Рішення № 59776227, 15.08.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2016р. Справа№ 914/1840/16

Суддя господарського суду Львівської області Долінської О.З. при секретарі Думин В.Я., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Віссманн, с. Чайки Київська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Газтеплоенерго, с. Загірочко Львівська область.

про: стягнення 240 000,00 грн.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1 дов. б/н від 05.01.2015 р.,

відповідача: не зявився.

Учасникам судового процесу розяснено права та обовязки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю Віссманн до Товариства з обмеженою відповідальністю Газтеплоенерго про стягнення 240 000,00 грн. Ухвалою від 13.07.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 25.07.2016 року.

В судове засідання 25.07.2016 року представник позивача зявився, вимоги ухвали суду від 13.07.2016 р. виконав частково. Через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 31190/16 від 25.07.2016 року представником позивача подано пояснення до позовної заяви.

В судове засідання 25.07.2016 року представник відповідача не зявився, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, причини неявки в судове засідання не повідомив, вимоги ухвал суду від 13.07.2016 р. не виконав, відзиву не подав.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 25.07.2016 року розгляд справи відкладено на 15.08.2016 року.

В судове засідання 15.08.2016 року представник позивача зявився, вимоги ухвали суду від 13.07.2016 р. та від 25.07.2016 року виконав. Через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 31905/16 від 01.08.2016 року представником позивача подано клопотання, в якому просить долучити до матеріалів справи копію претензії №30-юр. від 08.07.2014 року із підтвердженням надсилання відповідачу та копію претензії №9-юр. від 19.07.2015 року із підтвердженням надсилання відповідачу.

Позовні вимоги підтримав і просить їх задоволити.

В судове засідання 15.08.2016 року представник відповідача не зявився, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (докази містяться в матеріалах справи) причини неявки в судове засідання не повідомив, вимоги ухвал суду від 13.07.2016 р. та від 25.07.2016 року не виконав, відзиву не подав.

ОСОБА_2 до статей 17 та 22-1 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та у звязку із розглядом справи №914/1840/16, за електронним запитом №22176358 судом отримано Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з відомостями про Приватне акціонерне товариство Львівський локомотиворемонтний завод. Так, за даними Спеціального витягу Товариства з обмеженою відповідальністю Газтеплоенерго в статусі юридичної особи включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ідентифікаційний код - 33194066, місцезнаходженням юридичної особи є адреса: 81754, Львівська область, Жидачівський район, село Загірочко, вул. Центральна, буд. 3, яка відповідає адресі, зазначеній позивачем у позовній заяві та на яку відповідачу скеровано копії позовної заяви з додатками, а судом ухвали по справі. Крім того, за даними у Спецвитягу відповідач у стані припинення не перебуває; даних про перебування юридичної особи у процесі провадження у справі про банкрутство, санації Спецвитяг не містить.

Як зазначено у п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (надалі - Постанова пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р.), у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

У відповідності до п. 3.9.1. Постанови пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р.) за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як зазначено у п.2.3 Постанови пленуму ВГСУ №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом ( частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного зясування місцевим господарським судом обставин справи.

ОСОБА_2 до ч. 1 та 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи вищенаведене, слід зазначити, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 15.08.2016 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення представника позивача, оглянувши оригінали документів, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд встановив таке.

18.09.2008р. між товариством з обмеженою відповідальністю Віссманн (надалі - Позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю Газтеплоенерго (надалі - Відповідач) було укладено договір купівлі-продажу №1113_08 (надалі - Договір).

ОСОБА_2 до п. 1.1. Договору, продавець зобовязався передати у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти й оплатити товар згідно Специфікації (Додаток №1), яка є невідємною частиною укладеного Договору.

Загальна сума Договору вказана в специфікації та складає на 03 вересня 2007 року 2 110 109,58 гривень (два мільйони сто десять тисяч сто девять гривень 58 коп.), в тому числі податок на додану вартість 20% 351 684,93 грн. (триста пятдесят одна тисяча шістсот вісімдесят чотири грн.. 93 коп.).(п. 3.1. Договору)

Порядок проведення Покупцем оплати переданого товару обумовлений пунктом 3.3. Договору. Зазначений пункт передбачав здійснення оплати суми Договору наступним чином : 100% суми Договору Покупець перераховував Продавцю на протязі 50-х банківських днів з моменту отримання обладнання.

Товар був переданий Відповідачу на підставі накладних на відвантаження, в тому числі :

№9290015715 від 28.10.2008 року;

№9290016215 від 12.11.2008 року;

№ НОМЕР_1 від 18.11.2008 року;

№ НОМЕР_2 від 16.10.2008 року;

№ НОМЕР_3 від 16.10.2008 року;

№ НОМЕР_4 від 28.10.2008 року;

№9290016213 від 12.11.2008 року;

№9290016300 від 14.11.2008 року;

№9290016361 від 18.11.2008 року;

№9290017816 від 13.01.2009 року.

Умовами договору були передбачені строки приймання товару по якості і кількості. Будь- яких зауважень щодо якості поставленого товару або його кількості, в строки передбаченні умовами Договору, від Відповідача Позивач не отримав. В звязку із чим Позивач вважає, що свої зобовязання по Договору виконав повністю.

