Ухвала суду № 59784434, 10.08.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом»янська, 2-А

Факс 284-15-77 е-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/ 9254/2016 р. Головуючий у 1 інстанції - Антонова Н.В.

Доповідач - Мараєва Н.Є

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2016 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах

Апеляційного суду м.Києва в складі :

Головуючого - Мараєвої Н.Є.,

Суддів - Андрієнко А.М., Заришняк Г.М.

При секретарі - Гарматюк О.Д.

Розглянули у відкритому судовому засіданні в м.Києві

Цивільну справу за апеляційною скаргою

представника ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО»

на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 травня 2016 р.

в справі за позовом ОСОБА_2 до ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО»,

ОСОБА_3

про відшкодування матеріальних збитків, заподіяних в результаті ДТП

Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., пояснення осіб, які з»явилися, перевіривши

матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

В с т а н о в и л а :

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 травня 2016 р. задоволено позовні вимоги ОСОБА_2до ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО», ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків, заподіяних в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнуто з ПрАТ «СК «ВУСО» на користь ОСОБА_2 суму невиплаченого страхового відшкодування в розмірі 120 000 грн., пеню в розмірі 2 154 грн. та суму сплаченого судового збору пропорційно до розміру заявлених позовних вимог у розмірі 1221, 54 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 9 7000 грн. та суму сплаченого судового збору пропорційно до розміру заявлених позовних вимог у розмірі 157 грн.

В апеляційній скарзі представник ПрАТ «СК «ВУСО» просить це рішення скасувати в частині позовних вимог до ПрАТ «СК «ВУСО» та постановити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на незаконність даного рішення, зокрема, що суд неповно з»ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 21.02.2015 р. внаслідок ДТП, що сталася між автомобілями марки «Форд», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3, та «Пежо», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, який рухався по головній дорозі на даному перехресті, в результаті чого сталося зіткнення, було пошкоджено автомобіль позивача.

Згідно постанови Святошинського районного суду м. Києва від 03.04.2015 р. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (а.с.11).

Внаслідок вказаної ДТП та пошкодження автомобіля позивачу було завдано матеріальних збитків, розмір яких підтверджується звітом про оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої позивачу.

Згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/3691399 від 01.09.2014 р. цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 як власника транспортного засобу «Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ «СК «Вусо» (а.с.13).

Також судом достовірно встановлено, та не заперечувалося сторонами, що 01.09.2014 р. між ОСОБА_3 та ПрАТ «СК «ВУСО» було укладено Договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № 1508183-33-10-01 (а.с 14).

27.02.2015 р. позивачем було подано до ПрАТ «СК «ВУСО» заяву про виплату страхового відшкодування щодо події, що мала місце 21.02.2015 р. (а.с. 21).

Згідно Звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди завданої власнику КТЗ № 09/06/15 від 10.06.2015 р. матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля НОМЕР_2, внаслідок його пошкодження, складає 131 853, 54 грн. (а.с. 27-45).

Згідно Акту виконаних робіт № Сч-Ш-1504 від 20.05.2015р., складеного ФОП ОСОБА_6, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Peugeot» 207, д.н.з. НОМЕР_2, складає 129 700,00 грн. (а.с. 25-26).

Як вбачається з листа № 2414/631598 від 02.06.2015 р. за результатом розгляду заяви ОСОБА_2 про виплату страхового відшкодування від 25.02.2015 р., зазначена подія визнана ПрАТ «СК «ВУСО» не страховою, з тих підстав, що в страховиком було встановлено, що на час настання вищезазначеної ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля НОМЕР_1 також була застрахована у ПАТ «СК «Скайд» за полісом № АІ/1388813.

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи апеляційну скаргу, представник ПрАТ «СК «ВУСО» посилався, зокрема, на те, що договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № АІ/3691399 від 02.09.2014 р. є нікчемним, оскільки, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на момент здійснення ДТП була застрахована у ПАТ «Страхова компанія «Скайд», про що не був попереджений страховик ПрАТ «СК «ВУСО» при укладенні договору № АІ/1388813 від 01.09.2014 р.

Проте, суд першої інстанції правильно вважав, що ці доводи не можуть бути взяті до уваги з огляду на наступне.

Згідно п.3 ч.1 ст.989 ЦК України на страхувальника при укладенні договору страхування покладено обов'язок повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується. Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об'єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним.

Згідно п.17.3 ст.17 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.

Аналогічні положення містяться у ЗУ «Про страхування», зокрема, відповідно до п.3 ст. 21 цього Закону при укладенні договору страхування страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про інші чинні договори страхування щодо цього предмета договору.

