Рішення № 5976084, 13.04.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.09 Справа № 4/105/09

Суддя Зінченко Н.Г.

За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, (69093, АДРЕСА_1)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод напівфабрикатів”, (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 27)

Про стягнення 204 182,86 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу № 2 від 01.01.2008 р., 54 774,10 грн. пені, 2 251,01 грн. річних відсотків та 13 168,32 грн. втрат від інфляції грошових коштів

Суддя Зінченко Н.Г.

секретар судового засідання Скиба О.Б.

За участю представників:

Від позивача ОСОБА_2. довіреність ВМА № 781837 від 17.03.2009 р.

Від відповідача Черкашин І.І. довіреність б/н від 06.06.2008 р.

19.02.2009 р. до господарського суду Запорізької області звернулася Фізична особа підприємець ОСОБА_1, м. Запоріжжя (ФОП ОСОБА_1.) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод напівфабрикатів”, м. Запоріжжя (ТОВ “Запорізький завод напівфабрикатів”) про стягнення 204 182,86 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу від 01.01.2008 р., 34 764,19 грн. пені, 1 428,68 грн. річних відсотків та 10 011,71 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.02.2009 р. порушено провадження у справі № 4/105/09, судове засідання призначено на 19.03.2009 р.

З метою витребування у сторін додаткових документів і матеріалів, що мають суттєве значення для повного, всебічного та обєктивного вирішення спору в судовому засіданні на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалися перерви до 08.04.2009 р., до 10.04.2009 р. та до 13.04.2009 р.

В судовому засіданні 13.04.2009 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України за погодженням з представниками сторін вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 13.04.2009 р. судом розглянуті збільшені позовні вимоги про стягнення з ТОВ “Запорізький завод напівфабрикатів” на користь ФОП ОСОБА_1 204 182,86 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу № 2 від 01.01.2008 р., 54 774,10 грн. пені, 2 251,01 грн. річних відсотків та 13 168,32 грн. втрат від інфляції грошових коштів, які прийняті до розгляду в попередньому судовому засіданні.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 526, 530, 610, 625 ЦК України і полягають в тому, що 01.01.2008 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 2, за умовами якого позивач зобовязався поставити відповідачу замовлену ним продукцію в порядку, передбаченому договором, а відповідач зобовязався прийняти та оплатити продукцію на умовах, визначених Договором. Відповідно до п. 3.1 Договору поставка продукції здійснюється у кількості і за цінами, визначених в документах (рахунках-фактурах і накладних) транспортом позивача. Як зазначає позивач, протягом 2008 року позивачем відповідачу здійснювалися поставки продукції відповідно до узгоджених між сторонами специфікацій. Товар, поставлений до 04.08.2008 р., відповідачем оплачений своєчасно та у повному обсязі. В подальшому на виконання умов Договору № 2 від 01.01.2008 р. згідно Специфікації № 37 від 03.06.2008 р. на підставі відповідних видаткових накладних у період з 18.08.2008 р. по 30.12.2008 р. відповідачу була поставлена продукція на загальну суму 221 768,71 грн. Відповідачем вказана продукція була отриманий без жодних претензій та зауважень, про що свідчать підпис уповноваженої особи відповідача та відбиток печатки підприємства на кожній з вказаних видаткових накладних. Пунктом 5.1 Договору сторони визначили, що оплата партії продукції по Договору відповідачем здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження та підписання накладних. Днем оплати вважається зарахування повної грошової суми на розрахунковий рахунок позивача, що підтверджується випискою банку. Відповідачем в порушення умов Договору отримана за вказаний період продукція була оплачена частково в сумі 17 585,85 грн. Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору купівлі-продажу № 2 від 01.01.2008 р. зобовязання та вимоги чинного законодавства. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену продукцію згідно Договору № 2 від 01.01.2008 р. становить 204 182,86 грн. Пунктом 7.2 Договору сторони узгодили, що в разі порушення умов Договору, передбачених п. 5.1, відповідач несе відповідальність у вигляді сплати пені в розмірі 0,2 % за кожний день прострочення. Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з ТОВ “Запорізький завод напівфабрикатів” 204 182,86 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу № 2 від 01.01.2008 р., 54 774,10 грн. пені, 2 251,01 грн. річних відсотків та 13 168,32 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Відповідач в судовому засіданні 13.04.2009 р. проти позову заперечив, вважає, що позивач не довів факту наявності у ТОВ “Запорізький завод напівфабрикатів” заборгованості за Договором № 2 від 01.01.2008 р. При цьому, на думку відповідача, поставка позивачем на його користь продукції протягом спірного періоду, а саме з 18.08.2008 р. по 30.12.2008 р., здійснювалася не на підставі договору № 2 від 01.01.2008 р., а на підставі відповідних видаткових накладних. Свою позицію відповідач мотивує тим, що як у видаткових накладних, так і у рахунках-фактурах взагалі відсутнє посилання на зазначений договір. Таким чинним, відповідач не заперечує, що поставка продукції мала місце, продукція ним фактично отримана, але поставка продукції була без договірною. Враховуючи положення ст. 530 ЦК України кредитор набуває право вимоги оплати через сім днів з моменту предявлення такої вимоги. У звязку із цим, відповідач вважає, що оскільки видатковими накладними на поставку продукції не встановлено строку оплати поставленого товару, а позивач не виставляв відповідачу вимоги про сплату заборгованості, то, як наслідок, у ТОВ “Запорізький завод напівфабрикатів” не настав строк оплати за поставлену продукцію. Отже, як зазначає відповідач, оскільки не настав строк оплати за поставлену продукцію, то у позивача не має і передбачених чинним законодавством підстав для стягнення інфляційних збитків та річних відсотків за прострочення виконання грошового зобовязання. Що стосується договору № 2 від 01.01.2008 р., то відповідач вважає, що взагалі це є угодою про наміри, оскільки сторони не досягли всіх істотних умов необхідних для договорів такого типу. Додатковим доказом того, що відносини сторін не ґрунтуються на договорі № 2 від 01.01.2008 р. відповідач вважає те, що всі платежі за отриману продукцію протягом 2008-2009 років ним здійснювалися, а позивачем приймалися із зазначенням призначення платежу: “згідно договору № 05 від 03.01.2007 р.”. Крім того, відповідач заперечує проти стягнення пені в сумі 54 774,10 грн., оскільки вважає, що розрахунок пені зроблено позивачем без дотримання вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” щодо врахування при обчислені розміру пені подвійної облікової ставки НБУ та строків нарахування пені. Враховуючи наведене, відповідач просить суд в позові відмовити.

На заперечення відповідача позивачем були надані додаткові пояснення, відповідно до яких позивач підтвердив, що між сторонами був укладений договір № 5 від 03.01.2007 р., за яким позивач поставляв відповідачу продукцію. Однак, оскільки розрахунки між сторонами за договором № 5 від 03.01.2007 р. виконані у повному обсязі, грошові кошти, які надходили від відповідача із призначенням платежу: “згідно договору № 05 від 03.01.2007 р.”, позивач правомірно враховував в рахунок погашення заборгованості за діючим договором № 2 від 01.01.2008 р. Також позивач просить суд врахувати, що між сторонами підписаний акт звірки взаємних розрахунків станом на 27.02.2009 р., згідно якого ТОВ “Запорізький завод напівфабрикатів” визнало факт наявності заборгованості перед ФОП ОСОБА_1 в сумі 204 182,86 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2008 р. між ФОП ОСОБА_1 (позивачем у справі) та ТОВ “Запорізький завод напівфабрикатів” (відповідачем у справі) був укладений договір № 2 (далі за текстом Договір).

За умовами Договору позивач (продавець) зобовязався поставити відповідачу (покупцю) замовлену ним продукцію в порядку, передбаченому цим Договором, а відповідач зобовязався прийняти та оплатити продукцію в порядку, визначеному умовами Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору поставка продукції здійснюється партіями у кількості відповідно до замовлення відповідача, яке може бути в письмовій або усній формі.

У відповідності до п. 3.1 Договору поставка продукції здійснюється в кількості та по цінам, що вказані в документах (рахунку-фактурі та накладних) транспортом позивача.

Пунктом 11.2 сторони визначили, що Договір набирає сили з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання своїх зобовязань сторонами.

Відповідно до п., п. 3.2, 3.3 та 6.2 Договору датою поставки партії продукції вважається фактична дата отримання цієї партії продукції відповідачем відповідно до дати оформлення товарно-транспортної накладної або накладної. Відповідач зобовязаний отримати замовлену продукцію в строк не пізніше 3-х календарних днів від дати замовлення за умови наявності продукції на складі позивача. обовязок позивача по поставці продукції вважається виконаним з моменту виконання ним умов п. 3.2 Договору.

Пунктами 5.1 та 5.2 Договору сторони узгодили, що оплата парті продукції за Договором здійснюється відповідачем протягом 30-и календарних днів з моменту відвантаження та підписання накладних. Днем оплати вважається зарахування повної грошової суми на розрахунковий рахунок позивача, що підтверджується банківською випискою.

