.2009 та призначено остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців, звільненого 02.12.2014 після відбуття покарання;

засуджений:

за ч.2 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.

Обраний ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою, до набрання вироку законної сили, залишено без зміни.

Строк відбуття покарання постановлено рахувати з 25 травня 2016 року.

На підставі ч. 5ст. 72 КК Українизараховано у строк відбуття покарання ОСОБА_1 строк його попереднього ув'язнення в межах даного кримінального провадження, а саме: з 18 червня 2015 року по 19 листопада 2015 року, з 25 травня 2016 року до набрання вироку законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Вирішено питання про речові докази

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, суд

В С Т А Н О В И В:

Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що біля 4-тої години 18 червня 2015 року в м.Луцьк, біля будинку №15, що по вулиці Винниченка, з корисних мотивів, з умислом на заволодіння чужим майном, відкрито, зірвавши з шиї ОСОБА_3, срібний ланцюжок вартістю 900 гривень, повторно викрав чуже майном, заподіявши ОСОБА_3 майнову шкоду на зазначену суму.

Зі змісту апеляційних скарг обвинуваченого та захисника вбачається, що вирок Луцького міськрайонного суду вони вважають незаконним та необґрунтованим, оскільки суд першої інстанції зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, та неправильно застосував закон про кримінальну відповідальність. Просять вирок Луцького міськрайонного суду від 02 червня 2016 року скасувати та закрити кримінальне провадження.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким та в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи скарги, обвинуваченого та захисника, які апеляційну скаргу підтримали, думку прокурора, який апеляційну скаргу заперечив, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають з наступних підстав.

Висновок суду про вчинення ОСОБА_1 злочину при зазначених у вироку обставинах ґрунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну юридичну оцінку і вірно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 186 КК України.

Посилання захисника та обвинуваченого на те, що в діях обвинуваченого ОСОБА_1 відсутній склад кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.186 КК України колегія суддів вважає безпідставними.

Як встановлено в ході судового розгляду винність ОСОБА_1 у вчиненому та за вказаних в обвинувальному акті обставин повністю підтверджується зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема:

- показаннями обвинуваченого ОСОБА_1, даними в судовому засіданні, з яких вбачається, що він познайомившись в барі з ОСОБА_3, вживав разом з ним спиртні напої, та погодившись на пропозицію останнього придбав в нього мобільний телефон за 200 гривень, якого зразу ж отримав, та за 200 гривень срібний ланцюжок, про передачу якого домовились після виходу з бару. Однак, вийшовши з бару, потерпілий відмовився передавати йому зазначені речі, та вдарив його, а тому він зірвав з шиї ОСОБА_3 ланцюжок та почав втікати;

- показаннями потерпілого ОСОБА_3, даними в судовому засіданні, з яких вбачається, що він перебуваючи в нічному клубі разом з ОСОБА_1, який на той час був йому невідомим громадянином, вживав спиртні напої, а вийшовши з клубу, слідував додому в напрямку центрального універмагу разом з обвинуваченим, який відстав від нього, а потім, підбігши до нього, зірвав з шиї ланцюжок та втік.

- показаннями свідка ОСОБА_4 даними в судовому засіданні, з яких вбачається, що здійснюючи патрулювання міста, як член ГО Самооборона, перебуваючи на площі, побачив, як біля прокуратури невідомий щось зірвав з шиї іншого невідомого та почав втікати. Підїхавши до потерпілого дізнався, що в нього з шиї зірвали ланцюжок, а тому почав переслідувати обвинуваченого. Також вказав, що біля моста, побачивши патруль поліцейських, повідомив про ситуацію та дав опис невідомого, а в подальшому разом з поліцейськими, напроти Директорії Аваль, затримали ОСОБА_1, а на землі, на відстані 2-3 метрів від затриманого, виявили ланцюжок. Вказав що обличчя обвинуваченого на момент затримання було без синців;

- показаннями працівників поліції ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, з яких вбачається, що вони вранці, біля 5-тої години 18 червня, перебуваючи в патрулюванні в нічній зміні, знаходячись перед мостом через річку Сапалаївка, від велосипедиста отримали повідомлення про скоєння біля ЦУМУ грабежу, зокрема про те, що особа зірвала ланцюжок. Отримавши короткий опис грабіжника, біля будинку №50 по вул. Винниченка, було затримано ОСОБА_1, який зізнався, що викинув ланцюжок, знайдений на місці затримання;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 26 червня 2015 року, з якого вбачається, що обвинувачений на місці вчинення злочину показав та пояснив, що напроти прокуратури зірвав з шиї потерпілого ланцюжок та показав місце, де викинув ланцюжок.

Оскільки показання потерпілого, свідків та наведені вище докази повністю узгоджуються між собою та іншими обставинами справи, то суд першої інстанції обґрунтовано поклав їх в основу вироку, навівши при цьому переконливі мотиви свого рішення.

Твердження обвинуваченого, що він купив вказаний ланцюжок, а потерпілий відмовився його передати, не підтверджуються жодними доказами в провадженні, а навпаки спростовуються показаннями потерпілого.

Також не заслуговують на увагу посилання обвинуваченого на суперечності в показаннях потерпілого даних під час досудового розслідування та в судових засіданнях, оскільки згідно до ч.4 ст.95 КПК України суд обґрунтовує свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченомустаттею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Твердження захисника та обвинуваченого, що суд першої інстанції погіршив становище обвинуваченого, відмовивши в обєднанні кримінальних проваджень є безпідставними, оскільки обєднання кримінальних проваджень в одне провадження є правом суду, а не обовязком. Крім того ухвалою Луцького міськрайонного суду від 01.06.2016 року у відповідності до ст.ст.217, 334 КПК України відмовлено в задоволенні клопотання про обєднання кримінальних проваджень в одне провадження за відсутністю на те підстав.

Доводи апеляційних скарг захисника та обвинуваченого про те, що суд поклав в основу вироку недопустимі докази, зокрема свідчення працівників поліції з чужих слів, та, що існують розбіжності між показаннями свідка ОСОБА_4 та показаннями ОСОБА_1 і ОСОБА_3 також не беруться до уваги колегією суддів, оскільки як вбачається з матеріалів провадження вказані показання доповнюють та уточнюють показання обвинуваченого та потерпілого. Крім того, факт відкритого заволодіння чужим майном був визнаний обвинуваченим в суді.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_1 покарання суд врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який раніше судимий за скоєння злочинів проти власності, а саме за скоєння грабежів, що підтверджує його схильність до вчинення корисливих злочинів, шляхом відкритого викрадення чужого майна, його позитивну характеристику, відсутність помякшуючих і обтяжуючих обставин покарання.

Призначене ОСОБА_1 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчинення нових злочинів у майбутньому.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу так як були предметом розгляду у суді першої інстанції і їм була дана вірна оцінка.

Підстав для скасування вироку з врахуванням доводів зазначених у апеляції, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Луцького міськрайонного суду від 02 червня 2016 року в даному кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. На ухвалу може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартоюв той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно:

Дата набрання законної сили 18.08.2016р.

Суддя В.В. Гапончук

помічник судді О.В. Курбай