Виходячи із змісту вказаних положень законів, страхувальнику не забороняється укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності з іншими страховиками, а лише передбачено обов'язок страхувальника повідомити про їх чинність. При цьому наслідків невиконання цього обов'язку ні ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ні ЗУ «Про страхування» не встановлюють.

Відповідно до ч.2.1 ст.2 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зазначено, якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону, зокрема, це стосується також і норми п.3 ч.1 ст.989 ЦК України.

Крім цього, як вбачається з пояснень позивача, страхувальник за Полісом АІ/3691399 ОСОБА_3 не знав про наявність чинного Полісу № АІ/1388813 від 29.04.2014 р., укладеного між ПАТ «СК «Скайд» та ОСОБА_7 - попереднім власником транспортного засобу «Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_1.

В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_3 пояснив, що йому було невідомо про наявність полісу обов»язкового страхування щодо автомобіля «Форд», більше того, при купівлі цього автомобіля попередній власник йому сказав, що йому (ОСОБА_3В.) потрібно буде укласти договір обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності на придбаний автомобіль.

Суд першої інстанції обгрунтовано вважав, що не можуть бути взяті до уваги доводи представника ПрАТ «СК «ВУСО» про те, що страхувальник ОСОБА_3 при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс АІ/3691399) порушив вимоги п.3 ч.1 ст.989 ЦК України, внаслідок чого вказаний договір є нікчемним, оскільки, ОСОБА_3 не був страхувальником за договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс № АІ/1388813) щодо транспортного засобу «Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_1, а отже, не міг повідомити страховика, що ним. як страхувальником, укладено інші договори страхування щодо транспортного засобу «Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_1.

Аналогічна позиція була викладена в ухвалі ВССУ від 10.12.2015 р. №6-32069ск15.

Крім того, об'єктом (предметом) договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є саме цивільно-правова відповідальність особи, а не транспортний засіб, а тому, відсутні підстави стверджувати, що на момент дорожньо-транспортної пригоди 21.02.2015 р. ПАТ «СК «Скайд» було застраховано саме цивільно-правову відповідальність ОСОБА_3 як власника транспортного засобу «Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_1, що спростовується також безпосередньо Полісом № АІ/1388813, згідно якого вбачається, що було застраховано саме цивільно-правову відповідальність ОСОБА_7 як власника ТЗ «Форд», д.н.з. НОМЕР_1.

З огляду на викладене, суд обґрунтовано дійшов висновкупро безпідставність посилань представника відповідача ПрАТ «СК «ВУСО» на нікчемність Договору обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від1.09.2014 р. (Поліс № АІ/3691399), та про наявність підстав для стягнення з ПАТ «СК «Скайд» на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 50 000 грн., враховуючи розмір матеріального збитку завданого позивачу, як власнику транспортного засобу «Пежо», д.н.з. НОМЕР_2, що підтверджений Актом виконаних робіт № Сч-Ш-1504 від 20.05.2015 року.

Крім того, стороною відповідача ПрАТ «СК «ВУСО» заперечень щодо розміру матеріального збитку завданого ОСОБА_2 як власнику автомобіля «Пежо», д.н.з. НОМЕР_2, суду надано не було.

Оскільки, єдиною підставою для відмови у виплаті позивачу страхового відшкодування за договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № 1508183-33-10-01 від 01.09.2014 р., було посилання страховика на нікчемність Полісу № АІ/3691399 від 01.09.2014 р., від якого він є похідним, а також, враховуючи, що судом спростовано посилання сторони відповідача ПрАТ «СК «ВУСО» на нікчемність Договоруобов»язкового страхування від 01.09.2014 р. (Поліс № АІ/3691399), суд вірно дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з ПрАТ «СК «ВУСО» на користь позивача страхового відшкодування в межах страхової суми визначеної п. 2.2. Договору добровільного страхування № 1508183-33-10-01, а саме у розмірі 70 000, 00 грн.

Також суд правильно вважав, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача ПрАТ «СК «ВУСО» пені за затримку виплати страхового відшкодування у розмірі 2 154,00 грн. відповідно до вимог ч.5 ст.36 ЗУ «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ».

Щодо позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 матеріального збитку у розмірі 9 700.00 грн., то суд правильно вважав, що ці вимоги підлягають задоволенню, т.я. згідно ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідач ОСОБА_3 позов в частині вимог пред'явлених до нього визнав.

За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку щодо задоволення позову.

Згідно ст.60 ЦК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом повно з»ясовано обставини справи, дана належна оцінка доказам.

Висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Підстав для скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст.ст.218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» - відхилити, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 травня 2016 р. - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: