Ухвала суду № 59763675, 11.08.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5804/16 Справа № 201/17457/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Батманова В. В. Доповідач - Кочкова Н.О.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2016 року м. Дніпро

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючої - судді Кочкової Н.О.,

суддів - Григорченка Е.І., Повєткіна В.В.,

за участю секретаря - Григор'євій В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення коштів, - за апеляційними скаргами представника ОСОБА_2 Водопянова О.В. та представника ПАТ КБ «ПриватБанк» Наконечної А.В. на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня 2016 року,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого (з урахуванням неодноразових уточнень) посилався на те, що рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2015 року з відповідача на його користь стягнуто суму вкладу, проценти та інфляційні втрати. Це рішення апеляційного суду на час подання позову не виконано, він кошти не отримав, у зв'язку з чим просив стягнути додатково пеню, інфляційні витрати та 3% річних від простроченої суми за депозитними договорами за весь період в розмірі 296311,23 гривень та 297936, 85 гривень відповідно, а також витрати на правову допомогу в розмірі 2 400 грн. (а.с.2-5, 61-65, 85-89, 94-98).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня 2016 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 станом на 13 травня 2016 року за договором банківського вкладу «Депозит Плюс на 12 місяців» № SAMDN25000737371749 від 30 серпня 2013 року три проценти річних в розмірі 7562 гривні 62 копійки, інфляційні втрати в розмірі 86967 гривень 61 копійку, за договором банківського вкладу «Депозит Плюс на 12 місяців» № SAMDN25000737383624 від 02 вересня 2013 року три проценти річних в розмірі 7604 гривні 12 копійок, інфляційні втрати в розмірі 87444 гривні 73 копійки, а всього 189579 гривень 08 копійок. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено, вирішено питання судових витрат (а.с 136-137).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 Водопянов О.В., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду в частині відмови в стягненні пені та витрат на правову допомогу та просить ухвалити нове рішення про задоволення цих позовних вимог (а.с. 143-147).

В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ «ПриватБанк» Наконечна А.В., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та просить ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі (а.с. 153-155).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2015 року скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Розірвано договір банківського вкладу «Депозит Плюс на 12 місяців» № SAMDN25000737371749 від 30 серпня 2013 року та договір банківського вкладу «Депозит Плюс на 12 місяців» № SAMDN25000737383624 від 2 вересня 2013 року, що укладені між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 за договором банківського вкладу «Депозит Плюс на 12 місяців» № SAMDN25000737371749 від 30 серпня 2013 року: 201780,54 грн. - суму грошового вкладу, 36652,68 грн. - суму процентів по вкладу, 4842,73 грн. - три проценти річних, 38943,73 грн. - інфляційні нарахування, а всього 282219,68 грн. Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 за договором банківського вкладу «Депозит Плюс на 12 місяців» № SAMDN25000737383624 від 2 вересня 2013 року: 202887,67 грн. - суму грошового вкладу, 36753,24 грн. - суму процентів по вкладу, 4869,30 грн. - три проценти річних, 39157,38 грн. - інфляційні нарахування, а всього 283667,59 грн. Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь держави судовий збір у розмірі 6090 грн. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено (а.с. 11-18). Із даного рішення вбачається, що інфляційні нарахування стягнуті судом по обох вкладах за період з 1 травня 2015 по 31 січня 2015 року, три проценти річних по обох вкладах за період з 26 квітня 2013 по 11 лютого 2015 року.

20 жовтня 2015 року постановою Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ було відкрито виконавче провадження за заявою ОСОБА_2 (а.с.21).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд 1 інстанції виходив із того, що банком не виконано зобов'язання щодо повернення суми грошового вкладу, а відтак наявні підстави для застосування відповідальності за порушення грошового зобов'язання, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Цей висновок суду 1 інстанції є правильним, відповідає вимогам закону і підтверджується матеріалам справи.

Так, відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, цивільним законодавством передбачена цивільно-правова відповідальність за невиконання грошового зобов'язання.

З огляду на вищевикладене, судом 1 інстанції вірно встановлено, що між сторонами виникли саме такі правовідносини (грошові зобов'язання) і тому на них поширюється дія частини 2 статті 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання. Тому суд правильно стягнув три проценти річних та інфляційні втрати за період з 12 лютого 2015 по 12 травня 2016 року.

Посилання в апеляційній скарзі представника ПАТ КБ «ПриватБанк» Наконечної А.В. на те, що період просрочення зобов'язання повинен відраховуватись з дати набрання рішенням суду законної сили, - не заслуговує на увагу, оскільки протирічить ч.2 ст. 625 ЦК України, як і посилання на відсутність вини банку у невиконанні грошового зобов'язання.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за договорами банківського вкладу, суд першої інстанції виходив з того, що дані вимоги є безпідставними та не обґрунтованими, оскільки позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження правомірності вказаних вимог, оскільки укладеними договорами пеня не передбачена.

Апеляційний суд погоджується з даним висновком виходячи із того, що закінчення строку дії договору і невиконання зобов'язань не припиняє зобов'язальних правовідносин, а трансформує їх в охоронні, що містять обов'язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом; сплата неустойки у вигляді пені в якості забезпечення виконання банком грошових зобов'язань за укладеними між сторонами договорами не була передбачена, а Закон України "Про захист прав споживачів" до правовідносин між сторонами, які виникли з приводу неповернення банківського вкладу, застосуються лише в частині, не врегульованій нормами ЦК України.

Правильним є і рішення суду у частині відмови у стягнення витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011 року, який набрав чинності з 01 січня 2012 року встановлено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Як убачається з матеріалів справи, між позивачем та адвокатом Водопяновим О.В., який має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, 12 листопада 2015 року було укладено договір про надання правової допомоги (а.с.26-27). За умовами п.1.1 цього договору виконавець зобов'язується надати замовнику юридичні послуги, які полягають у наданні консультації, складенні позовної заяви, участі у судових засіданнях.

Відповідно до копії квитанції від 23.11.2015 року ОСОБА_2 сплатив 2400 грн. (том 1, а.с.31).

В справі відсутні дані про те, що судом постановлювалась ухвала про допуск Водопянова О.В. до участі у справі в якості особи, яка надає правову допомогу позивачу, крім того, у матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі наданих послуг, а складений адвокатом розрахунок станом на 23 листопада 2015 року не включає участь у судових засіданнях, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи. Зазначене виключає можливість задоволення позову у цій частині, а доводи апеляційної скарги адвоката Водопянова О.В. цих висновків суду не спростовують, оскільки зводяться до повторення обставин укладення договору про правову допомогу і мають посилання на копію квитанції від 23 листопада 2015 року (оригінал квитанції суду не був наданий).

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційних скарг суттєвими не являються, судом 1 інстанції у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, доводи апеляційних скарг не спростовують правильність висновків суду, тому рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. 307-308 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та представника публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня 2016 року - ВІДХИЛИТИ.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: