Рішення № 59743402, 10.08.2016, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/1254/15-ц

Провадження № 2/375/85/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2016 року Рокитнянський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Литвина О.В.

при секретарі - Юрченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Рокитне цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Експобанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись, що між ВАТ Комерційний банк «Експобанк», правонаступником якого він є, та ОСОБА_1 28.03.2008 року був укладений кредитний договір № 101/2008 USD, на умовах якого ОСОБА_1 було надано кредит у сумі 24320 доларів США зі сплатою 12 % відсотків за користування кредитом. В рахунок виконання зобовязань за вказаним кредитним договором банк цього ж дня уклав із ОСОБА_2 договір поруки, відповідно до умов якого остання взяла на себе зобовязання відповідати перед банком за належне виконання боржником взятих на себе зобовязань, що витікають з кредитного договору, а боржник та кредитор відповідають перед банком як солідарні боржники.

На разі, останні взяті на себе за умовами умови кредитного договору та договору поруки зобовязання не виконують, погашення кредиту та відсотків за його користування в повному обсязі не проводять, що призвело до загальної суми заборгованості станом на 28.08.2015 року на загальну суму 79429,32 доларів США, що включає в себе: прострочену заборгованість за кредитом 20730.65 доларів США; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 4321.58 доларів США; пеня за несвоєчасну сплату простроченої кредитної заборгованості 43707.47 доларів США; нпеня за несвоєчасну сплату нарахованих процентів 10669.62 доларів США.

Просить стягнути з відповідачів на свою користь заборгованість кредиту в сумі 79429.32 доларів США.

Будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, представник позивача в судове засідання не зявився та подав до суду заяву, якою позов підтримав та просив розглянути справу за його відсутності та не заперечував проти заочного розгляду справи у разі відсутності відповідача. Проти застосування строку позовної давності заперечив, посилаючись на ту обставину, що останній платіж відповідачем був здійснений 25.09.2012 року, а тому строк позовної давності спливає 25.09.2015 року тоді яка позивач звернувся до суду із позовом 28.08.2015 року.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявилася, натомість надіслала до суду заяву, якою просила розглядати справу у її відсутності, у задоволенні позову відмовити та застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності.

Відповідач ОСОБА_1, будучи належним чином повідомленим, у судове засідання не з'явився, натомість надіслав на адресу суду заперечення на позов яким визнав позов частково на суму 22062.95 грн., з яких прострочена заборгованість за кредитом 11318.58 доларів США; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 2147.97 доларів США; пеня за несвоєчасну сплату простроченої кредитної заборгованості 6946.40 доларів США; пеня за несвоєчасну сплату нарахованих процентів 1650.00 доларів США. Просив суд задовольнити позов у межах строку позовної давності починаючи з 01.09.2012 року по 01.09.2015 року.

Представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_3 в судовому засіданні позицію свого довірителя підтримала та суду також показала, що кредит надавався відповідачу на придбання автомобіля. Сторона відповідача визнає обставину укладення відповідачем кредитного договору отримання кредиту у зазначеній у позові сумі та погодилася із проведеним позивачем розрахунком позовних вимог, проте висловила свою думку про явно завищений розмір нарахованих відсотків та пені, які перевищують основну суму заборгованості по тілу кредиту.

Просила при винесенні рішення у справі вирішити питання про зменшення сум заборгованості за кредитним договором, що підлягають до стягнення за вимогами позову, а саме зменшити розмір нарахованих відповідачу відсотків та пені, які значно перевищують заборгованість по тілу кредиту, посилаючись на скрутне матеріальне становище сімї відповідачів та наявність на їх утриманні двох неповнолітніх дітей.

За викладеного суд ухвалив провести розгляд справи у відсутності сторін спору і що узгоджується із положеннями ст. 169 ЦУПК України .

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що між ВАТ «Комерційний банк «Експобанк», правонаступником прав та обовязків якого є позивач у справі, та ОСОБА_4 28.03.2008 року був укладений кредитний договір № 101/2008 USD, на умовах якого ОСОБА_1 було надано кредит у сумі 24320 доларів США для купівлі автомобіля зі сплатою 12 % відсотків за користування кредитом з кінцевим строком повернення кредиту не пізніше 27.03.2015 року. Відповідно до умов договору поруки від 28.03.2006 року, укладеного між ВАТ Комерційний банк «Експобанк» та ОСОБА_2, відповідно до умов якого остання взяла на себе зобовязання відповідати перед банком за належне виконання боржником взятих на себе зобовязань, що витікають з кредитного договору, а боржник та кредитор відповідають перед банком як солідарні боржники.

Кредит було отримано відповідачем 28.03.2008 року. Відповідно до умов кредитного договору, викладених в п. п. 4.1, 3.5, 4.5., 3.7, 5.2, 5.3,5.5 відповідач ОСОБА_1 зобовязався повертати кредит та сплачувати нараховані відсотки у строки, що визначені графіком (додатком № 1 до договору) тобто до 25 числа кожного місяця, але не пізніше ніж 27.03.2015 року.

На разі, останні взяті на себе за умовами умови кредитного договору та договору поруки зобовязання не виконує, погашення кредиту та відсотків за його користування не проводить і що призвело до загальної суми заборгованості станом на 28.08.2015 року на загальну суму 79429,32 доларів США, що включає в себе: прострочену заборгованість за кредитом 20730.65 доларів США; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 4321.58 доларів США; пеня за несвоєчасну сплату простроченої кредитної заборгованості 43707.47 доларів США; пеня за несвоєчасну сплату нарахованих процентів 10669.62 доларів США.

Викладене підтверджується оглянутими в судовому засідання письмовими матеріалами справи, якими є:

●Розрахунок заборгованості за кредитним договором № № 101/2008 USD станом на 28.08.2015 року;

●Кредитний договір № № 101/2008 USD від 28.03.2008 року, додаток до договору кредиту № 1, додаткова угода № 1 до кредитного договору від 24.02.2009 року, додаткова угода № 2 до кредитного договору від 10.03.2009 року, угода до договору від 23.04.2010 року, угода до договору від 24.11.2010 року ;

●Договір поруки від 28.03.2008 року

●Заява ОСОБА_1 на отримання кредиту від 28.03.2008 року;

●Заява на видачу готівки від 28.03.2008 року;

●квитанції про сплату кредиту ОСОБА_1;

●виписки з банківського рахунку;

●копія свідоцтв про народження дітей відповідачів.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Аналогічні положення містяться у 15 та 16 статтях ЦК України, за якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За вимогами ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 11 вказаного Кодексу суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів.

Відповідно до статті 60 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов»язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині подання ними доказів та заяви клопотань.

З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.

Судом встановлено, що правовідносини, які виникли між сторонами регулюються ст.ст. 526, 530, 612, 631, 1050, 1054 ЦК України.

Відповідного до ч. 2 ст. 1054 вказаного Кодексу, до відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики. При цьому ст. 1050 цього Кодексу визначає наслідки порушення договору позичальником: «…якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому».

За вимогами ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 530, 631 ЦК України, якщо у зобовязання встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк і закінчення останнього не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст.ст. 553, 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязань боржником і у разі настання такої обставини, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором не встановлено субсидіарну відповідальність поручителя.

Як пояснив у запереченні сам відповідач ОСОБА_1 та що підтвердив у судовому засіданні також його представник ОСОБА_3, відповідач дійсно отримав 28.03.2008 року на умовах кредиту 24320 доларів США зі сплатою 12 % річних від суми кредиту та строком повернення кредиту до 27.03.2015 року. Разом з тим, як визнано у судовому засіданні стороною відповідача і що підтверджується іншими отриманим у справі доказами, відповідач умови договору порушив і що спричинило загальну суму заборгованості в сумі 79429.32 доларів США та що становить заборгованість за тілом кредиту та по відсотках за користування кредитом.