Як встановлено судом в ході судового вирішення спору, протягом 2008 року позивачем відповідачу здійснювалися поставки продукції у кількості та за ціною відповідно до узгоджених між сторонами специфікацій та замовлень відповідача.

Продукція, яка поставлялася до 04.08.2008 р., відповідачем оплачена своєчасно та у повному обсязі.

03.06.2008 р. між сторонами була погоджена Специфікації № 37 до Договору № 2 від 01.01.2008 р.

У звязку із цим, на виконання умов Договору № 2 від 01.01.2008 р. згідно Специфікації № 37 від 03.06.2008 р. позивачем була поставлена, а відповідачем прийнята продукція за наступними накладними:

-№ РН-0000152 від 18.08.2008 р. на суму 27 464,52 грн. з ПДВ;

-№ РН-0000165 від 26.08.2008 р. на суму 8 508,00 грн. з ПДВ;

-№ РН-0000186 від 15.09.2008 р. на суму 14 832,96 грн. з ПДВ;

-№ РН-0000187 від 15.09.2008 р. на суму 6 300,00 грн. з ПДВ;

-№ РН-000090 від 16.09.2008 р. на суму 8 121,60 грн. з ПДВ;

-№ РН-0000207 від 06.10.2008 р. на суму 27 000,00 грн. з ПДВ;

-№ РН-0000212 від 14.10.2008 р. на суму 780,00 грн. з ПДВ;

-№ РН-0000214 від 20.10.2008 р. на суму 4 500,0 грн. з ПДВ;

-№ РН-0000215 від 21.10.2008 р. на суму 31 320,00 грн. з ПДВ;

-№ РН-0000216 від 21.10.2008 р. на суму 2 720,00 грн. з ПДВ;

-№ РН-0000218 від 23.10.2008 р. на суму 3 400,00 грн. з ПДВ;

-№ РН-0000220 від 29.10.2008 р. на суму 4 824,24 грн. з ПДВ;

-№ РН-0000221 від 30.10.2008 р. на суму 1 959,60 грн. з ПДВ;

-№ РН-0000222 від 03.11.2008 р. на суму 8 803,20 грн. з ПДВ;

-№ РН-0000223 від 07.11.2008 р. на суму 6 175,82 грн. з ПДВ;

-№ РН-0000226 від 14.11.2008 р. на суму 2 300,40 грн. з ПДВ;

-№ РН-0000227 від 18.11.2008 р. на суму 2 300,40 грн. з ПДВ;

-№ РН-0000228 від 20.11.2008 р. на суму 1 423,44 грн. з ПДВ;

-№ РН-0000229 від 21.11.2008 р. на суму 2 300,40 грн. з ПДВ;

-№ РН-0000232 від 28.11.2008 р. на суму 6 901,20 грн. з ПДВ;

-№ РН-0000234 від 05.12.2008 р. на суму 4 600,80 грн. з ПДВ;

-№ РН-0000235 від 10.12.2008 р. на суму 3 660,00 грн. з ПДВ;

-№ РН-0000236 від 11.12.2008 р. на суму 17 850,00 грн. з ПДВ;

-№ РН-0000237 від 11.12.2008 р. на суму 6 391,08 грн. з ПДВ;

-№ РН-0000240 від 22.12.2008 р. на суму 5 001,60 грн. з ПДВ;

-№ РН-0000242 від 26.12.2008 р. на суму 10 500,00 грн. з ПДВ;

-№ РН-0000243 від 30.12.2008 р. на суму 1 828,01 грн. з ПДВ,

а всього на загальну суму 221 768,71 грн.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем продукції підтверджується видатковими накладними на поставку продукції за спірний період. Зазначені видаткові накладні за спірний період узгоджені між сторонами та згідно яких товар прийнятий відповідачем без жодних зауважень та претензій. (Оригінали зазначених документів досліджувалися судом в судовому засіданні, належним чином посвідчені копії залучені до матеріалів справи).

Таким чином, позивач взяті на себе зобовязання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно ст. 174 ГК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Враховуючи наведене, на підставі доказів наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що між сторонами склалися правовідносини за договором поставки, при цьому у даному випадку правовідносини між сторонами склалися саме на підставі Договору № 2 від 01.01.2008 р., оскільки отримана відповідачем продукція як в Специфікації № 37 від 03.06.2008 р. до Договору № 2 від 01.01.2008 р., так і в зазначених видаткових накладних співпадає по найменуванню, кількості, номенклатур та ціні.

Наведеним спростовується твердження відповідача стосовно того, що поставка позивачем на його користь продукції протягом спірного періоду здійснювалася не на підставі Договору № 2 від 01.01.2008 р., а на підставі відповідних видаткових накладних, тобто бездоговірна поставка продукції.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобовязаний сплатити повну ціну переданого товару.

