Ухвала суду № 59756998, 17.08.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення подання

17 серпня 2016 року №810/2563/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши подання Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ХАС» як уповноваженої особи за договором №60 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 04.02.2004, Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ХАС», Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

16 серпня 2016 року о 11 год. 23 хв. Гадяцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області звернулась до Київського окружного адміністративного суду з поданням до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ХАС» як уповноваженої особи за договором №60 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 04.02.2004, Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ХАС», Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення податкового боргу у розмірі 288473465,91 грн.

У зв'язку з невідповідністю подання вимогам процесуального законодавства, а саме з огляду не відсутність у долучених до подання матеріалах оригіналу квитанції про сплату судового збору, керуючись статтями 108, 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою суду від 16.08.2016 подання залишено без руху.

Цією ж ухвалою встановлено строк для усунення недоліків до 09 год. 30 хв. 17.08.2016 та зазначені наслідки невиконання вимог ухвали суду.

17 серпня 2016 року о 09 год. 15 хв. до суду на виконання вимог ухвали від 16.08.2016 надійшло клопотання заявника, у якому останній просить відстрочити сплату судового збору.

Клопотання про відстрочення сплати судового збору заявник як і клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке він надавав при зверненні з цим поданням, обґрунтовує важким майновим станом, спричиненим відсутністю відповідного фінансування, при цьому жодного документального підтвердження його майнового стану, окрім відповідного кошторису, заявник не надав.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відстрочення сплати судового збору, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Частиною 1 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Таким чином, єдиною підставою, з урахуванням якої суд може відстрочити, розстрочити або ж звільнити особу від сплати судового збору, є її майновий стан. Жодної іншої підстави для постановлення судом ухвали про відстрочення (розстрочення, звільнення) сторони від сплати судового збору ні Закон України «Про судовий збір», ні Кодекс адміністративного судочинства України не передбачають.

Пленум Вищого адміністративного суду України Постанові від 23.01.2015 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» зазначив, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Отже обмежене фінансування окремих категорій видатків бюджетної установи не свідчить про її незадовільний майновий стан і не може слугувати підставою для надання пільг при розгляді питання про відстрочення (розстрочення) або ж звільнення від сплати судового збору.

Суд зазначає, що у даному випадку заявник не позбавлений можливості звернутись до відповідних органів, що здійснюють розпорядження коштами бюджету із клопотанням про додаткове фінансування на оплату судового збору для забезпечення виконання покладених на заявника функцій.

Так, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 №484-VIII, який набрав чинності 01.09.2015, передбачено, що Кабінет Міністрів України зобов'язаний забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» для всіх органів державної влади передбачено видатки на сплату судового збору.

Згідно відомостей, наданих Міністерством фінансів України Державній судовій адміністрації України у листі від 22.07.2016 №31-08020-10-18/21195, органам державної влади на сплату судового збору в бюджеті на 2016 рік передбачені планові показники в сумі 950 000 000,00 грн., з яких 711 000 000, 00 грн. - Державній фіскальній службі України.

При цьому фактичні надходження від сплати Державною фіскальною службою України та її територіальними органами судового збору за сім місяців 2016 року склали 57,5 млн. грн., тобто лише 8,1 % від передбачених у бюджеті коштів для сплати судового збору.

З викладеного слідує, що обсяг видатків, який виділений Державній фіскальній службі України, як головному розпоряднику бюджетних коштів, на сплату судового збору в 2016 році станом на 01.08.2016 становить 653 500 000,00 грн., що свідчить про достатність коштів для сплати судового збору при зверненні до суду з цим поданням.

Відповідно до положень статті 132 Конституції України, Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Згідно положень статті 129 Конституції України, судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Як однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Аналогічна норма міститься й у статті 10 КАС України.

За практикою Європейського суду з прав людини принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23.06.1993, №262, § 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands, рішення від 27.10.1993, №274, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23.10.1996, Reports 1996-V , § 38). Привілейована позиція обвинувача (прокурора) при розподілі судових витрат може викликати запитання у контексті дотримання права на справедливий судовий розгляд. Не дивлячись на те, що подібний привілей може бути виправданий міркуваннями охорони правопорядку, його «використання не допустимо, якщо це призводить до нерівноправного становища сторони в цивільному судочинстві стосовно прокурора» (див. Stankiewicz v. Poland, рішення від 06.10.2006, N 46917/99).

Відповідно до пункту 16 Рекомендації Rec(2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам учасникам про роль публічних обвинувачень поза системою кримінальної юстиції (ухвалена Комітетом Міністрів 19.09.2012 року на 1151 засіданні заступників Міністрів) права публічного обвинувачення на оскарження судового рішення або його перегляд іншим вищестоящим судом не повинно жодним чином різнитися від доступних для інших сторін провадження.

Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений відповідним процесуальним законодавством.

Відтак за обставин, коли законодавець виключив органи Державної фіскальної служби України з числа осіб, що звільняються від сплати судового збору, звільнення судом податкових органів від сплати судового збору при зверненні до суду на виконання своїх функцій, може розцінюватися як надання їм певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов'язані сплачувати відповідний збір.

Посилання заявника на ту обставину, що затверджуючи кошторис ДФС не може передбачити суму податкового боргу, що виникне у відповідному періоді, а відтак і не може визначити необхідну відповідному територіальному органу суму для оплати судових витрат також є непереконливими.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого заявником, податковий борг у загальній сумі 288' 473' 465,91 грн. виник у період з квітня по травень 2016 року у зв'язку з несплатою ТОВ «ХАС» самостійно узгоджених податкових зобов'язань з рентної плати за березень та квітень 2016 року відповідно. Податкові вимоги від 16.06.2016 №262-17 та №264-17 про сплату узгодженого податкового зобов'язання заявник на адресу ТОВ «ХАС» направив 16.06.2016.

Таким чином, з 16.06.2016 заявнику достеменно було відомо про наявність у ТОВ «ХАС» податкового боргу та його розмір.

Суд погоджується з доводами заявника, що Гадяцька ОДПІ в силу закону є органом, що контролює повноту сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів, і що від своєчасності сплати відповідних податків багато у чому залежить питання наповнення державного бюджету.

Водночас суд переконаний, що реалізуючи надану законом компетенцію, зокрема в частині звернення з поданням про стягнення податкового боргу в порядку, визначеному статтею 183-3 КАС України, заявник мав врахувати недостатність у його кошторисі коштів, необхідних для оплати судового збору. У зв'язку з цим вжити адекватних заходів для залучення на власні рахунки коштів, які передбачені для таких цілей.

Однак жодних доказів такого звернення заявник суду не надав.

Поряд з цим, неналежне урядування, що проявляється у неспроможності забезпечити належне і своєчасне фінансування суб'єктів владних повноважень для виконання передбачених чинним законодавством функцій, чи бездіяльність у розробці та впровадженні ефективних механізмів отримання додаткових субвенцій з бюджету у випадку, коли попередньо затверджений кошторис не покриває витрат, необхідних для сплати судового збору, також не створює виняткових обставин для звільнення, відстрочення або розстрочення судового збору.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу заявника на положення статті 49 КАС України, якою передбачено, обов'язок сторони у справі добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Цей обов'язок випливає і з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої стаття 6 Конвенції не тільки гарантує особі право на справедливий суд, складовою якого є право на доступ до правосуддя, але і забороняє зловживання наданими їй правами.

Покликаючись на важливість та соціальне значення своєчасного наповнення державного бюджету заявником, як суб'єктом владних повноважень, не було вжито своєчасних та адекватних заходів для забезпечення можливості безперешкодного звернення з відповідним поданням про стягнення боргу.

За таких обставин та враховуючи факт наявності у розпорядженні податкових органів грошових коштів для сплати судового збору станом на 01.08.2016 у розмірі понад 600 млн.грн. суд вважає, що наведені у клопотанні підстави є недостатніми для його задоволення.

Відповідно до частини 4 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику подання та доданих до нього документів. Повернення подання не є перешкодою для повторного звернення з ним до суду після усунення його недоліків, але не пізніше ніж протягом 48 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.

Оскільки заявником не виконано вимог суду щодо надання документу про сплату судового збору, суд дійшов висновку про необхідність повернення заявнику подання та доданих до нього документів.

Керуючись статтями 108, 160, 165, 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про відстрочення сплати судового збору відмовити.

Подання Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ХАС» як уповноваженої особи за договором №60 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 04.02.2004, Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ХАС», Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення податкового боргу,- повернути заявнику.

2.Копію ухвали, разом з поданням й доданими до нього матеріалами надіслати (видати) заявнику.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Панченко Н.Д.