Ухвала суду № 59753601, 27.04.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/9348/14-ц

У Х В А Л А

Іменем України

27 квітня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючої Боднар О.В.,

суддів Кеміня М.П., Джуги С.Д.,

за участю секретаря Терпай С.М.,

представника позивача - ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, що діє від їх імені, на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 08 грудня 2015 року справу за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

у с т а н о в и л а :

У липні 2014 року ПАТ «Альфа-Банк» звернулося до суду з позовом до боржника за кредитним договором № 0612/1207/45-010 від 26 грудня 2007 року ОСОБА_2 та поручителя за договором поруки № 0612/1207/45-010-Р-1 від 26 грудня 2007 року ОСОБА_4, в якому, посилаючись на невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, просило достроково солідарно стягнути з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором станом на 07 липня 2014 року у розмірі 682 228,69 грн., з яких:

-заборгованість за кредитом - 493 167,75 грн.,

-заборгованість по відсотках - 168 384,67 грн.,

- пеня, нарахована за один рік до дня звернення з позовом - 20 676,27 грн., та

судові витрати у розмірі 3 654, 00 грн.

Рішенням Ужгородського міськрайоного суду від 08 грудня 2015 року (а.с. 124-127) позов задоволено. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 682 228,69 грн. та 3 654, 00 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі (а.с. 129, 137-139) відповідачі та їх представник просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Зазначають, що позивач не надав доказів на підтвердження отримання ОСОБА_2 кредиту та на підтвердження наявної заборгованості, оскільки такими відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» можуть бути виключно первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення. У розрахунку заборгованості зазначені дати оплати згідно графіку, хоча такого графіку позивачем не надано, такий графік з позичальником не узгоджувався, йому не надсилався та ним не підписувався.

Вважають, що оскільки ОСОБА_5 не був повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, то у нього виникло право припинити зобов'язання.

Крім того, 13 травня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О.В. був вчинений виконавчий напис про звернення стягнення на іпотечне майно, на виконання якого Ужгородським МВ ДВС відкрито виконавче провадження.

Розглянувши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, матеріали цивільної справи № 308/209/13-ц за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, апеляційний суд визнав, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 грудня 2007 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 0612/1207/45-010 (кредитний договір на купівлю житлової нерухомості) (далі - кредитний договір), з додатками №1, №2, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 42 750,00 дол.США на строк до 26 грудня 2037 року включно, зі сплатою за користування кредитом 11,90 % річних за весь строк фактичного користування кредитом.

Кредитні кошти призначені для здійснення позичальником розрахунків за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Іпотека зазначеної квартири виступає забезпеченням виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором (п.п. 1.4., 2.1. кредитного договору) (а.с. 21-25, 27-31, 32-34).

У цей же день, 26 грудня 2007 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 0612/1207/45-010-Р-1, за умовами якого остання поручилася перед банком відповідати за виконання зобов'язань щодо повернення коштів, наданих банком ОСОБА_2 за кредитним договором, у сумі 42 750,00 дол.США.

Відповідно до п.2 договору поруки поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед банком за виконання позичальником умов основного зобов'язання усім належним йому майном та грошовими коштами (а.с. 42).

19 січня 2009 року між сторонами кредитного договору була укладена додаткова угода до нього, відповідно до якої п.1.3 кредитного договору було викладено в наступній редакції:

«1.3. З дати підписання цієї додаткової угоди до кредитного договору позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 11,9 % річних. Сторони, за взаємною згодою, досягнутою при укладенні цього договору, встановили, що розмір визначеної у цьому пункті процентної ставки може змінюватися без укладання додаткового правочину до цього Договору, у випадку і у порядку, встановленому п.п. 6,1., 8.4. цього договору» (а.с. 26).

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» (продавець) та ПАТ «Дельта Банк» (покупець) був укладений договір відступлення прав вимоги, які включають в себе всі права вимоги (як існуючі, так і майбутні, як наявні, так і умовні) продавця у якості кредитора до позичальників за кредитними договорами, окрім права продавця на договірне списання коштів з рахунків позичальників, відкритих у продавця, а також всі права вимоги продавця до осіб, які надали забезпечення, за договорами забезпечення, включаючи будь-які та всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні продавцю, щодо виконання позичальником та/або особами, які надали забезпечення, будь-яких своїх обов'язків за кредитними договорами та договорами забезпечення (а.с. 19).

15 червня 2012 року ПАТ «Дельта Банк» (продавець) та ПАТ «Альфа-Банк» уклали договір купівлі-продажу прав вимоги, в обсязі набутому ПАТ «Дельта Банк» за договором від 25 травня 2012 року, в тому числі права вимоги за кредитним договором № 0612/1207/45-010 від 26 грудня 2007 року (а.с 12-18, 20).

У липні 2014 року ПАТ «Альфа-Банк» надсилало відповідачам вимогу про дострокове повернення кредиту протягом 30 днів з дня отримання вимоги (а.с. 12-13), яка відповідачами виконана не була.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши ОСОБА_2 кредитні кошти у визначеному цим договором розмірі. Відповідачі належним чином свої зобов'язання не виконували, внаслідок чого станом на 07 липня 2012 року утворилась заборгованість у розмірі 682 228,69 грн., яку позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Не заслуговують на увагу доводи відповідачів про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження отримання ОСОБА_2 кредитних коштів та правильності розрахунку, оскільки такі зводяться лише до того, що зазначене може підтверджуватися на підставі первинних документів відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Крім того, як зазначили самі відповідачі в апеляційній скарзі: «26 грудня 2007 року у ВАТ «Сведбанку» за кредитним договором мною було отримано валютний кредит на суму 42 750,00 дол.США на купівлю квартири АДРЕСА_1».

Договір купівлі-продажу зазначеної квартири був укладений 26 грудня 2007 року між ОСОБА_7 (продавцем) та ОСОБА_2 (покупцем).

На підставі цього договору за ОСОБА_2 24 січня 2008 року було зареєстровано право власності на квартиру (справа № 308/209/13-ц, а.с. 37-39). На час розгляду справи відповідачі проживають у зазначеній квартирі. Вказані обставини, а також часткове погашення позичальником кредиту, підтверджує отримання ОСОБА_2 кредитних коштів.

Жодних доказів на спростування наданого позивачем розрахунку відповідачі не надали.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого у боржника перед кредитором утворилася заборгованість, тому правильним буде стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі. Саме до такого висновку дійшов ВСУ у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, який відповідно до ст. 360-7 є обов'язковим для всіх судів України.

Доводи відповідачів про те, що у розрахунку заборгованості зазначені дати оплати згідно графіку, який не узгоджувався з позичальником та ним не підписувався, спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до п.3.1.1. кредитного договору, починаючи з 11 лютого 2008 року позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів за період користування кредитом, нарахованих відповідно до п.3.2 цього договору, шляхом здійснення фіксованих платежів у сумі 436,44 дол.США у чітко встановлений цим договором термін 10 числа кожного місяця та в день закінчення кредитного договору (а.с. 26 на звороті).

У додатку № 2 до кредитного договору (а.с. 27-31) зазначений розрахунок орієнтовної сукупної вартості кредиту, зазначені дати, в які необхідно здійснити платіж, його розмір та його складові (сума на погашення основної заборгованості та сума на погашення відсотків). Зазначений додаток підписаний позичальником.

У розрахунку наданому позивачем зазначений розмір заборгованості, яка існувала станом на 10 число кожного місяця, тобто на визначену кредитним договором дату здійснення платежу.

Наявність виконавчого напису нотаріуса за відсутності реального виконання зобов'язання також не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін. У разі звернення іпотекодержателя до суду після вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки з вимогою про стягнення заборгованості, суд повинен з'ясувати питання про виконання виконавчого напису та з урахуванням цього вирішити спір на підставі чинного законодавства та умов договору. Аналогічна позиція викладена в п. 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 5.

З матеріалів справи вбачається, що 08 квітня 2015 року заступником начальника МВ ДВС Ужгородського МРУЮ Венжега М.Р. було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 2224, виданого 13 травня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О.В. про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_2 на праві власності, на користь ПАТ «Альфа-Банк» на суму 611 318,79 грн.

Відомості щодо виконання виконавчого напису відсутні.

Інших доводів, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.

За таких обставин, ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст.ст. 213-215 ЦПК України і передбачених ст.ст. 309, 310 цього Кодексу підстав для його скасування немає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, що діє від їх імені, відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 08 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

с у д д і :

Кемінь М.П. Боднар О.В. Джуга С.Д.