Отже, відповідач повинен був здійснити оплату продукції протягом 30-и календарних днів після її отримання.

Відповідачем в порушення умов Договору отримана за спірний період продукція була оплачена частково в сумі 17 585,85 грн. решту суми боргу відповідач не погасив.

Отже, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору № 2 від 01.01.2008 р. зобовязання та вимоги чинного законодавства, у звязку із чим за ним рахується заборгованість за отриману продукцію в сумі 204 182,86 грн.

Статтею 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з ТОВ “Запорізький завод напівфабрикатів” 204 182,86 грн. основного боргу за Договором № 2 від 01.01.2008 р. обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи відповідача стовно того, що відносини сторін не ґрунтуються на Договорі № 2 від 01.01.2008 р., оскільки всі платежі за отриману продукцію протягом 2008-2009 років ним здійснювалися, а позивачем приймалися із зазначенням призначення платежу: “Згідно договору № 05 від 03.01.2007 р.” судом відхиляються з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджується, що сторонами був укладений договір № 5 від 03.01.2007 р., за яким позивач поставляв відповідачу продукцію. Однак, суд вважає, що оскільки відповідно до наданих позивачем пояснень розрахунки між сторонами за договором № 5 від 03.01.2007 р. виконані у повному обсязі, грошові кошти, які надходили від відповідача із призначенням платежу: “згідно договору № 05 від 03.01.2007 р.”, позивач правомірно враховував в рахунок погашення заборгованості за діючим договором № 2 від 01.01.2008 р.

Крім того, часткова оплата відповідачем на користь позивача 17 585,85 грн. свідчить про те, що фактична поставка товару згідно Договору № 2 від 01.01.2008 р. та специфікації № 37 від 03.06.2008 р. мала місце, тобто, факт наявності у ТОВ “Запорізький завод напівфабрикатів” заборгованості за Договором № 2 від 01.01.2008 р. повністю підтверджується матеріалами справи.

Також судом приймається до уваги те, що між сторонами підписаний акт звірки взаємних розрахунків станом на 27.02.2009 р., згідно якого ТОВ “Запорізький завод напівфабрикатів” визнало факт наявності заборгованості перед ФОП ОСОБА_1 в сумі 204 182,86 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Пунктом 7.2 Договору № 2 від 01.01.2008 р. сторони узгодили, що в разі порушення умов Договору, передбачених п. 5.1, відповідач несе відповідальність у вигляді сплати пені в розмірі 0,2 % за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем предявлена до стягнення пеня в розмірі 54 774,10 грн.

З огляду на вищенаведені норми законодавства, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання грошових зобовязань за Договором № 2 від 27.01.2007 р. є обґрунтованою, але розрахунок пені позивачем виконаний не вірно, стягненню підлягає пеня в розмірі 13 106,50 грн., розрахунок якої зроблено з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Сума втрат від інфляції грошових коштів за прострочення виконання грошового зобовязання, згідно розрахунку позивача, становить 13 168,32 грн., а сума річних процентів складає 2 251,01 грн.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача 13 168,32 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 2 251,01 грн. річних процентів заявлені позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, в обґрунтування наданих ним заперечень, суд визнав хибними.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з ТОВ “Запорізький завод напівфабрикатів, м. Запоріжжя 204 182,86 грн. основного боргу за договором № 2 від 01.01.2008 р., 13 106,50 грн. пені, 13 168,32 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 2 251,01 грн. річних процентів. В задоволенні решти позовних вимог відмовляється.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати в частині сплати державного мита покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 193, 230, 232 ГК України, ст., ст. 525, 526, 549, 611, 625, 655, 692, 712 ЦК України, ст., ст. 22, 33, 44, 47, 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод напівфабрикатів”, (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 27, код ЄДРПОУ 33570613, р/р № 26004301160804 філія “Запорізьке центральне відділення ПІБ”, МФО 313355) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, (69093, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р № НОМЕР_2 в філії ЗРУ ВАТ Банк “Фінанси і кредит” м. Запоріжжя, МФО 313731) 204 182 (двісті чотири тисячі сто вісімдесят дві) грн. 86 коп. заборгованості, 13 106 (тринадцять тисяч сто шість) грн. 50 коп. пені, 13 168 (тринадцять тисяч сто шістдесят вісім) грн. 32 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 2 251 (дві тисячі двісті пятдесят одну) грн. 01 коп. річних відсотків та 2 445 (дві тисячі чотириста сорок пять) грн. 10 коп. судових витрат.

Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. 84 ГПК України “27” квітня 2009 р.