Рішення № 5977915, 22.05.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/15622.05.09 За позовом Приватного підприємства «Інтекс»

до Закритого акціонерного товариства «Ритейлінгова компанія «Євротек»

про стягнення 33260,96 гривень.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Самойленко Р.А. дов. № 356 від 13.05.2009 року;

від відповідача: Дроздов Д.В. дов. б/н від 20.03.2009 року;

Обставини справи:

Приватне підприємство «Інтекс»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Ритейлінгова компанія «Євротек»про стягнення заборгованості в сумі 33260,96 гривень.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що між позивачем та відповідачем укладено Договір поставки № Т0402/07 від 24.10.2007 року та Договір поставки № Т0195/08 від 29.02.2008 року, на виконання яких позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 156513,78 гривень, однак відповідач в порушення умов даних Договорів повністю не оплатив вартість поставленого товару, внаслідок чого у відповідача утворився борг у сумі 17 696,68 гривень у звязку з чим позивач звернувся з позовом до суду.

Ухвалою від 31.03.2009 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 21.04.2009 року.

Представник позивача в судовому засіданні 21.04.2009 року не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Відповідач в судовому засідання 21.04.2009 року надав суду усні пояснення по справі відповідно до яких проти задоволення позову заперечував.

У звязку з неявкою представника позивача, на підставі ст. 77, 86 ГПК України, ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.04.2009 розгляд справи відкладено на 22.05.2009 року.

22.05.2009 року представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

У судовому засіданні 22.05.2009 року представник відповідача надав суду усні пояснення по суті справи, крім того надав суду клопотання про припинення провадження по справі.

На підставі положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 22.05.2009 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення представників сторін, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством «Інтекс»(надалі за текстом - Постачальник) та Закритим акціонерним товариством «Ритейлінгова компанія «Євротек»(надалі за текстом - Покупець) було укладено Договір поставки № Т0402/07 від 24.10.2007 року (надалі за текстом Договір 1) та Договір поставки № Т0195/08 від 29.02.2008 року (надалі за текстом Договір 2), разом Договір 1 та Договір 2 іменуються як Договори.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказані Договори є договорами поставки.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.1. Договорів постачальник прийняв на себе зобовязання постачати та передавати у власність покупцю, а покупець зобовязався приймати та оплачувати товари в асортименті та кількості передбаченою накладними та комерційними специфікаціями, які є невідємною частиною Договорів.

Пунктом 6.3. Договорів, встановлено, товар який постачається покупцю по Договорам, повинен бути оплачений на умовах встановлених в комерційних специфікаціях.

Згідно наданих комерційної специфікації на товар № 1 від 24.10.2007 року до Договору № 1 та комерційної специфікації на товар № 1 від 29.02.2008 року до Договору № 2, товар повинен бути сплачений покупцем на умовах відстрочки в 21 календарний день.

Судом встановлено, що на виконання умов Договорів позивачем було поставлено та передано відповідачу товару на загальну суму 156513,78 гривень, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Проте відповідач свої зобовязання з оплати поставленого позивачем товару своєчасно та у повному обсязі не виконав.

Зокрема, відповідач частково розрахувався за поставлений товар, сплативши позивачу 138817,10 гривень, що підтверджується банківськими виписками (копії в матеріалах справи).

У звязку з цим, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 17 696,68 гривень (156513,78 гривень - 138817,10 гривень).

Крім того, під час розгляду справи в суді, сторони підписали Акт звірки взаєморозрахунків за перший квартал 2009 року, відповідно до якого заборгованість відповідача по Договорах за його даними складає 17696,67 грн., за даними позивача 17697,04 грн.

22 травня 2009 року представник відповідача до клопотання про припинення провадження по справі додав платіжні доручення, з яких вбачається, що сума основної заборгованості погашена в сумі 17696,67 грн.

Відповідно до положень п. 1-1. ч. 1. ст. 80 ГПК України Господарський суд припиняє провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Оскільки відповідач під час розгляду справи в суді частково погасив заборгованість по Договору, господарський суд приходить до висновку, що провадження по справі в частині стягнення 17696,67 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, несплачена сума боргу на момент розгляду справи складає 01 копійку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню частково в сумі 0,01 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобовязань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 8.5. Договорів встановлено, у разі несвоєчасної оплати ціни товару покупець зобовязаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

Позивач за несвоєчасну оплату ціни товару, керуючись п. 8.5. Договорів нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 2548,55 гривень.

У відповідності до ст. 233 ГКУ у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частина 3 ст. 83 ГПК України надає суду право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Господарський суд зважаючи на клопотання представника відповідача та повідомлені останнім обставини, вирішив скористатись наданим йому правом та зменшити розмір пені, що підлягає до стягнення з відповідача до 1000,00 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 23.11.2007 року по 16.03.2009 року в сумі 1808,84 гривень та 11206,89 інфляційних втрат за період з грудня 2007 року по лютий 2009 року.

Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, зважаючи на прострочення відповідача, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині та їх розмір визначений позивачем вірно, у повній відповідності до норм чинного законодавства, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Припинити провадження по справі в частині стягнення з Закритого акціонерного товариства «Ритейлінгова компанія «Євротек» суми основного боргу в розмірі 17696,67 гривень на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

3.Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Ритейлінгова компанія «Євротек»(03186, м. Київ, вул. Соціалістична, 5, корп. 2, код ЄДРПОУ 34771370) на користь Приватного підприємства «Інтекс»(36037, м. Полтава, пров. Рибальський, 14, к. 50; 36039, м. Полтава, вул. Чапаєва, 25, код ЄДРПОУ 31034726) 0,01 грн. (одну копійку) боргу, 1000,00 (одна тисяча) гривень 00 копійок пені, 1808,84 (одна тисяча вісімсот вісім) гривень 84 копійки - 3 % річних, 11206,89 (одинадцять тисяч двісті шість) гривень 89 копійок - інфляційних втрат, 307,12 (триста сім) гривні 12 копійок - державного мита та 108,96 (сто вісім) гривень 96 копійок - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення:

18.06.2009р.