З проведеним позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором сторона відповідача у судовому у засіданні погодилася і що підтвердив у судовому засіданні представник відповідача, який не оспорюючи суму позову, зазначив про явно несправедливі розміри нарахованих позивачем відсотків та пені. Не виникає сумнівів щодо розрахунку позову і у суду.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ПАТ «Комерційний Банк «Експобанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2.

При цьому, вимога відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у межах строку позовної давності не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. ст. 256, 257 ЦК України загальна позовна давність це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З матеріалів справи встановлено, що кінцевою датою повернення кредиту є 27 березня 2015 року. Разом з тим, з матеріалів справи також вбачається, що на виконання зобовязань за кредитним договором ОСОБА_1 періодично здійснювалися платежі в рахунок погашення боргу за кредитним договором, зокрема, останній такий платіж було здійснено 25.09.2012 року.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому, згідно із положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Таким чином, сплата відповідачем платежу 25 вересня 2012 року, в рахунок погашення наявної заборгованості за кредитним договором, вказувала на визнання останнім свого боргу перед банком, а відтак, переривання строку позовної давності, перебіг якого почався заново. Отже, банк, подавши позовом на початку вересня 2015 року звернувся до суду за захистом свого порушеного права в межах строку позовної давності.

Вирішуючи спір по суті відповідно до встановлених обставин спору та вказаним вимогам закону, суд прийшов до висновку про зменшення розміру стягуваної пені на 50%, зважаючи на ту обставину, що заявлений позивачем розмір пені значно перевищує розмір заборгованості за кредитом та відсотками за користування останнім. Такий висновок суду узгоджується із положеннями ч.3 ст.151 ЦК України в тім, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення та положеннями п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» в тім, що несправедливими є умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.

Зважаючи, що у суду не виникає сумнівів щодо правомірності надання відповідачу ОСОБА_1 споживчого кредиту у іноземній валюті та з огляду на положення ч. 3 ст. 533 ЦК України, суд вважає правомірною вимогу позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором саме в іноземній валюті і що узгоджується із положеннями п.12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин".

За викладеного та встановлених обставин справи і, зокрема, обставини визнання представником відповідача обставин спору, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, шляхом солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача простроченої кредитної заборгованості в сумі 20730.65 доларів США, простроченої заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 4321.58 доларів США, пені за за несвоєчасну сплату простроченої кредитної заборгованості в сумі 21853.73 доларів США (4370.47 доларів США : 2 = 21853.73 доларів США) та пені за несвоєчасну сплату нарахованих відсотків в сумі 5334.81 доларів США (10669.62 доларів США : 2 = 5334.81 доларів США) .

Всього таким чином підлягає солідарному стягненню з відповідачів на користь позивача 52240.77 доларів США (20730.65 доларів США + 4321.58 доларів США + 21853.73 доларів США + 5334.81 доларів США = 52240.77 доларів США).

Судові витрати по справі у звязку із звільненням позивача від сплати останніх у відповідності до вимог ч. 3 ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню на користь держави з відповідачів пропорційно до задоволених вимог, але в розмірі. що не перевищує максимально допустимого відповідно до положень Закону України "Про судовий збір", а саме в сумі 6890.00 грн..

На підставі викладеного, керуючись п.12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", ст.ст. 15, 16, 526, 530, 553, 554, 624, 625, 631, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 57-61, 79, 88, 169, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «Експобанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути солідарно із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2, жительки АДРЕСА_1, на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Експобанк», 01054, м. Київ вул. Дмитрівська, 18/24 код ЄДРПОУ09322299 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 101/2008 USD від 28.03.2008 року 52240.77 доларів США.

В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2, жительки АДРЕСА_1, на користь держави судовий збір у сумі 6890.00 грн..

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Рокитнянський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які не були присутні при постановленні рішення, шляхом подання апеляційної скарги на протязі десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.Литвин

Рішення набрало законної сили "_____"______ 20___ року