Ухвала суду № 59772418, 17.08.2016, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 414/335/16-ц

Провадження № 22ц/782/625/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2016 року, серпня місяця, 17-го дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі: головуючого судді - Яресько А.В., суддів - Борисова Є.А., Лозко Ю.П., за участю секретаря: Коротенка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кремінського районного суду Луганської області від 15 червня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

в с т а н о в и л а:

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до Кремінського районного суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, вказавши, що вона є опікуном неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мати якої ОСОБА_1 відбуває покарання в місцях позбавлення волі, відомості про батька записані відповідно до ч. 1 ст. 132 СК України.

Позов було прийнято судом до розгляду і рішенням від 15 червня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 були задоволені в повному обсязі, було стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 1 березня 2016 року і до повноліття дитини. Також було стягнуто на користь держави з ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 551,20 грн. відповідно до ст. 88 ЦПК України.

На рішення суду надійшла апеляційна скарга від ОСОБА_1, яка не погоджується із рішенням, вказує на те, що суд не врахував її дуже поганий стан здоров'я, факт її перебування у місцях позбавлення волі, відсутність у неї через це жодної можливості надавати допомогу дитині.

Вислухавши доповідача, обговоривши доводи апеляції, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Статтею ст. 303 ЦПК України є передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Статтями 213, 214 ЦПК України є визначеним про те, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Як передбачено ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Частина 2 ст. 59 ЦПК України передбачає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Статтями 10, 60 ЦПК України є визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 57 цього Кодексу, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ухвалюючи рішення про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 1 березня 2016 року і до повноліття дитини, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка є матір'ю неповнолітньої дитини, що вона не надає допомоги на утримання неповнолітньої доньки опікуну ОСОБА_2

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, адже до них він дійшов із належним дотриманням норм матеріального та процесуального права, зазначений висновок грунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, адже відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Саме батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. За змістом ст. 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Щодо доводів апеляції про наявність у відповідачки важких захворювань, відсутності у неї доходу та можливості надавати грошову допомогу на утримання дитини через відбування покарання у виправній колонії - то ні стан здоров'я, ні перебування в ув'язненні через відбування покарання не позбавляють батьків відповідальність за забезпечення у межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів. Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини. Визначення розміру стягнення аліментів і за таких обставин саме у розмірі 1\4 частці від доходу матері відповідає фактичним обставинам справи. Як вбачається з матеріалів справи у заяві до суду від 07.04.2016 року відповідачка вказувала, що не відмовляється від виплати аліментів, не заперечувала проти визначення розміру стягнення саме у такій частці (а.с. 16). Навіть доведена належними та допустимими доказами відсутність жодного доходу у батька чи матері на момент розгляду справи не дає суду підстав для відмови у стягненні аліментів з цих батьків на користь неповнолітньої дитини, адже первинними тут є права дитини на належне утримання від батьків. За заявою платника або одержувача суд може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (ч.1 ст. 184 СК України), при цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 СК України. Але з такими заявами до суду ні позивач ні відповідач не звертались, частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи порушені або неправильно застосовані норми матеріального чи процесуального права. Рішення суду відповідає вимогам закону, порушень процесуального законодавства при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.

З огляду на наведене вище та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Кремінського районного суду Луганської області від 15 червня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий А.В. Яресько

Судді: Є.А. Борисов

Ю.П. Лозко