Натомість, Відповідач допускав порушення своїх зобовязань за Договором, щодо своєчасного здійснення оплати за переданий товар. Відповідачем була проведена часткова оплата поставленого товару в сумі 1 064 733,13 гривень (один мільйон шістдесят чотири тисячі сімсот тридцять три гривні 13 коп.).

Протягом періоду із листопада 2008 року по 2012 рік між Позивачем та Відповідачем укладалось декілька додаткових угод до Договору, згідно яких змінювались строки здійснення оплати за поставлений товар.

Так, згідно Додаткової угоди № 4 від 14 лютого 2012 року був погоджений новий порядок здійснення оплати за поставлений товар, який передбачав поступову сплату поставленого товару починаючи із травня 2012 року. Погоджений Відповідачем та Позивачем цією Додатковою угодою порядок здійснення оплати був порушений Відповідачем, що спричинило виникнення заборгованості у Відповідача перед Позивачем.

Позивач, у квітні 2015 року подав до Господарського суду Львівської області позовну заяву про стягнення із Позивача 778232,97 гривень. Сума позову складалась із суми заборгованості, що склалася на дату подання позову в сумі 490316, 46 гривень, інфляційного збільшення суми заборгованості та трьох процентів річних. Рішенням господарського суду Львівської області від 06.08.2015 року позов був задоволений частково (справа № 914/1864/15). ОСОБА_2 на користь Позивача було стягнуто 490316, 46 гривень основної боргу, 245158,23 інфляційних витрат, 19629,96 гривень - три проценти річних, а також 15102,09 - сума судового збору.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2015 року апеляційна скарга Відповідача була залишена без розгляду. На виконання рішення Господарського суду Львівської області був виданий наказ про примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 06.08.2015 року, який був доправлений Позивачем на виконання до ВДВС Жидачівського районного управління юстиції. На цей час триває виконавче провадження.

Як вже зазначалось вище між Позивачем та Відповідачем було підписано Додаткову угоду № 4 від 14 лютого 2012 року був погоджений новий порядок здійснення оплати за поставлений товар, який передбачав поступову сплату поставленого товару починаючи із травня 2012 року.

Цей додаток передбачав певну послідовність оплати. Станом на дату складня позовної заяви Відповідачем, окрім порушення грошового зобовязання, що стало предметом позову у 2015 році, порушенні строки по сплаті наступних платежів, а саме оплати, які повинні були бути здійсненні до 31.05.2105 року ( в сумі 55 000,00 грн.); до 31.12.2015 року ( в сумі 130 000,00 грн.); до 31.05.2016 року ( в сумі 55 000,00 гривень). Прострочення виконання зобовязання по оплаті частини вартості переданого товару виникло у Відповідача, як вказує позивач відповідно із: 01 червня 2015 року; 01 січня 2016 року та 01 червня 2016 року. Таким чином, на дату складання позовної заяви і подачі її в суд, сума заборгованості строк оплати якої минули, становить 240 000,00 гривень (двісті сорок тисяч гривень 00 коп.).

Позивач неодноразово звертався до Відповідача із претензіями та листами із вимогою сплатити заборгованість. Остання претензія була надіслана 19 січня 2015 року (докази містяться в матеріалах справи). Але, у строки передбаченні Господарським процесуальним кодексом України щодо задоволення претензій, борг залишився не сплаченим. Зобовязання Відповідача щодо оплати переданого товару не виконується, що і спонукало позивача до звернення із позовом в суд.

З огляду на вищенаведене, а також враховуючи, що відповідач в добровільному порядку заборгованість не погашає, позивач звернувся до господарського суду з вимогою стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Газтеплоенерго 240 000,00 грн. основної заборгованості.

Розглянувши доводи позовних вимог, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають до задоволення. При цьому, суд виходить з наступного:

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обовязків (господарських зобовязань).

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, відповідач, підписавши додаткову угоду №4 від 14.02.2012р. зобовязався оплачувати позивачу товар у строки, передбачені даною угодою за наведеним вище графіком. Однак, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідачем не виконувались взяті на себе зобовязання по оплаті за відвантажений товар, зокрема в останнього виникла основна заборгованість за період сплати до 01.06.2015 року - 55000,00 грн., до 01.01.2016 року 130 000,00 грн. та до 01.06.2016 року 55 000,00 грн., а всього - 240 000,00 грн.

Разом з тим, суду не було представлено жодних доказів які підтверджували б оплату відповідачем товару за спірний період.

З таких умов, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 240 000,00 грн. основного боргу є підставною та підлягає до задоволення повністю.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

ОСОБА_2 до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем не подано доказів погашення заборгованості, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та з урахуванням наведених вище обставин, підлягають до задоволення.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України, суд покладає на відповідача, так як спір виник з його вини і таким чином стягненню з відповідача на користь позивача 3600,00 грн. понесених витрат позивачем на сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 43 ,33,34,36, 44,49,75,82-85,116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Газтеплоенерго (81754, Львівська область, Жидачівський район, с. Загірочко вул. Центральна, 3, код ЄДРПОУ 33194066) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Віссманн (08130, Київська область, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, 16, код ЄДРПОУ 30724898) 240 000,00 грн. основної заборгованості та 3600,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.116 та 117 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 18.08.2016 р.

Суддя Долінська О.З.