Рішення № 5976100, 28.04.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.09 Справа № 27/127/09

Суддя Дроздова С.С.

За позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Сміла Черкаської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Клінкул Технолоджи Україна”, м. Запоріжжя

про стягнення 156 635 грн. 21 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 фізична особа підприємець, свідоцтво про державну реєстрацію № НОМЕР_3 від 02.02.1996 р., НОМЕР_1 від 26.02.1996 р.

Від відповідача: не зявився

Ухвалою господарського суду від 26.03.09 р. розгляд справи відкладався, на підставі ст. 77 ГПК України, у звязку з неявкою у судове засідання уповноваженого представника відповідача.

На підставі статті 85 ГПК України 28 квітня 2009 року прийнято рішення та оголошено судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Приватний підприємець ОСОБА_1, м. Сміла Черкаської області звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Клінкул Технолоджи Україна”, м. Запоріжжя заборгованості в розмірі 156 635,21 грн., яка складається: з 94 000,00 грн. попередньої оплати товару за договором поставки № 06-01/12-07 від 06.12.2007 р., 17 108,00 грн. - пені, 42 112,00 грн. - індексу інфляції та 3 415,21 грн. трьох відсотків річних.

Ухвалою господарського суду від 05.03.2009р. порушено провадження у справі № 27/127/09 та призначено судове засідання на 26.03.2009 р.

У звязку з неявкою у судове засідання представника відповідача, ухвалою господарського суду від 26.03.09 р. розгляд справи відкладався, на підставі ст. 77 ГПК України. Судове засідання призначено на 28.04.09 р.

28.04.09 р. продовжено розгляд справи № 27/127/09.

28.04.2009 р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та розяснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Представник позивача у судовому засіданні, відкритому 28.04.2009 р. підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судові засідання, відкриті 26.03.09 р. та 28.04.09р. не зявився. Проти позову не заперечив, письмового відзиву не надав. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами, оригінали яких судом оглянуті в судовому засіданні.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представника позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного субєктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріальноправова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст.20 ГПК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на той факт, що 06.12.2007 р. між ПП ОСОБА_1 та ТОВ “Клінкул Технолоджи Україна” укладено договір поставки № 06-01/12-07.

Відповідно до п. 1.1 договору, ТОВ “Клінкул Технолоджи Україна” зобовязується в установлений строк поставити та передати у власність ПП ОСОБА_1 обладнання, а ПП ОСОБА_1 зобовязується оплатити та прийняти товар у відповідності з умовами даного договору.

Відповідно до п. 5.1 договору ТОВ “Клінкул Технолоджи Україна” зобовязаний передати (поставити) товар ПП ОСОБА_1 у повному обсязі, повній комплектації і належної якості протягом 45 банківський днів з моменту отримання оплати.

Платіжним дорученням № 205 від 14.12.07 р. ПП ОСОБА_1 перерахував на рахунок відповідача 94000 грн. 00 коп.

ТОВ “Клінкул Технолоджи Україна” взяті на себе зобовязання по поставці обладнання, а саме холодильних вітрин не виконав.

25.03.08 р. ПП ОСОБА_1 надіслав на адресу ТОВ “Клінкул Технолоджи Україна” лист з вимогою повернути першу частину оплати у розмірі 94000 грн. 00 коп.

Листом від 17.04.08 р. відповідач зобовязався повернути ПП ОСОБА_1 кошти у розмірі 94000 грн. 00 коп.

Відповідач не здійснив повернення коштів у розмірі 94000 грн. 00 коп..

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обовязків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. (ст. 205 ЦК України).

Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів звязку.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обовязки. Обовязки відповідача виразились у передачі товару відповідачу, а обовязки позивача заключаються в оплаті цього товару.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.2 договору оплати вартості товару здійснюється ПП ОСОБА_1 за схемою: перша частина оплати в сумі 94000 грн. 00 коп. на протязі двох банківських днів з моменту підписання договору; друга частина оплати в сумі 63000 грн. 00 коп. не пізніше дня закінчення виготовлення товару підприємством виробником, відповідно повідомлення, переданого ТОВ “Клінкул Технолоджи Україна” (постачальником) ПП ОСОБА_1 (покупцю) через телефонний, факсимільний або поштовий звязок; третя частина оплати в сумі 155624 грн. 00 коп. не пізніше дня заходу товару в порт м. Одеса.

Відповідно до ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як визначено ст. 230 господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 10.2 договору у разі порушення строків поставки товару, постачальник зобовязаний сплатити покупцю пеню у розмірі 0,1 % від суми отриманої попередньої оплати за кожен день прострочки не поставленого товару, до моменту передачі товару покупцю.

Відповідно до договору № 06-01/12-07 сума пені складає 17108 грн. 00 коп. Сума індексу інфляції за час прострочення виконання зобовязання склала 42112 грн. 00 коп. Три відсотки річних від простроченої суми становить 3415 грн. 21 коп.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязаннямаєвиконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правовихактів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Окрім того, згідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач не надав доказів сплати суми заборгованості.

02.02.09 р. ПП Тимченко надіслав на адресу відповідача претензію № 02, щодо необхідності виконання грошових зобовязань або поставці морозильного обладнання, яка залишилася без відповіді та задоволення.

На день розгляду справи відповідач не повернув попередню оплату у розмірі 94000 грн. 00 коп., не сплатив суму пені - 17108 грн. 00 коп., суму індексу інфляції за час прострочення виконання зобовязання - 42112 грн. 00 коп. та три відсотки річних від простроченої суми - 3415 грн. 21 коп.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права від порушень.

Враховуючи це, а також положення статті 19 Конституції України, власник вправі звернутись за захистом своїх прав у будь-який спосіб, не заборонений законом.

ПП ОСОБА_1 правомірно звернувся до господарського суду, позовні вимоги є такими, що підтверджуються фактами, встановленими судом, та відповідають нормам діючого законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, пояснення представника позивача, наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позову у повному обсязі.

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно зі ст.44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, повязаних з розглядом справи. Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”.

До позову додано квитанцію № 4/09 від 26.02.2009р. Черкаського обласного відділення спілки адвокатів України, яка свідчить про те, що адвокат ОСОБА_2 підготував для ОСОБА_1 м. Сміла позовну заяву для подачі в господарський суд Запорізької області, та сплатив зазначеному адвокату 600 гривень за правову допомогу.

Суд задовольняє витрати по оплаті юридичних послуг 600(шістсот) гривень та покладає їх на відповідача у справі.

Судові витрати: державне мито України, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати по оплаті юридичних послуг підлягають віднесенню на відповідача, тому як спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 610 ЦК України, ст.ст. 175, 193 ГК України, ст.ст. 22,44,47, 49, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Клінкул Технолоджи Україна” (69034 м. Запоріжжя вул. Реактивна, 1, ЄДРПОУ 34718689 р/р 26008976712788 в філії ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк»в м. Запоріжжі МФО 313623) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ЄДРПОУ НОМЕР_2, р/р НОМЕР_4 в ЧФ ЗАТ КБ «ПриватБанк»МФО 354347) 94000 (девяносто чотири тисячі) грн. 00 коп. попередньої оплати по договору поставки від 06.12.07р., 17108 (сімнадцять тисяч сто вісім) грн. 00 коп. суми пені, 42112 (сорок дві тисячі сто дванадцять) грн. 00 коп. суми індексу інфляції за час прострочення виконання зобовязання, 3415 (три тисячі чотириста п'ятнадцять) грн. 21 коп. три відсотки річних від простроченої суми, 1566 (одна тисяча пятсот шістдесят шість) грн. 35 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 600 (шістсот)грн. 00коп. витрат по оплаті юридичних послуг.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

(Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України та підписано 30.04.2009р.)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.С. Дроздова